УДК 502/504:91:556(477) Карина Насальська

Екологічні проблеми природних водних об’єктів – джерел питного водопостачання в Україні

   Розглянуто геоекологічні аспекти проблеми питного водопостачання в Україні. Наголошено, що за рівнем водозабезпеченості наша держава поступається найбільшим європейським країнам. Відзначено, що на більшій частині території України екологічний стан водних об’єктів є незадовільним, та окреслено головні причини його виникнення. Охарактеризовано вплив забруднення поверхневих вод на якість підземних вод, які є важливими джерелами питного водопостачання.
   Ключові слова: водні об’єкти, геоекологічний стан, поверхневі води, підземні води, питне водопостачання.
   Karyna Nasals’ka. Ecological problems of the natural water objects as sources of supply of drink water in Ukraine. Water resources of Ukraine are limited and unevenly located on its territory. Ukraine is considered to be one of the countries with the least supplies of local water resources in Europe. Providing water to the population and national economy is already unsatisfactory in some regions.
   In addition, the quality of water of some water supply sources is drastically deteriorating as a result of their pollution with waste waters.
   According to the geographical location almost all main river basins of Ukraine (except the Southern Buh) belong to the water basins of international use, which causes activation of cross-border water-ecological interrelations, including conflicts and the necessity of accelerated development of basin management of water resources.
   The water of the most water objects of Ukraine is currently classified as polluted and dirty. The most critical situation is in the basins of the rivers such as the Dnipro, the Siverskyi Donets, the rivers of Azov region, some tributaries of the Dnister, the Western Buh, where water is classified as very contaminated.
   The elements of ecological and metabolic regression are characteristic for the ecosystems of the majority of water objects of Ukraine. To a great extent it is caused by anthropogenic pollution and plough disturbance of water-intake landscapes.
   Pollution of surface waters considerably influences the quality of underground waters, that are actively used for drinking and other purposes. Nitrate contamination above maximum permissible concentration is observed practically throughout the territory of Ukraine, except its western regions.
   One of the important issues of drinking water hygiene is the protection of water supply sources, that have the following important hygiene characteristics such as availability of a source, its water content correlated with the demand for water, exposure to the influence of natural and social (anthropogenic) factors and as a result, the level of security of a source in hygiene respect as well as possibility to organize sanitary protection, allowing to control efficiently acceptable level of negative influence on a source.
   Key words: water objects, geoecological state, surface waters, underground waters, supply of drink water.
   
Постановка проблеми та її актуальність. Сьогодення характеризується нестримним погіршенням екологічної ситуації практично в усьому світі. Не є винятком Україна, значну частину території якої складають реґіони давнього й інтенсивного сільськогосподарського (частково – промислового) освоєння. Одним з істотних екологічних наслідків як сільськогосподарського, так і – особливо – промислового виробництва є забруднення природних водних об’єктів – річок, озер, підземних вод тощо. В останні десятиріччя масштаби забруднення стали настільки значними, що проблема набула не лише геоекологічного, а й медико-соціального характеру. Тому дослідження екологічного стану водних об’єктів – джерел питного водопостачання – є вельми актуальними.
    Огляд останніх публікацій. Геоекологічні аспекти проблем якості питної води за останні два десятиріччя досліджували В. К. Хільчевський [4], С. І. Сніжко [3] та інші науковці [1], які приділяли найбільшу увагу екологічним і медико-санітарним аспектам питань водопостачання й водовідведення, оцінки та прогнозування якості природних вод.
    Метою статті є окреслення основних геоекологічних проблем природних водних об’єктів України як джерел питного водопостачання.
    Завдання статті:
- порівняти забезпеченість України водними ресурсами з деякими країнами Західної Європи;
- дати загальну характеристику водозабезпеченості України;
- окреслити особливості впливу аграрного сектору на стан водних ресурсів;
- схарактеризувати суть найголовніших екологічних проблем водних об’єктів України.
    Виклад основного матеріалу. Водні ресурси України є обмеженими і дуже нерівномірно розподіленими за територією. За запасами місцевих водних ресурсів (0,8 тис. м3 на 1 мешканця) Україна вважається однією з найменш забезпечених у Європі країн (у Швеції – 2,5 тис. м3, Великій Британії – 5, Франції – 3,5, Німеччині – 2,5 тис. м3) [2].
    Уже зараз у деяких районах забезпечення водою населення й національного господарства є незадовільним. До того ж різко погіршується якість води деяких джерел водопостачання в результаті їх забруднення стічними водами.
    В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозбору понад 50 тис. км2) – 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) – 81 і малих (менше 2 тис. км2) – 63029. Загальна їх довжина становить 206,4 тис. км, із них 90% припадає на малі річки [2].
    За географічним розташуванням майже всі основні річкові басейни України (за винятком Південного Бугу) належать до водних басейнів міжнародного користування, що зумовлює активність транскордонних водно-екологічних взаємозв’язків, в тому числі й конфліктів, та необхідність прискореного розвитку басейнового управління водними ресурсами.
    Водний фонд України включає близько 8073 озер і лиманів із загальною площею дзеркала 4021,5 км2, в тому числі лиманів – 1073 км2. Кількість водосховищ, які мають об’єм води 1 млн. м3 та більше, становить 944. Відносно незначну частину території займають болота, заболочені і перезволожені землі – 3,6 млн. га, в той же час вони відіграють значну ресурсостабілізаційну роль водного балансу [2].
    Прогнозні ресурси прісних підземних вод складають 20,9 км3 на рік, експлуатаційні ресурси – 5,7 км3. Балансові запаси підземних вод, що гідравлічно не зв’язані з поверхневим стоком і є додатковими водними ресурсами місцевого формування, становлять близько 7 км3. Найбільші об’єми підземних вод припадають на басейни Дніпра (61%), Сіверського Дінця (12%) і Дністра (9%) [2].
    Вода більшості водних об’єктів України в наш час класифікується як забруднена і брудна (IV–V клас якості). Найгостріша ситуація спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Призов’я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу, де вода класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об’єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. Значною мірою це пов’язано з техногенним забрудненням та розораністю водозбірних ландшафтів [2].
    Озера в Україні вивчені недостатньо. Їх натурні обстеження проводилися спорадично. Через це дані про озера неоднорідні, переважно загального характеру. Режим рівнів води озер непостійний, і тому площа їхнього дзеркала та об’єм також непостійні. Внаслідок цього опубліковані дані часто неузгоджені та незіставні.
    У Постанові Верховної Ради України «Про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (1998 р.) визначені такі найбільш актуальні екологічні проблеми природних вод на території України:
• надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення їхнього потенціалу самоочищення та самовідтворення й виснаження водоресурсного потенціалу;
• значне забруднення водних об’єктів внаслідок невпорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об’єктів і сільськогосподарських угідь;
• широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
• погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання, невідповідності існуючих технологій водопідготовки санітарним нормам і правилам внаслідок різкого погіршення стану води у водних об’єктах, де проводиться водозабір;
• недосконалість економічного механізму фінансування й реалізації водоохоронних заходів;
• відсутність автоматизованої постійно діючої сітки моніторингу системи водокористування тощо.
   Зазначені екологічні проблеми є актуальними для всіх водних басейнів України. Це, зокрема, стосується Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80% водних ресурсів України і забезпечують водою понад 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни [2].
   Найбільшу кількість забруднюючих речовин водокористувачі скинули у 1998 р. до Дніпра – 757 тис. т (23% від усіх скидів); 60% території басейну Дніпра розорано, на 35% його площі земля сильно еродована, на 8% території трансформовано первинний природний ландшафт [2]. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднювачів.
   До основних причин, що зумовлюють загрозливий екологічний стан природних вод України, належать:
• скидання неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації;
• надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку із забруднених територій та сільськогосподарських угідь, ерозії ґрунтів на водозабірній площі тощо.
   Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод, які активно використовуються для пиття та інших цілей. Нітратне забруднення більше гранично допустимої концентрації спостерігається практично на всій території України, за винятком її західних областей.
   В Україні виявлено понад 200 осередків стійкого забруднення підземних вод. Виведено з ладу 10 водозаборів загальною потужністю 80 млн. м3 на рік [2]. Основним джерелом питного водо-постачання населення України є поверхневі водні об’єкти. Приблизно 60% населення споживає воду з Дніпра, 15% – з інших поверхневих джерел, 25% населення, в основному, сільського, споживає воду з підземних джерел. 70% населення України (близько 34 млн. осіб) споживає питну воду з нецентралізованої системи водопостачання. Тільки 24% населення, що проживає в сільській місцевості (3,7 млн. осіб) має доступ до централізованого питного водопостачання, решта сільських жителів споживає воду з нецентралізованих, більшою частиною, підземних джерел (колодязів, шахтних криниць, свердловин) [2].
   Одним із принципових питань гігієни питної води є охорона джерел водопостачання, найважливішими гігієнічними характеристиками яких є доступність джерела, його водність, співвіднесена з потребами у воді, відкритість до впливу природних і соціальних (техногенних) чинників та, як наслідок, ступінь надійності джерела в гігієнічному відношенні, а також можливість організації зон санітарної охорони, які дозволяють ефективно контролювати допустимий ступінь негативного впливу на джерело.
   Висновки. Проблема питної води в Україні є надзвичайно гострою. З одного боку, наша країна має нижчий, порівняно із середньоєвропейським, показник водозабезпеченості. З іншого боку, якість води в наявних джерелах водопостачання (поверхневих і підземних) є переважно незадовільною. Якщо перший зі згаданих аспектів має природний характер (Україна, на відміну від більшості європейських держав, розташована в секторі помірно континентального клімату), то другий пов’язаний з антропогенним впливом на довкілля, зокрема водні об’єкти. Покращення екологічного стану водного середовища можливе як у загальному контексті заходів з охорони природи (заповідання територій, зменшення надходжень забруднюючих речовин до природних вод), так і спеціальними методами очистки води річок, водоймищ і підземних водотоків, що є джерелами водопостачання.

Література та джерела

1. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Наук. збірник // За ред. В. К. Хільчевського. – К. : Ніка-Центр, 2001. – Т. 2. – 872 с.
2. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2011 році. – К. : Мінрегіонрозвитку України, 2012. – 642 с. [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://minregion.gov.ua/ images/Pidrozdily/MEDVED/_._2011_.pdf
3. Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод / С. І. Сніжко. – К. : Ніка-Центр, 2001. – 264 с.
4. Хільчевський В. К. Водопостачання і водовідведення / В. К. Хільчевський. – К. : Київський універ-ситет, 1999. – 319 с.

Опубліковано: Карина Насальська. Екологічні проблеми природних водних об’єктів – джерел питного водопостачання в Україні // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль, 2017. - Випуск 2 (36). - С.80-82.  

головна Історія української географії