Клімат Африки. Кліматичні пояси

  Особливості клімату Африки сформувалися внаслідок дії системи кліматотвірних чинників. Більша частина материка розташована між тропіками, і через це клімат Африки характеризується високими значеннями сумарної сонячної радіації.

  Відповідно, значна частина материка має високі температури, і тому Африка вважається найжаркішим материком. Тут є області, де температура повітря деколи перевищує +50°С.
  В широтах Африки над океаном панують постійні вітри - пасати, що значно впливає на розподіл опадів. Південно-східний пасат дме з Індійського океану, тому приносить вологі повітряні маси. Північно-східний пасат – з Євразії, й викликає суху погоду. Південно-західні затримують Драконові та Капські гори, що впливає на перерозподіл опадів: велику кількість їх одержують прибережні райони, за горами опадів мало.
  У формуванні клімату узбережжя Африки значну роль відіграють морські течії. Тому малозволоженими є північно-західне узбережжя (через холодну Канарську течію), південно-західне (через Бенгальську), східне (через Сомалійську). Навпаки, добре зволоженими є західні і південно-східні береги завдяки теплим течіям (відповідно Гвінейській та Мозамбіцькій).
   В центральній частині материка повітря рівномірно прогрівається впродовж всього року. Коливання температур за сезонами чітко проявляється лиш у тропічних і особливо в субтропічних широтах. Клімати відрізняються, головним чином, за кількістю і режимом опадів. Найбільша їх кількість припадає на екваторіальні райони: басейн річки Конго (Заїр) і узбережжя Гвінейської затоки - 2000-3000 мм за рік, а на схилах гір – до 9000 мм. На північ від 20° пн. ш. і на південь від 18° пд. ш. клімат Африки тропічний, у Північній півкулі пустельний, дуже сухий. У Сахарі кількість опадів зменшується до 100 мм і менше на рік; Східна Сахара - найсухіший район Африки (10-20 мм опадів на рік).
   Африка лежить в межах семи кліматичних поясів. Через те, що екватор перетинає материк навпіл, кліматичні умови дзеркально повторюються від екватора до країв материка. На території Африки виділяються екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних пояси. Крайні південна та північні частини материка розташовані в субтропічних поясах.

У пустелі Сахара

  Екваторіальний пояс охоплює територію, що простягається на 5-6° широти на південь і північ від екватора. Тут переважають екваторіальні повітряні маси, що формуються завдяки трансформації повітря тропічних пасатів південної та північної півкуль.
  Для екваторіального поясу характерні незначний середній річний хід температури повітря, незначні добові й річні її амплітуди. Тут помітна деяка відмінність термічного режиму в напрямі від Гвінейської затоки в глибину материка, зумовлена впливом режиму атмосферних опадів і континенту.
  Тропічне повітря з кожної півкулі переноситься і трансформується в екваторіальне в зимовий період відповідної півкулі. Поширення сухого континентального тропічного повітря і його трансформація зумовлюють зменшення місячної кількості атмосферних опадів від 200-300 до 40-10 мм.
  Проте на узбережжя Гвінейської затоки у зв'язку з формуванням над нею місцевого максимуму не потрапляє континентальне тропічне повітря з північного сходу. Тут характерні інтенсивні грози і зливи у вечірні та нічні години.
  Оскільки північно-східний пасат в екваторіальний пояс не проникає, тут поширений південний пасат, який посилюється повітряними течіями східної периферії Південно-Атлантичного максимуму. Тому західна частина поясу екваторіальних мусонів виклинюється, і протягом літа південної півкулі тут переважає не екваторіальне, а континентальне тропічне повітря.
   В екваторіальному поясі Африки в середньому за рік буває від 1500-1800 до 3000 мм атмосферних опадів. Внаслідок переміщення Сонця протягом року з однієї півкулі в іншу тут зміщуються зони інтенсивних злив, особливо в континентальній частині. Тому в межах поясу виділяють дві кліматичні області — атлантичну, або західну (Гвінейську), і континентальну.
  Для обох кліматичних областей характерні високі температури і значна вологість, але на Гвінейському узбережжі річний хід усіх елементів і їх мінливість набагато менші, ніж у континентальній області. Високі температури, значна кількість опадів, висока вологість повітря створюють сприятливі умови для розвитку природної і культурної рослинності. В природних умовах тут поширені вологі багатоярусні тропічні ліси. Вегетаційний період триває протягом року.
  У багатьох місцях замість вирубаних лісів вирощують різноманітні теплолюбні культури, серед яких значні площі займають гевея, банани, какао, кавове дерево та ін.
  Клімати поясів екваторіальних мусонів (субекваторіальних поясів) обох півкуль Африки формуються під вирішальним впливом відповідно двох типів повітряних мас - екваторіальних влітку і тропічних узимку. Залежно від географічного положення району і походження переважаючих мас повітря в межах поясів екваторіальних мусонів виникають значні контрасти в розподілі кліматичних елементів. У деякі роки змінюються інтенсивність вторгнення екваторіального чи тропічного повітря і тривалість їх перебування на даній території, що зумовлює зміну стану ландшафтів і впливає на трансформацію повітряних мас.
  Характеризуючи кліматичні умови екваторіального поясу Африки, звернемо увагу на своєрідність розподілу поясів екваторіальних мусонів, зокрема часткове їх виклинення у південній півкулі під впливом дії південних потоків тропічного континентального повітря, що виноситься над західною частиною материка уздовж східної периферії Південно-Атлантичного максимуму, і місцевого максимуму над Гвінейською затокою.
  Так, у західній частині екваторіально-тропічної Південної Африки протягом року переважає тропічне повітря.
  У межах екваторіальних мусонів чітко виділяються вологий літній і посушливий зимовий періоди, що відіграє важливу роль у річному розвитку природи й господарській діяльності людини.
  Вторгнення екваторіальних чи тропічних мас повітря в пояси екваторіальних мусонів обох півкуль пов'язане з переміщенням тропічного фронту й розвитком циклонічної діяльності. Просування екваторіального повітря на південь і північ від екватора супроводиться різким зростанням хмарності, зливами і зниженням температури повітря, що досягає максимальних значень перед екваторіальним мусоном. З віддаленням від екватора потужність екваторіального мусону зменшується і відповідно зменшується кількість атмосферних опадів, підвищується температура повітря. У цьому ж напрямі зростає посушливий період, підвищуються температури повітря і грунту.
  Далі від екватора зростає нестійкість мусону, а отже, збільшується посушливість і створюються вкрай несприятливі умови для природних і культурних ландшафтів, для господарської діяльності й життя людини.
  Активізація перенесення вологих мас екваторіального повітря, навпаки, сприяє випаданню злив і зволоженню грунту, що створює достатні запаси вологи в грунті й забезпечує ріст трав у саванах.
  У північній півкулі екваторіальний мусон проникає до 17-18° пн. ш. В межах самого поясу помітні значні відмінності в ході погодних процесів і в розподілі кількісних показників кліматичних елементів із заходу на схід у період літнього мусону.
  Від узбережжя Атлантичного та Індійського океанів до центральних районів поясу екваторіальних мусонів наростає вплив континентальних тропічних мас повітря. Доказом цього є відомості про частоту і тривалість харматану, як називають тут північно-східні пасатні потоки, що виносять з тропічного поясу в пояс екваторіальних мусонів пил і пісок прилеглих пустинь.
  Екваторіальний мусон північної півкулі в Африці, як і в Південній Азії не завжди має однакову тривалість.
  Загальна тенденція в географічному розподілі атмосферних опадів, принесених літнім мусоном у субекваторіальну частину Північної Африки, полягає в зменшенні їх кількості з півдня на північ у середньому від 800-1000 до 125-150 мм. У деякі роки в усьому поясі кількість опадів зменшується в 3-5 разів. Якщо під час зимового континентального мусону середні температури повітря становлять не менше 20 °С, а навесні досягають 25-30 °С, то при незначній кількості опадів у період екваторіального мусону зменшуються запаси вологи в грунті і створюються несприятливі умови для розвитку рослинності. Значні втрати врожаю сільськогосподарських культур і пошкодження пасовищ призводять до загибелі свійської худоби.
  У роки нормального розвитку екваторіального мусону в усьому субекваторіальному поясі встановлюється волога і парка літня погода з температурами 26-28°С і абсолютною вологістю до 20-22 мм, що сприяє інтенсивному росту рослинності. В період зимового тропічного (пасатного) сухого мусону вона припиняє вегетацію.
  Аналогічно літній екваторіальний мусон змінюється на зимовий тропічний у південній півкулі Африки. Єдиною відмінністю цього поясу Південної Африки є його виклинення на атлантичному узбережжі, що забезпечує безпосередній контакт у цій частині континенту кліматів тропічого й екваторіального поясів.
  Як і в північній півкулі, тут під час зимового континентального тропічного (пасатного) мусону припиняється вегетація природної рослинності. Культурна рослинність потребує штучного зрошування.
  Тропічні кліматичні пояси в Африці представлені в обох півкулях. Для них характерні високі температури повітря і грунту при незначних кількостях атмосферних опадів і запасах вологи в атмосфері. Середні місячні температури повітря влітку становлять понад 30 °С, а взимку 20 °С. Поверхня грунту в ряді місць прогрівається до 80—90 °С. Річна кількість атмосферних опадів у середньому не перевищує 150 мм. Подекуди випадає 1—3 мм опадів, а нерідко по 5-10 років не буває і краплі дощу. Над більшою частиною території поясу влітку виникають потужні висхідні потоки в атмосфері, але хмари не утворюються, бо рівень конденсації знаходиться на висоті 5-5,5 км.
  У західній частині тропічного поясу Північної Африки хмари не утворюються через формування в атмосфері інверсійного шару під впливом холодної Канарської океанічної течії. У деякі періоди на узбережній частині взимку виникають тумани.
  Тропічний кліматичний пояс Південної Африки характеризується великою контрастністю розподілу кліматичних елементів, зумовленою циркуляційними особливостями атмосфери над континентом і прилеглими частинами Атлантичного та Індійського океанів.
  У західній (атлантичній) частині клімат тропічного поясу Південної Африки формується під впливом постійного перенесення океанічних тропічних повітряних мас з півдня уздовж східної периферії Південно-Атлантичного субтропічного максимуму.
  Під впливом стійких південних повітряних потоків поверхневий шар прогрітої води океану зноситься, а глибинні холодні маси води і глибокі інверсії в придонному шарі повітря не сприяють утворенню висхідних конвективних рухів в атмосфері й формуванню хмар. Тому над холодними потоками Бенгельської океанічної течії виникають інтенсивні тумани. Незначні кількості опадів і температури 20-18 °С спричинюють формування типових пустинь, прикладом яких є Наміб.
  У східній (індійській) частині тропічного поясу Південної Африки протягом року бувають атмосферні опади з океанічних повітряних мас, винесених на континент уздовж західної периферії Південно-індійського максимуму. Оскільки цей максимум досягає найвищої активності влітку, то й опади в цю пору бувають частішими й інтенсивнішими. Температури повітря улітку становлять 26-28°С, а взимку знижуються до 20-22 °С, що при достатньому зволоженні повітря і грунту забезпечує розвиток вічнозелених лісів.
  Центральна (континентальна) частина тропічного поясу Південної Африки за режимом зволоження є проміжною між обома розглянутими кліматичними областями. При цьому через високі температури повітря (20-28 °С) і грунту (60 °С) атмосферні опади недостатні для розвитку природної рослинності.
;  Територія Калахарі у фізико-географічному відношенні належить до пустинь, а за кліматичними умовами - до напівпустинь
  Субтропічні кліматичні пояси. Крайні північні і південні частини обох півкуль Африки - це субтропічні кліматичні пояси у вигляді вузьких смуг, що простягаються із заходу на схід.
  У субтропічному кліматичному поясі Північної Африки виділяють дві кліматичні області - атлантичну (західну) та континентальну.
  Враховуючи невеликі загальні розміри території субтропічного кліматичного поясу в Північній Африці, розміщення його вздовж Середземного моря і незначні відмінності в значеннях кліматичних показників на рівнині є також пропозиції об'єднувати весь названий пояс у одній середземноморській кліматичній області.
  Атлантична (західна) область охоплює північно-західну окраїну Північної Африки, у тому числі Атлаські гори. Літо тут жарке і сонячне внаслідок поширення відрога Азорського максимуму на Середземне море, Південну Європу й Північну Африку. В цей час у горах і на узбережжі формується місцева бризова і гірсько-долинна циркуляція, у процесі якої переноситься волога й виникають опади, переважно у вигляді дощів.
  Узимку в результаті інтенсивної дії циклонів на полярному фронті випадають дощі, а в Атлаських горах - сніг, що формує сніговий покрив на 80-100 днів. Завдяки достатньому зволоженню в горах розвивається деревна рослинність. Частину опадів використовують для штучного зрошування сільськогосподарських угідь влітку на узбережжях і в долинах.
  У континентальній кліматичній області субтропічного поясу Північної Африки особливо жарке і сухе літо та тепла волога зима. Влітку в східних районах жарка погода дещо послаблюється стійкими північними вітрами - етезіями. У центральних районах, навпаки, часто проносяться великі сухі південні вітри - сірокко, які виносять тропічні маси повітря з великою кількістю континентального пилу.
  Високі температури й велика сухість повітря влітку несприятливі для землеробства і тваринництва. Землі потребують штучного зрошування. Узимку тут випадають дощі з переміщенням циклонів полярного фронту.
  Субтропічний кліматичний пояс Південної Африки, незважаючи на його невеликі розміри, характеризується значними контрастами в режимі атмосферних опадів, температури і вологості повітря, що пов'язано із своєрідністю циркуляційних процесів в атмосфері й океані цієї частини нашої планети.

У африканських субтропіках

  Найвищі контрасти в режимі зволоження між західною - атлантичною та східною (індійською), частинами атлантико-індійської області субтропічного поясу. Тоді як на сході поясу влітку інтенсивно переноситься волога з Індійського океану, на заході в цю пору року стоїть суха і сонячна погода. Такий режим зволоження спричиняє відмінність у природних умовах обох областей. Так, в Індійській області переважає деревна рослинність, а в Атлантичній - чагарники. Узимку в обох областях під впливом циклонів полярного фронту випадають дощі, а іноді навіть сніг.
  Обидва субтропічні кліматичні пояси Африки є важливими територіями для організації туризму й відпочинку.

головна африка