Річка Нігер в Африці

  Велика африканська річка Нігер протікає по території Гвінеї, Нігеру, Малі і Нігерії, розташованих у Західній Африці. Нігер – багатойменна річка. На окремих ділянках течії її називають по різному: Джоліба, Мейо, Ерхірреу, Іза, Квора і т.д., майже всі ці назви у перекладі означають „річка”.
   До тепер не існує єдиної думки щодо походження назви річки. Одні гадають, що вона походить від берберійського (бербери – група народностей Північної Африки) слова nehierren – „ріка”, а інші вважають його похідним від латинського слова „niger”, тобто „чорний”.

   Дослідження річки. Про існування великої африканської річки було відомо ще за часів глибокої давнини. Згадки про неї є в працях Геродота, Плінія Старшого, Птолемея.
   Видатний арабський мандрівник середньовіччя Ібн-Батутта (1304-1377), який за 25 років побував у багатьох країнах, був на Нігері і плавав по ньому.
  До середини 18 ст. в літературних та картографічних джерелах про Нігер можна було прочитати найнеймовірніші відомості. Наприклад, в одному англійському альманасі за 1758 рік писалося:” ріка Нігер бере свій початок на сході Африки, тече протягом 300 миль майже прямо на захід, і там поділяється на три рукави – Сенегал, Гамбія і Ріо-Гранде....”.
  Наприкінці 18 ст. до Нігеру з розвідувальною метою посилалися Ледьярд, Люкас, Хорнеман, Хоутон та інші англійські агенти. Жодному з них не вдалося досягти великої ріки.
  У 1795 році, за ініціативою лондонської „Африканської асоціації”, до Нігеру було відправлено лікаря Мунго Парка. У супроводі двох слуг-негрів мандрівник довго блукав нетрями та пустелями Африки. Місцеві жителі ніколи не бачили білої людини, і поява Парка викликала у них здивування. Одного разу мандрівника і його супутників захопили в полон араби-работоргівці, які вважали, що отримають величезну винагороду за білого чоловіка. Через досить тривалий час Парку вдалося втекти з полону. Наче одержимий, він подався у тому напрямі, де за його припущеннями, протікав Нігер.
  Напівхворий мандрівник опинився сам серед джунглів без зброї та продуктів. Парк безумовно загинув би, але його врятував щасливий випадок: він зустрів групу негрів, які також втекли з неволі. Після поневірянь по диких нетрях вони вийшли, нарешті, до Нігеру.
  На всі запитання Парка, де містяться витоки річки, негри незмінно відповідали: ”Ця річка починається на краю світу”. І все-таки мандрівник з’ясував, що Сенегал і Нігер – різні річки і що Нігер тече на схід. У той час це було найважливіше географічне відкриття.
  Парк виїхав в Англію і наприкінці 1796 року повернувся додому.
  У 1805 році Мунго Парк знову вирушив у Африку, щоб розгадати таємниці Нігеру. Його супроводжували Сміт і Андерсон і 30 носіїв. І знову – труднощі, перепони, голод, злигодні, хвороби, сутички з вороже настроєними племенами.
  Подорож закінчилася трагічно. Ціною неймовірних зусиль Парку з уцілілими людьми вдалося дійти до Нігеру, пропливти по річці близько двох з половиною тисяч кілометрів і дістатися до порогів Буси. Тут під час сутичок з місцевими жителями учасників експедиції повбивали. Парк потонув у Нігері, намагаючись уплав врятуватися від переслідувачів.
  Під час своїх подорожей Мунго Парк обстежив верхню і середню течію Нігеру, а нижня ще довго залишалася невивченою. Спроби європейців пробратися сюди, як правило, були невдалими.
  Лонг, Рене, Кайє, Клаппертон та інші дослідники, які робили спробу дослідити нижній Нігер, загинули або повернулися з нічим.
  Загадку Нігера розгадав Річард Лендер, єдиний хто залишився живий з експедиції 1825 року, очолюваної Клаппертоном. У 18131 році Лендер з великими труднощами дістався до порогів Буси, де загинув Мунго Парк, і звідси на човні спустився до океану. Він був першим, хто плавав по нижньому Нігеру.
  Через два роки Лендер на чолі добре оснащеної експедиції знову з’явився на нижньому Нігері. Він вирушив до річки Бенуе – найбільшої притоки. Під час попередньої експедиції Лендер не зміг обстежити цієї річки, а в розповіді про те, що вона така ж величезна, як Нігер, не вірили. По річці Бену Лендер піднявся на 150 кілометрів від гирла, та, втративши багатьох людей, повернувся. Він помер від тяжких ран, одержаних у сутичках із неграми під час плавання по Нігеру. Бенуе була повністю обстежена через кілька десятиріч після його смерті.
  Опис річки. Витоком річки Нігер вважається струмок Тембі, який бере початок на шпилі Лома (1946 м) на пасмі Ліоно-Ліберійських гір. Швидкі води струмка, підсилені притоками, утворюють річку Джолібу. Приблизно по 10 паралелі Джоліба тече в горах, часто по дну ущелин, а потім виходить на рівнини Судану. Перше велике місто на Нігері – Бамако, столиця країни Малі.
  Продовжуючи шлях на північний схід по рівнинах Малі, Нігер членується на велику кількість рукавів, утворюючи та звану внутрішню дельту Нігеру. Під час дощів і повеней величезні простори на цій частині течії Нігеру затоплюються, і тоді внутрішня дельта перетворюється у велике мілководне озеро (40-80 тис.км²), яке простягається на сотні кілометрів у довжину і до 100 км у ширину. На затоплюваних ділянках відкладається родючий мул.
  На підступах до стародавнього міста Тімбукту річка збирає свої води в одне русло і до Буреме тече на захід. Проминувши Тімбукту, впритул наблизившись до Сахари, Нігер у районі Буреме круто повертає на південний схід, проривається через скелясті бар’єри і з сухої області напівпустель потрапляє в область тропічних дощів. Наситившись їхніми водами, він швидко відновлює свої сили. Прийнявши найбільшу і найбагатоводнішу притоку – Бенуе, яка приносить стільки ж води, скільки в ньому самому, Нігер перетворюється на могутню водну артерію до 2-4 кілометрів завширшки і до 10-30 м завглибшки. В пониззі річка членується на безліч рукавів, утворюючи кінцеву дельту.
  У Нігеру дві області живлення, і тому режим його дуже складний. У горах Гвінеї, де починається його верхня течія, випадає багато опадів - це область тропічних дощів. У середній течії , що являє собою велетенське коліно, відоме під назвою „Петля Нігеру”, річка перетинає арідну (суху) зону, де на зрошення та випаровування витрачає левову частку тієї вологи, яку одержала в горах. У нижній течії вона знову потрапляє в зону тропічних дощів, але тут значно щедріших.
  Природно, дві області живлення формують на річці дві високі повені – західну і східну. До гирла Нігер приносить близько 12 тисяч м³ води, а максимальні витрати можуть бути в 3-4 рази більшими.
  З-поміж африканських країн, які розташовані у басейні Нігеру, мабуть, найбільше значення має ця ріка для держави Малі. Нігер для Малі - все одно що Ніл для Єгипту. Країна займає найсухішу територію річкового басейну, де опади дуже мізерні і вирощування культур без зрошення неможливе.
  Річка багата на рибу. У Нігері водиться короп, нільський окунь, капітан – риба, вага якої досягає 60-80 кг, усач, або барбель, велетенський „зубастий” собака, риба-метелик, здатна пролітати в повітрі до 100 сантиметрів, та багато інших річкових мешканців.

головна африка