Тібетське нагір'я, нагір'я Тибет. Географія Євразії материки та океани опис характеристика клімат річки флора фауна тварини рослини відпочинок, туризм, географія, отдых, туризм


Тібетське нагір'я

  Тібетське нагір'я — одне з найбільших (близько 2 млн. км2) і найвищих нагір'їв земної кулі. Воно лежить на півдні Центральної Азії. Простягається між гірськими системами Куньлунь (на півночі), Гімалаї (на півдні), Каракорум (на заході).
  Основа Тібетського нагір'я складається з кристалічних порід, зокрема гранітів, перекритих в основному глинистими сланцями, кварцитами, вапняками, пісковиками.



   Нагір'я сформувалося з складчастих споруд палеозойського, мезозойського і кайнозойського циклів, проте найважливішу роль у формуванні його рельєфу відіграли вертикальні рухи неогену та антропогенового періоду. Відомо, що ще в середині кайнозою на місці сучасного Тібетського нагір'я поверхня була не вищою від рівня моря. Підняття Тібету триває й тепер, швидкість його — понад 1 м за 100 років. У створенні сучасної поверхні, крім піднять і розломів, що їх супроводили, велике значення мали ерозійні процеси; потім внаслідок сухості клімату значного розміру набрало пустинне вивітрювання, денудація та еолові процеси.
  На початку антропогенового періоду в Тібеті були потужні фірнові покриви і льодовики, які займали більшу частину нагір'я. Про це свідчать численні льодовикові форми. Але льоди там переважали нерухомі, тому льодовикових відкладів на нагір'ї майже немає.
  Західна частина Тібетського нагір'я - це одноманітна за висотами поверхня до 4900-5200 м заввишки. Цю частину нагір'я місцеве населення називає Чангтан. Тут скупчилось багато уламкового матеріалу, що сприяло нівелюванню рельєфу. Згладжені хребти чергуються з тектонічними западинами, з ландшафтів переважає кам'яниста пустиня з численними солоними озерами; у будові берегів простежуються уступи терас, що свідчить про більш високе стояння їх рівнів у недалекому геологічному минулому, коли клімат Тібету був вологішим. Однією з причин сухості Західного Тібету є Гімалаї, які ізолювали нагір'я від впливу Індійського океану.
  У південно-східній частині нагір'я переважають висоти 4500-4800 м. Тут більше опадів, тому поверхня характеризується значною ерозійною почленованістю і переважає гірсько-степовий ландшафт.
  На півдні Тібетського нагір'я ціла система хребтів, які іноді об'єднуються під загальною назвою Трансгімалаїв. До складу цієї гірської системи входять два паралельних пасма: північне - з хребтом Алінг-Гангрі і південне - з хребтом Ладакх. Для цієї системи гір типові альпійські форми рельєфу; окремі вершини досягають 7000 м і більше. Від Гімалаїв ці гори відокремлюються широкими поздовжніми долинами річок Брахмапутри (Цангпо), Сатледжу і Інду. Схили, обернені до Тібетського нагір'я, досить пологі і заповнені уламковими породами.
  На південному сході нагір'я, а також у горах Куньлунь у ряді місць є діючі вулкани, гейзери, багато гарячих джерел.
  Завдяки великій висоті над рівнем моря клімат Тібету суворий. На більшій частині його території середні річні температури становлять 0-5° і лише в долинах південного сходу вищі від 5°. Тут на висоті понад 4000 м сонячне проміння вільно проходить через розріджене сухе повітря і влітку сильно нагріває поверхню. Вночі ж, після заходу Сонця, утворюється іній, замерзають струмки. Морози взимку досягають -35°. Влітку вдень у тіні бувають заморозки, а поруч на сонці - тридцятиградусна спека. У Лхасі, яка лежить на висоті 3700 м над рівнем моря, середня температура січня 0°, найтепліший місяць - червень (17°), середня кількість опадів близько 450 мм. Кількість опадів на більшій частині Тібету становить приблизно 100-200 мм на рік, на околицях - перевищує 500 мм. В Тібеті переважають західні вітри, на півдні - південно-західні. У районі Лхаси вітри часто змінюються протягом дня і ночі.
  Завдяки сухості клімату снігова лінія лежить високо: на півночі - на висоті близько 6000 м, на півдні - 5500 м. У зв'язку з великою висотою хребтів тут панують багаторічні сніги і льодовики.
  Річки Тібету гірські, у них кам'янисті і порожисті ложа, великі падіння і швидкі течії. Для них типові різкі підвищення рівня від дощів і танення снігів та льоду в горах. Майже вся північна частина Тібетського нагір'я позбавлена стоку в океан. Річкова сітка тут розвинена слабо, річки впадають у безстічні озера. Найбільшою річкою цієї частини Тібету є Дзачу (Меконг). Південна частина Тібету має стік до океану. Звідси беруть початок р. Інд та її притоки, зокрема Сатледж, а також річки Брахмапутра, Салуїн. Озер у Тібеті багато, найбільше - на півночі. Походження їх тектонічне або льодовикове. Майже всі непроточні озера солоні або солонуваті. Найбільше озеро - Намцо (близько 2000 км2).
  У Тібеті поширені переважно малопотужні гірські пустинні грунти.
  У Північному і західній частині Південного Тібету переважає низькоросла (від 2 до 10-15 см) трав'яна рослинність, що включає кілька видів тібетської осоки, болотник, жовтець, ломикамінь, первоцвіт, переломник, очиток. У високогірних степах ростуть тонконіг, типчак, ковила, пирій. Деревної рослинності немає. Великі території Тібету - неродючі щебенюваті або солончакові пустині. Лише в східній частині долини Цангпо з'являються такі деревні види, як верба, тополя, тис, падуб. На крайньому південному сході Тібету (в його субтропічній частині) рослинний покрив багатий. Тут ростуть гімалайська сосна, кілька видів дубів, клен.
  Жителі Тібету культивують головним чином ячмінь, гречку, бобові - горох (індійський і китайський) і боби. У Південному Тібеті вирощують редиску, ріпу, моркву, а також цибулю, часник. Правда, у всьому Тібеті обробляється лише 3% всіх земель, хоч у сільському господарстві зайнято 60% населення (без скотарів). Головне місто Тібету — Лхаса оточене зеленими насадженнями.
  Більшість видів диких тварин Тібету належить до пустинно-степової і степової фауни. З копитних тут водяться як, кулан, антилопи оронго і ада, архар. Зустрічаються також ведмідь-пищухоїд, вовки, лисиці, шакали, зайці, пищухи. З птахів - бородач-ягнятник, гімалайський сип, орлан довгохвостий, тібетський улар, тібетська саджа, жайворонки та ін. Для Південного Тібету типові мускусний олень, кабарга, газель, видра, єнот, ласка, тигр, барс, мавпи-макаки; з птахів - шуліка, сова, сокіл, ластівка, зимородок, малинівка, фазан, голуб.

головна євразія

Hosted by uCoz