Ебро – річка на північному сході Іспанії. Довжина 928 км, площа басейну 86800 км². Бере початок на південних схилах Кантабрійських гір, на висоті близько 850 м, впадає в Середземне море. Головні притоки: праві – Халон, Гуадалопе, ліві – Арагон, Гальєго і Сегре.
   У верхній частині Ебро глибоко врізається в Старо-Кастильське плоскогір’я. Долина тут повсюди глибока, ділянки з тіснинами і ущелинами чергуються з озероподібними розширеннями, течія швидка, русло порожисте. Нижче м. Логроньо Ебро вступає в обширну Арагонську низовину, де спокійно протікає у широкій долині. Нижче м. Тудела від Ебро відведено два канали – Таусте і Великий Арагонський. Нижче м. Каспе Ебро входить в область Каталонських гір, які прорізає на протязі близько 100 км, переважно в глибоких та вузьких ущелинах. В районі м.Тортоса річка виходить на приморську рівнину, утворюючи болотисту дельту.
   Режим річки – середземноморського типу з сильним підійманням води взимку і різким зниженням рівня влітку. Літнє маловоддя дещо пом’якшується завдяки піренейським притокам, які отримують на початку літа воду від танення снігу у горах. Середня витрата води в гирлі досягає 615 м³/сек., найбільша (у 1907 р.) – 8000 м³/сек., найменша – 30 м³/сек. Річка використовується для зрошення посушливої Арагонської низовини. Судноплавсто на Ебро є незначним; дрібні судна ходять від моря до м. Сарагоси; невеликі морські судна доходять до м. Тортоси. На піренейських притоках Ебро – декілька великих гідроелектростанцій.