Сірка самородна |
| |
Хімічний склад - (S). Назва походить від хімічного елемента. Мінерал входить до класу самородних елементів. |
||
Фізичні властивості мінералів |
Твердість
шкалою Мооса 1-2. Густина 2. Колір жовтий
з різними відтінками. Мінерал має
світло-жовту риску. Блиск на гранях
алмазний, на зломі жирний. Мінерал
крихкий, легко плавиться і горить з
виділенням сірчаного газу.
Зустрічається у вигляді кристалів і
землистих мас. Сингонія ромбічна.
Спайність недосконала; злом раковистий,
землистий.
Походження:
пневматолітове (частіше під час
вулканічної діяльності), екзогенне – в
результаті розкладання гіпсу і
сірчаних сполук та в умовах
осадконагромадження в морях за участю
бактерій.
Родовищ відомо багато. В Україні – в Передкарпатському сірконосному басейні (Роздольське, Яворівське, Немирівське родовища). За межами України: в Туркменистані, Росії (Поволжжя, Камчатка, Курильські острови), Польщі, Італії та ін. Застосовують сірку в хімічній промисловості (для виробництва сірчаної кислоти), в гумовій промисловості, при виробництві сірників, фарб, а також для боротьби з шкідниками. |
|
Походження мінералів | ||
Класифікація мінералів | ||
Кристало-графічні властивості та форми мінералів | ||
Джерела: Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія. Підручник.-К.: Либідь, 2003. - 480 с. Сірка самородна // Географічна енциклопедія України.Т.3. - К.: "Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1993.- С.194. Чирка В.Г., Радзивілл А.Я. У світі мінералів. -К.: Радянська школа.- 1980.- 128 с. |
|