Нерівномірність розміщення населення на Землі

  Населення на Землі розміщене нерівномірно. Це зумовлено різними природними та соціально-економічними причинами.
  Серед головних факторів виділяють наступні: а) вплив природного фактора: пустелі, тундра, високогір'я, території, вкриті льодом, та тропічні ліси не сприяють розселенню людей; б) дія історичних особливостей заселення земної суші; в) відмінності в сучасній демографічній ситуації: особливості приросту населення на континентах; г) вплив соціально-економічних умов життя людей, їх господарською діяльністю, рівнем розвитку виробництва.

  Найвищу щільність населення мають країни, в яких на 1 км² припадає 200 осіб. До цієї групи входять: Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Ізраїль, Ліван, Бангладеш, Індія, Республіка Корея, Японія, Філіппіни. Країни, в яких щільність населення близька до середньосвітової, - 46 осіб/км²: Камбоджа, Ірак, Ірландія, Малайзія, Марокко, Туніс, Мексика, Еквадор. Найнижчу щільність населення - 2 особи/км² мають: Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія, Гвіана, Австралія.
  Загальна щільність населення Землі постійно змінюється. Якщо в 1950 р. вона становила 18 осіб/км², в 1983 - 34, на початку 90-х років - 40, а в 2004 р. - 53. Близько 60 % людства живе на низовинних ділянках Землі не вище 200 м, а 4/5 - на висотах до 500 м над рівнем моря. Рідкозаселені або зовсім не заселені території (у т.ч. материкові льодовики Антарктиди і Гренландії) займають майже 40 % території суші, де проживає 1 % населення Землі.
  У найбільш заселених районах світу, що займають до 7,0 % території ойкумени, проживає до 70 % усього населення Землі.
  Значні скупчення населення сформувалися як у старих сільськогосподарських, так і в нових індустріалізованих районах. Особливо висока щільність населення у промислове розвинених районах Європи, Північної Америки, а також у давніх районах штучного зрошення (Ганська, Нільська та Велика Китайська низовини). Тут, у найбільш густонаселених районах земної кулі, що займають менше 10% суші, живе близько 2/3 населення планети.
  Найбільш заселеною частиною світу є Азія. Демографічний центр в Азії розташований у районі Індостанського субконтиненту. Найбільш заселеними тут є райони інтенсивного сільського господарства, зокрема вирощування рису: дельти Гангу з Брахмапутрою, Іраваді. В Індонезії більшість населення концентрується на острові Ява з родючими фунтами вулканічного походження (щільність населення перевищує 700 осіб/км²). Сільське населення Південно-Західної Азії зосереджене вздовж передгір'їв Лівану, у межиріччї Тигру і Євфрату. Досить висока щільність населення на узбережжі Перської затоки, що пов'язано з видобутком нафти, а також навколо Японського моря (на Японських островах — більше 300 осіб/км², у Південній Кореї - близько 500 осіб/км²).
  Нерівномірно заселена і Європа. Один регіон з підвищеною щільністю населення простягається з півночі на південь - від Північної Ірландії через Англію, долину Рейну до Північної Італії, - і переривається лише в Альпах. Цей пояс зосереджує багато галузей промисловості та інтенсивне сільське господарство, розвинену інфраструктуру. Другий проходить на заході Європи від Бретанї, вздовж річок Самбр і Маас через північ Франції та Німеччину. Висока концентрація населення у Північно-Західній Європі пояснюється тим, що саме тут зародилися промислові райони, що призвело до підвищення природного приросту населення і притоку робочої сили. У Західній, Центральній, Південно-Західній і Південній Франції, на Піренейському, Апеннінському півостровах, на островах Середземного моря проживає близько 130 млн. осіб. Середня щільність населення тут досягає 119 осіб/км².
  Серед країн Центрально-Східної Європи високу щільність населення має Україна - 79особа/км², Молдова - 130 осіб/км². Середня щільність населення Росії -8,7 особи/км².
  Розміщення населення у Північній Америці значною мірою залежить від часу заселення окремих територій. Основна кількість населення США і Канади зосереджена на схід від 85° зх. д. у регіоні, обмеженому Атлантичним узбережжям, вузькою смугою кордону між США і Канадою (до Великих озер), південними берегами озер до рік Міссісіпі і Огайо. У цій частині материка проживає близько 130 млн. осіб.
  У регіоні Центральної Америки особливо густо заселені Антильські острови: на Ямайці на 1 км² припадає 200 осіб, на Тринідаді, Тобаго і Барбадосі - 580 осіб. Невисокі показники щільності населення в пустельних районах північно-західної Мексики.
  Значна кількість жителів Південної Америки живе в прибережних районах на західних і східних окраїнах континенту. Великі площі екваторіальних лісів Амазоніі та саван (чако), а також Патагонія і Вогняна Земля заселені недостатньо.
  На Африканському континенті щільність населення дуже низька. Основні причини - природні умови (пустелі, вологі екваторіальні ліси, гірські території), а також колонізація, работоргівля в минулому. Найбільше населення сконцентровано у прибережних районах, де зосереджені великі міста або плантації. Це середземноморські райони Магрібу, береги Гвінейської затоки від Кот-д'Івуару до Камеруну, а також рівнини Нігерії.
  В Австралії найгустіше заселені території на східній, південно-східній окраїнах континенту.
  Суворі кліматичні умови завадили заселенню арктичної та субарктичної зон, тут живе менше 0,1 % населення планети.
  У сучасних умовах роль контрастів, викликаних природними умовами, знижується. У зв'язку з індустріалізацією, впровадженням науково-технічного прогресу щораз більший вплив на розміщення населення мають соціально-економічні фактори.

головна населення світу