УДК 911.2 (091) (477.87): 712 Микола Карабінюк, Анатолій Мельник

Історія дослідження геологічного фундаменту ландшафту Свидовець

   Проаналізована історія дослідження геологічного фундаменту (геологічної будови, неотектонічних рухів і рельєфу) ландшафту Свидовець. Значну увагу приділено характеристиці окремих праць в яких висвітлено результати геологічних та геоморфологічних досліджень, проведених безпосередньо на території Свидовця. Звернуто увагу на особистий вклад тих чи інших дослідників у вивчення тектонічних особливостей, неотектоніки, дочетвертинних і четвертинних відкладів та рельєфу ландшафту.
    Ключові слова: ландшафт Свидовець, геологічний фундамент ландшафту,історія дослідження, геологічна будова, рельєф.
    Mykola Karabiniuk, Anatoliy Melnyk. The History of Research of Landscape’s Svidovets geological Foundation. The history of landscape’s Svidovets geological foundation research (geological structure, neotectonic movements and relief) is analyzed. Considerable attention is devoted to the description of separate works in which the results of geological and geomorphological investigations conducted directly on the territory of Svidovets. Emphasis is laid on the personal contribution of various researchers studying tectonic features, neotectonic quaternary sedimentations and landscape’s relief. The investigation of landscape Svidovets geological foundation was mainly related to the study of geological structure and relief of Ukrainian Carpathian Mountains as a whole, their separate tectonic coverings or geomorphological areas. At the same time, a lot of research studies, especially geomorphological, were directly concerned with landscape or its separate parts. Geological map of Ukrainian Carpathians in scale 1:200 000 edited by V. Shakina (1976), geological map of Ukraine in scale 1:200 000 (B. Matskiv and others (2009)) and especially V. Vaschenko’s maps of quaternary sedimentations in scale 1:50 000 (1985) in accordance to which the landscape of Svidovets is composed of flysch world rotation of mainly clay and sandstone type of paleogene, chalky-paleogene and chalky system, deserve special attention among the mentioned works. Particularly important attention for further landscape researches is paid to the results of geomorphological mappings of Svidovets territory in scale 1:50 000 given by V. Vaschenko in 1985. The conducted analysis of the history of landscape’s Svidovets geological foundation research proves a relatively high degree of studying its tectonic peculiarities, stratigraphy and relief, as well as its modern collapse and pouring processes, processes of plane washout, linear erosion, landslides, mudflows and others. It is proved by the presence on the whole landscape’s territory of geomorphological map and maps of quaternary sedimentations in scale 1:50 000 and descriptions to them (Vashchenko, 1985).
    Keywords: landscape of Svidovets, geological foundation of landscape, research history, geological structure, relief.

    Актуальність дослідження. Аналіз історії дослідження природних умов ландшафту Свидовець має як наукове, так і прикладне значення, оскільки дозволяє встановити ступінь вивченості його природних компонентів, що є важливим для їх раціонального природокористування. З ландшафтної точки зору результати таких досліджень є важливими для аналізу факторів формування морфологічної структури ландшафту Свидовець і подальшого вивчення закономірностей його просторово-часової організації.
    Оскільки ведуча роль у формуванні морфологічної структури гірських ландшафтів належить геолого-геоморфологічним (літогенним) чинникам [32], тому відомості про гірські породи, особливості їх залягання та пов’язані з ними форми рельєфу є важливими як для розмежування природних територіальних комплексів, так і пізнання їхніх властивостей.
    Поняття геологічний фундамент (геолого-геоморфологічна, або літогенна основа) ландшафту, яке було сформоване в працях М.А. Солнцева (1954, 1960, 1962, 1963), включає геологічну будову, літологію поверхневих порід і рельєф [39]. Згідно А.Г. Ісаченка (1991) геологічний, або твердий фундамент ландшафту – це окрема морфоструктура або її частина, яка сформована породами однієї формації (в орогенних областях – частіше комплексом порід різних формацій, які приурочені до однієї геологічної структури), із закономірним набором морфоскульптур і узгоджених з ними четвертинних відкладів. Основними його показниками є петрографічний склад поверхневих гірських порід, умови їхнього залягання, режим неотектонічних і сучасних рухів та рельєф [24, с.126-127].
    Аналіз попередніх досліджень та публікацій. Спеціальні дослідження присвячені історії вивчення геологічної будови і рельєфу гірського масиву Свидовець не проводилися. У зв’язку з цим заслуговують на увагу результати аналізу історії геологічної будови і рельєфу Українських Карпат С.С. Круглова і О.В. Максимова (1968), П.М. Цися (1968), В.М. Шушняка (2004, 2014), Вододільно-Верховинських Карпат Р.О. Сливки (2001) та Полонинсько-Чорногірських Карпат Я.С. Кравчука (2008) та ін.
    Мета і цілі статті. Метою даної праці є аналіз історії дослідження геологічного фундаменту (тектоніки, неотектоніки, стратиграфії і рельєфу) ландшафту Свидовець та з’ясування внеску окремих вчених у його вивчення.
    Виклад основного матеріалу. Ландшафт Свидовець – цілісний, ясно відособлений у рельєфі гірський масив в Українських Карпатах, який характеризується добре вираженими в тектоніці, орографії і гідрографії межами. Він простягається з північного заходу на південний схід від р. Тересва і її лівої притоки Брустурянка до р. Чорна Тиса. Відповідно північно-західна і південно-східна межі ландшафту проходять по тектонічних порушеннях, до яких приурочені русла зазначених вище рік, північно-східна – по синклінальному зниженню успадкованому річками Турбат і Чорна Тиса, а південно-західна – пов’язана з межею Дуклянського і Поркулецького тектонічних покривів, що знаходить вираження в рельєфі [31].
    З точки зору фізико-географічного районування ландшафт Свидовець входить до складу Свидовецько-Чорногірського району Високогірно-Полонинської області та межує на південному сході з Чорногірським ландшафтом, на північному заході – з Буштульським тієї ж фізико-географічної області [31]. На північному сході він межує з Братківським ландшафтом Високогірно-Полонинської області, на південному заході – з Апецьким Стіг-Плайського району середньогірно-полонинської області, на північному сході – з Ясінянським Міжгірно-улого-винного району
    Міжгірно-верховинської області, а на заході – з Русько-Мокрянським Міжгірського району також Міжгірноверховинської області [31].
    Орографічну вісь ландшафту Свидовець утворює гірський хребет загальнокарпатського простягання з вершинами Свидова (1424,7 м), Подпула (1629,6), Унгаряска (1707,8 м), Трояска (1702,6), Котел (1770,8 м), Стіг (1704,3 м), Близниця (1881,0 м), який має низку відгалужень (“плайок“, за С.Л. Рудницьким (1925)) південного простягання – Апецької, Стайкової, Гласкулової, Урду.
    Гірський масив Свидовець складений переважно масивними пісковиками крейдового і палеогенового віку [11], з чим пов’язана його орографічна цілісність і характер рельєфу.
    Подібність літології гірських порід і рельєфу ландшафту Свидовець зумовила єдність його гідро-кліматичних умов, ґрунтово-рослинного покриву та своєрідну морфологічну структуру.
    Дослідження тектонічної будови. Одними із перших дослідників тектоніки Українських Карпат, до яких належить ландшафт Свидовець, були Г.П.Алферьев (1948) та А.А. Богданов (1949). Як зазначають С.С. Круглов і О.В. Максимов, вони вивчали тектонічну будову базуючись на теорії фіксизму, яка виходить із уявлень про непорушність (фіксованість) ділянок земної кори та вирішальну роль вертикально спрямованих тектонічних рухів у її розвитку і розглядали Українські Карпати як мегаантиклінорій [27]. Згідно тектонічної карти Східних Карпат А.А. Богданова південна частина Свидовця розміщена в межах внутрішньої антиклінальної зони, а північна відноситься до ділянок піднятої складчастої основи центральної синклінальної зони, які є структурними частинами складчастої області Східних Карпат [3].
    Вивчаючи неотектонічні рухи І.Д. Гофштейн (1964) уклав картосхему неотектоніки Українських Карпат, згідно якої Свидовець належить до внутрішнього поясу складчастості, в якому проявлялась лише одна її новітня фаза на межі палеогену і неогену. Згідно структурного поділу Українських Карпат І.Д. Гофштейна високогір’я ландшафту Свидовець знаходиться в межах Полонинської тектонічної зони, центральна частина якого представлена горстом, а північно-східні і південно-західні схили належать до Внутрішньої флішової тектонічної зони [20]. На думку І.Д. Гофштейна, на території ландшафту Свидовець в межах Полонинської зони чітко виражена тектонічна структура у рельєфі та проявляється значна тектонічна активність, для якої з початку неогену характерні показники ізобаз становлять 1000-1500 [20].
    Завдяки працям О.С. В’ялова (1960, 1965а, 1965б, 1966, 1967, 1969) розвивались уявлення про складчасто-лускувату будову Українських Карпат. Згідно зі схемою тектонічного поділу західних областей УССР О.С. В’ялова Свидовець розміщений Кросненській тектонічній зоні з Венгловецькою (Субсілезькою), Сілезькою, Буковецькою і Переддуклянською (Ветлинською) підзонами і її можливим продовженням ? Чорногірської зони [8, с.9]. Дещо пізніше О.С. В’ялов та інші (1967) удосконалили схему тектоніки Українських Карпат та прилягаючої до них частини Східно-Європейської платформи, згідно з якою південна частина Свидовця знаходиться в межах Чорногірської, а північна – Сілезської зон.
    Опираючись на матеріали буріння Є.К.Лазаренко та інші (1963) [33], а пізніше В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971) [12] обґрунтували покривну структуру Українських Карпат. Згідно зі схемою тектонічного поділу Закарпаття Є.К. Лазаренка та Е.А. Лазаренка (1963) південна частина ландшафту Свидовець (територія на південь від лінії с. Лопухів – смт Ясіня) знаходиться у Магурській зоні, а північна – Кросненській, які є структурними частинами Карпатської складчастої області [33].
    Відповідно до тектонічної схеми Українських Карпат С.С. Круглова і О.В. Максимова (1968), укладеної за літературними даними, центральна і південна частина ландшафту Свидовець знаходиться в межах Чорногірської тектонічної зони, а північна частина – Кросненської (або Сілезької) зони.
    Відповідно до тектонічного районування Українських Карпат В.В. Глушка і С.С. Круглова (1971) центральна, південна та південно-східна частина ландшафту Свидовець знаходиться в межах Близницької та Лужанської підзони Дуклянської зони, східна (басейн потоку Свидовец) – в межах Яловичорської підзони Чорногірської зони, західна (басейн потоку Яблуниця) – в межах Сілезької зони, а північна (хребет Шасса, а також територія на північ від вершини Татарука) – в межах Скибової зони [12].
    На думку М.А. Беєра, С.Л. Бизової, Н.И.Маслакової (1971) Близницька підзона (Близницька підзона Дуклянської зони згідно В.В. Глушко і С.С.Круглов (1971)) і Говерлянська підзона (Яловичорська підзона Чорногірської зони згідно В.В.Глушко і С.С. Круглов (1971)) є структурно-фаціальними елементами Чорногірської (Шипотської) зони Українських Карпат і на півночі ме-жують із Скибовою зоною. Аналізуючи геологічну будову Близницької підзони згадані вище дослідники встановили чергування антиклінальних та брахиантиклінальних структур, особливості зім’ятості та характер взаємодії лусок підзони (Татаруки, Подпули, Темпи) (зокрема, вони звернули увагу, що в районі гори Близниця чітко виражена неузгоджена зім’ятість геологічних пластів, значно поширені лежачі складки північного орієнтування) [2].
    Відповідно до тектонічної схеми Закарпатської області С.С. Круглова (1981) ландшафт Свидовець знаходиться в межах Дуклянського і Чорногірського покривів (зон згідно В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971)) та Кросненської зони.
    В 1985 році на територію ландшафту Свидовець В.А. Ващенком була укладена тектонічна схема у масштабі 1 : 100 000, згідно якої досліджуваний ландшафт знаходиться в межах Свидовецької, Красношорської, Сілезької та Чорногірської структурно-фаціальних зон. Свидовецька і Красношорська зони охоплюють центральну, південну і південно-східну частини ландшафту й узгоджуються відповідно з Близницькою і Лужанською підзонами Дуклянської зони, виділеними В.В. Глушком і С.С.Кругловим (1971). Південна межа Сілезької зони, яка охоплює північну частину ландшафту Свидовець, співпадає з межею Чорногірської (Шипотської) і Скибової зон М.А. Беєра та ін. (1971). Сілезька зона В.А. Ващенка відповідає Кросненській зоні С.С. Круглова (1981), а Говерлянська підзона Чорногірської зони – однойменній підзоні М.А. Беєра та ін. (1971), яку В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971)) назвали Яловичорською підзоною.
    Співробітниками Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту у 1986 році була укладена карта тектонічної будови Українських Карпат у масштабі 1 : 200 000 під редакцією В.В. Глушка і С.С. Круглова [43] і пояснювальна записка до неї під редакцією С.С.Круглова [42]. Згідно даної карти виділена В.В.Глушком і С.С. Кругловим (1971) Дуклянська зона із Близницькою та Лужанською підзонами (Свидовецькою і Красношорською зонами згідно В.А.Ващенко (1985)), отримала назву Дуклянського покриву. Кросненська зона згідно С.С. Круглова (1981) (Сілезька згідно В.А. Ващенко (1985)) була розділена на Славсько-Верховинську та Турківську підзони, остання з яких охоплює північну частину ландшафту Свидовець. Невелика північно-східна частина досліджуваного ландшафту знаходиться в межах Яловичорської підзони Чорногірського покриву, яка відповідає Говерлянській підзоні М.А.Беєра і ін. (1971) та В.А. Ващенка (1985).
    Відповідно до тектонічної карти Закарпатської області С.С. Круглова (1991) південна частина ландшафту Свидовець знаходиться в межах Дуклянського покриву, східна – в межах Чорногірського покриву, а північна – в зоні Кросно [23].
    У 2009 році на основі узагальнення результатів вивчення тектоніки В.В.Глушком і С.С.Кругловим (1971, 1986), М.А.Беєром, С.Л.Бизовою, Н.І. Маслаковою (1971), С.С. Кругловим (1981, 1991), В.А. Ващенком (1985) та іншими, Б.В.Мацьків та ін. уклали тектонічну схему, згідно якої центральна, південна і південно-східна частини досліджуваного ландшафту знаходиться в межах Лужанського (Красношорського згідно В.А.Ващенко (1985)) і Близницького (Свидовецького згідно В.А. Ващенко (1985)) субпокривів Дуклянського покриву, північна частина – в межах Турківської підзони (Новоселицька, Ялинкувате і Брустерянська луски) Кросненської зони, а невелика східна частина – в межах пакету Шипітського (Яловичорського згідно В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971)) субпокриву Чорногірського покриву [29].
    Для ландшафту Свидовець характрена значна неотектонічна активність. Згідно карти неотектонічних рухів України В.П. Палієнко (2009) сумарна амплітуда неотектонічних (пізній кайнозой-антропоген) рухів земної кори тут становить 1600-1800 м, а згідно карти сучасних тектонічних рухів земної кори України А.Л. Боднара та ін. (2009) ландшафт Свидовець знаходиться в районі прояву підняття земної кори із значною кількістю розломів з насувними ознаками сучасної тектонічної активності [34].
    За результатами дослідження геологічної будови та еволюції Українських Карпат на основі терейнового аналізу О.М. Гнилко (2011а, 2011б, 2012) уклав карту головних тектонічних елементів Українських Карпат, відповідно до якої південна та східна частина ландшафту Свидовець знаходиться в межах Свидовецького, Красношорського і Чорногірського внутрішніх флішевих Передмармароських покривів Зовнішніх Східних Карпат, а північна частина - в межах Скибового зовнішнього флішево-моласового покриву Зовнішніх Карпат. Дослідник обґрунтував, що названі покриви є самостійними структурно-фаціальними одиницями [17, 18, 19]. Виділений О.М. Гнилком Красношорський покрив узгоджується із Лужанською підзоною, яку виділили В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971, 1986) (інша її назва Красношорська зона згідно В.А. Ващенко (1985)). Говерлянський субпокрив Чорногірського покриву відповідає однойменній підзоні М.А. Беєра та ін. (1971), В.А. Ващенка (1985) та Яловичорській підзоні В.В. Глушка і С.С. Круглова (1971, 1986). Натомість, Свидовецький покрив, який відлив О.М.Гнилко, займає дещо більшу площу у порівнянні із Близницькою підзоною В.В. Глушка і С.С. Круглова (1971, 1986) та М.А. Беєра та ін. (1971) і простягається від р. Чорна Тиса до р. Віча, але в межах ландшафту Свидовець охоплює ту саму центральну його частину. Сілезька (Кросненська) зона, яку виділили В.В. Глушко і С.С. Круглов (1971, 1986), О.М. Гнилко обмежив до басейну р. Ріка, відповідно північна частина ландшафту Свидовець входить до Скибового зовнішнього флішево-моласового покриву Зовнішніх Карпат, який узгоджується із Скибовою зоною Беєра та ін. (1971).
    Дослідження стратиграфії дочетвертинних відкладів. Одним із перших дослідників гірських порід Свидовця був Є. Ромер (1906), який в процесі вивчення давньольодовикового рельєфу звернув увагу на склад і особливості їх залягання на північно-східних та південно-західних схилах високогір’я Свидовця, в яких закладені кари та цирки.
    У 1963 році Є.К. Лазаренко та Е.А. Лазаренко (1963) уклали одну з перших схематичних геологічних карт Закарпаття, згідно якої південно-західний макросхил ландшафту Свидовець та басейн річки Яблониця в його західній частині в межах Дуклянського і Чорногірського покривів складені геологічними відкладами верхнього відділу (пісковики, аргіліти, алевроліти, мергелі, кварцити) і нижнього відділу (пісковики, аргіліти, алевроліти, вапняки, мергелі) крейди, а на північному-східному макросхилі досліджуваного ландшафту в межах зони Кросно поширені геологічні відклади палеоцену (пісковики, гравеліти, конгломерати, аргіліти) [33]. В басейні річки Чорна Тиса на досліджуваній території невеликими вклиненнями поширені геологічні відклади олігоцену (чорні аргіліти, вапняки, мергелі, пісковики з прошарками аргілітів) та еоцену (пісковики, аргіліти, алевроліти) [33].
    На думку І.Д. Гофштейна (1964) Свидовецький хребет складений із пісковиково-аргілітового і пісковикового комплексів (блоків) гірських порід. Прикладом пісковиково-аргілітового блоку, як зазначає І.Д. Гофштейн, може бути флішова товща в районі вершини Близниця (1880 м), в розрізі якого переважають пісковики із середньою потужністю 30–50 см, або виходи корінних порід на обвальній стінці кару на північ від г. Догяски, де середня потужність пластів голубувато-сірих різнозернистих пісковиків становить 1–1,5 м [20, с.23]. В якості прикладу пісковикового блоку, І.Д.Гофштейн наводить г. Татарука (1707 м), яка складена масивними середньозернистими пісковиками з тонкими прошарками аргілітів, а місцями взагалі без них [20, с.23].
    В 1966 році співробітницею тресту «Київгеологія» Н.С. Расточінською була укладена геологічна карта Східних Карпат в межах УРСР у масштабі 1:1 000 000 під редакцією М.М. Жукова, згідно якої на території ландшафту Свидовець найбільш поширені геологічні відклади верхнього відділу крейди (пісковики, аргіліти, алевроліти, мергелі, кварцити), які формують найбільш підняту центральну частину досліджуваного ландшафту ? від гірських хребтів Шанта і Бедевельська на заході, до Урду-Флавантучу – на сході [35]. В південній частині ландшафту Свидовець на плайках Апецька, Стайкова, Гласкулова та Урду поширені геологічні відклади нижнього відділу крейди (пісковики, чорні аргіліти, вапняки, кварцити, мергелі, алевроліти), а в північній, в басейні річок Брустурянка з притокою Турбат – відклади еоцену (пісковики, алевроліти, аргіліти, строкаті аргіліти), а в басейні Чорна Тиса – олігоцену (аргіліти, пісковики, алевроліти, мергелі) [35].
    М.А. Беєр, С.Л. Бизова та Н.И. Маслакова (1971) досліджуючи геологічну будову Близницької підзони Флішових Карпат, з якою пов’язана найвища частина ландшафту Свидовець, уклали схематичну геологічну карту даної підзони та описали стратиграфію геологічних світ, їхню потужність і включення форамініфер. Згідно цієї схеми найбільш поширеними геологічними відкладами в цій частині ландшафту Свидовець є маастрихт-палеоценові близницькі верстви середньо- та груборитмічного пісковикового флішу, які формують схили вершини Близниця, верхів’я рік Косівська (Кісва) і Шопурка; в басейні рік Чорна Тиси (в районі с. Свидовець) і Мала Шопурка – відклади нижньої (переважно чорні аргіліти) і верхньої (переважно пісковиковий фліш з глауконітово-кварцовими пісковиками) підсвітами шипотської світи (нижня крейда-сеноман) [2]. Червоні аргіліти нижньололинської підсвіти (турон-сантон) поширені в басейні р. Мала Шопурка на Апецькій плайці та лівих притоках потоку Свидовец, а масивні туфопісковики верхньололинської підсвіти (кампан) найбільш поширені на східній частині Свидовця (в нижній частині потоку Гропинець, який бере початок із східних схилів г. Близниця) [2]. Найменш поширеними відкладами в ландшафті Свидовець є дрібноритмічний алевроліто-глинистий фліш з прошарками пісковиків і гравелітів бобруцьких верств (нижній-середній еоцен), які зустрічаються зрідка на хребті Свидовець [2].
    Досліджуючи стратиграфію палеогенових відкладів Свидовецької (Близницької згідно В.В.Глушко і С.С. Круглова (1971, 1986)) підзони П.Н. Царенко і А.Д. Грузман прийшли до висновку, що згаданий вище поділ палеогенових відкладів М.А. Беєра та ін. (1971) не може бути сприйнятий в силу того, що розрізи з кожної з тектонічної луски є відмінними між собою, а також з причин фаціальної мінливості відкладів в окремих лусках, які простежуються по довжині іноді до 50 км [45, с.139]. Натомість, П.Н. Царенко і А.Д. Грузман в межах Свидовецької підзони виділили та описали стратиграфію геологічних порід лусок Татарука, Шаси та Урду [45]. Вони звернули увагу, що вміст мікрофауни у досліджуваних палеогенових відкладах лусок Татарука і Шаси дуже малий, в результаті чого розмежування палеоценових і еоценових відкладів є умовним, натомість у відкладах Урдинської луски наявна значна кількість мікрофауни, яка є важливим індикатором при визначенні точного віку геологічних відкладів [45].
    В 1976 році працівниками Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту була укладена геологічна карта Українських Карпат у масштабі 1: 200 000 під редакцією В.А.Шакіна, згідно якої ландшафт Свидовець складений чергуванням флішових світ переважно пісковиково-глинистого типу палеогенової, крейдово-палеогенової та крейдової систем [11]. Найбільш поширеними в центральній і південно-східній частинах досліджуваного ландшафту в межах Близницької підзони є відклади груборитмічного пісковикового флішу крейдово-палеогенової системи та масивні пісковики з прошарками аргілітів палеогенової системи і в меншій мірі (в басейні потоку Гропинець) – темно-сірі аргіліти з прошарками товстошаруватих пісковиків і туфопісковиків тростянецької світи [11]. Натомість у південній і південно-західній частині Свидовця в межах Лужанської підзони поширені аргіліти, алевроліти і пісковики шипотської світи та червоні і зелені аргіліти і мергелі яловецької світи крейдової системи [11].
    Згідно згаданої вище геологічної карти Українських Карпат в північній частині ландшафту Свидовець в межах Кросненської зони поширений тонкоритмічний сірий і строкатий фліш, пісковиково-глинистий тонкоритмічний фліш та товстошаруваті масивні пісковики з тонкими прошарками аргілітів довжанської та вигодської світ палеогенової системи, а у східній, в межах Яловичорської підзони, – кварцитовидні пісковики, аргіліти, зрідка мергелі верхньошипотської підсвіти, чорні аргіліти, пісковики, алевроліти і мергелі нижньошипотської підсвіти та червоні і зелені аргіліти та мергелі яловецької світи крейдової системи [11].
    У 80-х роках ХХ ст. співробітниками Львівської геологорозвідувальної експедиції геологічного об’єднання «Західукргеологія» на території ландшафту Свидовець проводились великомасштабні геологічні знімання під керівництвом В.А.Ващенка, в результаті яких були укладені карти геологічної і геоморфологічної будови та карта четвертинних відкладів у масштабі 1:50 000 [4]. Згідно геологічної карти найбільш піднята центральна частина ландшафту Свидовець з гірськими хребтами Шанта, Бедевельська, Свидовець, Урду-Флавантуч, які знаходяться в межах Свидовецької зони (Близницької підзони згідно В.В. Глушко і С.С. Круглова (1986)), складені сірими пісковиками з чергуванням аргілітів урдинської світи, пісковиково-глинистим флішом нижнього еоцену та нерозчленованими аргілітами з прошарками пісковиків середнього-верхнього еоцену [4]. Межиріччя річок Велика і Мала Шопурка та Косівська, тобто південна частина плайок Апецька, Стайкова і Гласкулова, яка знаходяться в межах Красношорської зони (Лужанської підзони згідно В.В. Глушко і С.С. Круглова (1986)), складені переважно геологічними відкладами крейдової системи – чергуванням середньо-товстошаруватих пісковиків “буркутського” типу і пачок перешарувань аргілітів і пісковиків “шипотського” типу, а також кварцитоподібними пісковиками верхньої підсвіти і чорними аргілітами нижньої підсвіти шипотської світи, натомість в районі вершини Плески Унгурської (1391,7 м) поширені аргіліти і мергелі строкаті нижньої підсвіти та тонкоритмічне перешарування аргілітів і алевролітів верхньої підсвіти яловецької світи [4].
    Північна частина ландшафту Свидовець, яка знаходиться в межах Сілезької (Кросненської згідно В.В. Глушко і С.С. Круглова (1986)) зони, згідно досліджень В.А. Ващенка, складена геологічними відкладами палеогенової системи, а саме чергуванням аргілітів сірих, алевролітів і пісковиків головецької світи і пісковиками з пачками тонкоритмічного перешарування алевролітів і аргілітів довжинської світи (поширені переважно на північно-східних схилах хребта Шасса та в басейні Чорної Тиси), а також масивними грубошаруватими пісковиками ямненської світи, тонкоритмічним перешаруванням зелено-сірих аргілітів і алевролітів манявської світи, масивними пісковиками з прошарками аргілітів вигодської світи та пісковиково-глинистим флішем стрийської світи крейдової системи (поширені в басейнах річок Яблониця і Турбат) [4]. В східній частині досліджуваного ландшафту у районі вершини Менчул та в басейні потоку Свидовец, які знаходяться в межах Говерлянської (Яловичорської згідно В.В. Глушко і С.С. Круглова (1986) підзони, поширені кварци-топодібні пісковики верхньошипотської підсвіти, тонкошаруваті чорні аргіліти нижньошипоської підсвіти та нерозчленовані тонкоритмічні перешарування аргілітів яловецької світи [4].
    У 1991 році була опублікована геологічна карта Закарпатської області С.С. Круглова, згідно якої на території ландшафту Свидовець поширені геологічні відклади верхнього і нижнього відділу крейдової системи, еоцену і палеоцену палеогенової системи [23].
    Згідно карти геологічної будови (дочетвертинний зріз) Українських Карпат масштабу 1 : 1 000 000 С.С. Круглова (2009) північно-східна частина ландшафту Свидовець складена відкладами палеогенової системи (палеоцен-еоцен (фліш), еоцен (фліш, пісковики, вапняки), олігоцен (різно-ритмічний фліш, аргіліти, мергелі)), центральна і південо-західна – відкладами крейдової системи (верхня крейда (фліш, червоноколірні мергелі), верхньої – крейди-палеогену (фліш та бітумінозні аргіліти), крейди (нерозчленовані відклади; фліш, мергелі тощо)) [34].
    У 2009 році на основі узагальнення матеріалів раніше проведених геологічних зйомок В.А.Шакіним (1976), В.А. Ващенком (1985) та ін. Б.В. Мацьків та ін. уклали Державну геологічну карту України у масштабі 1:200 000 на частину Українських Карпат, що включає територію ландшафту Свидовець [30], яка узгоджується із геологічною картою В.А. Ващенка (1985), та пояснювальну записку до неї, в якій поданий опис стратифікованих утворень, тектонічної будови, історії геологічного розвитку та корисних копалин досліджуваної території [29].
    В результаті вивчення стратиграфії палеоценово-еоценового флішу Свидовецького покриву (Близницької підзони згідно В.В. Глушко і С.С.Круглова (1986)) О.М. Глинко та С.Р. Глинко (2012) виділили біозони палеоцену, нижнього еоцену, середнього еоцену, бартону, верхнього еоцену, встановили межу палеогену і еоцену в літологічно одноманітному фліші бобруцької світи, провели реконструкцію вірогідних умов осадо-нагромадження флішу Свидовецького покриву, прийшли до висновку, що формування палеогеново-еоценового флішу Свидовецького покриву відбувалось у глибоководних умовах [19].
    Дослідження стратиграфії четвертинних відкладів. В процесі вивчення четвертинних відкладів Українських Карпат М.С. Демидюк (1968) звернув увагу, що давньольодовикові моренні відклади на Свидовці найчастіше зустрічаються на північних схилах і представлені морфологічно вираженими боковими та кінцевими крупно-уламковими та бриловими моренами, вік яких точно не встановлений.
    Згідно карти четвертинних відкладів В.А.Ващенка на Свидовці наявні наступні генетичні групи четвертинних відкладів: елювіальні (на випуклих ділянках хребтів Свидовець, Урду-Флавантуч та ін.), гравітаційні (полонина Татул, північно-західний схил відрогу від вершини Котел (1770,8)) та водні (делювіальні, пролювіальні, водно-льодовикові, алювіальні) [4]. Останні поширені по всій території Свидовця, окрім водно-льодовикових відкладів, які приурочені переважно до північно-східного макросхилу [4].
    Згідно карти четвертинних відкладів України Б.Д. Возгрина та П.Ф. Гожика (2009) на території ландшафту Свидовець найбільш поширені елювіально-делювіальні та елювіальні відклади, в нижніх частинах схилів переважають делювіально-колювіальні, а до днищ річкових долин Тересви, Косівської (Кісви), Шопурки, Чорної Тиси приурочені алювіальні відклади [34].
    Дослідження рельєфу. Одним із перших давньольодовиковий рельєф Свидовця досліджував Є. Ромер (1906, 1909). Він, як зазначає Я.С. Кравчук, охарактеризував давньольодовикові форми рельєфу на північно-східних та східних схилах Свидовецького масиву і на основі аналізу численних карів та льодовикових долин зробив висновок, що зледеніння на Свидовці було дворазове [26, с. 6]. Є.Ромер обґрунтував, що зледеніння було поширене не лише на найвищих вершинах Карпат та Альп, а також на гіпсометрично нижчих ділянках до 2000 м н.р.м. [53]. Дослідник проаналізував морфометрію льодовикових долин та карів Свидовця, а для деяких з них (Ворожеска, Апшинєска та ін.) уклав великомасштабні гіпсометричні карти [53]. В результаті вивчення морфометрії Свидовецького, Чорногірського, Братківського та інших гірських хребтів Українських Карпат, Є. Ромер прийшов до висновку про існування давньої поверхні вирівнювання [54]. Сліди давнього зледеніння на Свидовці досліджував Ф. Вітасєк (1924), який охарактеризував його орографічні особливості та найбільші кари (Труфанецький, Апшинецький, Ворожеський та ін.) [55].
    С.Л. Рудницький (1925, 1927) вивчаючи розвиток та перебудову верхів’я річкової системи Закарпаття, висловив думку, що в результаті тектонічних рухів земної кори був сформований один із найстаріших вододілів, який визначали хребти Чорногора, Свидовець, Полонина Красна, Боржава та інші. Аналізуючи особливості рельєфу зазначеного вододілу, характер простягання річкових долин тощо, С.Л. Рудницький обґрунтував наявність тут давньої поверхні вирівнювання, описав орографічні особливості Свидовця та звернув увагу на характер простягання відрогів головного пасма та наявність слідів зледеніння [36].
    П.М. Цись (1956, 1957, 1962, 1968) розробив схему геоморфологічного районування Українських Карпат на основі повздовжньої структурно-морфологічної зональності гір, згідно якої більша центральна і південна частина території ландшафту Свидовець знаходиться у геоморфологічному районі альпійського і середньогірного рельєфу гірських груп Свидівця і Чорногори (тут характерний альпійський (реліктово-гляціальний) тип рельєфу, добре виражені ділянки давнього полонинського пенеплену та середньовисотний нагірний рельєф (полонинський тип)) та районі середньовисотного нагірного рельєфу Полонинського хребта Полонинсько-Чорногірської геоморфологічної області [49, с.79]. Північно-західна частина Свидовця знаходиться в межах геоморфологічного району середньовисотних хребтів і гірських груп Привододільних Горган Вододільно-Верховинської геоморфологічної області [47, 49].
    На думку П.М. Цися Свидовець є орографічним продовженням Полонинського хребта, але його відмінною рисою є наявність давньо-льодовикових форм рельєфу із скелястими схилами [47]. Він звернув увагу, що на Свидовці погано збереглись моренні відклади, а льодовикова ерозія посилила ступінчастість повздовжнього профіля річкових долин Драгобрату, Труфанця та ін., а також виділив в його межах вісім річкових терас [47].
    Як зазначає Я.С. Кравчук, на південно-західному макросхилі Свидовця, О.І. Спірідонов (1952) і П.М. Цись (1957) виділили три денудаційні поверхні з відносними висотами: 900–1100 (релікти Полонинського пенеплену), 500–600 і 150–250 м [26, с.54]. Наявність збережених рештків Полонинського пенеплену, на думку П.М. Цися, є однією з основних унікальних ознак геоморфологічного району альпійського і середньогірного рельєфу гірських груп Свидівця і Чорногори [48].
    І.Д. Гофштейн (1964), як зазначає Я.С. Кравчук, на південно-західних схилах Свидовця виділив дві поверхні вирівнювання: Підполонинську та поверхню Урду, яка отримала свою назву від південного відрогу хребта Свидовця [26, с.54]. Дещо пізніше І.Д. Гофштейн (1995) виділив на Свидовці ділянки вершинної Полонинської поверхні, підняті ділянки поверхні Урду та реліктові поверхні Урду [21].
    Впродовж 1965-1966 та 1968-1969 років на території Свидовецького масиву проводились детальні геоморфологічні дослідження геоморфологічною партією науково-дослідного сектору Львівського університету, в результаті яких були описані форми льодовикового рельєфу плейстоценових зледенінь на його північних схилах – від г. Темпа (1634,3 м) на заході, до полонини Менчил на сході, а також на східних і південно-східних схилах хребта Урду-Флавантуч з вершиною Близниця (1880, 6 м) [26, с.77]. Вивчаючи релікти давнього зледеніння та інші форми рельєфу Свидовця Я.С. Кравчук і Р.Є. Сливка (1966) в його межах охарактеризували два типи рельєфу: середньогірний рельєф із слідами давнього зледеніння на структурах Внутрішньої антиклінальної зони та середньогірний рельєф із реліктами поверхонь вирівнювання на структурах Внутрішньої антиклінальної зони [13].
    У 1967 році В.В. Тиханіч вивчаючи сліди плейстоценового зледеніння та особливості формування і розташування давньольодовикових форм рельєфу Свидовця, проаналізував 23 кари та 3 древні сніжникові ніші, більшість з яких описав, а також наніс на карту їхні власні назви [44].
    Д.Г. Стадницький та Р.О. Сливка (1970) вивчали особливості розвитку, поширення та періодичність інтенсифікації сучасних геоморфологічних процесів (обвально-осипних, площинного змиву, лінійного розмиву, зсувів та селів) на території Свидовця, їхній взаємозв’язок і взаємообумовленість з рельєфом, геологічною будовою та особливостями гідрокліматичних умов. Вони встановили вертикальну залежність розвитку і поширення зазначених геоморфологічних процесів на Свидовці, яка полягає в тому, що схили нівальної обробки і процесів площинного стоку в пригребеневій частині хребтів змінюються донизу ділянками схилів з дуже розвинутими процесами площинного змиву та обвально-осипного зносу, а на нижчих гіпсометричних рівнях (на схилах терасованих річкових долин і місцях виходів глинистого флішу) поширені зсувні явища [41].
    На території ландшафту Свидовець у верхів’ях басейну річки Чорна Тиса (в басейні потоку Апшинець) впродовж 1974–1990 років проводились стаціонарні дослідження рельєфотворчих процесів співробітниками Московського державного університету імені М. Ломоносова під керівництвом Г.С. Ананьєва. В результаті проведених досліджень, як зазначає В.М. Шушняк, були отримані кiлькiснi показники швидкостi вивiтрювання в умовах середньогiр’я i швидкостi руху кам’яних розсипищ у субальпiйському поясi Свидовця [52, с.32].
    Згідно схеми геоморфологічного районування Українських Карпат Г.С. Ананьєва (1981) Свидовець знаходиться в межах Полонинської підпровінції геоморфологічного району осьової зони Карпат [14]. Дослідження Г.С. Ананьєва у верхів’ях річки Чорна Тиса головно стосувалися вивчення генезису рельєфу та умов його розвитку, вивчення сучасних геоморфологічних процесів (схилових, ерозійних тощо), а також їх залежності від геологічної будови [14]. Дослідник встановив, що щільні і масивні породи (пісковики) свидовецької і досвжинської світ формують слаборозчленований рельєф, який є відносно стійким до процесів ерозії, натомість найменш стійкими до процесів денудації є аргіліти і алевроліти нижньоменілітової відсвіти [14, с.53]. Досліджуючи давньольодовиковий рельєф Г.С.Ананьєв описав морфологічні особливості Апшинецьких та Ворожеських карів та визначив, що межа поширення гляціальних відкладів, які на північному макросхилі ландшафту Свидовець представлені валами бокових і донних морен, знаходиться в потоці Апшинець на абсолютній висоті 1050-1100 м н.р.м.
    Флювіальні процеси в басейні р. Мандринець (права притока р. Свидовець) впродовж 1988–1990 років на комплексному екзоморфодинамічному стаціонарі «Свидовець» Львівського національного університету імені Івана Франка досліджували В.М.Шушняк, Р.М. Гнатюк під керівництвом Я.С.Кравчука [26]. Протягом функціонування стаціонару проводилися систематичні спостереження за екзогенними процесами. На основі даних стаціонарних досліджень В.М Шушняком були проведені розрахунки кореляційної та регресійної залежності між опадами і каламутністю води у р.Мандринець та між опадами і шаром змитого ґрунту в ялиновому лісі, визначена взаємодія параметрів стоку води і наносів, а також проаналізована залежність показників стоку від режиму випадання опадів і стану підстилаючої поверхні [51, с.200].
    У 1991 році І.П. Ковальчук, Я.С. Кравчук і Ю.В. Зінько уклали геоморфологічну карту Закарпатської області, згідно якої характерними типами рельєфу для Свидовця є: складчасто-покривного плосковершинного середньогір’я (в межах якого поширені давньольодовикові форми рельєфу), складчасто-покривного і складчастого середньогір’я з вузькогребеневими хребтами та складчасто-ерозійного верховинського низькогір’я [23].
    Особливості рельєфу північної частини ландшафту Свидовець, яка знаходиться у межах Кросненської зони, знайшли відображення у монографії Р.О. Сливки (2001). Зокрема ним було вивчено етапи розвитку рельєфу і морфологію річкових долин Чорної Тиси, Брустурянки і Турбату, сучасні геоморфологічні процеси (ерозійне розмивання, площинний змив, селі, обвально-осипні, зсуви), які поширені в басейні потоків Апшинець і Станислав [38]. Згідно Р.О. Сливки північна частина ландшафту Свидовець знаходиться в межах морфоструктури другого порядку середньовисотного підняття Приводільних (Внітрішніх) Горган [38, с.23], а з точки зору геоморфологічного районування – у Кам’янко-Буштульському геоморфологічному підрайоні середньовисотних крутосхилих ерозійно-тектонічних хребтів і груп Привододільних (Внутрішній) Горган [38, с.121].
    Згідно геоморфологічної карти Українських Карпат масштабу 1 : 1 000 000 Я.С. Кравчука, Р.М.Гнатюка та Ю.В. Зінька (2009) для Свидовця характерним є рельєф брилово-складчастого середньогір’я (до 1900–2000 і 1600-1700 м) із горст-антиклінальними масивами на крейдових та палеогенових аргілітах, вапняках, мергелях, пісковиках і аргілітах та середньогір’я (до 1200-1300 м) з давньодолинними формами та денудаційними рівнинами на палеогенових відкладах [33]. Тут характерні льодовикові (кари), тектонічні (гребені горстантиклінальних хребтів) та флювіальні (річкові долини з комплесом різновікових терас) форми рельєфу [34].
    В процесі вивчення геоморфології Полонинсько-Чорногірських Карпат Я.С. Кравчук приділяв увагу їх морфоструктурним і морфоскульптурним особливостям та геоморфологічній регіоналізації [25, 26]. Згідно Я.С. Кравчука (2008а) центральна і південна частина ландшафту Свидовець є окремою блоковою мофоструктурою третього порядку, в межах якої виділяються локальні морфоструктури четвертого порядку: Свидовця-Флавантучу (в її межах наявні морфоструктури п’ятого порядку: Темпи-Куртяськи та Унгаряськи-Близниці), Апецької, Курпеня-Опреши, Менчулу та Старої-Терентину. Дослідник звернув увагу на сучасні екзогенні рельєфотворчі процеси, які притаманні для Свидовця, характер річкових долин, давньольодовикові форми рельєфу та поверхні вирівнювання. На думку Я.С. Кравчука короткі крутосхилові хребти, які утворилися на схилах дислокованого альпійського рельєфу, фрагменти поверхонь вирівнювання, глибокі, місцями ущелиноподібні долини створюють своєрідний геоморфологічний краєвид Свидовця [25, с.192].
    Ландшафт Свидовець, зокрема його південна частина, яка пов’язана з Дуклянським покривом, згідно геоморфологічної регіоналізації Полонинсько-Чорногірських Карпат Я.С. Кравчука знаходиться в межах геоморфологічного району Свидовецького масиву (останній складається Свидовецько-Апшинецького та Косівсько-Шопурського підрайонів) [26, с.149].
    Й.Б. Гера, А.В. Кишелюк (2013) та Й.Б. Гера, Н.І. Карпенко (2014) проаналізували морфометричні особливості рельєфу дна та берегів озерних улоговин Свидовецького масиву (Апшинець, Драгобратське (Верхнє і Нижнє), Ворожеське (Верхнє і Нижнє), Герешаска (Догяска)), а також поширення гравітаційних процесів (зсуви, обвали, осипи) в межах водозбірних басейнів (карів). Вони прийшли до висновку, що озера Свидовецького масиву розмішені на двох гіпсометричних рівнях (1600–1577 м і 1477–1445 м), що узгоджується з межею снігової лінії плейстоценового зледеніння в Українських Карпатах і розміщенням днищ верхніх і нижніх карів на схилах масиву [16, с.52].
    Висновки. Дослідження геологічного фундаменту ландшафту Свидовець було пов’язано переважно з вивченням геологічної будови і рельєфу Українських Карпат в цілому, їхніх окремих тектонічних покривів чи геоморфологічних областей. Разом з тим, низка праць, переважно геоморфологічних, стосувалася безпосередньо ландшафту, або його окремих частин.
    Дослідження тектонічної будови Українських Карпат проводили Г.П. Алферьєв (1948), А.А.Богданов (1949), І.Д. Гофштейн (1964), О.С. В’ялов (1960, 1965а, 1965б, 1966, 1967, 1969), Є.К. Лазаренко і Е.А. Лазаренко (1963), С.С. Круглов і О.В. Максимов (1968), В.В. Глушко, С.С. Круглов (1971, 1981, 1986), В.А. Ващенко (1985), Б.В. Мацьків (2009). О.М. Гнилко (2011а) та інші.
    Особливості стратиграфії ландшафту Свидовець були розглянуті в працях Є. Ромера (1906), Є.К. Лазаренка і Е.А. Лазаренка (1963), І.Д.Гофштейна (1964), Н.С. Расточінської (1966), М.С. Демидюка (1968), М.А. Беєра, С.Л. Бизової і Н.И. Маслакової (1971), П.Н. Царенка, А.Д.Грузмана (1973), В.В. Глушка і С.С. Круглова (1971, 1986), В.А. Шакіна (1976), В.А. Ващенка (1985), Б.В.Мацьківа та інших (2009), О.М. Гнилка і С.Р.Гнилка (2012) та інших. На увагу серед згаданих праць заслуговують геологічна карта Українських Карпат масштабу 1 : 200 000 під редакцією В.А.Шакіна (1976), геологічна карта України масштабу 1: 200 000 (Б.В. Мацьків та ін. (2009)) та, особливо, карти дочетвертинних і четвертинних відкладів масштабу 1 : 50 000 В.А. Ващенка (1985), згідно яких ландшафт Свидовець складений чергуванням флішових світ переважно пісковиково-глинистого типу палеогенової, крейдово-палеогенової та крейдової систем.
    Геоморфологічні дослідження в ландшафті Свидовець були спрямовані на вивчення його морфоскульптурних особливосей та сучасних екзогенних процесів. Сліди плейстоценового зледеніння досліджували Є. Ромер (1906, 1909), Ф.Вітасєк (1924), В.В. Тиханіч (1967 ), Г.С. Ананьєв (1981) та ін., давні поверхні вирівнювання – С.Л.Рудницький (1925, 1927), П.М. Цись (1956, 1957, 1962, 1968), О.І. Спірідонов (1952), І.Д. Гофштейн (1964, 1995), та ін., поширення та розвиток сучасних геоморфологічних процесів – Д.Г. Стадницький і Р.О. Сливка (1970), Г.С. Ананьєв (1981), Р.О. Сливка (2001), В.М. Шушняк (2006), Я.С. Кравчук (2008а, 2008б) та інші. Озерні улоговин були об’єктом дослідження Й.Б. Гери і А.В. Кишелюка (2013), Й.Б.Гери і Н.І. Карпенко (2014). Особливо важливе значення для подальших ландшафтних досліджень мають результати геоморфологічного картографування території Свидовця в масштабі 1 : 50 000 виконані В.А. Ващенком у 1985 році.
    Проведений аналіз історії дослідження геологічного фундаменту ландшафту Свидовець свідчить про достатньо добру вивченість його тектонічних особливостей, стратиграфії і рельєфу, а також сучасних обвально-осипних процесів, процесів площинного змиву, лінійного розмиву, зсувів, селів та інших. Підтвердженням цього є наявність на всю територію ландшафту геоморфологічної карти та карт дочетвертинних і четвертинних відкладів масштабу 1: 50 000 та описів до них (Ващенко, 1985).

Література та джерела

1. Алферьев Г.П. Некоторые соображения о молодых движениях Карпат // Тр. Львов. геол. общ., серия геол. – 1948. – Вып. №1. – С. 60–71.
2. Беэр М. А. Геологическое строение Близницкой подзоны Флишевых Карпат / М. А. Беэр, С.Л.Бизова, Н. И. Маслакова // Вестн. Моск. ун-та. – 1971. – №4. – С.41–51
3. Богданов А. А. Основные черты тектоники Восточных Карпат / А. А. Богданов. // Советская геология, 1949. – №40. – С.9–22.
4. Ващенко В. А. Отчет по груповой геологической сьемке масштаба 1:50 000 территории листов М-35-133-А, Б; М-35134-А, Б, В Ивано-Франковской и Закарпатской областей УРСР за 1981. – Львов, 1985.
5. Вялов О. С. До питання зміни схеми стратиграфії міоцену Закарпаття / О. С. Вялов. – К: ДАН УРСР, 1959.
6. Вялов О. С. Глубинные розломы и тектоника Карпат / О. С. Вялов. // Геол. сб. Львов. геол. общ. – 1965а. – №9. – С. 98–105.
7. Вялов О. С. Основные проблемы тектоники Карпат / О. С. Вялов // Сб. Геология и геохимия нефтяных и газовых месторождени. – К: Наукова думка, 1965б.
8. Вялов О. С. Некоторые вопросы тектоники Карпат / О. С. В’ялов // Сб. Тектоника Карпат, Сер. геол. и геохим. гор. ископ. – Изд-во. «Наукова думка». – 1966. – С.3–22
9. Вялов О. С. О тектонической карте Советских Карпат и Прилегающих областей / [О. С. Вялов, В.С.Буров, В. В. Глушко и др.] // Львов. геол. об-во при. гос. ун-те им. Ив. Франка: Вопросы геологии Карпат. – Л.: Из-во Львов. ун-та. – 1967. – С. 3–12.
10. Вялов О. С. Структура Карпат в Закарпатской области УРСР / О. С. Вялов. – Изд-во АН УРСР, 1969. – 178 с.
11. Геологическая карта Украинских Карпат и прилегающих прогибов. Масштаб 1 : 200 000 / гл. ред. В.А. Шакин. – К.: Мингео УССР, 1976. – 6 л.
12. Геологическое строение и горючие ископаемые Украинских Карпат // под. ред. В. В. Глушко, С.С.Круглов. – М.: Изд-во «НЕДРА». 1971. – 372 с.
13. Геоморфология и вредные стихийные процессы юго-восточной части Украинских Карпат. Отчет по теме 39-65 за 1965-1966 г.г. «Геоморфология Украинских Карпат» / Я. С. Кравчук, Р. Е. Слывка, В. И. Чалик, Я. Б. Чугай. – Львов, 1966. – 195 с.
14. Геоморфология осевой зоны Восточных Карпат: пособие для учебой практики студентов и стажеров географического факультета МГУ / под редакцией Г. С. Ананьева. – М. : Изд-во МГУ, 1981. – 130 с.
15. Гера Й. Б. Морфометричні особливості озерних улоговин Чорногірсько-Свидовецького масиву Українських Карпат / Й. Б. Гера, А. В. Кишелюк // Реалії, проблеми та перспективи розвитку географії в Україні: Матеріали ХІV-ої студентської наукової конференції (м. Львів, 24 квітня 2013 р.). – Львів : ЛНУ імені Івана Франка. – 2013. – C.165–175.
16. Гера Й. Б. Геоморфологічний аналіз озерних улоговин Свидовецького масиву Українських Карпат / Й. Б. Гера, Н. І. Карпенко // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: Збірник наукових праць. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка. – 2014. – C. 46–53.
17. Гнилко О. М. Стратиграфія та умови седиментація еоценового флішу Кросненського (Сілезького) покриву Українських Карпат / О. М. Гнилко, С. Р. Гнилко // Геол. журн. – 2011а. – №2. – С.12–24.
18. Гнилко О. М. Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи Карпатської споруди / О. М. Гнилко // Геодинаміка. – 2011б. – № 1 (10). – С. 47–57.
19. Гнилко О. М. Стратиграфія палеогеново-еоценового флішу Свидовецького покриву Українських Карпат / О. М. Гнилко, С. Р. Гнилко. // Геол. журн. – 2012. – №3. – С. 59–67.
20. Гофштейн И. Д. Неотектоника Карпат / И. Д. Гофштейн. – К.: Из-во АН УССР, 1964. – 182 с.
21. Гофштейн И. Д. Геоморфологический очерк Украинских Карпат / И. Д. Гофштейн. – К.: Наук. думка, 1995. – 84 с.
22. Демидюк М. С. Четвертинні відклади / М. С. Демидюк // Природа Українських Карпат / [За ред. К.І.Геренчука]. – Вид-во Львів. ун-ту імені Івана Франка, 1968. – C. 39–43.
23. Закарпатська область: Атлас. – М.: – Комітет геодезії і картографії СРСР, 1991 – 13 с.
24. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование / Исаченко А. Г. – М.: Высшая школа, 1991. – 366 с.
25. Кравчук Я. С. Cтруктурно-геоморфологічний аналіз Полонинсько-Чорногірських Карпат // Вісник Львів. ун-ту ім. Івана Франка. Серія геогр. – 2008а. – Вип. 35. – С. 186–201.
26. Кравчук Я. С. Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат: Монографія / Я. С. Кравчук. – Л.: Видав. цент ЛНУ імені Івана Франка, 2008б. – 188 с.
27. Круглов С. С. Геологічна будова і корисні копалини / С.С. Круглов і О.В. Максимов // Природа Українських Карпат / [За ред. К. І. Геренчука]. – Вид-во Львів. ун-ту імені Івана Франка, 1968. – C. 13–38.
28. Круглов С. С. Геологічна будова і корисні копалини / С.С. Круглов // Природа Закарпатської області / [За ред. К. І. Геренчука]. – Вид-во Львів. ун-ту імені Івана Франка, 1981. – C. 20–47.
29. Мацьків Б. В. Державна геологічна карта України масштабу 1:200 000, аркуші М-34-XXXVI (Хуст), L-34-VI (Бая-Маре), M-35-XXXI (Надвірна), L-35-I (Вішеу-Де-Сус). Карпатська серія / Б. В. Мацьків, Б. Д. Пукач, В. М. Воробканич, С. В. Пастуханов, О. М. Гнилко. – К.: УкрДГРІ, 2009.
30. Мацьків Б. В. Державна геологічна карта України масштабу 1:200 000, аркуші M-35-XXXI (Надвірна), L-35-I (Вішеу-Де-Сус). Карпатська серія. Геологічна карта дочетвертинних утворень / Б.В.Мацьків, Б. Д. Пукач, В. М. Воробканич, С. В. Пастуханов, О. М. Гнилко. – К.: УкрДГРІ, 2009.
31. Мельник А. В. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження / А. В. Мельник. – Л.: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 1999. – 246 с.
32. Миллер Г. П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий / Г. П. Миллер. – Львов: Вища шк., 1974. – 202 с.
33. Минералогия Закарпатья // Под редакцией Е. К. Лазаренка. – Львов: Издательство ЛГУ. – 1963. – 614 с.
34. Національний атлас України / голов. ред. Л. Г. Руденко. – К. : ДНВП «Картографія», 2007. – 435 с.
35. Расточинска Н. С. Геологическая карта Восточных Карпат в приделах Украинской ССР. Масштаб 1:1 000 000 / Н. С. Расточинска. – К. : Киевгеология, 1966.
36. Рудницький С. Л. Основи морфології і геології Подкарпатської Русі і Закарпаття взагалі / С.Л.Руд-ницький. – Ужгород, 1925. – Т. 1. – 116 с.
37. Рудницький С.Л. Основи морфології і геології Подкарпатської Русі і Закарпаття взагалі / С.Л.Рудницький. – Ужгород, 1927. – Т. 2. – С. 117.
38. Сливка Р. О. Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат / Р.О. Сливка. – Львів: Видав. центр. ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 152 с.
39. Солнцев Н. А. Учение о ландшафте (избранные труды) / Н. А. Солнцев. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2001. – 384 с.
40. Спиридонов А. И. Денудационные и акумулятивны поверхности южного склона Украинских Карпат / А. И. Спиридонов // Бюлл. отдела. геол. Т. 27. – 1952. – Вып.1. – С. 13–22
41. Стадницький Д. Г. Особливості розвитку і поширення сучасних геоморфологічних процесів на території Свидівця / Д. Г. Стадницький, Р. О. Сливка. // Вісник Львів. держ. ун-ту ім. Івана Франка. Серія геогр. – 1970. – №5. – С. 73–75.
42. Тектоника Украинских Карпат (обьяснительная записка к тектонической карте Украинских Карпат масштаба 1:200 000) / [В. С. Буров, И .Б. Вишняков, В. В, Глушко, Г. Д. Досин, С. С. Круглов]. – Л.: УкрНИГРИ – 1986. – 152 с.
43. Тектоническая карта Украинских Карпат масштаба 1:200 000 / под. ред. В.В. Глушка, С.С. Круглова – К.: Мингео УССР. – 1986.
44. Тыханич В. В. К вопросу геоморфологии Свидовца / В. В. Тыханич // Доклады и сообщения Львовского отдела Географического общества УССР. – 1967. – С. 97–102.
45. Царенко П. Н. Палеогенові відклади Свидовецької підзони в Українських Карпатах / П.Н. Царенко, А.Д. Грузман // Доп. АГ УРСР. – 1973. - №2. – С. 139–143.
46. Цись П. Н. Полонинский пенеплен и денудационные уровни Советский Карпат / П. Н. Цись // Геологический сборник. Вип. 4. – Л.: Изд-во Львов. ун-та, 1957. – С.313–330.
47. Цись П. Н. Геоморфологические районы Советских Карпат / П. Н. Цись // Георафический сборник. Наук. зап. Львов. гос. держ. ун-та им. Ивана Франка. Т. ХХХІХ. – 1956. – Вып. №3. – С. 5–24.
48. Цись П. М. Геоморфологія УРСР / П. С. Цись. – Л.: Вид-во Львів. ун-ту ім. Івана Франка, 1962. – 221 с.
49. Цись П. М. Геоморфологія і неотектоніка / П. М. Цись // Природа Українських Карпат / [За ред. К.І.Геренчука]. – Вид-во Львів. ун-ту імені Івана Франка, 1968. – C. 50–86.
50. Шушняк В. М. Історія геоморфологічних досліджень і сучасні геоморфологічні проблеми Карпат // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. – Л.: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2004. – С. 163–176.
51. Шушняк В. М. Дослідження флювіальних процесів на стаціонарі «Свидовець» // Ерозійно-кумуля-тивні процеси і річкові системи освоєних територій: Збірник наукових праць ІІІ українсько-польсько-російського семінару з вивчення флювіальний форм рельєфу і процесів у гірських, височинних і низовинних регіонах / В. М. Шушняк. – Л.: Видав. цент ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 188–201.
52. Шушняк В. М. Історія дослідження сучасної екзоморфодинаміки Українських Карпат і місце у ній кримських географів / В. М. Шушняк // Геополитика и экогеодинамика регинов. Т. 10. – Симферополь: КНЦ. – 2014. – Вып.1 – С. 31–34.
53. Romer Е. Epoka lodowa na Świdowcu / Е. Romer. // Rozpr. Akad. Um. wydz. Matprzyr. – 1906. – № 6. – S. 1–46.
54. Romer Е. Proba morfometrycznej analizy grzbietów Karpat Wschodnich / Е. Romer. // Kosmos. – 1909. – №7–9. – S. 680–683.
55. Vitasek F. Naše hory ve vĕku ledovĕm / F. Vitasek. – Praha. – 1924. – 86 s.

Опубліковано: Карабінюк М.М., Мельник А.В. Історія дослідження геологічного фундаменту ландшафту Свидовець // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. - Випуск 1, 2 (33,34). - С.55-65.


 

головна Історія української географії