|
УДК 911.3:32] (477.8) Оксана Склярська
Демогеографічна ситуація як чинник геоетнополітичних процесів у Закарпатській та Чернівецькій областях
Розкрито територіальні відмінності демогеографічної ситуації в Закарпатській та Чернівецькій областях, здійснено кількісну та якісну оцінку показників природного приросту. Проаналізовано вплив природного та механічного руху населення на геоетнополітичні процеси. Детально вивчено політичну активність етнонаціональних меншин в умовах міського та сільського середовища, а також відображення вікової структури жителів у політичній поведінці. Зазначено способи оптимізації політико-географічного впливу негативних демогеографічних явищ.
Oksana Sklyars’ka. Geodemographical situation as factor of ethnic geopolitical process in Transcarpathian and Chernivtsі regions. The regional differences of geodemographical situation in Transcarpathian and Chernivtsі regions is analyses. Quantitative and qualitative evalution of indices of natural increase of population has been done. The influence of natural and mechanic movement of population on ethnic geopolitical process is represented in this article. Political activity of city dwellers and villagers of ethnic national minorities and representation of age structure of population in political behavior is described in detail. The means of optimization of political geographical influence of negative geodemographical facts is proposed.
Причинно-наслідкові зв’язки між демогеографічними і територіально-політичними процесами є об’єктивною тенденцією функціонування життєвого середовища регіону, адже, як і демографічні параметри, зазнають змін внаслідок політичного втручання, так і політичні явища в регіоні великою мірою обумовлені демографічною ситуацією. Так, помітною є залежність між результатами голосування та віковим складом виборців, громадсько-політичної участю та часткою міських жителів, виникненням етнополітичних конфліктів та інтенсивністю і географічною диверсифікованістю міграцій тощо.
Вплив демогеографічної ситуації на політичне середовище неоднозначний. Часто більш дієвими для розвитку політико-географічних процесів є економічні, соціальні, екістичні відмінності тощо. Проте у випадку Закарпатської та Чернівецької областей демогеографічний чинник набуває особливого значення, адже йдеться про його вплив на політичні взаємини у етнічно мозаїчному середовищі, коли демографічна вага та особливості розселення етнонаціональних груп великою мірою визначають їх політичне значення, а традиції життєдіяльності, природного відтворення, просторової мобільності тієї чи іншої етнонаціональної меншини безпосередньо впливають на загальний хід демографічних процесів в регіоні. Географічні аспекти демогеографічних процесів в етносфері стали об’єктом досліджень В.О. Джамана, М.С. Дністрянського, Ф.Д. Заставного, Ю.І. Пітюренка, І.Н. Прибиткової, М.І. Фащевського, О.У. Хомри, О.І. Шаблія та ін. Водночас особливості впливу демографічних параметрів на політичні аспекти міжетнічних взаємин, вивчення демографічного середовища як чинника політичної стабільності в регіоні потребують конкретно-територіальних прикладів, їх ґрунтовного наукового аналізу. Тому метою дослідження є виявлення тих аспектів демогеографічного розвитку Закарпатської та Чернівецької областей, які, впливаючи на етнополітичні взаємини, визначають нові політико-географічні тенденції.
Закарпатська та Чернівецька області займають низькі рейтингові позиції серед регіонів України за показниками людності, що зумовлює відносно незначну політичну вагу регіонів в прийнятті політичних рішень чи впливі на центральну владу. Так, при порівняно невеликій кількості виборчих округів при мажоритарній системі від регіону до центральних органів влади обирається відносно менша кількість депутатів. Для прикладу, у 2002 році від Закарпаття до Верховної Ради України було обрано п’ять народних депутатів, а Чернівецьку область представляли чотири народні обранці.
Станом на 1 січня 2008 року чисельність населення областей становила 1254,6 тис. та 919 тис. осіб відповідно [5, 6]. Однак, на відміну від північних поліських та південних регіонів, які також відносяться до малих та середніх за людністю, Закарпатська та Чернівецька області виділяються високими показниками щільності населення. З показниками 97 та 112 осіб на 1 км2 відповідно області належать до найбільш заселених і поступаються лише галицьким та східним промисловим регіонам, хоча існують суттєві внутрішньо-регіональні відмінності показників демографічного навантаження, зважаючи передусім на географічне положення та природні умови території.
Найвищою демографічною освоєністю виділяються прикордонні райони: Виноградівський (168 осіб/1 км2), Мукачівський (99,9), Тячівський (95,5), Берегівський (74,7), Новоселицький (114), Герцаївський (104,7), Глибоцький (107,2), тоді як гірські райони належать до найменш заселених: Рахівський (47,5 особи/1 км2), Міжгірський (40,7), Великоберезнянський (33,8), Путильський (28,7).
Етнонаціональну, а відтак демографічну основу населення складають українці, які становлять 80,5% населення Закарпатської та 75% населення Чернівецької області. Але, помітно висока частка етнічно неукраїнського, мовно неспорідненого (неслов’янського), компактно розселеного в прикордонні чисельного населення двох основних етнонаціо-нальних груп – угорців та румунів – підсилює їх політичний потенціал непропорційно демографічному. В Закарпатської області проживає 151,5 тис. (12,1%) угорців, 32,2 тис. (2,6%) румунів, 31 тис. (2,5%) росіян, тоді як вагому частку в національній структурі населення Чернівецької області займають румуни (114,6 тис. ос., 12,5%), молдовани (67,2 тис. ос., 7,3%) та росіяни (37,8 тис. ос., 4,1%). Крім найбільш чисельних, компактно розселеними є також невеликі етнонаціональні групи – поляки (1408 ос, 0,3%) в Сторожинецькому районі Чернівецької області, словаки та німці в Ужгородському та Мукачівському районах Закарпаття [3, 4].
Демографічну вагу, головним чином, складають сільські жителі, оскільки частка сільського населення становить 63% в Закарпатській та 58,7% в Чернівецькій області, а його щільність – 58,6 та 66,8 особи/1 км2 відповідно і є найвищою в Україні. Найбільша питома вага сільських жителів – в гірських районах, а також Герцаївському, Глибоцькому, Новоселицькому, що зважаючи на етнонаціональну структуру населення останніх зумовлює специфічні тенденції взаємної детермінованості політико-географічних та демогеографічних процесів посередництвом етнонаціонального чинника. Загалом для населення сільської місцевості характерна вища, ніж у городян, електоральна активність, однак сільські жителі досить інертні щодо активної громадської участі. Водночас умови міського життєвого середовища загалом формують інші стереотипи та обумовлюють інший тип політичної поведінки населення, сприяючи формуванню більш політично динамічного та багатовекторного політичного середовища. Це можна пояснити, конкуруванням більшої кількості політичних сил, їх ідейно-ідеологічною диверсифікованістю, активнішою громадсько-політичною участю населення, меншою дієвістю амінресурсу, а також більшою ймовірністю виникнення різних маргінальних відцентрових рухів, зіткненням груп інтересів. Етнічно мозаїчна структура населення лише ускладнює зазначені особливості впливу демографічних характеристик на політичне середовище міст. Зокрема, демографічна перевага тієї чи іншої етнічної групи збільшує її політичну вагомість, тим більше коли дана етнічна група володіє високим рівнем етнічної ідентичності та активно діє в напрямку її захисту. Міське середовище сприяє мовній асиміляції етнонаціональної меншин, однак при цьому саме в містах проходить процес їх модернізації, а чинник більшої демографічної вагомості сповільнює асиміляцію, що має свої політико-географічні аспекти. Для етнічно мозаїчної сільської місцевості характерна громадська пасивність, а також нестійкість симпатій виборців чи політичної позиції загалом внаслідок лобіювання інтересів тієї чи іншої політичної сили, вигідної, насамперед, для елітного прошарку етнонаціональних спільнот, впливу амінресурсу.
Переконливими аргументами зазначених відмінностей політико-географічних процесів в сільській та міській місцевості є значна диференціація впливу політичних партій. Так, специфікою великих міст (в даному випадку – Ужгорода та Чернівців) є відносно велика диференціація голосів виборців між багатьма політичними силами, а також активне вираження політичного негативізму, невластивого для сільського жителя. Щодо етнічної диференціації таких відмінностей, то етнічно неукраїнське населення міст традиційно проявляє меншу політичну активність. Так, на виборах народних депутатів 2007 року в місті Герца взяло участь у голосуванні 48,7% виборців, тоді як в селах – в середньому 55-65%. При цьому, в районному центрі помітно меншою є частка голосів за Партію регіонів, більшою від середніх по району питома вага осіб, які віддали голоси за Блок Литвина, СПУ, а також не підтримали жодної політичної сили [7].
Тенденції перебігу демогеографічних процесів виявляються, передусім, у динаміці показників природного та механічного руху населення. Характерною особливістю Закарпатської та Чернівецької областей є відносно високий природний приріст населення. Так, якщо в середньому по Україні у 2006 р. на тисячу осіб народилось 9,8 дітей, то відповідний показник у Закарпатській області становив 13,3, Чернівецькій – 11,2. Більша народжуваність була зареєстрована лише у Волинській області (13,2‰). Якщо середньо-український коефіцієнт природного приросту у 2006 р. становив -6,4‰ то в Чернівецькій області зафіксовано значно менше скорочення – 2,3 особи на тисячу жителів, в Закарпатській область – приріст на 0,5‰. Показники 2007 року зафіксували незначне зростання загальнодержавного показника природного приросту – на 0,2‰, (за рахунок більших темпів зростання народжуваності, ніж смертності), тоді як показники відповідних областей зменшились – на 0,3‰ у Чернівецькій області та на 0,2‰ – у Закарпатській. Хоча й надалі Закарпатський регіон залишався єдиним регіоном в країні, де відбувалося природне зростання чисельності населення.
Аналіз внутрішньорегіональних відмінностей показує, що в прикордонних районах Чернівецької області спостерігалось найменше скорочення населення впродовж 2001-2007 рр. Якщо в середньому у регіоні показник природного приросту знизився на 2,3‰, то в Герцаївському районі зріс на 9,1‰, Глибоцькому – на 6,9‰, Сторожинецькому – на 6,2‰, Новоселицькому – на 0,8‰. Водночас для закарпатських прикордонних районів з високою часткою етнічно неукраїнського населення не характерні такі позитивні тенденції протікання демогеографічних процесів. Отже, безпосередній вплив етнонаціонального чинника на територіальну диференціацію показників природного руху простежується, однак має “конкретно-етнонаціональний” характер. Так, традиційно високий приріст характерний для районів компактного проживання румун, молдован, ромів – Рахівського (2,7‰), Тячівського (2,8‰), Виноградівського (1,9‰), Хустського (1,6‰), Герцаївського (2,5‰), Сторожинецького (2,8‰), Глибоцького (1,8‰). Хоча не менш вагомим чинником для перших з даного переліку є гірський характер території. Крім цього, дію етнонаціонального фактора диференціюють особливості розселення, а також особливості економічного розвитку території, її розташування.
Тенденції природного руху населення визначають вікову структуру населення. Так, у гірських районах з високоими показниками народжуваності частка осіб молодшого віку є найбільшою. Водночас для населення міст характерне істотне переважання осіб середнього віку: при середньообласних показниках 59,1% та 60,0% частка вікової групи працездатного віку в м. Ужгороді 66%, Чернівцях – 66,4%. Аналіз відповідних показників показує, що найбільш інтенсивне старіння населення відбувається в районах з найвищою часткою українців – Кельменецькому, Заставнівському, Кіцманському, Хотинському, Перечинському, Великоберезнянському. При зменшенні демографічного потенціалу втрачається і політична вагомість етнічно українського компоненту, а відтак вплив на розвиток політичного середовища регіону. Утвердження позицій інших етнічних груп з їх інтересами та вимогами, зважаючи на деструктивний характер таких вимог (з погляду загальної просторової та суспільної консолідації) в більшості випадків має негативний політичний резонанс. Територіальні диспропорції вікової структури населення проявляються і в міжрайонних відмінностях політичних симпатій. Так, значна підтримка Комуністичної партії України та Прогресивної соціалістичної партії України жителями Хотинського, Сокирянського і Кельменецького районів [7] зумовлена не тільки інерційним впливом відмінних умов історичного розвитку, але й помітним переважанням осіб старшого віку.
У загальному рейтингу районів, складеному за сумою бальних оцінок показників природного відтворення 1995, 1998, 2000, 2002-2007 років (бал розраховувався за 10-бальною шкалою, де межі шкали – максимальне і мінімальне значення показника) перші позиції займають Виноградівський, Міжгірський, Рахівський, Тячівський, Хустський, Путильський, Сторожинецький, Герцаївський, Глибоцький райони, оцінені якісною оцінкою “сприятливі”. Відносно сприятливою є демогеографічна ситуація за показниками природного приросту в містах Ужгороді, Мукачеві, Хусті, Чернівцях, Вижницькому, Воловецькому, Іршавський, Мукачівському, Свалявському, Ужгородському районах.
Оцінені як несприятливі – Берегівський (з містом Берегово), Великоберезнянський, Перечинський, Заставнівський, Кіцманський, Новоселицький райони. Стабільно низькі показники природного руху в населення Хотинського, Сокирянського, Кельменецького районів дозволяють відносити їх до групи районів з несприятливою демогеографічною ситуацією.
Щодо накладання етнонаціональної складності та демографічної специфічності, то Берегівський район з абсолютним переважанням угорського та Новоселицький район з переважанням молдавського населення оцінено як малосприятливі за демографічними умовами, тоді, як вже зазначалось, румунські закарпатські та чернівецькі – найвищими показниками приросту (табл. 1).
Оскільки існують суттєві внутрішньорайонні та міжрайонні відмінності природного руху міського та сільського населення, то доцільно здійснити типологію районів за сприятливістю демографічної ситуації окремо в містах та селах. За розрахованими бальними оцінками можна зробити висновок, що найбільші відмінності в розвитку демогеографічних процесів відбуваються між міською та сільською місцевістю Виноградівського, Вижницького та Герцаївського районів, де демографічні показники в містах значно відстають від показників в селах, а також Великоберезнянського району, де несприятлива ситуація в селі компенсується високим приростом в міських поселеннях. Загалом, крім зазначених вище районів, найкраща демографічна ситуація в селах гірських – Міжгірського, Рахівського, Тячівського, Хустського, Іршавського, Путильського, а також Сторожинецького і Герцаївського – великих компактних сільських ареалах розселення етнічних румунів. Міста Путильського та Сторожинецького районів також виділяються найвищими показниками природного приросту. Водночас північнобессарабські Кіцманський і Заставнівський райони, що мають найвищу частку українців, помітно відстають за демографічним розвитком міського та сільського населення. Низькі показники природного відтворення характерні і для етнічно мозаїчних Берегівського та Новоселицького районів.
Етнонаціональне обличчя регіону та протікання суспільно-політичних процесів великою мірою визначають міграції населення, є водночас каталізатором політичних змін. Чітко виражений етнічний характер мали міграційні рухи на початку 90-х років [2], тоді як сучасні переміщення населення значно менше впливають на зміну етнонаціональної структури населення, а впливають передусім на соціально-політичну, демографічну ситуацію. Так, у 1994–1998 рр. основні потоки виїздів з території Закарпатської області були спрямовані в Росію, Угорщину, Ізраїль, Німеччину, з території Чернівецької – в Росію, Молдову, Ізраїль, Німеччину. Впродовж перших років ХХІ ст. країнами виїзду є Угорщина, Росія, Чехія, а також країни Америки.
Сучасні міграційні рухи мають переважно економічний характер і тому міграції слід розглядати як індикатор соціально-економічної ситуації, детектор територій необхідного моніторингу з боку держави. В останні роки зросли потоки трудової міграції з гірських і передгірських районів. Внаслідок між державної міграції найбільше демографічних втрат у 2006–2007 рр. зазнали Рахівський, Міжгірський, Великоберезнянський, Воловецький, а також Вижницький, Заставнівський, Хотинський. Додатне міграційне сальдо зафіксовано в містах Мукачеве і Чоп, Мукачівському та Ужгородському районах. Фактична кількість трудових мігрантів не відома, оскільки лише окремі виїзди є легальними, такими, що реалізовані внаслідок сприяння служби зайнятості чи суб’єктів підприємницької діяльності. Так, впродовж 2007 року 515 жителів Закарпатської області одержали офіційний дозвіл на виїзд з метою працевлаштування [8].
Зазначені вище райони відзначаються і втратами населення від внутрішньорегіональних та міжрегіональних міграцій. Лише найбільші міста Ужгород, Мукачеве, Чернівці та Новодністровськ мають помітно високі додатні показники сальдо міжрегіональної міграції, тоді як гірські периферійні райони не притягують, а навпаки, втрачають свій демографічний потенціал.
Таблиця 1. Бальна оцінка показників природного приросту населення Закарпатської та Чернівецької областей*
* Розраховано за відповідними статистичними щорічниками Закарпатської та Чернівецької областей
Внутрішньообласна диференціація міграційних процесів зумовлена не тільки відмінною якістю соціально-економічного чи природного середовища життєдіяльності, але й специфікою етнонаціонального складу території. Так, угорське та румунське населення традиційно не бере участі в міграціях. Більше того – саме серед угорців та румунів найбільше тих, які народились на території області: з усієї кількості етнічно румунського населення на території Чернівецької області народилось 99,1%, молдавського – 95%, тоді як частка українців, які не іммігрували, становить 90%, росіян – 40%. Лише 1,6 % українців, які проживають в області, народились на території інших держав, решта – іммігранти з регіонів України. Менш мобільними є українці Закарпатської області – 94% з них проживають на території з народження і лише 1% – ті, хто народились на території Росії, Казахстану, Молдови, інших держав. Серед великих етно-національних груп краю тільки росіяни є, здебільшого, емігрантами – лише 28% їх народилось на території області, водночас угорців-іммігрантів – тільки 1% (0,8% – з Угорщини), румунів – 0,6%, ромів – 0,3%.
Рис. 1. Питома вага населення найбільш чисельних національностей Чернівецької області,
які народилися в області, %
Рис. 2. Питома вага населення найбільш чисельних національностей Закарпатської області,
які народилися в області, %
Впродовж 2000–2007 рр. збільшились обсяги потоків нелегальних мігрантів (шукачів притулку). Впливаючи на зміну етнонаціонального обличчя регіону, перебування нелегальних емігрантів призводить до морально-психологічного напруження, виникнення соціальних конфліктів та загалом погіршення політичної і криміногенної ситуації. За даними підрозділів Державної прикордонної служби та МНС України, у 2006 році близько 4 тисяч мігрантів із 37 країн були затримані в Закарпатській області за порушення правил перебування в Україні та спробу незаконного перетину державного кордону. Найбільша кількість затриманих припадає на Молдову – 1402 особи, Пакистан – 585 осіб, Грузію – 469 осіб, Індію – 311 осіб. У 2007 році до міграційної служби надійшло 1186 заяв про надання статусу біженця. Переважна більшість заявників – 97% були громадянами країн Азії. На 1 січня 2007 року на обліку міграційної служби в Закарпатській області перебувало 8 визнаних біженців. В Чернівецькій області на цей період статус біженця мали 19 осіб [5, 6].
Висновки.Тенденції розвитку і територіальної диференціації демографічних параметрів населення Закарпатської та Чернівецької областей безпосередньо відображаються в електорально-географічних, соціо-політико-географічних, а відтак – в інституційно-політико-географічних процесах, впливаючи на загальний хід розвитку політичних явищ у просторовому масштабі. Так, інтенсивне природне відтворення та “омолодження” населення національних меншин є потенційним ресурсом посилення їх політичного представництва в органах влади, електорального самовираження, громадсько-політичної участі тощо. Водночас інтенсивне скорочення та старіння етнічно українського населення у сусідніх районах зменшує їх демографічний, а відтак економічний та політичний потенціал і вагомість у спрямуванні та визначенні внутрішньорегіональних процесів.
Однак, негативне політико-географічне значення проблеми демографічних співвідношень само собою вирішується внаслідок національно-політичної консолідації населення різних національностей навколо єдино визначених регіональних і загальнодержавних суспільно-політичних цінностей, зближення їх інтересів та нівелювання будь-яких реальних і потенційних відцентрових настроїв. Попри кількісні етнодемографічні відмінності, негативні тенденції в розвитку політико-географічних процесів пов’язані з такими демогеографічними явищами як міграційні рухи, старіння населення, дію яких у свою чергу, диференціюють інші передумови – рівень урбанізації, соціально-економічне становище, позиційність, природні умови території, історично усталені відмінності тощо. Тому, якість демографічного середовища не може бути детермінованою одним чи двома чинниками, а, отже, й оптимізація демогеографічного чинника геоетнополітичних процесів потребує комплексного багатоаспектного підходу з метою розроблення конкретних рекомендацій демографічного розвитку для гірських віддалених, центральних промислових, етнічно мозаїчних районів, міських і сільських поселень.
Література та джерела
1. Закарпаття: статистичний щорічник, 2006. – Ужгород, 2007.
2. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти. – Чернівці: Рута, 2003. – 391 с.
3. Національний склад населення та його мовні ознаки: статистичний бюлетень. – Ужгород, 2003. – 87 с.
4. Національний склад населення Чернівецької області та його мовні ознаки (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року). – Чернівці, 2003. – 158 с.
5. Соціально-економічне становище Закарпатської області: статистичний бюлетень, 2007. – Ужгород, 2008.
6. Статистичний щорічник Чернівецької області, 2007. – Чернівці, 2008
7. www.cvk.gov.ua
8. www.nilsp.gov.ua/ vydanna/ panorama/ issue.php
Опубліковано: Склярська О.І. Демогеографічна ситуація як чинник геоетнополітичних процесів у Закарпатській та Чернівецькій областях // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. - Випуск 1 (19). - С.73-78.
головна
Історія української географії
|
