|
УДК 551.482 Олена Кирилюк
Гідрологічні передумови басейнового планування сталого розвитку території Чернівецької області
Для цілей просторового планування сталого розвитку Чернівецької області обрано 3 річкові басейни – на рівнинній (басейн р. Гуків), передгірній (басейн р. Дерелуй) та гірській (басейн р. Виженка) територіях. Описано природні умови басейнів. Сформульовано основні проблеми на шляху до сталого розвитку обраних басейнів.
Olena Kyrylyuk. Hydrological pre-conditions of river basin planning for sustainable development of Chernivtsi oblast. For the purpose of spatial planning of sustainable development in Chernivtsi oblast, 3 river basins were selected: in the plain (the Hukiv river basin),in the foot-hills (the Dereluy river basin) and in the mountains (the Vyzhenka river basin). The natural conditions of each basin were described. Basic problems were formulated towards their sustainable development.
Актуальність дослідження. Сьогодні планування та управління водними ресурсами переживає зміну парадигми. Традиційно річки розглядалися як суспільна власність, які з метою розвитку економіки повинні експлуатуватися максимально. Планування водних ресурсів було технічним здійсненням максимального розвитку річкових басейнів з метою споживацького використання. Традиційне бачення річкової системи як товару, який необхідно вкласти в оптимальне або максимальне користування, залишається домінуючою формою у багатьох куточках світу: Китаї, Центральній Азії, Індії. Але традиційна форма повільно заміщується альтернативною формою екологічно стійкого розвитку (ЕСР). Перш за все, необхідним є об’єднання видів використання річкової системи людиною з підтриманням її природної екологічної стійкості, як у плануванні нових проектів та власне у проектуванні, так і в експлуатації наявних споруд.
Центральним елементом стійкої водної політики є визначення гідрологічних основ окремих водозбірних басейнів, які б відображали повний діапазон оцінених безповоротних видів користування, включаючи використання екосистеми. Це не проста концепція збереження річки. Деякі вчені хочуть підпорядкувати людську діяльність нормативам річки, але більшість бачень ЕСР водних ресурсів визнає необхідність підтримання, а іноді й розширення споживацьких видів користування. Майбутня водна політика повинна керуватися трьома реальними принципами: ефективне використання наявних запасів; використання досконаліших технологій, але з меншим впливом на екологічний стан, з метою освоєння водних ресурсів; відновлення водних екосистем, що деградують, з метою підтримання та повторного одержання цінних послуг екосистем.
Постановка проблеми. Збалансований розвиток виступає однією із складових процесу гармонізації і веде до підвищення “коефіцієнта корисної дії” території, який, в свою чергу, забезпечується суспільно-доцільним використанням інтеграційного потенціалу території для забезпечення комфортних умов життєдіяльності населення [20, с. 54]. Однією з умов “комфортності” сучасного життя та діяльності є наявність водного об’єкту – річки чи озера. Однак, маючи “руйнівну силу”, річки створюють небезпеку для життя та діяльності людей на їх берегах, а також практично при будь-яких видах та формах використання природних ресурсів у річкових долинах. Найбільшу небезпеку при цьому представляють руслові процеси – розмивання берегів, дна та замулення русел. Горизонтальні та вертикальні переформування русел різного просторового та часового прояву й природного генезису є фактором підвищеного ризику економічних та екологічних збитків. Небезпечні прояви руслових процесів впливають на умови функціонування об’єктів життєдіяльності населення безпосередньо або опосередковано, через провокування інших явищ (затоплення місцевості, обсихання природних луків). В умовах неминучого росту населення та вирішення завдань економічного розвитку антропогенні впливи на річковий стік та стан русел річок неминучі.
Об’єктом дослідження виступають малі річкові басейни Чернівецької області. Обрані для дослідження річки належать до басейну Пруту. Предметом дослідження є вихідні передумови та проблеми басейнового планування сталого розвитку у регіоні. Метою роботи є опис та оцінка гідрологічних передумов для потреб сталого розвитку Чернівецької області.
Аналіз існуючих досліджень та напрацювань. Становлення басейнової концепції пов’язане з розвитком зонально-ландшафтного гідрологічного районування (В.Г. Глушков, П.С. Кузин), розробкою уявлень про системоформувальну роль стоку, структуру та функції водозборів (А.М. Антіпов, К.М. Дьяконов, Л.М. Коритний [13], А.Ю. Ретеюм), вивченням форм впорядкування геосистемної структури (В.М. Солнцев), типологічної та регіональної неоднорідності басейнів річок (Ф.М. Мільков [16]), класифікації річок (Г.В. Бачурін). Інтерес до басейнового підходу проявлявся у багатьох дослідженнях: геоморфологічних (А.А. Вірський [2, 3], Ю.Г. Сімонов, А. Сталер, Р. Хортон [19]), геохімічних (М.А. Глазовська, Б.Б. Полинов), водно-балансових (А.Г. Булавко, І.Н. Гарцман, М.І. Львович). Використовується такий підхід при розрахунках балансу забруднюючих речовин (В.П. Казначеєв), у біосферних (С.П. Горшков, А.П. Фіськов) та геосистемних (А.Д. Арманд, К.М. Дьяконов, С.І. Зотов [8], С.Я. Сергін [17], А.Ю. Ретеюм) дослідженнях.
Також проблемам басейнової концепції присвячені праці В.К. Алієва [1], В.Ю. Вишневського [4], П.В. Глазиріної [6], І.В. Жереліної [7], А.М. Косарікова [14], А.І. Томільцевої [18], Р.С. Чалова [21], С.В. Щербініної [22].
Проблемам стійкого розвитку присвячені роботи багатьох зарубіжних учених (C. Barrow, R. Goodland, S. Hatfield-Dodds, H. Daly, I.J. Kellenberg, A. King, M. Newson, K. Rennings, K. Rihter, J. Tate, Y. Mulugetta, Т.А. Акімова, С.М. Бобилев, Л.Д. Гагут, Е.В. Гирусов, І.П. Глазиріна, К.Г. Гофман, В.І. Данілов-Данільян, В.М. Турченко, В.С. Тікунов, А.Д. Урсул та ін). Питаннями розробки індикаторів стійкого розвитку займається багато структур, що входять до складу ООН. Дослідження проблем сталого управління водними ресурсами в Україні ведуться як державними, так і недержавними інституціями. Серед державних організацій проблемами, пов’язаними з управлінням водними ресурсами, займаються обласні управління водного господарства, Український державний інститут проектування водного господарства (місто Львів), проте їх дослідження стосуються переважно технічних питань використання і управління. Дослідженнями у галузі сталого управління водними ресурсами займаються також у вищих навчальних закладах (Львівський національний університет імені Івана Франка (географічний факультет), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (географічний факультет), Ужгородський національний університет, Івано-Франківський національний університет нафти і газу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка тощо) в рамках підготовки наукових робіт працівників і студентів, а також спільних проектів. Існують також проекти, спрямовані на дослідження стану річок і середовища. Прикладами можуть слугувати спільний українсько-німецький проект “Трансформаційні процеси у регіоні верхнього Дністра“, Програма СВС ТАСІС ”Чиста вода – чисте навколишнє середовище ”– “Західний Буг, Латориця, Уж. Транскордонний моніторинг та оцінка якості вод“ (2001 рік), проект ТАСІС “Басейнове управління річками Західний Буг, Латориця, Уж“, проект ТАСІС “Оцінка ризику та управління повенями у Закарпатській області” тощо.
Постановка задачі. Досягнення основної мети дослідження полягає у розв’язанні ряду наступних завдань: обрати ключові річкові басейни на території Чернівецької області, які б найбільш інформативно відображали можливі проблеми на шляху до сталого розвитку регіону; описати природну та антропогенну складові обраних річкових басейнів; сформулювати найпроблематичніші питання на основних етапах басейнового планування сталого розвитку.
Виклад основного матеріалу. Ключ до стійкого розвитку території лежить у оптимальному використанні та організації життєвого простору. Інструментом, який сприяє оптимальній організації території, є просторове планування. Характерними рисами такого планування є орієнтація на стійкість та довгострокову перспективу. Одним із різновидів просторового планування ми вважаємо басейнове, тобто планування, яке базується на басейновому підході. Саме останнім часом дедалі більшої актуальності та практичного значення набувають наукові дослідження, які спираються на основні принципи та ідеї басейнового підходу як універсального “засобу” в управлінні різними видами природокористування на території, обмеженій річковим басейном .
Чернівецька область належить до регіонів, де на порівняно невеликій площі представлені різноманітні ландшафти – від рівнинних до гірських. За геологічною будовою, морфологією та висотою поверхні область поділяється на три частини: північну рівнинну – Прут-Дністровське межиріччя, що є південно-західною окраїною Східноєвропейської платформи; центральну – передгірську, що розташована між р. Прутом та зовнішньою окраїною Буковинських Карпат (південно-східною частиною Передкарпатського прогину); південно-західну-гірську, яка належить до складчастої області Українських Карпат.
Прут-Дністровське межиріччя – рівнинна частина Подільської плити східчасто-терасованими рівнями знижується на південь до р. Прут. До р. Дністер вона підходить густорозчленованим, досить високим уступом. У центральній частині розташована Хотинська височина, яка за своєю конфігурацією нагадує трикутник, з висотами до 300 м. Максимальна висота 515 м на горі Берда – найвищій точці рівнинної України. У межах цієї зони для подальших досліджень обрано територію басейну річки Гуків, виконано ряд експедиційних виїздів, виконано гідроморфологічну оцінку якості річки, оцінено екологічну напруженість, зумовлену природно-антропогенною змінністю річкових русел [9 – 12].
Також у попередніх наших роботах дано характеристику природним умовам басейну, виділено основні проблеми та пропоновані заходи щодо покращення ситуації у заплавно-русловому комплексі басейну.
Рис. 1. Річка Гуків
Передкарпатський прогин складається з горбів і грядових височин, розділених долинами і балками. Характерний ерозійно-зсувний рельєф. В межах регіону виділяється рівнинно-плоскодонні долини річок Сірету, Черемошу. Для подальших досліджень на даній території обрано басейн річки Дерелуй.
Річка Дерелуй (народні назви – Дригалуй, Жовтиця) протікає територією Глибоцького та Сторожинецького районів Чернівецької області і є лівим допливом Пруту. Загальна довжина річки – 34 км. Площа водозбірного басейну складає 313 км2. Середній похил становить 4,9 м/км. Річка бере початок північніше м. Глибока на висоті близько 400 м над рівнем моря. Впадає у р. Прут за чотири кілометри нижче міста Чернівці, біля с. Остриця. Основними притоками є річки Коровія (24 км; 115 км2) та Невільниця (10 км; 36,1 км2). Долина Дерелую трапецієподібна, ширина 400-500 м, до 2,5 км. Русло звивисте, ширина 2-8 м, максимальна – до 20 м, у руслі зустрічаються острови.
Найбільша притока Дерелую – р. Коровія дренує своїми верхів’ями південну частину м. Чернівці. Русло річки звивисте, завширшки 4-5 м, глибини на плесах складають 0,4-0,5 м, на перекатах – 0,2-0,3 м. Швидкість течії в межень змінюється від 0,3 до 0,6 м/с, під час паводків збільшується до 0,8-0,9 м/с. У руслі трапляються мілини, складені піщано-галечниковими відкладами. Стік річки частково зарегульований ставками, які знаходяться у верхів’ях її допливів у межах міста. У руслі річки інтенсивно розвивається водна рослинність. Долина річки V-подібна, завширшки від 2,5 до 8,0 км. Глибина ерозійного врізу у нижній течії складає від 30 до 100 м. Крутизна схилів змінюється від 8°
до 14°. Вони еродовані, слабо заліснені. Заплава річки ерозійно-акумулятивна, як правило двостороння, її ширина варіює від 30 до 70 м, перевищення над меженним рівнем води складає 3-6 м.
У радянський період з метою вивчення гідрологічного режиму р. Дерелуй функціонувало 2 водомірні пости Гідрометеослужби: до 1953 р. – у с. Коровія, а з 1954 до кінця липня 1975 року у с. Молодія. Сьогодні ж спостереження за рівневим режимом та витратами води на річці не ведуться. Тому основним джерелом інформації для нас є дані гідрологічних щорічників за період з 1941 до 1975 року.
Для річки Дерелуй характерними є часті дощові паводки у теплий період року (таблиця 2). На рисунку 2 показано гідрограф річки Дерелуй біля села Молодія.
Паводкові витрати та стік іноді перевищують повеневі відповідні характеристики.
Гірська складчаста область займає майже четверту частину території області. Найвищі вершини досягають 1500 м, а середні висоти становлять 900 – 1000 м. Простягаються Буковинські Карпати з північного заходу на південний схід. Основні риси рельєфу Карпат створені тектонічними процесами. Велику роль відіграють й найновіші тектонічні рухи, а також ерозійні процеси – робота річок, струмків. Гори розчленовані густою мережею глибоко врізаних великих поперечних річок Черемоша і Сучави, діагональних – Сірету, Білого Черемошу, Путили та невеликих повздовжніх річок Виженки, Бисків, Сарати тощо. Подальші дослідження проводитимуться на прикладі басейну річки Виженка, де природні умови максимально наближено відповідають референційним.
Загальна довжина р. Виженка, та численних її притоки становить 94,2 км, а густота гідрографічної мережі 2,2 км/км2. Довжина самої Виженки складає 16 км, площа водозбору – 65 км2, середній похил становить 23м/км. Басейн річки межує з водозбірними басейнами Товарниці (правої притоки Черемошу), Сухого та Стебника (лівими притоками Сірету). Річка є правою притокою Черемошу і впадає у нього у м. Вижниці.
Рис. 2. Річний хід витрат води на річці Дерелуй (1973 р.)
Долина Виженки, як і Черемошу, вписуючись у основні тектонічні структури досить інтенсивно вимушено меандрує. Її коліна формують то долини паралельного напрямку, то перетинають їх перпендикулярно до простягання основних тектонічних структур у пн.-сх. напрямку. Ширина заплави не перевищує 10 – 20 м. Глибина змінюється залежно від геолого-літологічних умов. Якщо у нижній течії річки перша тераса піднімається на 3-4 м вище заплави, то в середній течії вона підвищується до 6-8 м і переходить у другу-третю. Ці тераси і складають днище долини, при цьому 2-3 тераси часто зливаються з шлейфом відкладів корінних схилів та продуктів їх руйнування. Найкраще такі комплекси виражені у середній частині долини Виженки у межах с. Виженка при злитті з Малою Виженкою.
Русло Виженки досить звивисте, нерозгалужене. Ширина коливається від 1 до 3 м у верхів’ях і до 5-7 м в пониззі. Середня глибина становить відповідно 0,1 - 0,4 м. Швидкість течії коливається в залежності від водності - від 1,2.-1,6 м/с до 3-3,5 м/с; під час повеней досягає 5-6 м/с. Витрати води в середній та нижній течії становлять 1,3 м3/с, збільшуючись під час паводків до 30-50м3/с. Живлення ріки відбувається за рахунок дощових, талих та підземних вод. Дощові води дають понад 50% річного обсягу стоку, снігове живлення – 20%, підземне – до 30%. Найвищі рівні спостерігаються під час проходження паводків, найнижчі – у осінньо-зимову та літню межень. Льодостав на річці Виженка утворюється значно пізніше, ніж на рівнинних потоках, а в окремих місцях з сильною течією не утворюється взагалі. Стійкий льодовий покрив формується наприкінці грудня – початку січня і в залежності від погодних умов утримується 1,5-2 місяці. У басейні нараховується близько 70 річок довжиною менше 10 км із загальною протяжністю 76 км.
Висновки та перспективи подальших досліджень. На шляху до сталого розвитку досліджуваних річкових басейнів необхідним є вирішення ряду завдань з оптимізації природокористування у малих річкових басейнах та наближення, за можливістю, умов на водозборі до референційних: здійснення екологізації сільськогосподарського виробництва; з метою охорони ґрунтів басейну від водної ерозії, охорони малих річок басейну від замулення треба перейти до ґрунтозахисної, біологічної системи землеробства; створення системи захисних лісосмуг вздовж річки, як і передбачено Водним законодавством; заборона розорювання заплав річок; систематичне проведення розчищення русел від мулу та сміття, потрібно брати під охорону болота, поліпшувати рослинність луків; заборона випасання худоби на природно-заповідних територіях. Однією з проблем є ступінь вивченості досліджуваних річок Державною Гідрометеорологічною службою (для р. Гуків спостереження проводились буквально декілька років у с. Бояни; стан вивченості р. Дерелуй зазначався вище; для р. Виженки подібні дослідження взагалі відсутні). Виконані нами попередні узагальнення по ключових річкових басейнах Чернівецької області є необхідною передумовою гідроморфологічної оцінки якості річкових русел, що й буде наступним кроком для басейнів Дерелую та Виженки.
Література та джерела
1. Алієв В.К. Концептуальні основи басейнового принципу управління водними ресурсами річки Західний Буг // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Наук. збірник. – К.: ВГЛ ”Обрії”, 2005. – Том 7. – С. 49-54.
2. Вирский А.А. Как понимают эрозионный процесс американские геоморфологи и как он протекает в действи-тельности // Известия Воронежского педагогического института. – 1948. – Т. 10. Вып. 2. – С. 57-87.
3. Вирский А.А. Эрозионный комплекс и его развитие // Известия Всесоюзного Географического Общества. – 1960. – Т. 92, № 6. – С. 473-481.
4. Вишневецкий В.Ю. Метод и система интегральной оценки показателей качества стока горных рек: Автореф. дисс….канд. техн. Наук / Таганрогский государственный университет. – Таганрог, 2006. – 19 с.
5. Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЕС. Основні терміни та їх визначення. – К., 2006. – 240 с.
6. Глазырина П.В. Развитие методов управления природопользованием речного бассейна на основе процедуры экологического аудита: Автореф. дисс….канд. экон. наук / Всероссийский научно-исследовательский институт экономики недропользования и минерального сырья. – Москва, 2006. – 23 с.
7. Жерелина И.В. Бассейновый подход в управлении природопользованием: Автореф. дисс….канд. геогр. Наук / ИвиЭП СО РАН. – Барнаул, 1999. – 21 с.
8. Зотов С.И. Бассейново-ландшафтная концепция природопользования // Известия АН СССР. Серия геогра-фическая. – 1992. – №6. – С. 55-65.
9. Кирилюк О.В. Річкова мережа Хотинської височини // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія – Вінниця, 2008. – Вип. 16 – С. 37-45.
10. Кирилюк О.В. Оцінка антропогенних змін гідроморфологічних умов у басейні річки Гуків // Екологія і раціональне природокористування: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – С. 42-48.
11. Кирилюк О.В. Застосування басейнового підходу для еколого-руслознавчих досліджень Хотинської височини // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцю-бинського. Серія: Географія – Вінниця, 2006. – Вип. 12. – С. 48-53.
12. Кирилюк О.В. Історія становлення басейнового підходу у географії та екологічному руслознавстві // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія – Вінниця, 2007. – Вип. 14. – С. 40-47.
13. Корытный Л.М. Бассейновая концепция в природопользовании. – Иркутск: Изд-во Ин-та географии СО РАН, 2001. – 163 с.
14. Косариков А.Н. Экологические и правовые проблемы басейнового принципа управления // Использование и охрана природных ресурсов в России. – 2003. – № 4-5. – С. 49-52.
15. Костишин М.Д., Юсько О.В., Лосік І.І. Водний фонд Чернівецької області. – Чернівці, 2006. – 64 с.
16. Мильков Ф.Н. Бассейн реки как парадинамическая ландшафтная система и вопросы природопользования // География и природные ресурсы. – 1981. – № 4. – С. 11-18.
17. Сергин С.Я. Рациональное использование природных ресурсов и охрана природы. – Калининград, 1982. – 54 с.
18. Томільцева А.І. Інтегрований менеджмент – басейновий підхід // Участь громадськості у збереженні малих річок України: матеріали тренінг-курсу. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2005. – С. 75-82.
19. Хортон Р.Е. Эрозионное развитие рек и водосборных бассейнов. – М.: ИЛ, 1948. – 158 с.
20. Царик Л.П. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території: теорія та практика (на матеріалах Тернопільської області). – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 256 с.
21. Чалов Р.С. Ранжирование влияния русловых деформаций на природопользование и хозяйственную деятельность в долинах рек // Гидроэкология: теория и практика / Под ред. Н.И. Алексеевского. – М.: Географический факультет МГУ, 2004. – С. 74-87.
22. Щербинина С.В. Эколого-гидрологическая оценка состояния речных водосборов для уточнения комплекса водоохранных мероприятий (на примере Воронежской области): Автореф. дисс….канд. геогр. Наук / Воронежский государственный педагогический университет. – Воронеж, 2006. – 23 с.
23. Экология эрозионно-русловых систем России / Под ред. Р.С. Чалова. – М., 2002. – 163 с.
24. Gardiner J., Thompson K., Newson M.D. Integrated watershed/river catchment planning and management, a comparison of selected Canadian and UK experiences // Journal of Environmental Planning and Management. – 1994. – № 37 (1). – Pp.53-67.
25. Staler S., Marvin S., Newson M.D. Land use planning and the water sector. A review of development plans and catchment management plans // Town Planning Review. – 1994. – № 65 (4). – Pp.375-397.
26. Wolsink M. River basin approach and integrated water management: Governance // Geoforum, 2006.
27. Woltjer J., Al N. Strategic capacities in Dutch water management and spatial planning // 45th Congress of the European Regional Science Association, Vrije Universiteit Amsterdam, 23 – 24 August 2005. – Pp.30-56.
Опубліковано: Кирилюк О.В. Гідрологічні передумови басейнового планування сталого розвитку території Чернівецької області // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. - Випуск 1 (19). - С.43-48.
головна
Історія української географії
|
