УДК: 631.4 (477.84/86) Андрій Лісовський

Історія дослідження чорноземів типових Придністерського Поділля

   Проаналізовано погляди багатьох науковців на генетичну природу та властивості чорноземів України, на їхнє географічне поширення й особливості використання. Висвітлено головні історичні аспекти вивчення чорноземів типових українськими та закордонними вченими, починаючи від В. В. Докучаєва до теперішнього часу. Подано опис декількох історично сформованих гіпотез ґенези як найбільш дискусійного питання вивчення чорноземних ґрунтів. Проаналізовано ідеї окремих вчених щодо головних елементарних ґрунтових процесів у чорноземах Придністерського Поділля.
   Ключові слова: чорноземи, морфологія, гумус, карбонати, ґенеза.
   Andriy Lisovs’kyi. A history of research on typical chernozems of the Dniester Podillya. This article provides an analysis of the views of many scientists on the genetic nature and properties of the black earths of Ukraine, their geographic distribution and the characteristics of their use. The main historical aspects of scientific studies of typical chernozems, both in Ukraine and abroad, are highlighted. Several historically-formed hypotheses on the genesis of chernozems as the most debatable issue are described. The ideas of individual scientists on the main elementary processes in the chernozems of Dniester Podillya are assessed. The origins of scientific understanding of the genesis of chernozems can be traced back to the works of M. V. Lomonosov and F. J. Ruprecht. The founder of teachings on the plant cover origin of the chernozems, their geography and fertility was Dokuchaev. In his famous work, “The Russian chernozem” he substantiated their origin, composition, properties and methods of their use. The Austrian scientist L. Buber also studied the black soils of Ukraine, notably the so-called “Khotyn Island” of the black earth and its extension north along the valley of the Dnister River. In Berlin, in 1910, L. Buber published in German a voluminous book on the “Galician-Podillya soils, their origin and natural properties”. More recently, the Typical Chernozems of the Dniester Podillya were described in the monographs “The soils of Chernivtsi Oblast” (1969), “The soils of Ternopil’ Oblast” (1969), "The soils of Khmel’nyts’kyy Oblast” (1969), and “The soils of Ivano-Frankivs’k Oblast” (1969), which were based on large scale soil surveys of 1957 – 1961. In 1989, the soil science expedition (RL-50), conducted by the staff at the Ivan Franko National University of L’viv, made large-scale adjustments to the surveys of 1957 – 1961. Participants included I. Papish, J. Wyshnevs’kyi, V. Mevsha, V. Has’kevych, and M. Kit. Soil maps of Kamyanets’-Podil’s’kyi, Horodok, and Dunayevets’ areas of Khmelnyts’kyi Oblast were prepared. An important contribution to the study of the typical chornozems of the Dniester Podillya was made by I. Papish. In 1997 he defended his Candidate dissertation entitled “Typical chernozems of the North Podillya forest-steppe”. The study was based on the results of his expeditions and experimental studies of typical chernozem in 1990 – 1996. Despite significant achievements in the study of typical chernozem, no consensus has been reached on the origin, classification, fertility improvement and best management practices of these soils. The questions of defining some diagnostic features and properties, sub-zonal, facial and provincial features of typical chernozem remain open. Elementary soil-forming processes that form the soil profile have not been adequately studied. Their classification needs clarification. The dynamics of changing properties of these soils due to agricultural activities needs to be addressed.
   Key words: chernozem, morphology, humus, carbonates, genesis.

    Постановка проблеми у загальному вигляді. Актуальність дослідження. Чорноземи типові – найбільш характерний підтип чорноземів на території Українського лісостепу.Багатогранність у вивченні питань ґенези та еволюції даних ґрунтів, проблематика їхньої класифікації та ряд інших питань зумовлюють велике зацікавлення видатних учених минулих століть та сьогодення. Актуальність дослідження чорноземів типових зумовлена і тим, що поруч з високою природною родючістю, ґрунт швидко втрачає свої позитивні властивості при нераціональному сільськогосподарському використанні. Тому, покращення родючості цих ґрунтів потребує аналізу раніше отриманих даних та використання їх в подальших досліджень.
   Стан вивченості проблеми. Витоки наукових уявлень про ґенезу чорноземів простежується в працях М. В. Ломоносова і Ф. І. Рупрехта. Засновником вчення про рослинно-наземне походження чорноземів, їхню географію та родючість був В. В. Докучаєв, який у своїй знаменитій праці ”Руський чорнозем” обґрунтував їхню ґенезу, склад, властивості та способи використання. Великий внесок у вивчення морфології чорноземів зробили А. П. Костичев, О. М. Ізмаїльський, Н. Д. Борисяк, І. Ф. Леваковський, Л. І. Прасолов, І. А. Крупеніков. Великий обсяг матеріалу про чорноземи узагальнено в багатотомному виданні “Чорноземи СРСР” (1974 – 1985), зокрема ”Чорноземи СРСР. Україна” (1981) [13; 14].
   Вивченням чорноземів України займався також австрійський вчений Л. Бубер, який досліджував так званий “Хотинський острів” чорноземів і продовжив його на північ вздовж долини р. Дністер. У Берліні 1910 р. Л. Бубер видав німецькою мовою досить об’ємну книгу “Галицько- подільські чорноземи, їхнє утворення і природні властивості”. Чорноземи типові Придністерського Поділля коротко описані в монографіях “Ґрунти Чернівецької області” (1969), “Ґрунти Тернопільської області” (1969), “Ґрунти Хмельницької області” (1969), “Грунти Івано-Франківської області” (1969), які були видані на основі великомасштабних ґрунтових знімань 1957 – 1961 років. Упродовж останніх років публікації з вивчення чорноземів Придністерського Поділля практично відсутні. Тому вивчення історії цих ґрунтів є актуальним і має наукове значення.
   Формулювання цілей статті. Завданнями статті є: - дослідити історію вивчення чорноземів типових Придністерського Поділля; - проаналізувати наукові досягнення ґрунтознавців і наукових центрів, що проводили ґрунтові обстеження чорноземів типових на території Придністерського Поділля.
   Результати досліджень. Вперше про чорний південно-руський ґрунт згадується у “Слові про родючість землі”, проголошеному 6 вересня 1756 року в Санкт-Петербурзькій академії наук професором ботаніки і натуральної історії І. Х. Гебенштрейтом. Мандруючи Україною, він бачив землі, наділені великою родючістю. Перераховуючи роди земель, він назвав землю “чорну природну, яка утворилася від гниття частин тварин і рослин”. Безпосередньо слово „чорнозем” він не вживав, але використовував термін “земля чорна”. Розвиток науки про чорнозем у XVIII столітті пов’язують з іменем М. В. Ломоносова, який вперше запровадив у літературу термін “чорнозем” і дав йому наукове трактування. М. В. Ломоносов під чорноземом розумів і ґрунтовий перегній, і верхній ярус геологічного розрізу, і темний родючий ґрунт.
   На початку ХІХ століття важливим у вивченні чорноземів було нанесення чорнозему на карту південно-східної Європи, що було зроблено польським вченим С. Сташіцом. Середина ХІХ століття характеризувалася розпалом дискусій з проблем ґенези чорнозему, що знайшло своє відображення в працях Е. А. Еверсмана, Р. Мурчісона, А. Петцгольда, Е. І. Ейхвальда, Н. Д. Борисяка, Ф. І. Рупрехта, М. Н. Богданова та інших.
   У 1851 році під керівництвом К. С. Веселовського був виданий “Господарсько-статистичний атлас Європейської Росії” з картою ґрунтів, на якій було показано 8 різних ґрунтів, у т. ч. чорнозем. Аналізуючи актуальні питання історії українського ґрунтознавства, професор В. І. Канівець констатує, що біля витоків вчення про чорнозем, які передували В. В. Докучаєву і навіть Ф. Й. Рупрехту, стояли професори Харківського університету Н. Д. Борисяк та І. Ф. Леваковський [5]. У праці “Про чорнозем”, яка була опублікована 1851 року, Н. Д. Борисяк вперше подає науково обґрунтовану профільно- морфологічну, мінералогічну, хімічну, географічну і агрономічну характеристику чорноземів [1]. Забарвлення чорнозему агатово-чорне, розсипчаста структура, добра водо- і повітропроникність, високий вміст гумусу. Гумус містить близько 2,5 % азоту, а загалом ґрунт містить 0,17 % азоту і 0,12 –- 0,46 % Р2О5. Високий вміст азоту і сприятливі фізичні властивості забезпечують високу продуктивність чорнозему. В мінералогічному складі чорнозем містить кремнезем, глинозем, вапно, оксиди заліза і марганцю. Карбонатність проявляється у вигляді білих карбонатних стяжінь – “білозірки”. Автор детально описує перехідні горизонти чорнозему і характеризує його кротовинність.
   Н. Д. Борисяк вважав, що чорнозем утворився під гідрофільною рослинністю в лучних і навіть болотних умовах. Такі погляди на ґенезу чорноземів спонукали Н. Д. Борисяка до розроблення програми спеціальних досліджень, проте здійснити її йому не вдалося. Н. Д. Борисяк не оминає питань класифікації і охорони чорноземів. Він виділяє різновиди чорноземів на суглинках, глинах, супісках, на елювії щільних карбонатних порід, а також солонцюваті і мочарні чорноземи. Як зазначає В. І. Канівець, роботи Н. Д. Борисяка і І. Ф. Леваковського слугували фундаментом для досліджень чорнозему В. В. Докучаєвим. Імена цих вчених повинні зайняти достойне місце в історії українського ґрунтознавства [5].
   У 1877 році В. В. Докучаєв вперше побував у декількох губерніях України. Він добре вивчив чорноземи в Подільській і Кам’янець-Подільській губерніях. Особисті польові дослідження, проведені В. В. Докучаєвим у цих губерніях, і їхній аналіз знайшли своє відображення в праці “Руський чорнозем” (1883). Наведемо кількість згадувань про чорноземи за губерніями: Катеринославська – 14, Кам’янець-Подільська – 7, Подільська – 16, Херсонська – 22 рази. У великому додатку подано морфологічну й аналітичну характеристику закладених В. В. Докучаєвим рунтових розрізів, її дані мають велике значення для вияснення змін, що відбулися з ґрунтами більше, ніж за 130 років. Це знайшло відображення на карті “ізогумусових смуг”, складеній В. В. Докучаєвим [6]. У праці“Руський чорнозем” В. В. Докучаєв уперше сформулював основні наукові ідеї про генезис чорноземних ґрунтів. Автор виділив чорнозем як окремий ґрунтовий тип, що утворився внаслідок зміни материнських порід під впливом степової рослинності та клімату.
   Після В. В. Докучаєва цікаві дослідження чорноземів та інших ґрунтів у південно-західній частині чорноземної смуги були проведені О. Г. Набоких – професором Новоросійського (нині Одеського) університету. Важливого значення в характеристиці чорноземів він надавав ступеню карбонатності (кількість карбонатів, глибина залягання), цікавився характером і рівнем придатності чорноземів для вирощування винограду.
   У 1910 році в Берліні видана монографія австрійського вченого Леопольда Бубера “Галицько- подільські чорноземи, їхнє утворення та природна структура, а також сучасні сільськогосподарські умови експлуатації північно-східної ґрунтової зони Галичини”. Ареали чорноземів Галичини і Поділля, які досліджував Л. Бубер, розташовані в межах сучасних Тернопільської, Львівської та Івано- Франківської областей. За дослідженнями Леопольда Бубера, галицький чорноземний край є природним продовженням русько-подільських чорноземів. Гідрологічна структура території, а також її кліматичний характер і геологічна природа є, на думку автора, основними причинами утворення чорноземів Галичини та Поділля. Важливу роль відіграє і ксерофітна флора [15].
   Великого значення Л. Бубер надавав морфологічним особливостям галицько-подільських чорноземів, зокрема забарвленню як одній з найважливіших морфологічних ознак чорноземів. Він розробив класифікацію чорноземів саме за забарвленням: дуже багаті на гумус “бездоганні” чорноземи; чорноземи, які перебувають на стадії розпаду органічних часток внаслідок заліснення чи сучасного окультурення; сірі або темно-коричневі ґрунти, на місці яких колись був ліс, що перебувають на стадії, яка наближена до процесу дегуміфікації. Забарвлення ґрунту тісно пов’язано з вмістом у ньому органічної речовини.
   Вчений відзначив важливу роль карбонатів у процесі утворення чорноземів. Галицькі чорноземи мають низький вміст карбонатів кальцію у верхніх горизонтах. Бідні на карбонати горизонти мають найтемніше забарвлення. Із зростанням вмісту карбонатів горизонти стають світлішими. Це важливе морфологічне явище полягає в тому, що вміст карбонатів кальцію і вміст гумусу мають обернену залежність [12].
   Після І Світової війни дослідження чорноземів в Україні принципово змінилося. Почали використовувати інший стиль і характер ґрунтово- картографічних досліджень: просторові карти порівняно дрібного масштабу змінювали на більш детальні карти конкретних колгоспів і радгоспів. Дані карти були точнішими, оскільки використовувалися при землевпорядкуванні, нарізуванні полів, сівозміні, вирішенні інших агрономічних і економічних питань.
   В Україні, починаючи з 1957 р., були розгорнуті великі ґрунтово-картографічні роботи з дослідження ґрунтів і складання ґрунтових карт у кожному господарстві. Ці роботи, в яких брало участь близько 1900 спеціалістів, проведені на площі 30 млн га в 7000 господарств. У “Методиці крупномасштабного обстеження ґрунтів колгоспів і радгоспів Української РСР” (1958) на високому науковому рівні подані організаційна структура ґрунтових вишукувань, номенклатура й діагностика, агро-виробниче групування грунтів. Кожне господарство країни отримало ґрунтову карту в масштабі 1 : 10 000 або 1 : 25 000 із комплектом картограм і пояснювальним текстом до них. У складанні карти ґрунтів Тернопільської, Івано-Франківської, Хмельницької областей брали участь ґрунтознавці проектно-картографічної майстерні інституту “Укрземпроект” З. П. Дяченко, С. А. Онопрієнко, О. Т. Новейко, Т. А. Рижих, Т. Г. Залуківська, М. Г. Михальський, О. С. Сідлярчук, Т. Т. Медвідь, Н. М. Пантелеймонова, В. З. Мазуренко, Н. М. Іжевська, Г. К. Медвідь, В. А. Поляруш, Е. Ф. Ващенко, В. П. Косарев [2; 3; 4]. Великомасштабні ґрунтові дослідження землекористувань колгоспів і радгоспів на території УРСР у той час були практично закінчені. Але їх, все ж таки, продовжили і в наступні роки з метою уточнення та коректування великомасштабних ґрунтових карт, на основі яких створюють зведені середньомасштабні районні ґрунтові карти. Ці карти необхідні при складанні генеральних схем використання земельних ресурсів районів і областей, при розробці і здійсненні заходів з охорони ґрунтів від ерозії, при проектуванні меліорації, розміщенні сільськогосподарських культур, для диференціації системи землеволодінь. На території дослідження були складені й передані сільськогосподарським підприємствам ґрунтові плани господарств, що вплинуло на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Складені й передані господарствам картограми: а) вмісту гумусу; б) кислотності й лужності; в) вмісту доступного рослинам калію; г) вмісту доступного рослинам фосфору.
   На базі ґрунтових і агрохімічних досліджень розроблено заходи з підвищення родючості ґрунтів, переглянуто системи сівозмін з урахуванням грунтового покриву та розвитку ерозійних процесів, проведено меліоративні роботи: зрошення, осушення, вапнування, гіпсування, розроблені системи удобрення сільськогосподарських культур.
   Дані про грунти країни підсумовані в таких виданнях: “Атлас почв Украинской ССР” (1979), “Черноземы СССР (Украина)” (1981), “Полевой определитель почв” (1981), “Почвы Украины и повышение их плодородия” (1988) тощо.
   У 1989 році співробітниками ґрунтознавчої експедиція (НДЛ-50) при Львівському державному університеті імені Івана Франка, проведено великомасштабне коригування ґрунтових матеріалів 1957 – 1961 років, в якій брали участь І. Я. Папіш, Й. Я. Вишневський, В. Ф. Мевша, В. Г. Гаськевич, М. Г. Кіт та інші. Складено ґрунтові карти Кам’янець-Подільського, Городоцького, Дунаєвецького районів Хмельницької області.
   Важливий вклад у дослідження чорноземів типових Придністерського Поділля здійснив І. Я. Папіш. У 1997 р. ним була захищена кандидатська дисертація на тему “Чорноземи типові Північно-Подільського лісостепу”. В основу роботи покладені результати власних експедиційних та експериментальних досліджень чорноземів типових упродовж 1990 – 1996 років. Новизна одержаних результатів полягає в тому, що детально охарактеризовано морфогенетичні, фізичні та фізико- хімічні властивості чорноземів типових Західного Лісостепу України. Встановлено кількісні залежності основних характеристик властивостей чорноземів типових від фізико-географічних умов середовища. Виявлені кількісні параметри негативних тенденцій в динаміці основних ґрунтових режимів за період інтенсивного використання чорноземів [7; 8; 9; 10; 11;].
   Незважаючи на те, що чорноземи є одними із найбільш вивчених ґрунтів України, залишається ще багато невирішених питань щодо їхньої ґенези й еволюції. Особливо актуальним є дослідження регіональної специфіки формування, становлення і деградації властивостей та функцій чорноземів типових. Дослідження чорноземів на процесному рівні, особливо щодо формування їх хіміко- мінералогічного і органічного профілів, дозволить наблизитись до вирішення цілого комплексу проблем ґенези чорноземів Придністерського Поділля.
   Висновки. Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що досягнуто значного прогресу у вирішенні питання генези чорноземів типових Придністерського Поділля. Саме їхня генеза та еволюція аналізуються багатьма видатними вченими з різних позицій. Поряд із значними здобутками у вивченні чорноземів типових до цього часу не досягнуто консенсусу в питаннях їхнього походження, класифікації, покращення родючості, раціонального використання тощо. Відкритими залишаються питання визначення окремих діагностичних ознак та властивостей, підзональних, фаціальних та провінційних особливостей чорноземів типових, недостатньо вивчені елементарні ґрунтоутворюючі процеси, які формують ґрунтовий профіль, потребує уточнення їхня класифікація, а також динаміка зміни властивостей цих грунтів внаслідок сільськогосподарської діяльності.

Література та джерела

1.Вергунов В. А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки / В. А. Вергунов. – К.: Аграрна наука, 2006. – 492 с.
2. Ґрунти Івано-Франківської області / під ред. С. О. Скориної.– Ужгород: Карпати, 1969. – 77 с.
3. Грунти Тернопільської області / під ред. С. О. Скориної. – Львів: Каменяр, 1969. – 52 с.
4. Ґрунти Хмельницької області / під ред. С. О. Скориної.– Львів: Каменяр, 1968. – 70 с.
5. Канівець В. І. Актуальні питання історії українського ґрунтознавства / В. І. Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство. – Кн. 1. – К., 2006. – С. 58-64.
6. Крупеников И. А. Черноземы. Возникновение, совершенство, трагедія деградации, пути охраны и возрождения / И. А. Крупеников. –Кишинев: Pontos, 2008. – С. 24-25.
7. Папіш І. Я. Аналіз структури ґрунтового покриву районів поширення чорноземів типових в межах Західного лісостепу / І. Я. Папіш // Материалы межгосударственного научного семинара “Совре- менные проблемы охраны и воспроизводства почвенного плодородия: экология, экономика, право.” – К., 1994. – С. 91-95.
8. Папіш І. Я. Ґрунтово-географічне районування чорноземної території Західного регіону України / І. Я. Папіш // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Т. 3 – Київ–Луцьк, 2000. – С. 141-145.
9. Папіш І. Я. Літологічні особливості чорноземів опідзолених басейну верхнього Дністра / І. Я. Папіш // Агрохімія і ґрунтознавство. Кн. 2. – Харків, 2006. – С. 125-126.
10. Папіш І. Я. Проблеми ґенези чорноземів Галичини / І. Я. Папіш, С. П. Позняк // Вісник Львівського ун-ту. Серія географічна. – 2010. – Випуск 38. – С. 271-280.
11. Папіш І. Я. Процеси гранулометричної диференціації в чорноземах типових Північно-Подільського лісостепу / І. Я. Папіш // Вісник Львівського ун-ту. Серія географічна. – 1998. – Вип. 23. – С. 138-143.
12. Позняк С. П. Історичний аналіз дослідження чорноземів Галичини та Поділля/ С. П. Позняк, Л. В. Мазник// Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: географія. Спеціальний випуск. – Тернопіль : СМП “Тайп”, 2012. – № 2 (випуск 32). – С. 19-24.
13.Черноземи СССР. (Украина).– М.: Колос, 1981. – 256 с.
14.Черноземы СССР. – Т. I. – М. : Колос, 1974. – 559 с.
15. Buber L. Die galizisch-podolische Schwarzerde, ihre Entstehung und naturliche Beschaffenheit / Leopold Buber. – Berlin, 1910. – 201 Р.

Опубліковано: Лісовський А.С. Історія дослідження чорноземів типових Придністерського Поділля // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2014. - Випуск 1-2 (29-30). - С.87-90.  

головна Історія української географії