|
УДК 551.4 Михайло Клапчук
Історія геолого-геоморфологічного вивчення басейну верхнього Пруту
В статті дається огляд наукової літератури, яка стосується геолого-геоморфологічних досліджень басейну верхнього Пруту. Детально охарактеризовані певні розділи фундаментальних праць з геології, геоморфології і суміжних наук, які стосуються досліджуваної території. В статті запропоновано поділ досліджень в часі на 3 періоди – довоєнний, післявоєнний і сучасний. Значну увагу приділено найновішим працям з геоморфології, в яких досліджувалася територія басейну верхнього Пруту.
Mykhaylo Klapchuk. History of geological and geomorphological investigation of the upper Prut basin. Scientific literature on geological and geomorphological investigations of the upper Prut basin is reviewed. Certain sections of fundamental works on geology, geomorphology and allied disciplines relating to the probed territory are described in detail. Investigations are divided into three time periods - pre-war, post-war and contemporary. Considerable attention is devoted to the newest works in geomorphology of the upper Prut basin.
Геолого-геоморфологічні особливості долини верхнього Пруту ще з часів середньовіччя стали об’єктами наукових досліджень. Першi публiкацiї з геології та геоморфології відносяться ще до XVII ст., проте наукового значення дослідження набрали лише в другiй половинi XIX ст.
Австрійські геологи К. Пауль i Е. Тiтце першими видiлили та описали у долині верхнього Пруту більшість стратиграфічних одиниць та структурних зон. Вони були першими вченими, які звернули увагу на існування давніх льодовиків на Чорногорі [58].
Одними з перших з’явились геоморфологічні працi польського дослідника М. Ломницького, який, детально характеризуючи долину Пруту вiд Делятина до Чорногори, акцентує увагу на тому, що низька тераса складена лесом [56; 57]. Г. Тейссейр визначає основи палеогеографiчної характеристики регiону, описуючи етапи утворення геологiчних формацiй [63]. У 1887–1907 рр. Р. Зубером на основі геологічної зйомки Галичини в масштабi 1:75 000 було проведено геологічне картування частини флiшових Карпат, у пояснювальнiй записцi до карти автор вперше встановив у Карпатах насуви [66]. В цей же час проведено структурне районування Карпат, описано стратиграфiю, тектонiку та iсторiю геологiчного розвитку кожної виділеної областi [65]. Цi дослiдження створили потужну базу для подальшого геологiчного вивчення Карпат. Рiзко змiнилися пiдходи в їх дослідженні на початку XX ст. Поштовхом для цього послужило розповсюдження на Карпати теорiї шар’яжiв, перенесеної з Альп.
У 1906 р. Г. Гонсьоровський [55] детальніше, аніж австрійські вчені, описав сліди зледеніння на Чорногорі та гляцiальнi форми рельєфу. Думку К. Пауля і Е. Тiтце [58] про сліди стікання Пруту в Днiстер на Ростово-Хотимирськiй дiлянцi Прут-Днiстровського межирiччя відстоював і Г. Тейссейр [62], який детально описав вiдклади Прут-Бистрицького межирiччя мiж Надвiрною та Делятином i висловив думку, що на цьому рiвнi Бистриця Надвiрнянська текла в напрямку Пруту. Дослідник дав також гiпсометричну та стратиграфічну характеристику терасових рiвнiв рiк Прут i Черемош, зазначаючи, що в їх будові переважають валуни та галечник. Слід зазначити, що у міжвоєнний період (1919–1939 рр.) дослідження були зосереджені на вивченні загальної геології та пошуку корисних копалин, а геоморфологічні проводились в їх рамках.
Багато праць з’явилось у 1930-х рр., що вказує на велику зацiкавленiсть цiєю територiєю польських та українських вчених. Велике значення з питань гiрського зледенiння в Українських Карпатах мала монографiя Б. Свiдерського “Геоморфологiя Чорногори” [61], в якій автор детально описав типи рельєфу, вказав їх генезис, а також склав геоморфологiчну карту Чорногори масштабу 1:25 000. Він до дрiбниць описав гляцiальнi та флювiо-гляцiальнi форми рельєфу, морени вiдніс до рисського (варшавського – 1) зледенiння, вказав на слiди мiндельського (кракiвського) та не визнавав можливостi вюрмського (варшавського – 2) зледенiнь. Автор видiлив 6 надзаплавних терас і датував їх (I надзаплавна тераса (НЗТ) – 2-4 м – голоцен; II НЗТ – 4-9 м – голоцен; III НЗТ – 25-35 м – молоде зледенiння, очевидно, вюрм; IV НЗТ – 35-60 м – молоде зледенiння; V НЗТ – 50-70 м – старше зледенiння, очевидно, рисс; VI НЗТ – 70-90 м – давнє зледенiння, очевидно, мiндель).
У 1938 р. за редакцiєю К. Толвинського [64] була видана карта Схiдних Карпат, згідно з якою в Зовнiшнiх Карпатах видiлено Бориславську, Берегову, Орівську, Сколівську, Парашки, Зелем’янки та Ружанки скиби, Центральну Карпатську депресiю i скибу Воловця, що належить до Магурського покриву. Автор чітко розчленував верхньо- і нижньо-крейдовi та палеогеновi вiдклади.
Вагомими були магнiто- та гравiметричнi, гiдрогеологiчнi та палеонтологiчнi дослiдження Українських Карпат i Передкарпатського прогину у 20-30-х рр. ХХ ст., що базувались на найновіших в той час методах досліджень [59, 60].
Подiї Другої Свiтової вiйни та полiтичнi акцiї пiслявоєнних рокiв не дозволили дослiдникам впродовж декiлькох рокiв вивчати долину верхнього Пруту. Тiльки наприкiнцi 1940-х рр. їм вдалось провести незначні дослідження. У 1948 р. Г. Алферьєв [1] на основі ґрунтовних досліджень виявив закономiрнiсть згасання тектонiчних рухів, він вважав, що головну роль у формуваннi рельєфу Карпат вiдiгравали плiоценовi i нижньоплейстоценовi підняття; верхнiй вiк поверхонь вирiвнювання інтерпретував як дочетвертинний. М. Єрмаковим [18] було проведено одне з перших геоморфологiчних районувань Українських Карпат.
На цей час припадає початок геоморфологічних досліджень Карпат та Передкарпаття видатним дослідником П. Цисем. У 1951 р. дослідник опублікував двi праці [48, 51], в першiй з яких було вiдображено спiввiдношення геоструктур з планом рiчкової долини, описано чотири терасовi рiвнi та час їх утворення (пiсля перехоплення Прутом Ясиня-Черемоської поздовжньої долини, тобто наприкiнцi плейстоцену i в голоценi) в околицях Ворохти. У другiй праці автор наводить схему геоморфологічного районування Українських Карпат, видiляючи в долинi верхнього Пруту райони середньогiрного рельєфу Ґорґан, низькогiрного рельєфу Ясиня-Черемоської поздовжньої долини, середньогiрного та альпiйського рельєфу гiрських груп Свидiвця, Чорногори i Гринявських гiр.
У цей час загальнi риси геологiї та тектонiки Карпат викладались в роботах багатьох дослідників [5-7; 13-14; 39; 46]. Особливої уваги заслуговує робота А. Богданова з тектонiки та iсторiї розвитку Передкарпатського прогину [2], де автор детальнiше від попередників охарактеризував тектонiчну будову та провів стратиграфiчний подiл. Цінним результатом геологічних робіт цього періоду було підтвердженння за геофізичними даними чіткої межі мiж платформою та Зовнiшньою зоною прогину, що проходить по скиду. Найчіткішою була схема тектонічного районування Українських Карпат О. В’ялова [6].
Стратиграфiчні схеми та описи крейди Скибової зони Карпат ще з часiв вивчення її польськими вченими, залишались майже без змiн. Вони були лише доповнені та деталiзовані. Проте стратиграфiя еоцену була значно перероблена. Вся товща, що лежить мiж ямненськими пiсковиками (палеоцен) та менiлiтовими сланцями (олiгоцен) була об'єднана в єдину свiту з подiлом її тiльки в Скибовiй зонi на шари iєроглiфiв та попельську свiту [32]. Дослідження, проведені у 60-х рр. ХХ ст. дозволили подiлити цю товщу детальнiше. наслідок вивчення флiшової областi в 1950-1960-х рр. були складенi фацiальнi схеми та огляди iсторiї розвитку всiєї областi або її частин.
Важливі висновки були зроблені відомими геоморфологами. Так, О. Спиридонов [43] видiляє в Українських Карпатах поверхнi вирiвнювання трьох головних рiвнiв (перша – 1300-1400 – 1750-1950 м н.р.м.; друга – 900-1000 м н.р.м.; третя – 400-500 м н.р.м.), а часом їх утворення вважає мiоцен – раннiй плiоцен. П. Цись описуючи давнє зледенiння Українських Карпат, детально характеризує гляцiальнi форми рельєфу (верхнi i нижнi котли, боковi, серединнi i стадiальнi морени) та їх зв'язок з терасовими рiвнями р. Прут (III НЗТ вiдповiдає останньому зледенiнню, IV – дещо давнiша, що свiдчить про їх вюрмський вiк) [50]. Автор проводить також геоморфологічне районування Українських Карпат, виділяючи Полонинський пенеплен, а часом його утворення вважає сармат [49].
К. Геренчук [12] при геоморфологiчному аналiзi тектонiки Передкарпаття розглянув такi важливi ознаки, як план рiчкової мережi, характер поздовжнього та поперечного профiлю рiк, поздовжнi профiлi рiчкових терас, геологiчну будову заплави та русла рiк, розподiл меандр тощо. Зокрема, вiдомий прорив Пруту в околицях Делятина вiн пов'язував з зануренням антиклiналi Слободи Рунгурської.
Фундаментальною була і залишається робота П. Цися “Геоморфологiя УРСР” [52], у якій автор вiдтворив iсторiю розвитку Українських Карпат, особливу увагу звертаючи на кайнозой, видiливши 7 етапiв:
• верхньоолiгоценовий-нижньомiоценовий (пiдняття гiр i зародження гiдромережi);
• середньо-мiоценовий (вiдкладання у передгiр'ї потужних серiй корелятних вiдкладiв; пiдйом Зовнiшнiх Карпат);
• нижньосарматський (ослаблення та пізніше посилення пiдняття Карпат; утворення Полонинського пенеплену);
• меотично-плiоценовий (iснування денудацiйно-акумулятивної рiвнини);
• верхньоплiоценовий (пiдняття Полонинського пенеплену; глибокий врiз верхiв'їв Пруту i його приток; пiдняття Подiлля i пiдгачування рiк, посилення акумуляцiї та виникнення Станiславської улоговини);
• плейстоценовий (моренна акумуляцiя пов'язана з IV i III НЗТ Пруту, що свiдчить про її вюрмський вік; погано збереженi слiди рисського зледенiння; 4-9 терасових рiвнiв у долинах рік Передкарпаття; переважна сума пiднять – дорисського часу, що заперечує висновки В.Буцури про плейстоценовий вiк рельєфу Карпат);
• пiсляльодовиковий етап (нерiвномiрнi підняття, врiзування рiк, локальні деформацiї поздовжнього профiлю II НЗТ).
Крім цього, автор провів геоморфологiчне районування, за яким долина верхнього Пруту входить у пiдпровiнцiю Українських Карпат, детально описав геоморфологiчнi райони і процеси, представив схеми геоморфологiчних районувань, які існували. Ця праця і на сьогоднішній день є настільною книгою багатьох молодих та досвідчених дослідників.
Детальну увагу карпатським рікам приділяв Б. Iванов [19], який провiв зiставлення їх тектонiки, клiмату та терасових рiвнiв, видiливши при цьому на Прутi 8 терас (I – 1,5-2 м – голоцен; II – 6 м – пiзньо-льодовиковий час; III – 15 м – вюрм-III (Валдайське зледенiння); IV – 23 м – вюрм-II (Калiнiнське зледенiння); V – 30-50 м – Лихвинсько-днiпровський iнтергляцiал; VI –100 м – Ярославльсько-лихвинський iнтергляцiал; VII – 100-150 м – середнiй плiоцен; VIII – 220 м – сармат-меотис).
Завдяки роботам багатьох згаданих вище дослiдникiв значно збагатилась уява про геологiчну будову Передкарпатського прогину i краєвої частини Українських Карпат, насунутої на нього.
У багатотомній праці “Геология СССР” Українським Карпатам відведено цілий том [11], де мiстяться науково обґрунтованi матеріали зі стратиграфiї, магматизму, тектонiки, геоморфологiї, історії геологічного розвитку. Колективом УкрНДГРI [9] опублiковано монографiю, в якiй за геофiзичними даними розглянуто питання стратиграфiї, тектонiки, магматизму та глибинної будови Карпат, виділено основнi етапи iсторiї геологiчного розвитку.
Морфологiчнi особливостi долини р. Прут вiдображенi в працi Б. Лящука [52], який вважав, що прямолiнiйна дiлянка Пруту на проміжку Делятин – Яремче розташована на тектонiчнiй лiнiї Кросно-Делятин, а глибинне її продовження, що проходить через Яблуницький перевал i долини р. Стебне, пов'язане з долиною Чорної Тиси. Він також вважав, що на дiлянцi Делятин – Коломия, де р. Прут утворює велику дугу, що опуклiстю повернута на пiвнiчний захiд, Прут використав лiнiю занурення Слобiдської антиклiналi i давнішої похованої глибинної структури. Основною причиною появи деформацiї поздовжнiх профiлiв вважав лише тектонiку.
Новi данi з питань геоморфологiї, стратиграфiї, тектонiки, iсторiї розвитку рiчкових долин наведенi в працях багатьох геоморфологів [12; 15], серед яких виділяються нові відомості про поверхнi вирiвнювання Українських Карпат, наведені М. Демедюком [15; 16]. У семитомнику “Природа Украинской ССР”, один том якого вiдведений для опису геологiчної будови та корисних копалин України [35], значна увага звертається на Карпатський реґiон, у т. ч. і на екзогенні процеси у ньому.
Г. Доленко та інші вчені [17] охарактеризували будову доальпiйського фундаменту i альпiйського структурного комплексу Українських Карпат, Передкарпатського та Закарпатського прогинiв, розглянули основнi етапи геологiчного розвитку регiону з позицiй тектонiки лiтосферних плит i т.п.
На основi нових дослiджень охарактеризованi основнi етапи розвитку регiону, вiдтворенi їх палеогеографiчнi особливості [8; 10]. Iнтерпретована роль джерел зносу i палеотечiй при флiшо- i моласоутвореннi, характер проявiв тектонiчних рухiв i вулканiзму в динамiцi розвитку регiону.
Значний вклад у вивчення геотектоніки та морфогенезу Передкарпаття i Карпат зробила В. Палiєнко. Особливої уваги заслуговує її монографія “Новейшая геодинамика и ее отражение в рельефе Украины” [34], в якій автор наводить багато фактичного матеріалу, зокрема, кількісні показники руху тектонічних одиниць, як в межах України загалом, так і Карпат зокрема.
Багато невідомих досі аспектiв з проблем геоморфології, палеогеографії, тектоніки, стратиграфiї антропогену, а також цінні дослідження геоморфологічних процесів знаходимо в працях В. Клапчука [20; 21], В. Шушняка [53], колективній монографії “Современный рельеф” [42]. Зокрема, В. Клапчук наводить на основі великого фактичного матеріалу багато нових палеогеографічних і геоморфологічних даних, проводить палеогеографічні реконструкції пліоцену та плейстоцену, встановлює етапи виникнення, формування і розвитку річкових долин тощо.
Дослідження сучасних процесів у Карпатах проводив Д. Стадницький [44; 45], а льодовикових процесів Чорногори – Г. Міллер [30; 31]. Методичним та прикладним аспектами дослідження селів і їх прогнозуванням у Карпатському регіоні займається багато сучасних дослідників [29; 33; 47; 54]. Важливою є праця Р. Сливки та ін. [40], в якій, окрім детального дослідження ерозійно-денудаційних процесів, запропоновано методи і засоби попередження і боротьби з ними.
Велике значення для геоморфології Карпат мають праці Я. Кравчука та Г. Рудька [21-22; 36-38], в яких авторами, крім іншого:
• проведено геоморфологічне районування Карпатського регіону;
• розглянуто основи інженерно-геоморфологічного аналізу;
• визначено наукові підходи аналізу основних умов і факторів геоморфологічних процесів;
• встановлено просторово-часові, регіональні та локальні закономірності утворення та поширення екзогенних процесів;
• викладено методику досліджень (моніторингу) екзогенних геоморфологічних процесів.
Важливими для науки є нові фундаментальні монографії, що входять до серії “Рельєф України”: Я. Кравчука [24-26] і Р. Сливки [41], в яких дається детальна характеристика геоморфологічних особливостей Передкарпаття, Скибових Горган, Вододільно-Верховинських і Полонинсько-Чорногірських Карпат. У монографії “Геоморфологія Передкарпаття” [24] розглядаються питання морфології, генезису та історії розвитку рельєфу Передкарпаття. Велика увага звернена на морфоструктурний аналіз та типологічні особливості рельєфу. Запропонована детальна схема геоморфологічної регіоналізації. Частина басейну гірського Пруту відноситься автором до внутрішньої зони Пригорганського Передкарпаття. Детально описано межиріччя Бистриця Надвірнянська – Прут та Прут – Лючка, наводяться різні морфометричні показники, в т. ч. і терасових комплексів. На нашу думку, ця територія відноситься до Делятинсько-Надвірнянської денудаційно-акумулятивної височини та Прут-Лючківської морфоструктури. Одночасно Передкарпатська частина басейну Пруту відноситься до Трускавецько-Долинсько-Слобідської морфоструктурної підзони.
У 2001 р. вийшла монографія Р. Сливки “Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат” [41], в якій розглянуто проблеми геоморфологічної будови та сучасного морфогенезу Вододільно-Верховинської геоморфологічної області, проведено морфоструктурний і морфоскульптурний аналіз, відтворено особливості історії розвитку рельєфу та динаміки сучасних екзогенних процесів, подано детальне геоморфологічне районування, описано терасовий комплекс, рельєф і сучасні геоморфологічні процеси. Територія верхнього Пруту в межах Вододільно-Верховинських Карпат, за автором, відноситься до району Ворохта-Путильського низькогір’я.
Наступною монографією із зазначеної серії є книга Я. Кравчука “Геоморфологія Скибових Карпат” [25], в якій автором проведено детальний структурно-геоморфологічний аналіз, охарактеризовано морфоструктури і морфоскульптури, запропоновано детальну схему геоморфологічної регіоналізації. Об’єкт нашого дослідження входить до складу 5 із 6 скиб, які виділено в Скибових Карпатах, а саме: Берегової (Білозорино-Делятинська та Ославська морфоструктури), Орівської (Пасічнянсько-Яремчанська та Запрутська морфострук¬тури), Сколівської (морфоструктури Явірника і Чорно¬го Погара), Парашки (морфоструктури Довбушанки і Горді-Ротила) та Зелем’янки (хребти з вершинами Маґура та Ворохтянська). Щодо геоморфологічної регіоналізації, то басейн Пруту відноситься до Делятинського (район низькогірного рельєфу Скибових Ґорґан), Пасічнянсько-Яремчанського, Довбушанського та Запрутсько-Ґорґанського (район середньогірного рельєфу Скибових Ґорґан) підрайонів.
Нещодавно опубліковано ще одну монографію Я.Кравчука “Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат” [26]. У ній наведено комплексну геоморфологічну характеристику регіону, виконано детальний морфоструктурний аналіз. При аналізі морфоскульптури особливу увагу звернуто на реліктові поверхні вирівнювання і форми рельєфу плейстоценових зледенінь. Запропоновано детальну схему геоморфологічної регіоналізації Полонинсько-Чорногірських Карпат. Територія басейну гірського Пруту віднесена автором до геоморфологічного району Чорногірського масиву (Кострице-Кукільський та Говерлянський підрайони) в межах підобласті Свидовецько-Чорногірського масиву. Охарактеризовано також сучасні екзогенні процеси. Я. Кравчук відносить басейн верхнього Пруту до Чорногірської морфоструктури третього порядку.
Окрім вище згаданих, слід відзначити праці й інших вчених, які досліджували екзогенні процеси [3; 28; 40]. Активізація таких досліджень пов’язана із збільшенням руйнівної сили екзогенних процесів і завданої ними шкоди народному господарству в останні десятиліття.
Загалом всю історію геолого-геоморфологічних досліджень можна розділити на три етапи:
• перший – довоєнний; переважали геологічні дослідження, складовою частиною яких були геоморфологічні;
• другий – післявоєнний; впровадження великого обсягу нових даних; дослідження багатьох основних аспектів рельєфу; активізація та інтенсифікація геоморфологічних досліджень; детальні геолого-геоморфологічні зйомки; перші спроби геоморфологічного і геологічного районування; заснування стаціонарних досліджень;
• третій – сучасний етап; характеризується стрімким розвитком техніки і інформації, який наклав свій відбиток і на геолого-геоморфологічні дослідження. Саме на сучасному етапі розроблені детальні карти, схеми геоморфологічного і геологічного районування, карти поширення сучасних екзогенних процесів та ін. Складено нові і вдосконалено старі методики стаціонарних і напівстаціонарних досліджень. Створено нові і вдосконалюються старі комп’ютерні програми, за допомогою яких легше і швидше здійснюються обчислення і вимірювання.
Література та джерела
1. Алферьев Г.П. Некоторые соображения о молодых движениях Карпат // Тр. геол. об-ва, серия геол. – Вып.1. – Львов, 1948.
2. Богданов А.А. Основные черты тектоники Восточных Карпат // Советская геология, № 40. – М., 1949. – C. 9-22.
3. Болюх О.И., Канаш А.А., Кит М.Г., Кравчук Я.С. Стационарное изучение плоскостного смыва в Предкарпатье. – Львов: Вища школа, 1976. – 113 с.
4. Бондарчук В.Г. Тектонiчний подiл Радянських Схiдних Карпат // Геол. журн. АН УРСР. – Т. 14. – Вип. 2. – К., 1954. – C. 68-77.
5. Бондарчук В.Г. Радянськi Карпати. Геолого-географiчний нарис. – К.: Радянська школа, 1957. – 180 с.
6. Вялов О.С. Общее структурное подразделение Западных областей УССР // Изв. АН СССР, серия геол. – № 5. – М., 1953. – С. 119-123.
7. Вялов О.С. Краткий очерк тектоники Восточных Советских Карпат // Матер. КБГА. – № 1. – К.: Наукова думка, 1960. – С. 1-24.
8. Габинет М.П., Кульчицкий Я.О., Матковский О.И. Геология и полезные ископаемые Украинских Карпат. – Ч. 1. – Львов: Изд-во Льв. ун-та, 1976. – 200 с.
9. Геологическое строение и горючие ископаемые Украинских Карпат / Тр. УкрНИГРИ. – Вып. XXV. – М.: Недра, 1971. – 392 с.
10. Геология Советских Карпат / Сб. науч. тр. – К.: Наукова думка, 1989. – 228 с.
11. Геология СССР. Том 48: Карпаты. Часть 1: Геологическое описание. – М.: Недра, 1966. – 540 с.
12. Геренчук К.И. Опыт геоморфологического анализа тектоники Прикарпатья / Изв. ВГО. – Т. 88. – Вып. 1. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1956. – С. 54-64.
13. Гофштейн I.Д. Про фази складчатостi в Карпатах // Геол. журн. АН УРСР. – № 5. – К.: В-цтво АН УРСР, 1961. – С. 70-76.
14. Гофштейн И.Д. Неотектоника Карпат. – K.: Изд-во АН УССР, 1964. – 182 с.
15. Демедюк Н.С. О строении плиоцен-четвертичного покрова Предкарпатья // Докл. и сообщ. Льв. отд. ГО УССР. – Львов: Изд-во Льв. ун-та, 1969. – С. 53-59.
16. Демедюк Н.С. Древние поверхности выравнивания Украинских Карпат // Геоморфология. – № 3. – М., 1982. – С. 36-43.
17. Доленко Г.Н. и др. Глубинное строение, развитие и нефтегазоносность Украинских Карпат. – К.: Наукова думка, 1980. – 146 с.
18. Ермаков Н.П. Схема геоморфологического деления и вопросы геоморфогенеза Советских Карпат / Тр. Льв. геол. об-ва. – Вып. 1. – Львов, 1948. – С. 62-86.
19. Iванов Б.М. До питання про розвиток рельєфу Карпат в четвертинному часi / Працi експед., серiя геол.-геогр. – Т. 3. – Львів: Вид-во ун-ту, 1956. – С. 3-21.
20. Клапчук В.М. Етапи розвитку річкових долин басейну верхнього Пруту: Дисертацiя на здобуття вченого ступеня кандидата географiчних наук. – Київ, 1993.
21. Клапчук В. Терасовий комплекс та перебудова гідромережі долини верхнього Пруту в пліоцені та плейстоцені // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: Збірник наукових праць. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – С. 26-40.
22. Кравчук Я.С. До геоморфологiчної характеристики Прут-Бистрицького межирiччя // Геогр. зб. Льв. Вiд-дiлення ГТ УРСР. – Вип. 9. – Львів: Вид-во Льв. ун-ту, 1969. – С. 146-149.
23. Кравчук Я.С. Залежність сучасних геоморфологічних процесів від типологічних особливостей рельєфу // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 1982. – Вип. 13.
24. Кравчук Я.С. Геоморфологія Передкарпаття. – Львів: Меркатор, 1999. – 188 с.
25. Кравчук Я. Геоморфологія Скибових Карпат. Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 231 с.
26. Кравчук Я. Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат: Монографія. – Львів: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 188 с.
27. Лящук Б.Ф. Морфологiчнi особливостi рiчкових долин Покутських Карпат у зв’язку з рельєфом їх глибинного ложа / Геоморфологiя рiчкових долин України. – К.: Наукова думка, 1965. – С. 149-155.
28. Мельник А. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження. – Львів, 1999.
29. Мельник А.В. Ландшафтно-географічні особливості поширення селевих і паводкових явищ в Українських Карпатах // Геоморфол. дослідж. в Україні: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали міжнар. наук. конф. – Львів, 2002.
30. Міллер Г.П. Льодовикові озера Чорногори // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 1964. – Вип. 2.
31. Міллер Г.П. Про четвертинне зледеніння Чорногори // Доп. та повідомл. Львів. ун-ту. – 1961. – Вип. 9.
32. Муратов М.В., Маслакова Н.И. Основные этапы геологической истории Восточных Карпат // БМОИП, отд. геол. – Т. XXVII. – Вып. 3. – М., 1952. – С.3-26.
33. Олиферов А.Н. Селевые потоки в Крыму и Карпатах. – Симферополь, 2007.
34. Палиенко В.П. Новейшая геодинамика и ее отражение в рельефе Украины. – К.:Наукова думка, 1992. – 116 с.
35. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. – К.: Наукова думка, 1986. – 184 с.
36. Рудько Г.И., Андрейчук В.Н., Гуцуляк В.Н., Губко Н.Д. Некоторые закономерности развития экзогенных процессов на юго-востоке зоны сочленения Восточно-Европейской платформы и горноскладчатых Карпат. – Деп. в Укр НИИНТИ № 85, 1985. – 14 с.
37. Рудько Г.І. Інженерно-геоморфологічний аналіз рельєфоутворюючих процесів (на прикладі Карпатського, Кримського та Кавказького регіонів): Автореф. дисер. … док. геогр. наук. – Київ, 1996. – 55 с.
38. Рудько Г.І., Кравчук Я.С. Інженерно-геоморфологічний аналіз Карпатського регіону України. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 171 с.
39. Славин В.И. Тектоническое районирование западных областей Украины // Геол. строение и нефтегазоносн. зап. и юж. обл. Украины. – К.: Изд-во АН УССР, 1959. – С. 74-90.
40. Сливка Р.О., Голояд Б.Я., Паневник В.М. Ерозійно-денудаційні процеси в Українських Карпатах. – Івано-Франківськ, 1995. – 114 с.
41. Сливка Р. О. Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат. – Львів, 2001.
42. Современенный рельеф. Понятие, цели и методы изучения. – Нсб., 1989. – 160 с.
43. Спиридонов А.И. Флювиальные поверхности центральной части Украинского Предкарпатья // БМОИП, отд. геол. – Т. 41. – М., 1966. – С. 115-123.
44. Стадницький Д.Г., Кравчук Я. С. Геолого-географічні передумови роз¬витку і поширення сучасних стихійних процесів в Українських Карпатах // Геогр. проблеми Українських Карпат і Поділля: II з'їзд Геогр. т-ва. УРСР. – К., 1970.
45. Стадницький Д.Г., Кравчук Я.С., Болюх О.І. Сучасні геоморфологічні процеси і рекомендації по боротьбі з ними в лісах Українських Карпат (на прикладі Свидовецького лісництва) // Фіз. географія і геоморфологія. – 1971. – Вип. 5.
46. Субботин С.И. Глубинное строение Советских Карпат и прилегающих территорий по данным геофизических исследований. – К.: Изд-во АН УССР, 1955. – 258 с.
47. Сусідко М.М., Лук’янець О.І. Методичні засади ймовірнісного прогнозування сельових явищ в Українських Карпатах // Наук. пр. УкрНДГМІ. – 1999. – Вип. 247. – С. 114-124.
48. Цись П.М. Про геоморфологiчнi особливостi долини р. Прут в районi Ворохти // Геогр. зб. Льв. держ. ун-ту. – Т. 18. – Вип. 1. – Львів, 1951. – С. 118-119.
49. Цысь П.Н. Схема геоморфологического районирования западных областей Украинской ССР // Геогр. сб. Льв. гос. ун-та. – Т. 18. – Вып. 1. – Львов, 1951. – С. 11-62.
50. Цысь П.Н. О древнем оледенении Карпат // Доп. та пов. Льв. держ. ун-ту. – Вип. 6. – Ч. 2. – Львів, 1955. – С. 6-8.
51. Цись П.М. Про основнi генетичнi типи рельєфу захiдних областей України // Геогр. зб. Укр. ГТ. – Вип. 4. – К.: В-цтво АН УРСР, 1961. – С. 25-34.
52. Цись П.М. Геоморфологiя УРСР. – Льв.: Вид-во ун-ту, 1962. – 262 с.
53. Шушняк В. Особливості просторово-часової диференціації сучасних екзогенних геоморфологічних процесів в Українських Карпатах // Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. – 2006. – Вип. 33. – С. 454-457.
54. Яблонский В.В. Связь масштабности селей Карпат с природными и антропогенными факторами селе-формирования // Тр. УкрНИГМИ. – 1991. – Вып. 240. – С. 97-122.
55. Gasiorowski H. Slady glazyalne na Czarnohorze // Kosmos. – T. XXXI. – Z. 1-12. – Lwow, 1906. – S. 148-168.
56. Lomnicki M. Dolina Prutu od Delatyna do Czarnohory pod wzgledem geologicznym. – Krakow, 1879. – S. 79-87.
57. Lomnicki J. Atlas geologiczny Galicyi (Tekst do zeszytu XVIII (Ark. Stanislawow, Kolomyja, Sniatyn). – Krakow, 1905. – 19 s.
58. Paul K., Tietze E. Studien in der Sandsteinzone der Karpathen // Jahrbuch der k.k. Geol. Reichsanst. – Band XXVII. – Heft 1. – Wien, 1877. – S. 66-103.
59. Rogala W. Materjaly do geologyi Karpat. IV. Fauna i wiek warstw polanickich // Kosmos. – Roczn. L. – Z.II-III. – Lwow, 1925. – S. 932-939.
60. Rogala W. Materjaly do geologyi Karpat. IV. Fauna i wiek warstw popelskich // Kosmos. – Roczn. L. – Z.I-IV. – Lwow, 1925. – S. 1402-1406.
61. Swiderski B. Geomorfologia Czarnohory. Zbarwna mapa geomorfologiczna w skali 1:25 000 / Wyd. kasy Mianow-skiego Inst. popierania nauki. – W., 1937. – 74 s.
62. Teisseyre H. Znaczenie teras wschodnio-polskiego Podkarpacia w stosunku do kulminacyi fliszu obwodowego // Geol. i Statyst. Naftowa Polski Karpat. – Inst. Geol. Naft. – № 3. – Warszawa-Boryїlaw-Lwow, 1933. – S. 421-446.
63. Teisseyre W. O zwiazku w budowie tektonicznej Karpat i ich przedmurza // Kosmos. – T. 32. – Lwow, 1907. – S. 393-402.
64. Tolwinski K. Karpaty Wschodnie. Mapa geologiczna, skala 1:200 000 // Karp. Inst. Geol-Naft. – W., 1938. – S. 374-375.
65. Uhlig V. Bau und Bild der Karpathen. – Wien-Leipzig, 1903. – S. 649-911.
66. Zuber R. Flisz i nafta. – Lwow, 1918. – 381 s.
Опубліковано: Клапчук М.В. Історія геолого-геоморфологічного вивчення басейну верхнього Пруту // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. - Випуск 1 (19). - С.48-54.
головна
Історія української географії
|
