УДК 913.1/913.8 Олена Трофімова

Історія вивчення селів і сельових процесів Українських Карпат

   У статті розглянуто історію вивчення сельових процесів на території Українських Карпат від середини минулого століття до сьогодення. Охарактеризовано здобутки і досягнення відомих радянських (М. М. Айзенберг, М. С. Каганер, А. М. Оліферов, К. І. Геренчук, Г. П. Міллер, Д. Г. Стадницький, Я. С. Кравчук) та українських сельознавців (В. В. Яблонський, М. М. Сусідко, Г. І. Рудько, М. Д. Будз, І. П. Ковальчук, Р. О. Сливка, О. П. Ковальов, А. С. Тищенко, Л. В. Костенюк, О. М. Гончар, Т. Б. Мисак, Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко).
   Проаналізовано основні публікації з сельової тематики, розглянуто коло минулих і сучасних поглядів на сельовий процес. Сформульовано актуальні невирішені проблеми вивчення селів, визначено перспективні напрями подальшого дослідження сельових процесів у Карпатському регіоні. Ключові слова: селі, сельові процеси, історія вивчення селів.
   Olena Trofimova. A history of studies of mudflows and mudflow processes in the Ukrainian Carpathians. This article reviews studies of mudflow processes in the Ukrainian Carpathians from the middle of the last century to the present. It characterizes the accomplishments and achievements of famous researchers of mudflow processes, both Soviet (M. Eisenberg, M. Kahaner, A. Oliferov, K. Herenchuk, G. Miller, D. Stadnyts’kyi, J. Kravchuk) and Ukrainian (V. Yablons’kyi, M. Susidko, H. Rud’ko, M. Budz, I. Koval’chuk, R. Slyvka, O. Kovalyov, A. Tyshchenko, L. Kostenyuk, O. Honchar, T. Mysak, T. Chepurna, E. Kuz’menko).
   In this article the main publications on mudflow topics are analyzed and a range of past and current views on mudflow process are considered. Some urgent unsolved problems of studying mudflows are formulated and directions for further research of mudflow processes in the Carpathian region are defined. Key words: mudflows, mudflow processes, history of mudflow studies.

    Постановка проблеми. Сельові процеси, розвиток яких особливо активізувався в останні десятиліття в Українських Карпатах, потребують глибшого і детальнішого вивчення з різних боків. Аналіз наукових праць сельової тематики, минулих і сучасних поглядів на сельовий процес, виявлення недоліків у методичних аспектах дослідження селів дозволяє підвищити об’єктивність уявлень про сельові процеси. Визначення нерозв’язаних проблем сельознавства дає поштовх для їх вирішення сучасними дослідниками і сприятиме активному розвитку цього наукового напряму загалом.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як відомо, вивчення сельових процесів є трудомістким завданням у зв’язку зі складністю процесу їхнього формування, раптовістю прояву та швидким розвитком у часі. Історія дослідження селів у Карпатському регіоні розпочалася приблизно із середини минулого століття. Відтоді це питання постійно привертало увагу – спочатку радянських (М. М. Айзенберг, М. С. Каганер, А. М. Оліферов, К. І. Геренчук, Г. П. Міллер, Д. Г. Стадницький, Я. С. Кравчук), а пізніше – сучасних українських вчених (В. В. Яблонський, М. М. Сусідко, Я. С. Кравчук, Г. І. Рудько, М. Д. Будз, І. П. Ковальчук, Р. О. Сливка, О. П. Ковальов, А. С. Тищенко, Л. В. Костенюк, О. М. Гончар, Т. Б. Мисак, Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко, О. В. Пилипович та ін.).
   Серед останніх публікацій, що висвітлюють актуальні проблеми вивчення сельових явищ в Українських Карпатах, варто зазначити такі: “Геолого-геоморфологічна класифікація селевих потоків” (автори І. П. Ковальчук, М. Д. Будз) [2], “Дослідження умов формування та проходження катастрофічних селів в басейні річки Черемош” (Л. В. Костенюк, О. М. Гончар) [13], “Ймовірнісне прогнозування сельових явищ у Карпатах: технологічні рішення” (М. М. Сусідко, О. І. Лук’янець) [30], “Довгостроковий часовий прогноз селевої активності на території гірськокарпатського гідро-геологічного району” (Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко) [33], “Розробка засобів комп’ютерного моделювання селевої небезпеки в межах Карпатського регіону” (В. В. Шевчук, О. М. Іванік, М. В. Лавренюк) [34], “Просторовий аналіз та прогнозування поширення селевих осередків у Карпатському регіоні” (Т. Б. Мисак) [16], “Порівняння факторів формування селевих процесів в басейні річки Тиса (Закарпаття)” (О. Гуда) [6].
   Формулювання цілей статті. Метою статті є екскурс в історію вивчення селів Українських Карпат, аналіз досягнень відомих українських сельознавців, систематизація основних публікацій з сельової тематики, формулювання проблем вивчення селів Карпатського регіону.
   Виклад основного матеріалу. В Україні проблемою селів почали займатися відносно недавно – фактично з середини минулого століття. Цьому передував період плідної праці радянських вчених, що характеризувався широким об’ємом досліджень та значною кількістю публікацій із сельової тематики. Слід відзначити класичні праці С. М. Флейшмана і В. Ф. Перова – авторів першого в СРСР спеціального навчального посібника “Селі” [32], що займалися дослідженням сельонебезпечних районів Радянського Союзу [26]. Результати вивчення сельових явищ знайшли відображення в узагальнюючій монографії С. М. Флейшмана (1970, 2-е вид. 1978) [31].
   Вивчення процесів сельоутворення у Карпатському регіоні здійснювалося як численними виробничими та науковими установами, так і окремими дослідниками. Перші повідомлення про сельові паводки та їхні відклади констатували факти проходження селю або виявлення у гірських долинах сельових накопичень.
   У 1952 році на ІІІ сельовій конференції СРСР (м. Тбілісі, Грузія) було прийнято рішення про складання кадастру сельових потоків у гірських районах [9]. Матеріали третьої конференції були опубліковані у 1957 році [25].
   Перші дослідження сельових потоків у гірських областях України були проведені з ініціативи кримських вчених Б. М. Іванова, А. М. Оліферова і Б. М. Гольдіна. У 1957 р. вперше в Україні (у м. Сімферополь) була проведена спеціальна Конференція з питань вивчення сельових потоків і заходів боротьби з ними [12]. На конференції розглядалися питання поширення сельових явищ у Криму і Карпатах, основні фактори сельоутворення, природні умови формування сельових потоків, методика їх вивчення, досвід боротьби з ними та схема заходів організаційно-господарського, агротехнічного, лісомеліоративного і меліоративно-технічного характеру відносно умов Криму і Карпат. На конференції заслухана доповідь М. С. Каганера і М. М. Айзенберга [8], в якій зроблено узагальнення спостережень Гідрометеослужби за селями і паводками (переважно в Карпатах). Пізніше (після 1957 р.) ці спостереження були відображені у публікаціях М. М. Айзенберга, в яких достатньо детально охарактеризовані карпатські селі [1].
   Одночасно з підрозділом Гідрометеослужби у вивченні сельових потоків брали участь співробітники відділу карстології і селів Інституту мінеральних ресурсів Міністерства геології України, яким завідував Б. М. Іванов [7; 10]. Після переходу на науково-дослідну роботу, Б. М. Іванов організував комплексні польові дослідження сельових потоків – сельовий загін. На той час більшість учасників загону мали уявлення про особливості природи Карпат переважно з літературних джерел і за результатами екскурсій після наукових нарад і конференцій з геології, гідрометеорології і лісового господарства. Але цього було недостатньо, щоб розпочати серйозні науково-дослідні роботи з вивчення сельових потоків у новому районі.
   Також вивченням селів у Карпатах на той час займався завідувач кафедри фізичної географії Львівського університету К. І. Геренчук, консультаційна допомога якого відіграла суттєву роль при проведенні експедиційних досліджень у Карпатському регіоні. Окрім надання порад і рекомендацій, К. І. Геренчук також поставив завдання аспіранту Г. П. Міллеру [15] провести кілька польових маршрутів разом із сельовим загоном. Г. П. Міллер багато працював у Чорногорі і писав дисертацію про ландшафти цього гірського масиву, був добре ознайомлений з маршрутом експедиції: смт Ворохта – г. Пожижевська – г. Говерла – г. Піп Іван. Влітку 1962 року сельовий експедиційний загін відділу карстології і селів Інституту мінеральних ресурсів під керівництвом А. М. Оліферова виїхав на польові роботи в Карпати. Це було визначальною подією у дослідженнях сельових явищ даної території. Слід зазначити, що до того часу в Українських Карпатах не відзначалася наявність сельових потоків. Деякі вчені відносили їх до звичайних паводків, а інші – до зсувів. Про це свідчить перший випуск географічної серії Вісника Львівського університету (1962). У цьому збірнику у статтях К. І. Геренчука і Г. П. Міллера [4], а також молодого на той час дослідника Карпат Д.Г. Стадницького [29] сельові потоки не згадуються. Однак, після польових досліджень А. М. Оліферова і М. М. Айзенберга та численних обговорень сельової проблематики вчені-географи різко змінили свою думку щодо наявності селів у Карпатах та їх геоморфологічного і ландшафтного значення.
   Вже у 1967 р. на конференції з основних проблем вивчення і використання продуктивних сил Українських Карпат у доповіді К. І. Геренчука та Г. П. Міллера [14] було відзначено, що особливістю ландшафтних досліджень є виявлення діючих у комплексі або групами фізико-географічних процесів, серед яких згадувалися і селі. У результаті ландшафтних зйомок було встановлено, що кожному типу природних комплексів властиві не тільки визначені параметри природних умов, але і свої особливості формування шкідливих стихійних явищ.
   Роботи з вивчення сельових потоків в цей період характеризуються колективними зусиллями вчених у вирішенні низки методичних та організаційних питань пізнання сельових явищ. Беручи до уваги матеріали конференцій та нарад, присвячених сельовим потокам, та на основі опублікованих літературних джерел, можна стверджувати, що роботи з дослідження селів здійснюються у таких напрямах: вивчення географії сельових потоків, аналіз факторів формування селів, дослідження руху сельових потоків, розробка формул для визначення сельових витрат твердого стоку, розробка лабораторних методів дослідження сельових процесів тощо.
   Проведення ряду Всесоюзних і Міжнародних конференцій, присвячених вивченню селів, та постійно зростаюча зацікавленість вчених цими процесами призвела до значного росту публікацій із сельової тематики. Так, логічним продовженням розвитку вчення про селі стало видання у 1969 році бібліографічного покажчика “Селевые явления на территории СССР и меры борьбы с ними” [3], який охопив вітчизняну літературу з даної проблеми, що була опублікована із середини XIX століття по 1967 р. включно.
   Далі у працях відомих львівських ландшафтознавців і геоморфологів все частіше згадуються результати вивчення сельових потоків у Карпатах.
   Так, в опублікованій за редакцією К. І. Геренчука монографії “Природа Українських Карпат” [23] на 119 сторінці описано сельові потоки з посиланням на дослідження М. М. Айзенберга. Черговий географічний збірник Львівського університету (Вип. № 9) був цілком присвячений Карпатам і в ньому в багатьох статтях вже згадувалися результати вивчення сельових потоків. Насамперед, слід відзначити статті Д. Г. Стадницького і Я. С. Кравчука про шкідливі стихійні процеси Горган [28].
   У своїй монографії “Ландшафтні дослідження гірських і передгірських територій” Г. П. Міллер [15] приділяв велику увагу вивченню сельових потоків. Він рекомендував вказувати номери фацій, в яких формуються та розвиваються селі, виявляти причини їхнього виникнення, вказувати дату і тривалість проходження, висоту (рівень) сельового потоку, його характер (водокам’яний, грязекам’яний), враховувати як пухкі продукти вивітрювання на схилах і дні долини, так і виходи корінних порід. Далі Г. П. Міллер радив аналізувати сельові відклади (руслові, пригирлові і конуси виносу), а також характеризувати матеріал, розмір уламків, потужність відкладень, площу та об’єм сельових конусів виносу.
   На підставі проведених досліджень Г. П. Міллер дійшов висновку, що в умовах карпатських ландшафтів ознаки проходження селів можна виявити в крутопадаючих зворах, врізаних у сильно-тріщинуваті піщано-аргілітові (шипотські) товщі. Спостерігаються вони також у багатьох зворах зі значним падінням, що мають великі водозбірні площі в інших геологічних умовах південно-східного середньогір’я. Сельовий стік рідко досягає катастрофічних розмірів і тільки за сприятливих для формування селів умов. Поштовхом до цього Г. П. Міллер вважав знищення субальпійського криволісся, а також суцільні вирубування лісів на прилягаючих до зворів схилах. Далі в роботі відзначається шкода, яку наносять сельові потоки, коли конуси винесення перекривають дороги й орні землі терас, а також захаращують русла річок. Г. П. Міллер радить застосовувати протисельові заходи (мінімізувати вирубування лісів і створити протисельові гідротехнічні споруди).
   У відомому навчальному посібнику К. І. Геренчука й ін. “Польові географічні дослідження” [5], у розділі “Охорона природи. Боротьба зі шкідливими стихійними процесами. Проблема перетворення природи” неодноразово згадуються сельові потоки. К. І. Геренчук рекомендує для розроблення заходів боротьби зі шкідливими стихійними процесами проводити польове великомасштабне картування таких процесів на ландшафтній основі. Він посилається на дослідження Г. П. Міллера Ясинянської улоговини і вказує, що, окрім зсувів, вітроломів, площинного змиву і лінійної ерозії, картувались такі дрібні форми, як сельові потоки.
   Свій внесок у дослідження селів зробив також О. П. Ковальов [11]. У роботі, яка була присвячена організації геопростору і стратегії природокористування в умовах дії сельоформуючих систем у горах, він відзначив, що перетворення структури схилу – процес динамічний і короткочасний. Цей процес пов’язаний з винесенням за межі схилу великої кількості уламкового матеріалу. Таку функцію виконує сельовий процес. Геосистеми, що задіяні у виникненні сельових процесів, названі сельоформуючими. За визначених умов вони входять у стійкий режим релаксаційних коливань. Між сельовими осередками і сельовими відкладами була виявлена певна кореляційна залежність. Літологія сельових відкладів визначається характером потоку. У незв’язних селях виявлена диференціація уламків за розмірами. Також у своїх дослідженнях О. П. Ковальов торкався і соціальних питань.
   Заглиблюючись в історію вивчення сельових процесів Українських Карпат, не можна не згадати праць визнаного на міжнародному рівні сельовика, доктора географічних наук, професора А. М. Оліферова [22], який присвятив дослідженню селів більше 50-ти років свого життя. Він є одним з першовідкривачів сельових явищ у гірських районах України – у Криму і Карпатах.
   У 1974 р. А. М. Оліферов був запрошений на посаду доцента в Сімферопольський (нині Таврійський) університет. З цього часу він зайнявся осмисленням численних матеріалів багаторічних експедиційних досліджень, а також стаціонарних режимних спостережень. Він розробляє методичні питання сельознавства, обґрунтовує об’єкт і предмет цього наукового напряму, розробляє формалізовану класифікацію сельових басейнів, вогнищ і сельових потоків, моделі селів. Ним розроблені принципи створення ландшафтно-технічних протисельових систем, які є поєднанням природної і технічної підсистем [18; 19; 20].
   Узагальнення великого матеріалу дозволило Августу Миколайовичу написати й успішно захистити в Інституті географії АН УРСР докторську дисертацію “Фізико-географічні фактори селеформування і ландшафтно-технічні протиселеві системи в гірських країнах півдня Європейської частини СРСР”. Дисертація була захищена за двома спеціальностями: фізична географія, геофізика і геохімія ландшафту та геоморфологія і палеогеографія. Найбільш цікавими науковими результатами А. М. Оліферова є: “Карта селеопасных районов СССР в масштабе 1:8 000 000” – М.: ГУГК, 1975 (А. М. Оліферов розробив макети карт Криму і Карпат); монографія “Селеопасные районы Советского Союза” – М.: МГУ, 1976 (А. М. Оліферов є автором розділів “Крым” та “Карпаты”); формалізована класифікація сельових потоків для гірських країн України тощо.
   Величезний матеріал, зібраний А. М. Оліферовим майже за півсторіччя його науково-дослідної роботи, потребував комп’ютерної обробки. Так виник новий напрям у його діяльності – створення геоінформаційних систем. Разом з А. В. Давидовим були створені геоінформаційні системи “Селі України” [17] і “Ріки Криму”. І. М. Огородник під його керівництвом розробила локальну геоінформаційну систему “Басейн ріки Ворон”. Результат вивчення селів у гірських регіонах України, здійсненого видатним вченим, узагальнено у монографії “Селевые потоки в Крыму и Карпатах” [21].
   Починаючи з 90-х років, дослідження селів поступово припиняється. Це пояснюється, перш за все, розпадом СРСР у 1991 році, в результаті якого можливість фінансування наукових досліджень суттєво змінилася. В цей час значно скорочується співпраця наукових закладів та знижується рівень обміну інформацією між науковцями. Одиничні експедиції УкрНДГМІ, наукові дослідження окремих вчених, виконані у цей період, не дають достатньо повної картини про сучасний стан та характер сельопроявів у Карпатах.
   Однак, в останні роки інтенсивний розвиток техногенезу та нераціональне природокористування призвели до масштабної активізації сельових процесів у басейнових системах Українських Карпат. Неправильна, часто неконтрольована організація рубок лісу, внаслідок якої в багатьох місцях оголюються стрімкі осипні та зсувні схили, знищення вітровалами водозахисних лісових смуг вздовж річищ та полонин, відсутність експлуатаційного нагляду за гірськими річками та спорудами на них, забір гальки та гравію з русел водотоків – все це створює сприятливі умови для розвитку сельових процесів на багатьох ділянках гірсько-передгірних річок.
   Сельові явища на території Українських Карпат, які несуть небезпеку для навколишнього середовища та загрожують безпечному існуванню людини, є гострою проблемою сьогодення, багато уваги якій приділяють сучасні дослідники: І. Г. Рудько [24], В. В. Яблонський [35], М. Д. Будз, І. П. Ковальчук [2], Р. О. Сливка [27], А. С. Тищенко, Л. В. Костенюк, О. М. Гончар [13], Т. Б. Мисак [16], М. М. Сусідко [30], Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко [33] та інші.
   На сьогодні розроблена геолого-геоморфологічна класифікація сельових потоків (А. М. Оліферов, І. П. Ковальчук, М. Д. Будз), проведений аналіз сельоутворювальних чинників, які впливають на багаторічну активність селів, запропонована методика прогнозування селів з урахуванням метеорологічних, гідрогеологічних, сейсмічних, геліофізичних чинників, розрахований інтегральний показник ймовірності сельової активізації (Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко), на основі систематизації та ГІС-аналізу фактичного матеріалу здійснена інтерпретація впливу просторових чинників на сельоутворення для модельного полігона території Карпат (Т. Б. Мисак), детально розглянуті умови та причини формування сельових процесів у період їхньої масової активізації (на прикладі Закарпатської області), створена картосхема поширення сельових осередків різних типів в Українських Карпатах (Г. І. Рудько), з’ясований зв’язок масштабності селів з природними та антропогенними факторами сельо-формування (В. В. Яблонський), розроблені методичні засади ймовірнісного прогнозування сельових явищ в Українських Карпатах (М. М. Сусідко, О. І. Лук’янець), з’ясовані методи регулювання сельового стоку карпатських річок (Р. О. Сливка) тощо.
   У результаті довготривалої та завзятої праці українських дослідників на сьогодні напрацьовано величезну інформаційну базу з поширення сельових явищ у Карпатському регіоні та охарактеризовано їх основні параметри. В наш час коло дослідників сельових потоків все більше розширюється.
   Невирішені проблеми вивчення селів. Незважаючи на великі досягнення у дослідженні сельових процесів Українських Карпат, існує низка невирішених проблем, які потребують детального вивчення та всебічного аналізу. Перш за все, слід звернути увагу на те, що більшість сельових досліджень має регіональний характер, метою яких є аналіз дрібномасштабних геолого-геоморфологічних матеріалів та створення карт поширення сельових вогнищ і процесів. Проведення ж детальних спеціалізованих досліджень з вивчення небезпеки прояву цих процесів на конкретних полігонах свідчить про необхідність і доцільність поглибленого комплексного аналізу природних та антропогенних факторів їх формування, механізмів розвитку, що значно підвищить об’єктивність як загальної оцінки сельової небезпеки, так і прогнозу виникнення сельових процесів у межах різнорангових басейнових систем цієї території.
   Активізація сельових процесів у Карпатському регіоні та негативні наслідки їхнього прояву останнім часом свідчать про необхідність створення системи довгострокового прогнозування сельової небезпеки. Складність завдання полягає у відсутності достатньої кількості інформації для виявлення ритмів у часових рядах розвитку селів. Без використання даних ДЗЗ і напівстаціонарних досліджень та геоінформаційно-картографічного моделювання вирішити ці завдання буде важко. Але на сьогоднішній день кількість даних про сходження селів поступово збільшується, тому часові ряди річної сельової активності стають інформативнішими. Довгострокове прогнозування сельової активності є досить складною і трудомісткою роботою, яка повинна набувати ширшого розвитку у подальших дослідженнях сельових процесів. Сьогодні розробка методів прогнозування селів та оцінки сельової небезпеки ґрунтується на загальних теоретичних розробках і методологічних положеннях інженерно-геологічних прогнозів, які потребують інтегрованого аналізу якісних і кількісних даних стосовно геолого-геоморфологічної будови території, фізико-географічних умов формування селів і факторів їх виникнення (природних та антропогенних).
   Недостатньо вивченою залишається проблема впровадження превентивних заходів, спрямованих на зменшення активності селів у Карпатському регіоні. Для ефективної боротьби з сельовими потоками в Українських Карпатах необхідне проведення широкого комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та інженерно-технічних заходів, які застосовуються, на жаль, не повною мірою через відсутність фінансової бази. Вкрай важливим напрямом сучасного дослідження селів на території Українських Карпат повинно стати відновлення спеціалізованого польового вивчення (насамперед картографування) сельо-небезпечних районів. Безперечно, це потребує об’єднання зусиль науковців різних служб та організацій під єдиним керівництвом, яке здатне регулювати та фінансувати проведення робіт із прогнозування та попередження небезпечних сельових явищ. Важливу роль у попередженні населення про небезпеку цих катастрофічних явищ повинні відігравати гідрометеорологічні станції, розміщені в сельонебезпечних районах, які також потребують належного нагляду при їх експлуатації.
   Сельові процеси Українських Карпат також недостатньо вивчені з еколого-геоморфологічних позицій. Розробка концепції еколого-геоморфологічних дослідженнь селів Українських Карпат та наслідків їхнього впливу на навколишнє середовище, комунікації, людину тощо є перспективним завданням. Кінцевою метою вивчення сельових процесів Українських Карпат є їх прогнозування, обґрунтування системи протисельових заходів та попередження населення. Всебічний аналіз різночасової аерокосмічної інформації, комплексна оцінка та інтерпретація даних польових і стаціонарних досліджень є основою для точного прогнозування поширення і темпів розвитку небезпечних сельових явищ. Не останню роль у прогнозуванні селів відіграє застосування ГІС-технологій з їхніми потужними обчислювальними ресурсами та інформаційною методологією, що значно підвищує ефективність і точність прогнозних оцінок. В останні роки популярності набуває математичне моделювання сельових процесів (В.В. Шевчук, О.М. Іванік, М.В. Лавренюк) [34], яке дозволяє створювати точні математичні моделі сельових потоків і, таким чином, підвищувати точність прогнозів розвитку цих небезпечних явищ. Сподіваємося, що реалізація цих заходів призведе до зниження ризику селів, поліпшення стану басейнових систем Українських Карпат.
   Висновки. Дослідження сельових процесів в Українських Карпатах мають досить тривалу і цікаву історію, яка розпочалась приблизно в середині минулого століття. До 70-х років відбувався переважно процес накопичення інформації щодо розповсюдження сельових явищ на території України та природних умов їх формування, пізніше розпочалося детальне вивчення селів з найрізноманітніших позицій. Б. М. Іванов, А. М. Оліферов і Б. М. Гольдін були першими вченими, які здійснили експедиційні дослідження сельових процесів на території Українських Карпат. Важливий внесок у дослідження селів даного регіону зробили українські вчені М. С. Каганер, М. М. Айзенберг, К. І. Геренчук, Г. П. Міллер, Д. Г. Стадницький, Я. С. Кравчук. Визначною постаттю у вивченні сельових потоків Карпатського регіону й України загалом є доктор географічних наук, професор А. М. Оліферов - член міжрегіональної громадської організації “Селевая ассоциация” (Росія), один з першовідкривачів сельових явищ у гірських районах України - у Криму і Карпатах. Сучасні дослідники карпатських селів акцент роблять на використанні даних ДЗЗ, ГІС-технологій, польових, напівстаціонарних, картографічних, розрахункових і прогностичних методів у вивченні селів та їх наслідків.
   Незважаючи на величезну інформаційну базу з сельової тематики, що була напрацьована в результаті довготривалого дослідження, більшість питань сельової проблематики не отримали достатньо повного висвітлення через складність дослідження гірських селів, значну віддаленість та непрохідність територій, де вони виникають, раптовість та швидкість проходження. Більшість надбань залишаються теоретичними, а впровадження їх у практику зазнає певних труднощів, перш за все, фінансового характеру.
   Пріоритетними напрямами дослідження селів у Карпатському регіоні на сьогодні залишаються оцінювання ризику селів, застосування ГІС-технологій з їхніми потужними обчислювальними ресурсами та інформаційною методологією і створення математичних моделей сельових процесів, які значно підвищують ефективність і точність прогнозних оцінок, а також обґрунтування і практична реалізація комплексу протисельових заходів.

Література та джерела

1. Айзенберг М. М. Гідролого-гідрографічна вивченість селевих явищ на Україні / М. М. Айзенберг, М. С. Каганер // Селеві потоки на території України. – Київ: АН УРСР, 1959. – C. 17-21.
2. Будз М. Д. Геолого-геоморфологічна класифікація селевих потоків / М. Д. Будз, І. П. Ковальчук // Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр., 2008. – Вип. 35. – С. 28-33.
3. Власов А. Ю. Селевые явления на территории СССР и меры борьбы с ними. Указатель литературы, изданной в 1950 – 1967 гг. / А. Ю. Власов, Н. В. Крашенинникова – М.: МГУ, 1969. – 216 с.
4. Геренчук К. І. Деякі питання вивчення висотної структури ландшафтів Українських Карпат / К. І. Геренчук, Г. П. Міллер // Вісник ЛДУ. Сер. геогр. – 1962. – № 1. – С. 6-19.
5. Геренчук К. І. Польові географічні дослідження / К. І. Геренчук, Е. М. Раковська, О. Г. Топчієв. – К.: Вища школа, 1975. – 246 с.
6. Гуда О. Порівняння факторів формування селевих процесів в басейні річки Тиса (Закарпаття) / О. Гуда // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2012. – № 56. – С. 8-12.
7. Іванов Б. М. Сельова проблема на Україні / Б. М. Іванов, А. М. Олиферов // Географічні дослідження на Україні. – 1969. – Вип. 1. – С. 55-69.
8. Каганер М. С. Гидролого-гидрографическая изученность селевых явлений в селеопасных районах Украины / М. С. Каганер, М. М. Айзенберг // Конф. по вопр. изуч. селевых потоков и мер борьбы с ними: тезисы докл. – Киев, 1957. – С. 9-10.
9. Кадастр (каталог) селеопасных рек и селевых паводков в горных районах Украинской ССР / [А. Н. Олиферов, М. М. Айзенберг, Б. М. Гольдин]. – К., 1969. – 127 c.
10. Карты селевих бассейнов горных районов Украинской ССР (1964 г.) / Б. Н. Иванов, А. Н. Олиферов, М. М. Айзенберг, Б. М. Гольдин // Изучение водных ресурсов. – М.: Наука, 1969. – С. 88-89.
11. Ковальов О. П. Організація геопростору і стратегія природокористування в умовах дії сельо-утворюючих геосистем у горах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня ... канд. геогр. наук: спец. 11.00.01 – “Фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів” / О. П. Ковальов. – Харків, 1994. – 17 с.
12. Конференция по вопросам изучения селевых потоков и мер борьбы с ними (Симферополь,16-19 июля 1957 г.): тезисы докл. – Киев: АН УССР, 1957. – 28 с.
13. Костенюк Л. В. Дослідження умов формування та проходження катастрофічних селів в басейні річки Черемош / Л. В. Костенюк, О. М. Гончар // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2008. – Вип. 16. – С. 53 - 57.
14. Ландшафтные съемки в юго-восточной части Украинских Карпат и их практическое значение / К. И. Геренчук, Г. П. Миллер, И. Я. Вишневский [и др.] // Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат: матер. научн. конф. – Львов, 1967. – С. 87-91.
15. Миллер Г. П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий / Г. П. Миллер. – Львов: Вища школа, 1974. – 202 с.
16. Мисак Т. Б. Просторовий аналіз та прогнозування поширення селевих осередків у Карпатському регіоні / Т. Б. Мисак // Збірник наукових праць УкрДГРІ, 2011. – № 1. – С. 211-222.
17. Олиферов А. Н. Геоинформационная система “Сели Украины и меры борьбы с ними” / А. Н. Оли-феров, А. В. Давыдов // Инженерная география. Инженерно-геоморфологические аспекты: тез. докл. межгосударственной конференции. – Вологда, 1992. – С. 78-79.
18. Олиферов А. Н. Конусы выноса селевых потоков в Горном Крыму и Украинских Карпатах / А. Н. Олиферов // Гидрогеология и инженерная геология: бюл. науч.-техн. информ. – 1969. – № 4. – С. 86-92.
19. Олиферов А. Н. Мероприятия по защите горных склонов от эрозии и народно-хозяйственных объектов от селевых потоков в Крыму и Карпатах / А. Н. Олиферов // Труды научной конференции по охране горных ландшафтов СССР. – Ереван: АН Арм. ССР, 1970. – С. 139-145.
20. Олиферов А. Н. Формирование твердой составляющей селей и ее вещественный состав в Крыму и Карпатах / А. Н. Олиферов, Л. П. Задорожная // Динамика природы и проблемы освоения территории Крыма (ГО СССР). – Л.: Всесоюз. геогр. о-во, 1974. – С. 34-37.
21. Олиферов А.Н. Селевые потоки в Крыму и Карпатах / А.Н. Олиферов. – Симферополь: Доля, 2007. – 176 с.
22. Оліферов А. М. Наукова співдружність з К. І. Геренчуком та Г. П. Міллером у вивченні селів Карпат / А. М. Оліферов // Вісник Львівського університету. Сер. Географія. – 2004. – Вип. 31. – С. 31-37.
23. Природа Українських Карпат / [За ред. К. І. Геренчука]. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. – 265 с.
24. Рудько Г. І. Інженерно-геоморфологічний аналіз Карпатського регіону України / Г. І. Рудько, Я. С. Кравчук. – Львів: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2002. – 172 с.
25. Селевые потоки и меры борьбы с ними [матер. ІІІ селевой конференции СССР]. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – 250 с.
26. Селеопасные районы Советского Союза / [Под ред. С. М. Флейшмана и В. Ф. Перова]. – Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 308 с.
27. Сливка Р. О. Про сельовий стік в Українських Карпатах та методи його регулювання / Р. О. Сливка // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр., 1994. – Вип. 19. – С. 150-155.
28. Стадницький Д. Г. Деякі структурно-орографічні особливості Горган / Д. Г. Стадницький // Вісн. ЛДУ. Сер. геогр., 1962. – № 1. – С. 59-64.
29. Стадницький Д. Г., Кравчук Я. С. Деякі закономірності розвитку та поширення шкідливих геоморфологічних процесів у Горганах і прилеглій частині Передкарпаття / Д. Г. Стадницький, Я. С. Кравчук // Питання географії Українських Карпат [геогр. зб.]. – 1969. – Вип. 9. – С. 150-153.
30. Сусідко М. М. Ймовірнісне прогнозування сельових явищ у Карпатах: технологічні рішення / М. М. Сусідко, О. І. Лук’янець // Наук. праці УкрНДГМІ, 2006. – Вип. 255. – С. 252-256.
31. Флейшман С. М. Сели [Текст] / С. М. Флейшман. – Л.: Гидрометеоиздат, 1970. – 352 с.
32. Флейшман С. М. Сели [Текст]: учебное пособие / С. М. Флейшман, В. Ф. Перов. – Изд-во МГУ, 1986. – 127 с.
33. Чепурна Т. Б. Довгостроковий часовий прогноз селевої активності на території гірськокарпатського гідрогеологічного району / Т. Б. Чепурна, Е. Д. Кузьменко // Геодинаміка : науковий журнал. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – № 1 (10). – С. 38-46.
34. Шевчук В. В. Розробка засобів комп’ютерного моделювання селевої небезпеки в межах Карпатського регіону / В. В. Шевчук, О. М. Іванік, М. В. Лавренюк // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики [зб. наук. пр.]. – 2009. – С. 307-318.
35. Яблонский В. В. Связь масштабности селей Карпат с природными и антропогенными факторами селеформирования / В. В. Яблонский // Тр. УкрНИГМИ, 1991. – Вып. 240. – С. 97-122.

Опубліковано:Трофімова О.О. Історія вивчення селів і сельових процесів Українських Карпат // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2012. - Випуск 2 (26). - С.52-57.  

головна Історія української географії