УДК 911.3 Ярослав Кравчук, Мирослав Сав’юк

Карпати стали його натхненням:
до 80-річчя з дня народження геоморфолога Радослава Сливки (1935-2010)

   Подано основні життєві віхи та напрями діяльності Радослава Омеляновича Сливки. Показано освітню діяльність ученого у Львівському національному університеті, Тернопільському державному педагогічному і Прикарпатському національному університетах. Окреслено основну тематику геоморфологічних досліджень науковця.
   Ключові слова: Радослав Сливка, наукова школа Петра Цися, геоморфологія, Українські Карпати, географічна освіта.
   Yaroslav Kravchuk, Myroslav Savyuk. The Carpathians became his inspiration: On the 80th anniversary of the birth of the geomorphologist Radoslav Slyvka (1935 – 2010). This paper is dedicated to Radoslav Slyvka, a noted Ukrainian geomorphologist. The scientist is representative of the scientific school of Professor Petro Tsys’ (1914 – 1971), which developed at the Faculty of Geography, L’viv State University. As a professional geomorphologist, Radoslav Slyvka participated in field mapping of the postwar territory of Belarus. Between 1960 and 1978 he was engaged in the reclamation of agricultural lands in L’viv region. His main scientific interests were complex geomorphological research of the Ukrainian Carpathians and reclamation geomorphology. Between 1965 and 1968 Radoslav Slyvka was a senior engineer on the complex geographical expedition at the research sector of L’viv State University on the “Development of scientific measures to prevent harmful disasters in the Ukrainian Carpathians”. During this time, a number of geomorphological and landscape maps at the scale of 1: 100 000 were created, and recommendations for the prevention of hazardous exogenous processes in the mountains were developed. The main scientific problem that Radoslav Slyvka researched while at IvanoFrankivs’k was the causes of river erosion in the state forests of the Ukrainian Carpathians. In the 1990s began his second L’viv period. At that time he co-authored two scientific monographs, “Erosiondenudation processes in the Ukrainian Carpathians” (Ivano-Frankivs’k, 1995) and “Applied Geomorphology” (L’viv, 2000), and authored one monograph, “Geomorphology of the WatershedVerkhovyna Carpathians” (L’viv, 2001). Radoslav Slyvka was an exemplary post-secondary pedagogue. He taught at three western Ukrainian universities: the V. Hnatyuk Ternopil’ Pedagogical University, the I. Franko L’viv National University, and the V. Stefanyk Pre-Carpathian National University. He was involved in establishing the program of Geography at Ternopil’ Pedagogical Institute in 1982, and he was one of the first lecturers in the Department of Geography of V. Stefanyk Pre-Carpathian National University in 2001. His many former students now contribute to the good of Ukrainian Geography.
   Key words: Radoslav Slyvka, scientific school of Petro Tsys’, geomorphology, Ukrainian Carpathians, geographical education.

    Є у долі багатьох людей життєва місія, яка зумовлена як вродженими здібностями, так і набутими вихованням, знаннями і навичками, особистими історичними, географічними, суспільними і кар’єрними обставинами, Божим промислом. Відданість ідеї посилюється відчуттям приналежності до певної когорти людей, які є носіями особливого знання про світ, закони і закономірності його розвитку, стає важливою прерогативою науковців, тим більше таких науковців, як географи. Справжній працівник цієї благородної професії гостро відчуває свою відповідальність за світ, в якому народився і живе. Для науковця-географа, педагога сенсом життя стає не тільки наукове відкриття, але й уміння передати молодшим поколінням наукову традицію, певний (властивий тільки йому) спосіб світовідчуття, ба навіть стиль життя.
   У цьому сенсі показовим є життєвий шлях відомого в Україні геоморфолога Радослава Омеляновича Сливки (1935 – 2010). Йому судилося бути в 1982 р. біля витоків спеціальності “Географія” у Тернопільському педагогічному інституті, а у 2001 р. стати співзасновником такої самої спеціальності у Прикарпатському національному університеті в Івано-Франківську. Таким чином, Радославу Сливці довелось стати співзасновником двох освітніх університетських географічних центрів Галичини. Тернопільський осередок географічної науки розвинувся як один із провідних географічних факультетів України і зараз відомий далеко за її межами. У 2015 р. вся українська географічна спільнота відзначила 25-річчя утворення географічного факультету у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. У цьому ж році минає 80 років від дня народження Радослава Омеляновича Сливки. Він став помітним представником покоління українських географів другої половини ХХ ст. У цьому контексті важливо згадати основні життєві віхи та науковий спадок ученого-географа.

Радослав Омелянович Сливка (фото 1965 р.)

   Радослав Омелянович народився 10 жовтня 1935 р. у с. Бунів, тепер Яворівського району Львівської області. Батько – Омелян Сливка (народився у м. Перемишлі у 1902 р.) походив із сім’ї нечисленного у підавстрійській Галичині прошарку українців, які перебували на державній службі. Родина Сливок виводить своє коріння із Покуття, а саме із с. Серафимці тепер Городенківського району Івано-Франківської області. Омелян Сливка у 20-их рр. ХХ ст. здобув нелегальну вищу освіту у Вільному українському університеті, отримавши фах математика. Довгий час був без роботи через кадрову політику Другої Речі Посполитої, яка не толерувала працевлаштування у Галичині українських інтелігентів, а тому займався приватною репетиторською практикою. Мати – Зіновія Сливка (дівоче прізвище – Калиневич, 1905 р. н.) на час народження Радослава Сливки була вчителькою початкових класів у школі с. Бунів. У 1939 р. родина перебралася на постійне місце проживання до м. Калуша. Після зайняття Галичини радянськими військами у вересні 1939 р. батько отримав посаду директора середньої школи № 1, мати працювала вчителькою початкових класів цієї ж школи. Омелян Сливка уже за радянської влади належав до ОУН (Б). У червні 1941 р. на міському вічі Омелян Сливка обраний міським старостою Калуша, і він проголошує Акт відновлення незалежності України від імені проводу ОУН (Б), щоправда того ж року усунутий від влади окупаційною німецькою владою, а в 1942 р. арештований гестапо. У 1943 р. О. Сливка в числі інших відомих українських інтелігентів, серед яких Євген Полотнюк (чоловік Ірини Вільде), розстріляний у с. Ворохта. Півстоліття родина не знала ані про обставини загибелі, ані про місце поховання батька (аж до 1990-х років, коли було знайдено у селищі Ворохта захоронення розстріляних українців). З того часу тягар турбот за сім’ю із трьох дітей (Лаврентія, Радослава й Уляни) взяла на себе мати Зіновія Сливка, тому до кінця свого життя користувалась незмінним авторитетом у своїх дітей.
   Попри побутові негаразди у воєнний і післявоєнний час Радослав Сливка приділяв багато часу читанню книг. За його спогадами, найбільший вплив на формування раннього географічного світогляду майбутнього вченого вплинуло читання трьохтомної “Української загальної енциклопедії”. У всіх томах цього унікального для України видання, які виходили з 1931 р. до 1935 р., було вміщено багато країно-, краєзнавчих, геоурбаністичних та інших статей, зокрема відомого географа проф. В. Огоновського. Окрім читання книг, Радослава Сливку надихали мальовничі ландшафти калуcького Підгір’я. Його з дитинства вабили Карпати, вид на які в ясну погоду відкривався з околиць Калуша. Однго разу, ще школярем, він без відома батьків на вузькоколійній залізниці добрався від Брошнева-Осади до віддаленого лісового промислу в Осмолоді і переночував у гуртожитку лісорубів. Ця дитяча пригода у Горганах так вплинула на Радослава, що він зробив дуже важливий вибір у житті – вирішив стати професійним географом.
   Після закінчення Калуської середньої школи № 1, не довго вагаючись, він у 1952 р. поступив на навчання на географічний факультет Львівського державного університету Мама зі скромним окладом вчителя не могла суттєво матеріально допомогти двом синам-студентам, тому, за спогадами Радослава Сливки, у ті скрутні післявоєнні роки важливим стимулом для навчання була підвищена стипендія. Саме у ці роки сформувалися такі риси його характеру, як самостійність, незалежність в оцінках і поглядах, надзвичайна відповідальність у роботі. Радославу Омеляновичу поталанило навчатись у корифеїв географічної науки – професорів П. М. Цися і К. І. Геренчука. При виборі спеціальності йому найбільше імпонувала геоморфологія. У 50-ті роки спеціалізуватися за цим напрямом географії було найпрестижніше, оскільки в країні проводили загальнодержавне великомасштабне (1 : 50 000) геологічне й геоморфологічне картографування, створювали численні науково-дослідні та проектні інститути, де необхідні були фахівці з інженерної геології та геоморфології. При кафедрі діяв студентський науковий гурток, активним членом якого був і Радослав Сливка. Велике враження на нього справили польові практики і дослідницькі експедиції в Українських Карпатах, які проводились під керівництвом проф. П. Цися, видатного вченого, який, працюючи на посаді завідувача кафедри геоморфології понад 20 років, розгорнув комплексні регіональні геоморфологічні дослідження Українських Карпат, Поділля і Полісся, багато часу та уваги приділяв навчально-методичній роботі, підготовці кадрів високої кваліфікації.
   Будучи студентом старших курсів, Р. Сливка брав активну участь у науковому житті кафедри геоморфології. Основними напрямами геоморфологічних досліджень кафедри у 50–70-их роках ХХ ст. були: 1) історико-морфогенетичне вивчення окремих форм і типів рельєфу, проведення геоморфологічної регіоналізації і складання відповідних карт; 2) структурно-геоморфологічні дослідження; 3) морфодинамічні дослідження, зокрема вивчення закономірностей поширення і розвитку сучасних геоморфологічних процесів. Велике враження на нього справила поїздка у Харків на першу в житті наукову конференцію, де свою доповідь він проголошував українською мовою, що викликало значне здивування у присутніх.
   Після закінчення з відзнакою університету, Радослав Сливка згідно із скеруванням поїхав працювати у Білоруську геолого-гідрологічну знімальну експедицію (м. Мінськ), де реалізував себе як професійний геоморфолог – взяв участь у польових географічних дослідженнях території післявоєнної Білорусі. Попри пропозиції залишитись на постійне місце проживання в Мінську, Р. Сливку тягнуло до рідного Підгір’я і Карпат, тому в 1960 р. він повертається до Львова. З 1960 по 1978 рр. працює на різних посадах у “Держгірхімпроекті”, “Укрбурводі”, “Львівдіпроводгоспі”, де на практиці займається меліорацією сільськогосподарських угідь Львівщини, що відповідало тогочасній ідеологічній лінії М. Хрущова на екстенсивний розвиток сільського господарства. У 1963 р. Радослав Сливка поступив у заочну аспірантуру до проф. П. Цися на кафедру геоморфології. Робота польовим дослідником- інженером забирала надто багато часу, тому на наукову залишалися вечірні години в бібліотеці. З 1965 по 1968 рік він працює старшим інженером Комплексної географічної експедиції науково- дослідного сектору Львівського державного університету під керівництвом проф. П. Цися над проблемою “Розробки науково-обґрунтованих заходів з попередження шкідливих стихійних явищ в Українських Карпатах”. Разом із Я. С. Кравчуком Р. Сливка був відповідальним виконавцем (керівником геоморфологічного загону) наукової теми. За цей час було складено геоморфологічні і ландшафтні карти масштабу 1 : 100 000, розроблено рекомендації для запобігання розвитку шкідливих екзогенних процесів. Тут Радослав Сливка отримав змогу зібрати матеріали для дисертації. У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Геоморфологія Вододільно-Верховинської області Українських Карпат”, яка стала завершальною у циклі робіт, присвячених проблемам комплексних геоморфологічних досліджень під науковим керівництвом проф. П. Цися. Поряд із Р. О. Сливкою пройшли навчання в аспірантурі і здійснили геоморфологічні дослідження річкових долин та рельєфу різних регіонів Карпат, Передкарпаття, Кавказу, Середньої Азії та в подальшому захистили кандидатські дисертації Л. В. Скварчевська, Б. Ф. Лящук, Д. Г. Стадницький, Ю. П. Єрмоленко, І. М. Коротун, Н. Ісматов, Я. С. Кравчук.
    З 1977 по 1990 рік з перервою на роки викладання у Тернопільському педагогічному університеті, Радослав Сливка разом із сім’єю (дружиною Оксаною та синами Орестом і Романом) переїхав на постійне місце проживання в Івано-Франківськ у зв’язку із переходом на нове місце роботи у Проектно-конструкторський технологічний інститут на посаду провідного інженера наукової лабораторії лісових екосистем. За його словами, це дало змогу реалізувати давню мрію – безпосередньо зайнятись науково-прикладними дослідженнями геоморфології річкових басейнових систем Карпат. З’явилось більше часу для улюбленої роботи. Основна наукова проблематика, яка розроблялась вченим, – “Вивчення причини ерозійних явищ на ріках в держлісфонді Українських Карпат”. За цією тематикою в рамках наукової роботи у ПКТІ опубліковано 57 праць. Пізніше Радослав Сливка з теплотою згадував захопливі експедиції по басейнових системах Українських Карпат, які збагачували його досвід як польового дослідника-геоморфолога.
   Попри приємну творчу роботу, він відчував незатребуваність себе як викладача. Радослав Омелянович читав лекції у громадському університеті “Природа” в Івано-Франківську, але цього не вистачало для реалізації значного педагогічного хисту, який очевидно, передався у спадок від батьків. Саме тому у 1981 р. він погодився на пропозицію колег із Тернополя взяти участь у відкритті кафедри географії у Тернопільському педагогічного інституту. Кафедра географії проіснувала три роки, після чого розділилася на два окремі навчальні підрозділи, що уособлюють основні галузі географічної науки та освіти, – кафедру фізичної географії та кафедру економічної і соціальної географії. Першими викладачами кафедри географії у 1982 р. були: кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Й. М. Свинко, який став її завідувачем, кандидат географічних наук, старший викладач Р. О. Сливка та викладач О. В. Заставецька (була направлена після закінчення аспірантури в Київському педагогічному інституті), навчальний процес обслуговувала лаборант Л. Д. Стула. Згодом, у міру зростання навчального навантаження, на кафедру прибули нові викладачі: у 1982 р. – кандидат географічних наук, доцент Р. Д. Бойко (з Мелітопольського педінституту) та кандидат геолого-мінералогічних наук, старший викладач М. Я. Сивий (з Інституту геології та геохімії АН України, м. Львів), у 1983 р. – кандидат географічних наук, доцент С. В. Трохимчук (із Львівського відділення Інституту економіки АН України), кандидат сільськогосподарських наук, доцент Д. І. Ковалишин (з Українського НДІ ґрунтознавства й агрохімії, м. Харків) та викладач Б. І. Заставецький (раніше працював учителем Купчинецької загальноосвітньої школи). Радослав Омелянович із властивим йому ентузіазмом і відповідальністю віднісся до розробки робочих програм навчальних курсів. Книги, підручники, посібники, атласи та карти із його приватної бібліотеки стали першими посібниками для тернопільських студентів. Для багатьох перших випускників ТПІ, серед яких такі знані тепер фахівці, як екс-міністр економіки в Уряді України Богдан Данилишин, завідувачі кабінетів географії обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти Юрій Лис (Рівне), Галина Глюзик (Ужгород) та ін., Радослав Омелянович став зразком класичного географа-природничника із величезним багажем енциклопедичних знань і польового досвіду. Його висока професійність поєднувалась із людяністю, що приваблювало до нього студентів, які поважали і любили свого викладача. А ще він не розумів підлих вчинків і сам ніколи не робив їх. Радослав Омелянович говорив тихо, ніколи не кричав, але до нього прислухалися як студенти, так і викладачі. Він був зразком викладача, здатним завжди прийти на допомогу молодшим колегам своєю порадою, поділитися своїм досвідом. Проте тернопільський період був надто коротким (тільки один рік). Через сімейні обставини та важкість маятникових поїздок між двома обласними центрами він не зміг продовжити свою педагогічну діяльність в Тернополі. Однак саме там Радослав Сливка переконався у можливості реалізації свого викладацького покликання. Пізніше він часто з теплотою і вдячністю згадував своїх тернопільських колег і здобутий педагогічний досвід у Тернопільському педінституті.
   У 1990 р. з’явилась нова нагода для викладацької діяльності – на цей раз у Львівському державному університеті. Р. О. Сливка відгукнувся на запрошення декана географічного факультету Я. С. Кравчука посісти вакантне місце викладача кафедри геоморфології. У 1992 – 2001 рр. він працює на посаді доцента кафедри. Ним розроблено низку навчальних дисциплін, зокрема “Геоморфологія”, “Інженерна геоморфологія”, “Гідрогеологія”. Львівський період наукового життя Радослава Сливки був доволі продуктивним: ним у співавторстві були видані монографії “Ерозійно-денудаційні процеси в Українських Карпатах” (Івано-Франківськ, 1995), “Прикладна геоморфологія” (Львів, 2000) та одноосібно – монографія “Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат” (Львів, 2001), які узагальнювали науковий доробок вченого, опубліковані численні статті та тези наукових конференцій. Науковим інтересом Р. Сливки у цей час були: комплексне геоморфологічне дослідження Українських Карпат (структурно-морфодинамічний аналіз, перебудова долинних систем, сучасні морфодинамічні процеси) та меліоративна геоморфологія.
   З величезною відповідальністю і скрупульозністю Радослав Омелянович відносився до внутрішнього рецензування дисертаційних робіт аспірантів та пошукувачів кафедри геоморфології, керівництва дипломними і курсовими роботами. З колегами по кафедрі геоморфології проф. Я.Кравчуком, доцентами А. Богуцьким, Н. Карпенко, М. Іваником, Я. Хоминим, Ю. Зіньком склалися приязні робочі і товариські стосунки. Багато теперішніх викладачів кафедри геоморфології Львівського національного університету свого часу були його студентами – доценти В. Брусак, П. Горішній, Р. Дмитрук, Л. Ковальська, О. Колтун, А. Яцишин. Радослав Омелянович завжди залишався доброзичливим порадником для молодої генерації вчених, ніколи не відмовляв у наукових консультаціях, чим заслужив добру пам’ять про себе серед колег. У 90-ті роки він став членом осередку НТШ і брав активну участь у роботі засідань товариства.
   Стан здоров’я не дозволяв продовжувати щотижневі поїздки з Івано-Франківська до Львова, тому у 2001 р. Радослав Омелянович вийшов на наукову пенсію. Проте у зв’язку з відкриттям кафедри географії у Педагогічному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника він погодився на пропозицію директора інституту проф. Б. Скоморовського зайняти посаду доцента кафедри. Великий життєвий і науково- педагогічний досвід Радослава Омеляновича дозволив ефективно налагодити навчально-виховний і науково- дослідний процес у співпраці із івано-франківськими колегами – першим завідувачем кафедри кандидатом геолого-мінералогічних наук, доцентом М. І. Сав’юком , доктором біологічних наук, професором Я. Б. Голоядом, кандидатом сільськогосподарських наук, старшим науковим співробітником В.В. Олійником, кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником А. О. Петричком, старшим викладачем Й. Р. Гілецьким, викладачем С. М. Венгерчук, старшим лаборантом О. Р. Гасюк. У 2004 р. до колективу кафедри приєднався син Радослава Омеляновича – кандидат географічних наук, доцент Роман Сливка. Започаткована на кафедрі географії і природознавства робота дала свої результати, оскільки за роки існування здійснено 10 випусків фахівців-географів, захищено докторську дисертацію В.С. Олійником, кандидатські дисертації Й. Р. Гілецьким, Я. Д. Атаманюк, І. І. Закутинською. Студентами Р. Сливки були свого часу викладачі кафедри к. г. н. І. І. Закутинська, Н. М. Тимофійчук, Н. П. Йосипова.
   У 2005 р. Радослав Сливка вийшов на заслужений відпочинок, але продовжував науково- консультаційну діяльність. Частими гостями у його домі були молоді дослідники. Різке погіршення здоров’я внаслідок діабету призвело до смерті на 75- му році життя 20 жовтня 2010 р. Р. О. Сливка похований на івано-франківському міському кладовищі у с. Чукалівка.
   Для тих, хто знав Радослава Омеляновича Сливку, він залишиться у пам’яті порядною, високоінтелігентною людиною, справжнім географом-практиком, науковцем, прекрасним викладачем і порадником. За життя він реалізував свої мрії – став дослідником Карпат, шанованим вченим, викладачем провідних вишів Галичини. У всіх трудових колективах, у яких йому довелося працювати, користувався великим авторитетом і повагою. Як про прекрасного педагога-наставника відгукуються про нього численні учні з Тернополя, Львова та Івано- Франківська. Хотілося б побажати майбутнім поколінням науковців-географів брати приклад з таких світлих особистостей, як Радослав Сливка, у реалізації своїх життєвих дороговказів.


Опубліковано: Кравчук Я.С., Сав’юк М.І. Карпати стали його натхненням: до 80-річчя з дня народження геоморфолога Радослава Сливки (1935-2010) // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2015. - Випуск 2 (32). - С.22-24.  

головна Історія української географії