Господарство Тернопільської області

   Тернопільська область відноситься до числа найменших в Україні (2,3% території держави). Дехто із вчених та урядовців відносить її до економічно депресивних регіонів, бо частка області у виробництві промислової і сільськогосподарської продукції (відповідно 0.6 і 3.0%, у вантажоперевезеннях (1%) є значно нижчою від середньоукраїнських показників.

   На території області виробляється 1.3% валової доданої вартості країни, у розрахунку на 1 особу це становить 2741 грн. (в Україні – 5114 грн., 2003 р.). Однак серед регіонів України, Тернопільська область виділяється виробництвом бавовняних тканин (60% від виробництва в Україні), цукру-піску (7,4), м’яса (4,5%), масла (3,5%), твердого сиру, а також посуду, світлотехнічного обладнання, картоплі та ін.
   Формування господарства нашого краю відбувалося під впливом складних соціально-економічних умов. Перебуваючи у складі Австро-Угорщини, Росії та Польщі, Тернопільщина на початку XX ст. була відсталим, злиденним краєм. У структурі її економіки переважало сільське господарство, яке було джерелом існування для більшості населення. Селянські господарства в основному були невеликі, із земельними наділами від 2 до L0 моргів (1 морг— 0,6 га). У 1921 р. 55 % господарств мали менше ніж 2 га землі. Такі господарства не мали необхідних знарядь виробництва. Майже в половини з них не було коней, у 20 % не було корів, у 35 % господарств, крім корів, не було інших тварин. У великих поміщицьких господарствах (таких було 143, кожне з яких мало понад 1000 га землі) вирощувалася значна частина зерна, яке не тільки споживалося місцевим населенням, а й вивозилося за кордон.
   У таких господарствах вирощувалися також цукрові буряки, тютюн, картопля. За кордон експортувалась продукція садів. Так, тільки із Залі шик щорічно вивозили понад 300 ц абрикосів у Росію, Польщу, Німеччину та Угорщину.
   Сільськогосподарська продукція перероблялась на промислових підприємствах, які почали активно утворюватися наприкінці XIX ст. Це були, здебільшого, дрібні, напівкустарні підприємства — ґуральні, млини, бойні, цукроварні, пекарні, олійниці, пивоварні тощо. Найбільшими підприємствами у нашому краї на початку XX ст. були Монастириська тютюнова фабрика, Збаразька, Борщівська і Великоберезовицька цукроварні, Шумський винокуренний завод та ін.
   Крім підприємств харчової промисловості, були також лісопильні та столярні підприємства, цегельні, черепичні заводи, ткацькі фабрики, кам'яні кар'єри тощо. На більшості підприємств працювало один-два десятки робітників, а на деяких із них — усього 1-2 робітники. У промисловості на початку XX ст. було зайнято лише 6 % населення Тернопільського воєводства.
   Економічному піднесенню у нашому краї сприяли залізниці, якими продукція Тернопільщини транспортувалась у різні кінці Австро-Угорської та Російської імперій, завозились промислові вироби. Перша залізниця, яка пролягла від Підволочиська до Львова через Тернопіль (1869-1871 pp.), з'єднала залізниці цих двох імперій.
   Після того, як у 1939 р. західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, на території Тернопільщини відбувалися значні соціально-економічні зміни. Унаслідок суцільної колективізації сільського господарства (що проводилося доволі активно після закінчення Другої світової війни), у селян було забрано землю, худобу та реманент. Основними формами організації сільськогосподарського виробництва стали колгоспи і радгоспи з низькою продуктивністю праці, але які тривалий час були в державі основними виробниками сільськогосподарської продукції.
   У післявоєнний період збудовано багато нових промислових підприємств, реконструйовано старі. На початку 50-х років у Тернопільській області працювало 4 цукрових заводи, 51 спиртозавод, 26 маслозаводів, м'ясокомбінат, плодоовочеві комбінати, швейна фабрика, заводи авторемонтний та холодного асфальту. А вже у 60-70-ті роки в області розвинулись нові галузі промисловості: сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, текстильна, хімічна, трикотажна, фарфорово-фаянсова і скляна. Були збудовані нові підприємства харчової промисловості — цукрові і сир-заводи, плодоовочеконсервні, молочні, цукрові заводи тощо.
   На території області діяло 219 промислових підприємств, серед них – виробничі об’єднання “Ватра”, “Комбайновий завод”, “Оріон”, “Сатурн”, “Тек стерно”, а також фарфоровий завод, скляний завод, швейні та галантерейні підприємства, заводи з виробництва будівельних матеріалів та продуктів харчування. Вони випускали продукцію, яка не тільки споживалась в межах області, а й в інших регіонах України та світу. Це – бурякозбиральні комбайни, світлотехнічна апаратура, радіоапаратура, бавовняні тканини, скляний і фарфоровий посуд, швейні вироби, ялинкові прикраси, взуття, цукор, спирт, молочні та м’ясні вироби та ін. Але вже у кінці ХХ ст.., коли область, як і вся Україна, опинилася у економічній кризі, обсяги виробництва промислової продукції різко зменшились, потужні підприємства, передовсім, машинобудівної, текстильної, взуттєвої та інших галузей майже зовсім припинили свою діяльність. Зменшилося й виробництво сільськогосподарської продукції, але не настільки високими темпами, як промислової і внаслідок цього область з індустріально-аграрної перетворилась у аграрно-індустріальну.
   Про невисокий рівень економічного розвитку області свідчать також показники валової доданої вартості, у розрахунку на 1 особу. У 2005 р. такий показник становив 2740 грн. (в Україні — 5114 грн.) У цьому показнику зростає частка сфери послуг (зв'язку, фінансування і кредитування, комп'ютерного обслуговування, торгівлі тощо). У 2005 р. галузі, які надають різноманітні послуги, виробляли майже 45 % валової вартості (у 1995 р — 37 %).
   У господарстві області діють підприємства різних форм власності — державної, акціонерної, кооперативної тощо. Серед підприємств переважають малі — понад 2,6 тис, господарські товариства — понад 1,4 тис. та акціонерні товариства — 143. У загальнодержавній власності перебуває лише 40 підприємств.
   У сільському господарстві зростає кількість індивідуальних селянських (у т. ч. фермерських) господарств. У 2001 р. в області їх було 697 (майже третина від загальної кількості сільськогосподарських підприємств).
   Упродовж останніх років посилюється вплив малого підприємництва на насичення ринку товарами і послугами. Це свідчить про формування ринкової структури економіки. Уже понад 8,3 тисячі об'єктів підприємницької діяльності функціонують у різних галузях господарства області. Серед них — малі підприємства, кооперативи, спільні підприємства з іноземними інвесторами. Найбільше таких об'єктів у торгівлі і громадському харчуванні (понад 65 %), у промисловості — 15 %, у побутовому обслуговуванні — 3,3 %. У їхньому функціонуванні важливу роль відіграють іноземні інвестиції. На кінець 2002 р. їхні обсяги становили понад 26 млн. дол. США. Більшість з них були спрямовані у підприємства м. Тернополя, передусім в харчову промисловість, виробництво будівельних матеріалів, торгівлю тощо. Та обсяги іноземних інвестицій в економіку області на сьогодні не є суттєвими. Вони могли б бути вагомішими за умови законодавчого захисту іноземних інвесторів від банкрутства.
   В області успішно функціонують підприємства з іноземним капіталом: “Добра вода” (українсько-чеське з виробництва мінводи і безалкогольних напоїв), СП “Ватра-Шредер” (українсько-бельгійське з виробництва світлотехнічної продукції), ТОВ “Янке-Україна” (українсько-німецьке з виробництва яблучного соку), “Біллербек-Україна” (австрійське, виробництво перо-пухових виробів), компанія “Терланд Агро” (українсько-ірландське) і “Ліндеванг” (українсько-датське з виробництва сільськогосподарської продукції та ін.).
   Провідне місце серед галузей промисловості займає харчова. У ній виділяються цукрова, м'ясна, молочна, спиртово-горілчана, тютюнова, кондитерська, плодоовочеконсервна, борошномельна та інші галузі. На першому місці серед них за обсягом продукції — цукрова промисловість. В області діє 9 цукрових заводів (Велика Березовиця, Борщів, Бучач, Збараж, Ланівці, Козова, Кременець, Хоростків, Чортків). Найпотужніші з них — Чортківський, Кременецький, Хоростківський. Виробництво цукру постійно збільшувалось до 1990 р. У 1990 р. воно становило 442 тис. т. До 2002 р. обсяги виробництва зменшилися до 105,7 тис. т, заводи працюють не на повну потужність.
   Плодоовочеконсервна промисловість розвивається, як і цукрова, на місцевій сировині. Переробка овочів і фруктів здійснюється на 10 консервних заводах (Підгайці, Мельниця-Подільська, Скала-Подільська, Вишнівець, Теребовля, Копичинці, Заліщики, Гримайлів, Бережани, Підволочиськ), Залізцівському заводі продтоварів та ін. Значне зменшення потреб населення, зумовлене низькою купівельною спроможністю, впливають на зменшення потужностей заводів, значна частина сировини не переробляється. Це ж стосується і виробництва мінеральних вод і прохолодних напоїв.
   В області виробляється спирт, лікеро-горілчані вироби (м. Чортків, с. Новосілка Підволочиського району, с. Козлів Козівського району, с. Ковалівка Монастириського району, с. Струсів Теребовлянського району, с. Мишковичі Тернопільського району та ін.), крохмаль (с. Пробіжна Чортківського району), харчові концентрати (с. Колиндяни), пиво (Микулинці, Тернопіль), тютюнові вироби (с. Ягільниця Чортківського району, Монастириська, Борщів).
   Молочна промисловість виробляє масло, сир, свіжомолочні продукти, сухе знежирене молоко. Найбільшими підприємствами цієї галузі є Тернопільський молокозавод, Чортківський, Козівський, Монастириський, Бучаць-кий, Борщівський сирзаводи, маслозаводи — Шумський, Хоростківський, Підгаєцький, Підволочиський, Бережанський, Лановецький, Заліщицький, завод сухого знежиреного молока у Теребовлі. Виробництво продукції на цих підприємствах значно зменшилося порівняно з 1990 р (молока— у 12 разів, масла — у 5 разів, сиру — у 2,2 рази), водночас поліпшилась якість фасування, розширився асортимент продукції. Упродовж останніх років виникло чимало невеликих підприємств галузі, що розміщені як у містах, так і у сільській місцевості.
   М'ясна промисловість представлена Тернопільським і Чортківським м'ясокомбінатами, а також цехами, які переробляють м'ясо, та виробництвом окремими підприємцями. Основна продукція — м'ясні консерви, ковбаси, копченості, субпродукти, а також м'ясокісткове борошно, желатин, ферменти тощо.
   Підприємства борошномельної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості розміщені майже рівномірно на всій території області.
   Легка промисловість використовує місцеву (шкіра) і довізну сировину (бавовна, шерсть, текстиль тощо). У ній виділяються текстильна, швейна, галантерейна промисловість. Текстильна виробляє бавовняні тканини, пряжу, вату, текстильні вироби. її найбільшими підприємствами є виробниче об'єднання «Текстерно» в м. Тернополі, фабрика «Ватин» у м. Кременці, фабрика «Вілія» у Шумську. Але вони працюють не на повну потужність.
   Швейна промисловість виробляє третину продукції легкої промисловості області. Швейні фабрики розташовані у Тернополі, Почаєві, Чорткові, Монастириській. Існує ряд цехів та ательє індивідуального пошиття одягу в багатьох населених пунктах.
   Галантерейна промисловість випускає шкіряні й текстильні вироби широкого вжитку. Найбільшими підприємствами є шкіргалантерейна фабрика у смт. Вишнівець, фабрика «Подолянка» у Тернополі та «Галантерея» у м. Заліщики. Випуск продукції цієї галузі зменшився порівняно з 1990 р. у 9 разів.
   Взуттєва промисловість раніше розвивалась у Тернополі, Теребовлі та Почаєві. У роки економічної кризи ця галузь повністю занепала. Тепер вона відроджується в Теребовлі завдяки інвестиціям з Італії.
   Товари легкої промисловості (одяг, тканини) значною мірою відправляються за межі області, зокрема у країни СНД, Канаду, Польщу, Угорщину, Румунію, Німеччину та ін.
   Машинобудування і металообробка є важливою галуззю важкої промисловості, яка донедавна розвивалась прискореними темпами. Усі підприємства працюють на довізному металі й випускають трудомістку продукцію— електротехнічні прилади, апаратуру для запису і відтворення звуку, світлотехнічне обладнання, бурякозбиральні комбайни тощо.
   Найбільші підприємства— виробничі об'єднання «Оріон», «Промінь», «Ватра», «Комбайновий завод». В останні роки вони значно скоротили випуск продукції. Науково-технічне підприємство «Промінь» (у минулому «Сатурн») налагодило випуск антенних систем для супутникового телебачення і зв'язку. Металообробка має місцеве значення. Металообробні підприємства є в Тернополі, Чорткові, Бучачі, Підгайцях, Збаражі, Товстому. Вони невеликі, основна їхня продукція — литво, цвяхи, металевий та емальований посуд тощо. Функціонує ряд підприємств з ремонту сільськогосподарської техніки (Чортків, Збараж, Гусятин, Підгайці, Бучач тощо), вантажних та легкових автомобілів, автобусів (Тернопіль, Великі Бірки). Виробництво вентиляційних і охолоджувальних промислових установок налагоджено у Микулинцях, вимірювальних приладів у Підволочиську, машин для переробки сільськогосподарської продукції — у Великій Березовиці.
   У виробництві промислової продукції області поступово знижується частка деревообробної промисловості. Це пов'язано зі зменшенням кількості місцевої і довізної сировини (переважно з півночі Європейської частини Росії"). Основна продукція галузі — меблі, тара, столярні вироби, будівельні матеріали, її випускають Тернопільська, Кременецька, Бережанська меблеві фабрики, виробниче об'єднання «Технотерн», тернопільська фірма «Нова», Потуторський, Озернянський деревообробні заводи, Козівська фабрика «Темп», чимало приватних підприємств.
   Промисловість будівельних матеріалів сформувалась на основі використання місцевих нерудних корисних копалин. Випускаються залізобетонні конструкції, цегла, вапно, гіпс, асфальт тощо. Підприємства цієї галузі рівномірно розміщені на всій території області, але внаслідок зменшення обсягів будівництва випуск продукції значно скоротився. Найбільші підприємства з виробництва збірних залізобетонних конструкцій розміщені у Тернополі, смт. Дружба і Велика Березовиця, кахлю і керамічної плитки — смт. Монастириській, видобутку і обробки каменю — Тернополі, Теребовлі, Бережанах, Скалі-Подільській, смт. Дружба, селах Застіночне, Струсів і Слобідка.
   Будівельне скло і скляний посуд виробляють на склозаводі у Бережанах, скляну тару — у селах Плотича Тернопільського району та Госулівка Чортківського району, а фарфоро-фаянсовий посуд — ум. Тернополі. Продукція цих підприємств — скляні та фарфорово-фаянсові вироби, відповідають світовим зразкам і користуються попитом як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.
   В області також налагоджено виробництво штучних ялинок та ялинкових прикрас. Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас підтримує зв'язки з підприємствами Львова, Полтави, Житомира, Польщі та Німеччини. Продукцію фабрики знають у країнах СНД, Канаді, Польщі, Угорщині тощо.
   Хімічна промисловість випускає продукцію побутової хімії, штучну шкіру, вироби із пластмас. Найрозвинутіша вона у Скалаті (фабрика «Лотос» випускає мило, препарати для очищення і полірування). Штучні шкіри та вироби з них виготовляють на тернопільській фабриці «Вінітекс». Виробництво труб, пластику і профілів з пластмаси здійснюється на підприємстві «Пластик» у Почаєві, а різноманітних пластмасових виробів — на малих підприємствах у Підволочиську, Теребовлі, Бучачі, смт. Дружба, Товсте, Хоростків, Вишнівець та інших. Фармацевтичні препарати випускає Тернопільська фармацевтична фабрика, малі підприємства у Збаражі і Тернополі, а парфумерну продукцію — ус. Нагірянка Чортківського району.
   Роль паливно-енергетичної промисловості у виробництві промислової продукції незначна. Це пов'язано з тим, що дана галузь не має для свого розвитку на території області жодних ресурсів. Тут діє сім маленьких гідроелектростанцій (Більче-Золотецька, Касперівська, Скородинська, Янівсь-ка, Кудринецька, П'ятничанська, Коропецька). Сумарна їхня потужність — 8,1 тис. кВт. Енергопостачання області здійснюється від генераторів Вінницької енергосистеми (переважно від Бурштинської ДРЕС).
   Природний газ поступає в область магістральними газопроводами Торжок — Долина, Дашава — Київ, Уренгой — Помари — Ужгород, «Союз».
   Промисловість має певні особливості розміщення на території області. Тут сформувались такі елементи її територіальної структури: галузеві і багатогалузеві промислові центри, промисловий вузол.
   Важливе місце в господарстві Тернопільської області традиційно займає агропромисловий комплекс (АПК). Для його розвитку тут є сприятливі природні й економічні умови. АПК— це міжгалузевий комплекс, який формується на основі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Основою для його розвитку є сільське господарство. Воно дає сировину для легкої і харчової промисловості області, забезпечує населення продуктами харчування.
   На території Тернопільської області розташовано 2,6% сільськогосподарських угідь і 2,7% орних земель, виробляється 3,0% продукції сільського господарства України. Рівень розвитку даної галузі характеризують показники виробництва сільськогосподарських продуктів на одну людину. Вони постійно знижувалися упродовж останніх років, проте залишалися дещо вищими, ніж у середньому в Україні.
   У Тернопільській області виробляється в розрахунку на кожну людину значно більше, ніж у країні, зерна, картоплі, молока і м'яса, але значно менше — овочів і фруктів. В останні роки в області, як і в усій Україні, спостерігається деякий спад виробництва майже усіх сільськогосподарських продуктів. Це пов’язано значною мірою із реформуванням сільського господарства. Зазнали змін сільськогосподарські підприємства – понад 1.3 тисячі господарств, на основі майнових і земельних паїв членів господарств створено нові господарства – 322 приватних, 249 товариств з обмеженою відповідальністю, 17 сільськогосподарських кооперативів та ін. В області є 617 селянських фермерських господарств, які використовують 4% від сільськогосподарських угідь (в середньому на одне фермерське господарство припадає 63 га ріллі). Серед них є 50 великотоварних господарств, у їх володінні знаходиться понад 20 тис. га сільгоспугідь. У виробництві більшості видів сільськогосподарської продукції переважають індивідуальні селянські господарства. У 2004 р. вони виробляли 96.5% картоплі, 95.7% овочів, 93.3% молока, 88.1 % м’яса, 78.1% яєць, понад 50% цукрових буряків в області (займали 46% ріллі).
   Серед галузей сільського господарства перше місце в області посідає рослинництво. Воно дає 62,6% товарної сільськогосподарської продукції (2005 p.). Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови і значна кількість трудових ресурсів є базою для вирощування тут різноманітних сільськогосподарських культур.
   Найбільші посівні площі в області займають зернові культури (64.1%), а серед них— озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, кукурудзу, гречку, овес тощо. Найвища частка зернових культур у посівних площах південної і центральної частин області. Урожайність пшениці в області становила у 2004 р. 25,5 ц/га, найвища вона в Гусятинському, Чорт-ківському, Підволочиському районах — 30-33 ц/га.
   Серед посівних площ технічних культур на першому місці — цукрові буряки. Вони займають 7,5% усіх посівних площ області. Найбільша концентрація посівів буряків — у центральних районах. Тут і найвища їхня врожайність — біля 200 ц/га.
   В області вирощують тютюн. Посіви тютюну найбільші в Борщівському, Заліщицькому і Чортківському районах.
   Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі — цінного продукту харчування, корму, сировини для спиртово-крохмальної промисловості. Вирощують картоплю в усіх районах області. Середня її врожайність — 130 ц/га.
   Природні умови Тернопільської області сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур незначні (1,1%). Найвищий показник частки овочів у посівних площах Тернопільського, Заліщицького районів. Овочівництво було збитковою галуззю сільського господарства в умовах колективного господарювання, і тому площі овочевих культур скорочувались. Це невиправдано, бо споживання овочів в області ще значно менше від норми. На одну людину в області споживається в 1,2 разу менше овочів, ніж в Україні. Головними овочевими культурами в області є капуста, морква, столовий буряк тощо. Із розширенням індивідуальних та фермерських господарств збільшуються площі вирощування помідорів, зеленого горошку, кабачків, огірків, цибулі та інших овочевих культур, які дають в області високі врожаї.
   У Тернопільській області ще невисокий рівень концентрації садівництва. На 100 га орних земель тут припадає 1,7 га садів. Урожайність садів і ягідників невисока, хоча умови для садівництва сприятливі майже в усіх частинах області (крім районів із чорноземно-карбонатними і лучно-чорноземними грунтами). Найкраще розвинуте садівництво у Придністров'ї. У Заліщицькому районі займаються виноградарством.
   Майже половину посівних площ області займають кормові культури. Серед них переважають горох, кукурудза, вика, кормовий буряк тощо. Розширюються посіви культур із високим умістом білка — люцерни, ріпаку, конюшини. Вони використовуються як цінний корм для тварин.
   Тваринництво є другою галуззю сільського господарства в області. Для його розвитку тут є сприятливі умови: польове кормовиробництво, надходження відходів від харчової промисловості, виробництво комбікормів, наявність пасовищ та ін.
   Найважливішими галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво. Розвинуті також вівчарство, бджільництво, кролівництво, рибництво. В останні роки спостерігається значне зменшення поголів'я в усіх галузях тваринництва.
   Скотарство в області має молочну спеціалізацію. Приблизно половину поголів'я великої рогатої худоби становлять корови. Переважають чорно-ряба, червона польська і симентальська породи, які мають високу продуктивність. Середній надій молока від однієї корови становить 2,7 тис. кг на рік (в Україні — 1,7 тис. кг). Упродовж останніх 10 років поголів'я худоби зменшилося у 2,6 разу, що пов'язано з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств. Найвища щільність поголів'я великої рогатої худоби у Зборівському, Підволочиському, Тернопільському, Теребовлянському і Гусятинському районах.
   Свинарство є важливою галуззю тваринництва. В області є сприятливі умови для збільшення поголів'я свиней. Щільність поголів'я свиней в області значно менша, ніж в Україні, що значною мірою зумовлено скороченням поголів'я (упродовж 1991-2001 pp. — у 2 рази). Найбільш розвинене свинарство в центральних районах, поголів'я свиней збільшується у власних підсобних господарствах населення.
   Птахівництво в області найкраще розвинене у Тернопільському, Зборівському, Збаразькому, Борщівському і Гусятинському районах. Найбільшою є Тернопільська птахофабрика.
   Бджільництво є важливою галуззю у селянських спілках та індивідуальних господарствах. Його основна продукція — мед, вощина, прополіс тощо.
   На території Тернопільської області розвинуті майже всі (крім морського) види сучасного транспорту. Вони пов'язані між собою і утворюють транспортну систему області, яка є складовою частиною транспортної системи України. Провідне місце серед видів транспорту за величиною перевезень займає автомобільний. Ним здійснюється 93% перевезень вантажів і 50% пасажирів у області.
   Довжина автомобільних шляхів 5,6 тис. км (2005р.), причому 5,1 тис. км — це дороги із твердим покриттям. У середньому на 1 тис. км2 території припадає 405 км автомобільних шляхів, а із твердим покриттям — 358 км (в Україні ці показники становлять відповідно 270 і 247 км).
   Отже, можемо стверджувати, що область має доволі густу мережу автошляхів. Найважливіші автомагістралі перетинають область із півночі на південь (Дубно — Кременець — Тернопіль — Заліщики — Чернівці) і з заходу на схід (Львів — Зборів — Тернопіль — Підволочиськ — Хмельницький), важливою є також автомобільні дороги Тернопіль — Бучач — Івано-Франківськ та Тернопіль — Чортків — Кам'янець-Подільський. Вони забезпечують міжобласні і внутрішньообласні зв'язки. Крім того, перевезення в межах області здійснюють автомобільними дорогами обласного значення. Серед них найважливішими є: Тернопіль — Бережани, Тернопіль — Гусятин, Галич — Підгайці — Теребовля — Тернопіль; Тернопіль — Кременець, Тернопіль — Залізці — Почаїв тощо.
   Автомагістралі Брест-Чернівці, Київ-Львів і Київ-Ужгород сполучають область з Білорусю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною. Відстань від Тернополя до найближчих європейських країн – 220-250 км.
   Перевезення вантажів і пасажирів здійснюють понад 130,1 тис. автомобілів. Із них 68% — вантажні автомобілі. Автобусні маршрути пролягають в усі кінці області, ними курсує понад 2,5 тис. автобусів і мікроавтобусів.
   Міський електротранспорт працює в Тернополі. Довжина тролейбусних маршрутів сягає 70 км. За 2001 рік тролейбусами перевезено понад 36 млн. пасажирів.
   Залізничний транспорт займає важливе місце у вантажо- і пасажироперевезеннях. У структурі вантажообігу його частка становить 61 %, а у пасажирообігу — 60 %. У 2001 р. ним перевезено понад 0,9 млн. т вантажів і 6,2 млн. пасажирів. Довжина залізниць в області становить 637 км. Щільність залізничної мережі на території області становить 45,9 км на 1 тис. км2, що значно перевищує такий же показник в Україні (37,6 км). Найбільша щільність залізниць у центральній частині області, а найменша — у північній.
   Мережа залізниць на території області сформувалась ще в минулому столітті. Перша залізниця з'єднала Підволочиськ із Тернополем і Львовом у 1871 році. У кінці XIX ст. було прокладено залізниці Івано-Франківськ — Бучач — Чортків — Гусятин — Ярмолинці з відгалуженням на Заліщики (1884 ) і Бережани — Тернопіль (1897 ). На початку XX ст. вступили до ладу залізничні колії Тернопіль — Збараж (1906) і Бережани — Підгайці (1909 ). Остання залізниця, як і залізниця Бучач — Монастириська — Івано-Франківськ, була зруйнована в роки війни і досі ще не відновлена. Найваж-ливіші залізниці Київ — Львів і Тернопіль — Чернівці перетинають область зі сходу на захід і з півночі на південь. Ними перевозиться різноманітна продукція за межі області, поступає паливо і сировина з інших регіонів. Перевезення в межах області здійснюється залізницями Тернопіль — Ланівці, Тернопіль — Підволочиськ, Тернопіль — Бережани, Тернопіль — Заліщики тощо. Ділянка залізниці Львів — Підволочиськ електрифікована.
   Через область проходять поїзди у Росію, Польщу, Чехію, Словаччину, Болгарію. Залізнична станція “Тернопіль” здатна пропускати на добу близько 17 тис. жителів і 1.2 тис.тонн вантажів.
   Водний транспорт розвинутий на р. Дністер нижче від м. Заліщики. Ним перевозяться в основному будівельні матеріали (гравій, галька), які добуваються із дна цієї річки.
   Авіаційний транспорт використовувався в області для перевезення пасажирів. Зараз він майже не функціонує. В області є аеропорт із пропускною здатністю 100 пасажирів за 1 год, 2 аеродроми (Борщів і Мельниця-Подільська), 1 вертодром (с. Лопушне Кременецького району). Але вони використовуються дуже рідко.
   У тісному взаємозв'язку з виробничою сферою перебуває сфера послуг, її галузі задовольняють потреби людей у матеріальних та духовних послугах. До складу цієї сфери входять освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, побутове обслуговування, торгівля, зв'язок тощо. Однією з провідних галузей є зв’язок. Тут експлуатується 538 АТС “Укртелекому”, діють оператори пейджингового зв’язку, ЗАТ “УТЕЛ”, “Інфоком”, “Київ стар GSM”, СП “Український мобільний зв’язок”, провайдери Інтернет та IP-телефонії. Кількість користувачів стрімко збільшується.
   Важливого значення в області надається розвитку освіти. Тут постійно збільшується кількість людей, які навчаються у закладах різних рівнів.
   Особливо зросла кількість студентів вузів. В області працює 4 державні університети — педагогічний, технічний, економічний та медичний. Усі вони розміщені у м. Тернополі. Є ще також низка недержавних вузів — комерційний інститут, експериментальний інститут педагогічної освіти, інститут економіки і підприємництва (м. Тернопіль), інститут менеджменту та аудиту (м. Бучач) та інші.
   Розміщення училищ, коледжів і технікумів є рівномірним на всій території області. Вони є майже в кожному районному центрі й в інших міських поселеннях. Серед них — комерційний, кооперативний, радіоприладобудівний технікуми і Галицький коледж у Тернополі, агротехнічні коледжі в Бережанах і Борщові, аграрні коледжі в Бучачі і Заліщиках, політехнікум у смт. Гусятин, музичне училище і філія Ужгородського художнього училища в Тернополі, педагогічний коледж, медичне училище, лісотехнічний технікум у Кременці, медичне і педагогічне училища в Чорткові, вище училище культури в Теребовлі. Профтехучилища, які готують фахівців для сільського господарства, розміщені в невеликих міських поселеннях або у великих селах (Скалат, Гримайлів, Підгайці, Залізці, Вишнівець тощо).
   В області діє понад 900 шкіл, у яких працює понад 17,8 тисяч учителів. Кількість учнів у школах зменшується, починаючи з 70-х років ХХ ст. Причиною цього є зменшення кількості дітей шкільного віку внаслідок зниження рівня народжуваності. Крім цього, значна частка школярів старших класів залишає школу і переходить на навчання в ліцеї, коледжі тощо.
   Важливу роль у справі освіти і виховання дітей відіграють позашкільні дитячі заклади. Таких в області 69. Це — станції туристів, техніків, спортивні, музичні і художні школи, центри туризму і дитячої творчості, еколого-натуралістичні центри, школа народної творчості та ін.
   Дошкільне виховання здійснюється в дитячих садах і яслах. На території області їх нараховується понад 480 (у 2005 p.). Більшість із них розташовані в селах, але вони невеликі. У дошкільних закладах виховується менше третини дітей відповідного віку.
   З освітою тісно пов'язана наука. Вона розвивається як у вузах, так і в наукових закладах і підприємствах. У цій галузі зайнято в області понад 3,5 тис. осіб Більшість із них працює у вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах.
   Культура в Тернопільській області представлена мережею бібліотек, клубів, будинків культури, музеїв, театрів та ін. В області діє понад 1 тис. бібліотек, у них нараховується понад 8,5 млн. примірників книг і журналів (у середньому по 8 примірників на 1 жителя). В області діє два професійні театри — академічний драматичний і ляльковий, розташовані вони в Тернополі. У Бережанах, Кременці, Тернополі працюють державні краєзнавчі музеї. Цікавими є музей книги у Бережанах, музей козацької слави у Зборові, етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка у с. Велеснів, музей «Молотківська трагедія» у с. Молотків. Є також ряд меморіальних музеїв — Ю. Словацького у Кременці, Й. Сліпого— у с. Заздрість, С. Крушельницької— у с. Біла, родини Лепких — у Бережанах, О. Киселівської (Сіменович) — у Монастириській, Л. Курбаса — у Старому Скалаті, І. Блажкевич — у Денисові, І. Теслі — у с. Настасів тощо.
   В області доволі розгалужена мережа закладів охорони здоров'я: лікарень, поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, профілакторіїв, санаторіїв та ін. їхня кількість постійно зростає. Більшість закладів розміщені в міських населених пунктах.
   В області працює понад 5 тисяч лікарів, 12 тисяч працівників середнього медичного персоналу. Найвища забезпеченість лікарями в обласному центрі (54 лікарі на 10 000 жителів), а найменша— у Шумському районі (23 лікарі на 10 000 жителів).
   На території області зростає кількість хворих людей. Це пов'язано з погіршенням умов життя населення (ненормальне харчування, забрудненість продуктів, води, повітря тощо). Для надання їм кваліфікованої допомоги в області бракує ліків, немає належної матеріальної бази в лікарнях. Збільшується рівень захворюваності на туберкульоз, СНІД та серцево-судинні захворювання.
   Із виробництвом має тісні зв'язки галузь сфери послуг — торгівля і громадське харчування. В області торгівля складається із державної і приватної. В останні роки швидко розвивається приватна торгівля. Забезпечення жителів області місцями в підприємствах громадського харчування невисоке (22 місце в Україні), дещо вище воно в торгівлі (14 місце). На розміщення підприємств торгівлі та громадського харчування мають вплив особливості розселення. Міста і великі села є торгівельними центрами для навколишніх сіл. У великих селах є продовольчий і промтоварний магазини, а інколи спеціалізовані (госптовари, книгарні тощо). У невеликих селах є один магазин, де продають промислові і продуктові товари щоденного вжитку.
   У структурі роздрібного товарообігу переважають продовольчі товари (понад 58%, а у 1990 р. — 41,6 %).
   Серед продовольчих товарів важливе місце займають хлібобулочні, ковбасні, кондитерські й горілчані вироби, цукор, крупи, борошно.
   Забезпеченню населення різноманітними товарами сприяє зміна форм власності в торгівлі, зміцнення її матеріальної бази, що відбулося в останні роки.
   Важливою галуззю сфери послуг є побутове обслуговування. Воно включає послуги ремонту та пошиття одягу і взуття, трикотажних і шкіряних виробів, ремонту телерадіоапаратури, побутової техніки, послуги пекарень, лазень, хімчисток та інших установ. Обсяг реалізованих послуг значно вищий у міських населених пунктах, ніж у сільських. Значна кількість сіл не мають побутових установ, а існуючі зменшують обсяг послуг, бо не мають сировини, запчастин та ін. Зростають в області послуги, які надають людям кооперативи, приватні установи. Серед них нові види, такі, як послуги Інтернету, електронного зв'язку тощо.
   До сфери послуг належать також ті галузі, які займаються організацією відпочинку населення. Це туризм і санаторно-курортне господарство. Для їхнього розвитку в Тернопільській області є доволі сприятливі умови: значна кількість пам'яток природи, державних заказників, історико-культурних пам'ятників, мінеральні води, цілющі грязі, лісові масиви тощо. Найбільш приваблюють туристів своєрідні об'єкти природи — Кременецькі гори, Медобори, гіпсові печери, каньйон р. Дністер, Касперівський ландшафтний заповідник, старовинні парки — Скала-Подільський, Коропецький, лісовий заказник «Дача Галілея», дендропарки — Хоростківський, Гермаківський, Білокриницький.
   На архітектурні пам'ятки надзвичайно багаті міста Тернопіль, Бережани, Теребовля, Кременець, Почаїв, Гусятин, Бучач.
   Серед археологічних пам'яток доволі цікавими є залишки давніх поселень у с. Касперівці Заліщицького району і с. Більче-Золоте Борщівського району.
   Туристсько-екскурсійне обслуговування в області здійснюється турбазами (у с. Скоморохи Бучацького району, смт. Скала-Подільській і м. Заліщики), автобазою «Турист» (м. Тернопіль), бюро подорожей і екскурсій, приватними туристичними агентствами. До послуг приїжджих в області функціонує 28 готелів, 6 із яких у Тернополі. У них може проживати одночасно 2450 осіб. Наразі готелі використовуються лише на 20 % від їхньої повної потужності. Упродовж 2002 року у них побувало 50,1 тис. осіб. У готелях багатьох міст та селищ умови проживання та сервісне обслуговування не відповідають рівню сучасних вимог, у м. Підгайці та смт. Монастириська готелі відсутні взагалі.
   Тривалий відпочинок населення здійснюється в установах санаторно-курортного господарства. На території області діє 10 санаторіїв, 1 пансіонат, 4 санаторії-профілакторії. 4 бази відпочинку.
   Чимало людей є прихильниками короткочасного відпочинку— у лісі, біля річки. Найбільше навантаження припадає на ландшафти навколо міст Тернополя, Кременця, Чорткова, Теребовлі, береги рік та ставків. У всіх регіонах області є значні перспективи для розвитку «зеленого туризму», тобто відпочинку міських жителів у сільській місцевості. Найкращі умови є у горбогірних районах області та у Придністров'ї.
   В сучасних умовах переходу економіки регіону на ринкові відносини постає питання реструктуризації господарства. Для цього важливо визначити галузі пріоритетного розвитку, які могли б поступово “витягнути” за собою весь регіон. Такі галузі було визначено на Інвестиційному форумі, що відбувся восени 2005 року, це – сільське господарство, транспорт, туризм, харчова промисловість. Ці галузі є також пріоритетними напрямками іноземного інвестування.
   Головними напрямами структурної трансформації економіки на найближчі роки є:
-перетворення області в гармонійно розвинутий осередок сучасної за європейськими стандартами території із багатогалузевою спеціалізацією в сільському господарстві, переробній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, радіоелектронній промисловості. На перспективу область повинна, не лише повністю задовольнити власні потреби у продовольстві, окремих видах сучасних сільськогосподарських машинах, окремих виробах радіоелектронної та світлотехнічної промисловості, але значно збільшити їх поставки у загальнодержавний фонд та на експорт.
-закриття та перепрофілювання промислових підприємств із застарілими енергозатратними технологіями та неконкурентоспроможною продукцією.
-конверсія підприємств військово-промислового комплексу з метою ефективного використання їх потужностей та подвійних технологій.
-технічне переоснащення і реконструкція старих підприємств переробної галузі, приведення їх потужностей у відповідність із ресурсами сільськогосподарської сировини.
-подальший розвиток власної бази із виробництва будівельних матеріалів за рахунок раціонального використання місцевих родовищ мінеральної будівельної сировини, проведення реструктуризації підприємств будіндустрії.
-раціональне використання природних, в тому числі рекреаційних ресурсів. Розвиток курортів Гусятинського та Заліщицького районів, максимальне використання унікальних історичних пам’яток та природних зон.
-поліпшення територіальної структури і розміщення продуктивних сил з метою максимального самозабезпечення територіальних громад власними джерелами фінансових ресурсів.



 

головна україна тернопільська область