світ географії та туризму      Тернопільська область        про Україну

 

Населення Тернопільської області

Населення Тернопільської області

   Тернопільщина належить до давньозаселених земель. М'який клімат із достатнім зволоженням, рівнинна територія, наявність горбів і терас для стоянок, значні лісові масиви із звіриною та ягодами сприяли активному заселенню цієї території в давнину. Вчені відносять початки заселення нашого краю, як частини лісостепу України, до раннього палеоліту (150 тис. р. тому). Поселенцями були мисливські племена, які полювали на дичину в лісах, займалися рибальством і збиральництвом, проживаючи у стоянках.
   Важливим етапом заселення нашого краю був період трипільської культури (IV—II тис. р. до Р.Хр.), залишки поселень цього часу виявлено у Придністров'ї. Тоді люди вже переходять від мисливства до скотарства, від збиральництва— до землеробства. З'являються перші промисли— виготовлення гончарних і дерев'яних виробів, примітивних знарядь праці. Уже в першому тисячолітті до нашої ери землеробсько-скотарські племена формують племінні об'єднання, які проживають в укріплених городищах і курганах, залишки яких збереглися до наших днів.
   У період черняхівської культури (II-IV ст. до Р.Хр.), населення проживає у неукріплених поселеннях значних площ (30-30 га), про що свідчать могильники і городища.
   Розпад общинно-родового устрою і формування феодальних виробничих відносин (XVIII ст.) сприяли активному заселенню нашого краю, як і лісостепу загалом, виникненню сіл, ремісничих поселень і центрів-градів (містечок). У цей час на території Тернопільщини виникли перші містечка — Теребовля, Шумськ, Микулинці, Збараж, Кременець. У феодальний період навколо дворів феодалів утворювалися села. В окремих із них селяни і ремісники обмінювались своєю продукцією, і поступово ці села перетворилися в містечка. До таких у той час (XVI ст.) належали Бережани, Бірки, Буданів, Залізці, Зборів, Гусятин, Золотий Потік, Тернопіль, Чортків, Копичинці. Чимало містечок у феодальний період виконували, крім торгівельних, й оборонні функції і були центрами колонізації території з боку польської шляхти та німецьких колоністів.
   Розвиток містечок і сіл в XV-XVII ст. стримувався нападами турків і татар. Багато населених пунктів спустошувалися цілком і пізніше вже ніколи не досягали свого попереднього рівня розвитку.
   У XVII-XVIII ст. триває активний процес заселення території. Швидко розвиваються міста, які одержали магдебурзьке право, — Бережани, Бучач, Борщів, Гусятин, Золотий Потік, Кременець, Зборів, Залізці, Тернопіль, Теребовля, Товсте, Підгайці, Чортків, Устя-Зелене.
   У 1772 р. територія сучасної Тернопільщини була розділена між Австрією та Росією. Це значно вплинуло на розвиток поселень, їхнє розміщення, особливості забудови, на умови життя і діяльності людей. Північна частина області (теперішній Кременецький, Шумський і Лановецький райони) відійшли до складу Росії, а решта території - до Австрії. У цих країнах існувало на той час кріпосне право, і це стримувало розвиток міст. Однак в Австрії це право було скасоване раніше, ніж в Росії, і тому на її території швидше почала розвиватись промисловість, транспорт, торгівля. А це позначилося на розвитку поселень, насамперед міст та містечок нашого краю. Від 1809 до 1815 р. уже половина Тернопільщини і м. Тернопіль належали до Росії.
   На початку XX ст. густота населення на території області була високою (99 осіб/км2). Більшість його проживала в селах. Постійне збільшення сільського населення призводило того, що потреби у сільськогосподарських працівниках були менші від пропозиції у 2-3 рази. Це так зване аграрне перенаселення. Воно було головною причиною еміграції селян із території Тернопільщини кінця XIX, початку XX ст. Еміграція мала масовий характер і була спрямована спочатку в балканські країни, Францію, Німеччину, а пізніше — за океан (США, Канада, Аргентина, Бразилія та інші держави). Із 1890 до 1938 рр. із території теперішньої області в пошуках кращої долі виїхало близько 350 тис. осіб
   Значних втрат зазнало населення області в роки Першої світової війни і в післявоєнний період— період боротьби українського народу за національне і соціальне визволення. Згадкою про це є братські могили українських січових стрільців, насипані майже в кожному селі області.
   На початку XX ст. на території Тернопільщини виникло дуже багато малих сіл. У північній частині області, яка входила до Волинської губернії Росії, проводилась столипінська реформа. Селянам дозволялось виходити з общини й утворювати хутори.
   На всій території Тернопільщини після 1920 р. унаслідок окупації її Польщею виникали дрібні поселення польських землевласників («осади»).
   Значні зміни в чисельності та розселенні населення відбулися в області в роки Другої світової війни і в післявоєнний період. У боротьбі проти фашистських загарбників і сталінського режиму загинуло багато молоді — вояків Української Повстанської Армії. Значна кількість хлопців і дівчат була вивезена в Сибір, у північні райони колишнього СРСР. Створення колгоспів і радгоспів у післявоєнний період відбувалося насильно. Особливо потерпіли в цей час жителі хуторів, яких називали куркулями. У них відбирали землю, хату, худобу, реманент, а самих (часто з малими дітьми) вивозили в Сибір. Це призвело до зменшення людності багатьох сіл, особливо хуторів. А остаточно хутори в області було знищено в 70-ті роки XX ст. У цей час партійні та радянські органи області оголосили їх «неперспективними» селами, і вони штучно приєднувались до великих сіл.
   У післявоєнний період в області активно розвивалися міські населені пункти. Це пов'язано з тим, що багато сіл і містечок стали районними центрами. У них збудовані промислові підприємства, культурно-освітні, медичні, побутові, торгівельні та інші заклади. Чисельність населення в таких населених пунктах значно зросла. Але після скорочення кількості районів у області (70-ті роки XX ст.) багато з колишніх райцентрів занепало і кількість населення в них зменшилась.
   У сучасний період в області відбувається зменшення людності міських і сільських населених пунктів через значні обсяги еміграції та природне скорочення населення.
   За чисельністю населення Тернопільщина займає передостаннє місце серед областей України. За переписом 2001 р. тут проживало 1142,0 тис. осіб, а станом на 1.01.2006р. — 1120.0 тис. осіб. Це значно менше від довоєнного рівня (у 1940 р. — 1433,5 тис. осіб). Такий стан зумовлений значними втратами людей у роки війни і в післявоєнний період, сучасними міграціями населення за межі області. В останні роки чисельність населення в області майже не змінилася. Між переписами населення 1979 р. і 1989 р. вона збільшилась на 5,8 тис. осіб, а за 1989-2001 pp. зменшилася майже на 27 тис. осіб. Кількість населення майже в усіх районах області (крім Тернопільського) зменшується. Особливо значне зменшення населення у Зборівському, Теребовлянському, Бережанському районах.
   Зміни в чисельності населення області відображаються демографічними показниками. Основними з них є коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення.
   Тернопільщина належить до областей України з низькими темпами природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається із середини 70-х років ХХ ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності та зростанням смертності населення. Це підтверджують такі дані: у 1960 на 1000 людей народжувалось 21,7, а помирало 7,9 осіб, у 1992 ці показники становили 13,8 і 13,9 осіб, в 2000 р. — 9,6 і 14,3 осіб, а у 2005 р. – 9,9 і 14.4 осіб. Упродовж останніх років відбувається зменшення чисельності населення на 5-6 тис. осіб за рік. Серед найголовніших причин назвемо такі: погіршення умов життя людей, процес «старіння населення», міграції молоді за межі області тощо. Старіння населення — це зменшення частки молоді та дітей і збільшення частки людей пенсійного віку в загальній чисельності населення. У Тернопільській області люди пенсійного віку становлять понад 24% від всього населення. Тому показники смертності доволі високі. Максимум смертей припадає на чоловіків у віці понад 40 років, а жінок - понад 50 років. У віці до 1 року помирає щороку 150-200 дітей. Найпоширенішими причинами смертності в області є хвороби серцево-судинної системи, органів дихання, злоякісні пухлини, травми.
   Кризові явища в економіці призвели до зниження рівня життя людей та несприятливої демографічної ситуації в області, як і в Україні загалом.
   Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення значно відрізняються в різних частинах області, у міських та сільських поселеннях. Найвищий природний приріст має населення м. Тернополя (1,8 осіб на 1000 жителів), але він значно нижчий, ніж у попередні роки (в 1997 р. - 5,9 осіб на 1000 жителів). Незначний природний приріст мають окремі міські поселення. В усіх адміністративних районах області спостерігаються від'ємні показники природного приросту населення. Це означає, що в них кількість померлих перевищує кількість народжених. Найбільше природне скорочення населення у Зборівському, Лановецькому, Підволочиському, Підгаєцькому районах.
   Природне скорочення населення свідчить про процеси депопуляції населення в області. Цьому сприяють також міграції. Міграції— це різноманітні види просторового переміщення людей між окремими територіями і населеними пунктами. Серед них виділяються постійні, сезонні і так звані «маятникові» міграції.
   Тернопільщина тривалий час була районом виходу мігрантів. Особливо значні потоки мігрантів формувалися з цієї території в середині й кінці XIX століття. Спочатку селяни у пошуках кращої долі виїжджали в європейські держави, а пізніше — у країни Америки. Друга велика хвиля економічної міграції населення припадає на 20-30-ті роки XX століття. Тоді з території Тернопільщини виїхало понад 125 тис. осіб Це була переважно економічна (заробітчанська) міграція. Нова хвиля міграції— кінець XX - початок XXI ст., викликана погіршенням умов життя внаслідок затяжної економічної кризи.
   Міграція населення з політичних мотивів була найбільшою у воєнний і післявоєнний періоди. Тоді значна частина людей, рятуючись від сталінських репресій, шукали притулку за кордоном. А інша частина - репресоване населення - була насильно вивезено в північні й сибірські райони колишнього Союзу РСР. З області переселено місцевих поляків на територію Польщі, а українців із Польщі — на територію області.
   Сучасні міграції населення мають соціально-економічні причини. Щороку певна кількість працездатного населення виїжджає з області на заробітки, деяка частина повертається назад. Уже з 1995 р. сальдо міграції є від'ємним, тобто кількість людей, які від'їжджають за межі області, більша від кількості людей, які приїжджають. Це позначається на чисельності населення області, що постійно знижується внаслідок від'ємного природного, а тепер і механічного приросту населення. Серед мігрантів значна частина тих, що виїжджають на сезонні заробітки (найбільше — у східні та південні області України, Росію, Польщу, Чехію, Англію, Грецію, Іспанію, Італію, Португалію, Німеччину, США, Ізраїль тощо). Сумарна кількість трудових мігрантів загалом у області станом на 1 жовтня 2001 р. становила 42,4 тис. осіб. За даними сільських рад, у 1 994 селах області станом на 1 жовтня 2001 р. чисельність громадян, які працюють за межами України, склала 20 тис. осіб, або 6,33 % від кількості сільського населення у працездатному віці, у т. ч. 11,9 тис. чоловіків та 8,2 тис. жінок. Найбільші обсяги міграцій населення із м. Тернополя, Тернопільського, Заліщицького, Бучацького, Борщівського, Чортківського районів.
   Основні потоки мігрантів формуються, як і раніше, із сільської місцевості, але в останні роки постійно збільшується механічний рух населення із міст унаслідок зупинки промислових підприємств, скорочення працівників багатьох установ і закладів. Починається також зворотний процес урбанізації— реурбанізація. Це повернення міських мешканців, які працювали на великих підприємствах і проживали в гуртожитках, у села. Поширені донедавна «маятникові міграції» населення (в окремі роки в них брало участь 20-25% сільського працездатного населення) різко зменшились унаслідок скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідації багатьох підприємств і установ, де були зайняті «маятникові мігранти». На це вплинуло зменшення кількості рейсів автобусів і приміських поїздів, подорожчання транспортних послуг. Зі зміною форм власності на землю деяка частина людей залишається працювати в селах, інша — мігрує за межі області.
   Більшість населення в області становлять жінки— 53,5%, а чоловіки — 46,5%. На кожні 1000 жінок припадає 866 чоловіків. У дитячому віці хлопчиків більше, ніж дівчаток, бо на кожні 10 дівчаток народжується 11 хлопчиків. У середньому і старшому віці чоловіків стає менше, ніж жінок. Це зумовлено вищим показником смертності чоловіків, більшою кількістю мігрантів серед них.
   У віковій структурі населення можна виділити 3 групи: 1) діти і підлітки (до 16 років); 2) працездатне населення (жінки віком 17-55 років, чоловіки 17-60 років); 3) люди пенсійного віку. Найбільша в області група працездатного населення (55,6%), але його частка в останні роки знижується. Ця група є основною у складі трудових ресурсів. Вона найбільша в м. Тернополі, бо сюди приїжджають на роботу і навчання люди з усіх частин області. В області зростає частка людей пенсійного віку. Найвища вона у Зборівському, Шумському, Лановецькому районах. У них переважає сільське населення, і з них формувалися основні потоки мігрантів у міста в попередні десятиліття.
   Кількість дітей та підлітків в області приблизно така ж, як пенсіонерів. Вона постійно зменшується в останні роки у зв'язку зі зниженням показників народжуваності.
   Є значні відмінності у статево-віковій структурі міського і сільського населення. У містах проживає 44,5% чоловіків і 42,9% жінок області. У міських поселеннях, як видно з таблиці 5, значно вища частка працездатного населення, ніж у сільській місцевості. У них теж менша частка людей пенсійного віку. В обласному центрі такі люди становлять менше ніж 10% від усього населення. Це пояснюється значним припливом в міста молоді з сіл у попередні роки та дещо вищим природним приростом населення у м. Тернополі порівняно із середніми показниками в області.
   Національний (етнічний) склад населення визначається за даними переписів населення. Згідно з останнім (2001 р.) на території Тернопільської області проживали люди 52 національностей. Переважну більшість населення становлять українці (97,2% — найвища частка серед областей України), є також росіяни, білоруси, поляки, євреї, ін.
   Такий склад населення сформувався під впливом політичних і соціально-економічних умов і зазнавав у процесі формування постійних змін.
   У Тернопільському воєводстві до возз'єднання західноукраїнських земель в УРСР основними національностями були українці, поляки, євреї, а також німці, чехи, вірмени та ін. Українці становили 70-75% від населення воєводства. Вони постійно зазнавали утисків із боку польського уряду. Жорстока експлуатація українців, насильне їхнє ополячення призводили до зростання кількості емігрантів серед українського населення, постійного зниження його кількості.
   На родючі землі Тернопільщини, як і всієї Галичини, відбувалося переселення поляків із західних воєводств Польщі. Це призвело до збільшення їхньої частки серед населення.
   У дорадянський період українці проживали в селах, а в більшості міст і містечок Тернопільщини вони становили менше ніж половину населення. Там переважало єврейське і польське населення.
   У XVIII ст. німців у воєводстві було небагато. їх спровадила сюди австрійська влада як зразкових господарів. Вони становили близько 0,9 % населення. На Тернопільщині були навіть німецькі села. Це Броніславівка Зборівського повіту, Бекерсдорф (нині Новосілка) Підгаєцького повіту, Конопківка поблизу Микулинець. (Саме засновник Конопківки німець Ян фон Конопка оцінив лікувальні властивості мінеральної води і започаткував курорт у цьому селі).
   Але вже у 1939-1940 pp. німці з Тернопільщини, як і з усієї Західної України, згідно з радянсько-німецькою угодою, були репатрійовані до Німеччини.
   Значні зміни в національному складі населення Тернопільщини відбулися в післявоєнний період. Звідси, як і з інших областей західної частини України, було переселено на історичну батьківщину поляків, чехів. Тільки на територію Польщі були евакуйовані майже 227 тис. осіб. До поселень, з яких виїхали ці люди, було переселено українців із Польщі, Чехословаччини. Із Польщі прибуло близько 160 тис. осіб. Ці переселення спричинили зниження частки польського, чеського населення і збільшення частки українців у національному складі населення Тернопільщини.
   Різко скоротилась порівняно з довоєнним періодом кількість євреїв. Вони масово були знищені в часи фашистської окупації, а частина з них емігрувала за кордон. У післявоєнний період на території Тернопільської області зросла кількість росіян і громадян інших національностей колишнього Союзу РСР. Вони були прислані сюди як фахівці для відбудови зруйнованого війною господарства, розвитку промисловості, колективізації сільського господарства.
   У сучасних умовах постійно зростає частка українського населення. Воно становить переважну більшість у населенні всіх адміністративних районів. Громадяни інших національностей проживають в основному в міських поселеннях. Найвища частка росіян серед населення Чорткова (9,9%), Тернополя (7,2%), Скали-Подільської (7,3%), Кременця (5,9%) та інших міст, де розміщувалися великі промислові підприємства та військові частини колишньої Радянської Армії.
   Найбільше поляків проживає в Підволочиському районі, а також у м. Тернополі, смт. Гусятині, смт. Гримайлові, м. Теребовлі та ін.
   Білоруси живуть переважно в Тернополі та Чорткові. У селах їх дуже мало.
   Євреї проживають тільки в містах, хоча в довоєнний період значна кількість була і в селах. Понад 80% із них проживає у м. Тернополі.
   Частка громадян інших національностей в області незначна. Серед них найчисельнішими є молдавани, вірмени, татари (понад 150 осіб), румуни, чуваші, азербайджанці, узбеки, грузини, німці (70-100 осіб). Дещо менше в області болгар, угорців, литовців, марійців, осетинів, латишів, греків, чехів, якутів, абхазців, гагаузів, туркменів, корейців, таджиків. Люди цих та інших національностей проживають переважно у м. Тернополі.
   Населення області проживає в різних за величиною і функціями населених пунктах. На території Тернопільщини нараховується 1055 поселень (на 1.01.2006 р.). Переважна більшість із них — села (96,6%), а міста і селища міського типу становлять 3,4% від усіх населених пунктів.
   Більшість населення Тернопільської області проживає в селах (57,3%). Кількість сільського населення та його частка постійно знижуються. Це пов'язано із природним скороченням населення в селах і збільшенням відпливу сільської молоді за межі області. Зменшення сільського населення спостерігається в усіх адміністративних районах, а найбільше - у Бережанському, Гусятинському, Козівському, Зборівському, Підволочиському.
   Сільське населення розміщене на території області нерівномірно. Його середня щільність — 46,0 осіб/км2. Найвища щільність — у центральних і південних районах, а найнижча — у північних. Сільські населені пункти відрізняються за величиною (людністю), функціями, зовнішнім виглядом. Середня людність сіл в області у 2006 р. становила 620 осіб. Більшість сільського населення (83,3%) проживає в середніх (500-1000 жителів) і великих (понад 1000 жителів) селах. Вони переважають у центральній і південній частинах області. А в західній і північній частинах значну частку серед сіл становлять малі (менше ніж 500 жителів).
   Найменші з них (менше ніж 100 жителів) називають хуторами. Для них характерна дуже висока частка людей старшого віку, від'ємний природний приріст, низький рівень розвитку соціальної сфери. В окремих із них немає навіть найнеобхідніших соціальних закладів — магазину, фельдшерсько-акушерського пункту. У 70-80 роки ці села відносили до категорії «неперспективних», і тому вони дуже занепали.
   В області постійно зростає чисельність міського населення. Його частка становить 4$§№ від усього населення області (в 1959 — 16,5%). Але за цим показником Тернопільщина посідає передостаннє місце серед областей України.
   В області — 35 міських поселень. Серед них 18 міст і 17 селищ міського типу.
   Міста Тернопільської області, крім обласного центру, належать до категорії малих міст. Тільки 2 з них — Кременець і Чортків — мають понад 20 тисяч жителів. А в таких містах, як Зборів, Монастириська, Копичинці, Підгайці, Скалат, Хоростків, проживає менше ніж 10 тис. осіб. У більшості міських поселень кількість жителів зменшується. Зменшилися в останні роки і темпи приросту м. Тернополя. Якщо упродовж 1959-1989 pp. чисельність населення міста збільшилася майже в 4 рази, то вже упродовж 1998-2000 pp. вона зменшилася майже на 5,8 тис. осіб. Це пояснюється тим, що тривалий час (1950-1990 pp.) у місто були спрямовані на роботу і навчання потоки молоді з сільської місцевості та малих міст. А тепер притік молодих людей незначний, звідси формуються найбільші потоки мігрантів за межі області. У м. Тернополі проживає 46 % міського населення області.
   Міські поселення області виконують різноманітні функції: промислові, транспортні, організаційно-господарські, адміністративні, культурно-освітні тощо.
   Тернопільщина — одна з областей України, у якій важливим чинником розвитку і розміщення господарства є трудові ресурси.
   Працездатне населення становить основну частину в складі трудових ресурсів міських і сільських поселень. Частка працездатних найвища в м. Тернополі, куди приїжджає на роботу і навчання молодь із сіл, а найнижча вона — серед населення тих районів, звідки найбільше виїжджають люди на заробітки. У них у складі трудових ресурсів більша частка людей пенсійного віку. В останні роки кількість пенсіонерів у складі трудових ресурсів зменшується. Зменшується також і кількість населення, зайнятого в усіх галузях господарства. Натомість збільшується кількість безробітних людей. Хоча за останніми офіційними даними на ринку праці відбувається стабілізація, та збільшується кількість безробітних внаслідок так званого «прихованого безробіття». Найвищий рівень безробіття у Збаразькому, Бучацькому районах (понад 10%). Серед безробітних більшість (близько 60%) становлять жінки, причому майже 30% - молодь у віці до 28 років.
   Переважна більшість працюючого населення була зайнята в попередні роки в галузях матеріального виробництва. Зараз їхня кількість постійно зменшується внаслідок значного скорочення працівників на підприємствах виробничої сфери (тільки за 1970-1996 pp. — на 21%), у цій сфері тепер працює 48% працівників (в 1993 р.— 68 %). Найбільше робітників працює у сільському господарстві (29,3%), хоча донедавна найбільшою була частка промислових робітників. (У 1995 р. — 25 %, у 2001 р. — 19,5 % працівників господарства). В останні роки унаслідок економічної кризи багато промислових підприємств працюють не на повну потужність, відбувається скорочення працівників. Деякі з них (вихідці з сіл) повертаються в села і займаються сільськогосподарським виробництвом, а інші поповнюють лави безробітних або виїжджають за межі області в пошуках заробітків.
   Унаслідок того, що в селах області вже від початку 80-х років відбувається природне скорочення населення та тривалий час існували значні міграції молоді в міста, кількість населення, зайнятого в сільському господарстві, постійно скорочувалась. У цій галузі працювали в основному пенсіонери. Малокваліфікована праця не приваблювала молодь, і тому молоді хлопці й дівчата залишали село. Зараз ситуація дещо змінилась. Ринкові відносини в сільському господарстві передбачають існування різних форм власності на землю. Унаслідок реформування сільського господарства чимало сільських жителів збільшили свої земельні наділи і працюють на них. Створено фермерські господарства, які також «притягують» молодих людей. У 2002 р. у них працювало 2,5 тис. осіб. Трудові ресурси, які зайняті в сільськогосподарському виробництві, «омолоджуються» упродовж останніх років.
   У Тернопільській області, як і в Україні, зростає частка людей, які працюють у галузях сфери послуг - освіті, культурі, торгівлі, побутовому обслуговуванні тощо. У 2002 р. вони становили 40,9% від працівників, що були зайняті в господарстві області. Постійно збільшується кількість працівників сфери управління: у 1995 р. - 11,5 тис. осіб, у 2004 р. - 19,2 тис. осіб.
   В області постійно зростає кількість громадян-підприємців (у 2004 р. — понад 25 тис.) та працівників сфери малого бізнесу (понад 22 тис. осіб). Вони становлять майже 7 % від усього працездатного населення. Це сприяє зростанню показників зайнятості населення. Серед працівників різних галузей висока частка людей із вищою і середньою освітою (36% від усіх зайнятих у господарстві області). Найбільше таких спеціалістів працює в установах освіти, охорони здоров'я, управління. Високий рівень кваліфікації трудових ресурсів і значна кількість дають можливість розвивати в області трудомісткі галузі господарства (легка і машинобудівна промисловості, вирощування цукрових буряків, овочів).
   Тернопільщина належить до областей України, які добре забезпечені трудовими ресурсами. Вони можуть бути використані не тільки в межах області, айв інших регіонах України. Але поки що рівень зайнятості трудових ресурсів невисокий, зростає безробіття, низький рівень доходів населення, найнижчі в Україні показники заробітної плати (у середньому 338 грн. на місяць, станом на 2004 р). Це зумовлює масові потоки заробітчанської міграції за кордон.


автор - Заставецька О.В.

 

1

111

 
Hosted by uCoz
Hosted by uCoz