Розташоване на лівому березі річки Стрипи, за 24 км на південний захід від м.Тернополя. Залізнична станція Денисів-Купчинці на лінії Тернопіль-Ходорів. На 1 січня 2019 року в селі - 304 двори, в яких проживає понад 1000 жителів.
Через село постійно проходить рух рейсових автобусів (автошлях Бучач-Озерна).
Назву село отримало від гербу панів Завістовських, на якому було зображено яструба.
В 1895-1896 рр. відбувалося будівництво залізничної лінії Тернопіль-Ходорів. Керували роботами інженери з Австрії, Німеччини, Росії. Перший поїзд через залізничну станцію Денисів-Купичнці пройшов 25 січня 1897 року. До цього часу жителі сіл Купчинці та Денисів змушені були добиратися до Львова фірами. В цей час було споруджено двоповерховий вокзал, а недалеко від нього - у бік Стрипи – водокачку. Водою із водокачки заправляли паровози, що працювали на вугіллі.
Залізничний вокзал, станція Денисів-Купчинці
Неподалік від станції було закладено будівельні склади з необхідними будівельними матеріалами. Тут можна було придбати лісоматеріали, вапно, цемент, скло, бляху, черепицю, цвяхи та ін. Також ці склади забезпечували матеріалами і навколишні села – Купчинці, Денисів, Драгоманівку, Плотичу, Слобідку, Великий Ходачків, Ішків та інші села.
В часи панської Польщі в Яструбові працювала початкова школа, діти тут навчалися, в основному, польською мовою.
В 1925 році в селі було засновано товариство “Просвіта”, яке очолив Стефан Ружило.
У 1931 році в селі Яструбове було 62 двори, 336 жителів, а в 1939 р. в поселенні проживало 360 осіб (серед них – понад 60 українців, 260 поляків та 30 євреїв).
Річка Стрипа між селами Яструбове і Денисів
В 30-х роках в селі було збудовано кооперативний зерновий магазин (з-за ініціативи культурно-громадської діячки, директора Союзу подільських кооперативів, письменниці Іванни Блажкевич) та паливний склад.
До другої світової війни в Яструбові існувала “Жіноча громада” та єврейське молодіжне товариство “Акіба”, секретарем якого був магістр права Воль Пакер. До “Акіби” належало 36 членів-євреїв, жителів не тільки Яструбово, але й сіл Купчинці та Денисова. Також в селі існували і польські товариства, зокрема клуб “Дом людове”.
Яструбівська 9-річна школа
За часів вже совєтської влади, в 1939 році в селі було створено сільську раду, згодом - бурякопункт, що постачав цукровий буряк для Тернопільського цукрового заводу “Поділля”. Бурякопункт діяв впродовж 50 років. Через деякий час було створено Яструбівський колгосп. Почало працювати сільське заготзерно.
В 1940 році московські окупанти вивезли в Сибір близько 30 родин яструбівських жителів, серед яких були польські колоністи та кілька українських сімей.
Поля і городи на виїзді з села
В часи німецької окупації селян змушували здавати м’ясо, зерно, молоко. Велику кількість молодого населення села було насильно відправлено на роботи до Німеччини. Яструбово зазнавало частих бомбардувань та артилерійських обстрілів. Восени 1941 року німецькі солдати зібрали всіх яструбівських євреїв в гетто і знищили. Чоловіків села було мобілізовано до Червоної Армії, багато жителів Яструбово воювали в лавах Української Повстанської Армії. В 1944 році Яструбово зазнало значних руйнувань – чотири місяці тут на Стрипі стояв фронт. В селі було значно пошкоджено залізничний вокзал, зруйнована пошта, млин та багато сільських будинків. 20 липня 1944 року совєтьскі війська вибили німців з Козови та її околиць.
В 1970 році в селі було побудовано залізобетонний завод, який працює і до цього часу. Завод виготовляє блоки, панелі, балки, подушки.
Залізобетонний завод
В селі знаходиться філіал Козлівського спиртзаводу, де є склад спирту та зерна. Довгий час у Яструбові працював паливний склад, що обслуговував вугіллям Козівський та Теребовлянський райони. В селі також функціонує агрохімцентр від Козівської райсільгоспхімії. Він забезпечує міндобривами колективні та фермерські господарства Козівського, Підгаєцького, Теребовлянського, Бережанського районів. В селі діють і малі приватні підприємства з обробки дерева, виробництва вікон, дверей, сільськогосподарське підприємство “Надія”.
Дерева поблизу залізничного вокзалу
З 1992 року в селі працювала фірма “Терно-Іж-Сервіс”, що надавала послуги з ремонту автомашин та мотоциклів.
Село було повністю газифіковане в 1979-1980 роках. 25 грудня 1994 року створено сільську раду. Переважна більшість дорослих жителів працюють на державних підприємствах, а лише 20% зайняті у сфері сільського господарства.
В селі відкрито дев’ятирічну загальноосвітню школу (1993 р.), яка знаходиться у 3-поверховій будівлі. В школі налічується 14 кімнат. Біля школи розміщено невеликий спортивний майданчик.
У селі завершено будівництво церкви на 500 прихожан. В травні 1997 р. недалеко від церкви було освячено кладовище у с.Яструбово.
Місцева церква Пресвятої Євхаристії
В селі функціонує місцевий клуб. Відкриття його відбулось в 1945 році. Раніше при клубі діяла місцева бібліотека (1961р.). Її книжковий фонд налічував близько трьох з половиною одиниць.
Навпроти клубу знаходиться відділення зв’язку.
Приміщення клубу та бібліотеки
В Яструбові працює і фельдшерсько-акушерський пункт. Його було засновано і обладнано в 1963 році.
У селі діють декілька приватних магазинів (мінімаркетів), міні-барів, функціонував комп'ютерний клуб. В 2006 році встановлено висотну антену від “Київстар”. Поштовий індекс села: 47661.
За матеріалами краєзнавця В.Хоми
