Сфінкс у Єгипті

   Біля нижнього храму піраміди Хефрена розташована найбільша у світі, вирубана з єдиного каменю скульптура завдовжки у 80 м та висотою 20 метрів. Це – Сфінкс, лев з головою людини та обличчям фараона Хефрена. Сфінкс – символ мудрості, могутності, сили і королівської влади.
  Сфінкс Гізи – найдавніший і найбільший у світі, він охороняє шлях до пірамід Хеопса, Хефрена і Меккеріна. Вважається, що сфінкс збудовано за часів Хефрена, хоча щодо цього є деякі сумніви. Існують теорії, згідно з якими величезну статую витесано ще задовго до побудови пірамід.

   Точний час появи сфінкса дуже важко визначити, тому що у всіх стародавніх джерелах про статую сфінкса не згадується!
  Навіть Геродот, який в найдрібніших деталях описував піраміди, не згадував Сфінкса. Подібна байдужість стародавніх літописців до такого величного зображення священної тварини можливо пояснити тільки тим, що сфінкс постійно заноситься піском. Є відомості, що сфінкса відкопували з піску при пануванні у Єгипті династії Птоломєїв, за часів римських імператорів і арабських правителів у долині Нілу. У наш час, після тривалих піщаних бур, також доводиться відчищати пам’ятник від піску.
  За часи свого існування сфінкс був постійно оточений легендами. Одна з них мовить про те, що цей величезний звір ніколи не спить, і тому його поставили охороняти піраміди. Свою енергію він черпає з космосу. Другий міф стверджує, що Сфінкс стежить за сходом Сонця і обертанням планет, ця легенда має право на існування - у період реконструювання сфінкса було виявлено, що у дні весняного і осіннього сонцестояння — 21 березня і 21 вересня промені сонця, яке сходить, падають перпендикулярно до обличчя Сфінкса, тобто сфінкс орієнтований точно на схід. У міфах стародавніх греків Сфінкс - чудовисько з обличчям і грудьми жінки, тілом лева і крилами птаха, породжене Тифоном і Єхидною. Сфінкс знаходилась на горі поблизу міста Фіви і загадувала кожному, хто проходив поблизу загадку - «Хто з живих істот вранці ходить на чотирьох ногах, вдень на двох, а увечері на трьох?». Тих, хто не зуміли правильно відповісти на це запитання, Сфінкс убивала. Розгадав загадку Едіп - «Це людина - у дитинстві, зрілості та старості». Після цього Сфінкс кинулася зі скелі.

  Пік свого культу сфінкс досяг у 1500 рр. до н.е. І з цього часу починається ціла епоха у мистецтві Стародавнього Єгипту, яка пов’язана з виготовленням кам’яних левів – від талісамнів до скульптур величиною у справжнього африканського лева. У храмі цариці Хатшепсут єгиптяни створили цілу алею гранітних сфінксів. Згодом такі ж алеї впорядковували біля гробниць фараонів.

  Велична статуя постійно зазнавала руйнувань. Солдати Наполенона обстріляли Сфінкса з гармати, назавжди залишивши вм’ятини на очах напівбога-напівлюдини. Англійські лорди відбили у Сфінкса кам’яну бороду і відправили її до Британського музею. У наш час у пори статуї проникає їдкий дим каїрських заводів, що спалюють вапняк.

  З 19 ст. сфінкс почав вважатися національно пам'яткою та візиткою Єгипту. Єгиптяни у 60-роках ХХ ст. провели капітальний ремонт статуї (тріщини було замазано цементом, хоча це призвело до ще більшої ерозії і руйнування Сфінкса). У 90-х рр. минулого століття були проведені дослідження щодо стану збереження пам’ятки – виявилось, що у 20 ст. Сфінкс зазнав набагато більшого руйнування, ніж за всі часи його існування.

головна туризм в єгипті