Господарство Туреччини

  Туреччина за багатьма ознаками належить до групи країн, що розвиваються. Виробнича сфера та сфера послуг у Туреччині займають однакову питому вагу - по 50 %. У виробничій сфері серед галузей господарства найбільш розвиненою є промисловість.
  Основою турецької промисловості є обробні галузі. Виробництво електроенергії здійснюється на 50 ГЕС і 30 ТЕС. Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі. Харчова промисловість виробляє 36 % усієї продукції обробної промисловості.

  Є понад 300 борошномельних заводів (більшість з них у великих містах). Частину муки дають дрібні сільські млини. Працюють макаронні і бісквітні фабрики; найбільші з них - у Стамбулі, Ізмірі. Туреччина експортує муку (головним чином, в Ірак, Іран, Румунію, Алжир), макарони і вермішель (в Саудівську Аравію, Німеччину, Ліван та ін.). Хлібобулочні вироби випікаються повсюдно кустарним способом. В Туреччині працюють рисоочисні фабрики, цукрові заводи, майстерні, що займаються виготовленням тістечок, тортів, східних солодощів. Найбільше кондитерське підприємство - шоколадна фабрика в Стамбулі, збудована за участю швейцарського капіталу.
  Текстильна промисловість - одна з найбільш розвинених галузей. Найбільші текстильні комбінати знаходяться в Адані, Стамбулі, Ізмірі, Кайсері, Денізлі, Бурсі та інших містах.
  У країні розвинене виробництво штучних і синтетичних волокон, готового одягу, білизни (Стамбул, Ізмір). Працюють невеликі шовкоткацькі виробництва.
  Здавна розвинене в Туреччині килимарство, виробництво ручної пряжі, в т.ч. мохеру, в'язаних виробів.
  Шкіряна і взуттєва промисловість представлена майстернями і фабриками, їх продукція експортується у Європу.
  Промисловість будівельних матеріалів включає цементні, скляні, цегельні і черепичні заводи.
  Фарфорофаянсові фабрики виробляють посуд, фарфорові ізолятори, фаянсову і керамічну плитку, санітарно-технічне устаткування. Виробництво скла сконцентроване головним чином біля Стамбула. Туреччина експортує віконне і пляшкове скло, скляний кухонний і столовий посуд, кришталь.
  Нафтохімічна і хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють заводи в Батмані, Ізмірі, Мерсіні. Почав працювати Середньоазіатський завод в Кириккале.
  Хімічна промисловість. Налагоджено випуск фосфатних і азотних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і стимулювання їх росту, мила, пральних порошків, зубних паст, одеколонів, туалетних вод, лаків і фарб, деяких видів барвників.
  Гумова промисловість представлена виробництвом автомобільних шин (Стамбул, Ізмір).
  Машинобудівна і електротехнічна промисловість розвивається за рахунок створення складальних підприємств з участю приватного іноземного капіталу.
  Провідне місце в машинобудуванні займає виробництво і складання транспортних засобів. В авто-, трактороскладальній промисловості активно діють ТНК ("Форд", "Фіат", "Рено", "Мерседес", "Даймлер-Бенц", "Брітіш мотор", "Крайслер" та ін.), які тісно співпрацюють з місцевим приватним капіталом. Виготовляють вантажні автомобілі і тягачі, автобуси і мікроавтобуси, легкові автомобілі і трактори.
  Виробництво залізничних транспортних засобів вагонів, холодильників здійснюється в Ескішехірі, в Адані та Сівасі.
  Суднобудування представлене кількома верфями в Стамбулі і Ізмірі,
  Помітними темпами розвивається радіо- і електронна промисловість - виробництво телефонної, радіо- і телетехніки, електронної апаратури, складання ЕОМ.
  У сільському господарстві зайнято більше половини всього працездатного населення, створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни складає 20-25 %.
  Майже дві третини доходу даної галузі створюється в землеробстві. На другому місці - тваринництво (третина доходу), а роль лісового господарства і рибальства незначна.
  Землеробство включає вирощування зернових, бобових, овочево-баштанних і технічних культур, а також плодівництво. Провідну роль відіграють зернові культури (до 80% посівних площ), переважно озима пшениця і ячмінь. Відносно менше значення мають кукурудза, жито, овес, просо і рис. Пшеницю, яка займає понад 65% посівів зернових, вирощують повсюдно. Близько 1 млн. т пшениці Туреччини йде на експорт.
  Важливими зерновими культурами є ячмінь і кукурудза.
  Рис культивується в місцях з жарким кліматом при штучному зрошенні (Середземноморський і Чорноморський райони).
  Городні і баштанні культури широко розповсюджені поблизу великих міст - їх основних споживачів. Найбільшим попитом користуються картопля, цибуля, часник, дині і кавуни, а також огірки, помідори, капуста, баклажани, перець і кабачки.
  З волокнистих культур першість належить бавовнику. Його культивують у двох районах - Середземноморському і Егейському. З розвитком національної текстильної індустрії бавовник повністю використовується для власних потреб. Конопля дає сировину для текстильної (виготовлення канатів, мотузок, мішковини) і олійної промисловості. Льон, переважно як олійна культура, культивується, головним чином, в західній частині Чорноморського узбережжя.
  Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в приморських (крім Чорного) районах. Кунжутну олію використовують у кулінарії і парфумерній промисловості. Частину насіння і олії експортують.
  У країні розширюються посіви сої (в східній частині Чорноморського узбережжя), земляних горіхів (арахісу) в Середземноморському районі.
  Туреччина - одна з основних виробників східного тютюну. Райони вирощування і загального виробництва тютюну - Егейський, Чорноморський, Мармуровоморський і Південно-Східний. Ця галузь орієнтується в основному на експорт.
  Розвитку плодівництва сприяють різноманітні кліматичні умови. Виноградниками, посадками маслин і фруктовими садами зайнято майже 4,9 % території країни. Плодівництво - важлива експортна галузь. Воно розвинене у всіх приморських районах, а найбільше - в Егейському. Крім цього, майже повсюдно в приміських районах є сади, які задовольняють потреби городян у свіжих фруктах.
  Найбільше експортне значення мають виноград, інжир, маслини і цитрусові, а також фундук. Туреччина за площею виноградників і збором продукції займає одне з перших місць у світі. Чверть винограду використовується у свіжому вигляді, третина йде на виробництво ізюму, лише десяту частину врожаю переробляють на вино. Виноградарством зайнято понад 10% сільського населення. Найбільш придатна для виноградної лози Анатолія.
  Уздовж західного і південного узбережжя Анатолії і на південному сході країни ростуть маслини. За площею насаджень маслин і виробництвом маслинової олії Туреччина входить в першу п'ятірку держав світу.
  Інжир (смоківниця, фіга чи винна ягода) росте в Західній Анатолії (70% дерев).
  Ліщина (лісовий горіх), плоди якого (фундук) служать продуктом для кондитерської промисловості, широко культивується на Чорноморському узбережжі. Туреччина виробляє половину світового збору фундука.
  Цитрусові вирощують у двох районах: Середземноморському і Егейському.
  Тваринництво на відміну від землеробства розвивається виключно на екстенсивній основі, за рахунок збільшення поголів'я худоби.
  Провідне місце належить вівчарству, що забезпечує 45 % прибутку від скотарства.
  Кози, звичайні і ангорські, займають у Туреччині друге, після овець місце серед рогатої худоби. Ангорська коза дає тонку шерсть "ангору" (мохер), яка має велику цінність.
  У країні розвинене скотарство; велику рогату худобу використовують крім м'яса і молока і як тяглову, і як транспортну худобу.
  Птахівництво інтенсивно розвивається внаслідок підвищення ринкового попиту на пташине м'ясо і яйця.
  У країні здавна займаються шовківництвом.
  Лісове господарство. Ліси і чагарники займають 26 % території країни. На хвойні породи припадає 78 %, листяні - 14 %, змішані - 8 %.
  На заході країни росте валоновий дуб, жолуді якого містять дубильні речовини, що застосовуються в шкіряному і фарбувальному виробництвах. Ліси постачають і інші продукти - деревну смолу, солодковий корінь та ін.
  Туреччина має від'ємний баланс зовнішньої торгівлі, але він компенсується доходами від туризму. Головний об'єм зовнішньої торгівлі припадає на країни ЄС, США, Центральну та Східну Європу. Туреччина подає на зовнішній ринок продукцію легкої (текстиль, шкіряні вироби) і харчової промисловості (сухофрукти, чай, фундук, тютюн), метали і металопродукти, побутову техніку, хімічні та будівельні матеріали. В імпорті переважають енергоносії, промислове обладнання, споживчі товари та озброєння.

головна туреччина