Водоспад Вікторія знаходиться на річці Замбезі, на кордоні між Зімбабве і Замбією. Водоспад Вікторія - захоплююче видовище страхітливої краси і пишності. Його ширина становить приблизно 1800 м, висота – 128 м.
   Мосі-о-Тунья («Дим, що гримить») - так з давніх часів називали мисливці племені батока водоспад на річці Замбезі. А замбійський народ матабеле, що живе на протилежному березі, назвав водоспад Чонгує, що на їхній мові означає «Місце веселки».
   Шотландський мандрівник Давид Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь королеви Вікторії. Він виявив це диво природи після дворічної важкої мандрівки через савани та джунглі Центральної Африки. Триста воїнів місцевого вождя Селекту, які супроводжували Лівінгстона, не наважилися наблизитись до ревучого водоспаду. На їхню думку, на дні, під киплячою стіною води мешкало грізне чудовисько, що давало знати про себе страхітливим гарчанням. Лише двоє найсміливіших супутників Лівінгстона зважилися сісти з ним у човен і допливти до острівця, який знаходиться на гребені водопаду.
   Приголомшений картиною, що відкрилася перед ним, Лівінгстон записав у щоденнику: "Неможливо порівняти цю красу з будь-чим, що я коли-небудь бачив в Англії. Напевно, навіть ангели, які пролітають над водоспадом, зупиняються на хвильку, щоб помилуватися цим дивом”.
   Багатотонна маса води вдаряється об базальтове підніжжя Вікторії з такою силою, що вода перетворюється на хмари бризок, що повертаються і піднімаються догори на сотні метрів у вигляді п'яти стовпоподібних білих хмарин. Їх видно на відстані у сорок кілометрів, і майже так само далеко доноситься гуркіт водоспаду, який схожий на безперервні гуркоти грому.
   Води Замбезі вирують і клекочуть, як вулканічна магма, піняться та шаленіють з диким ревом та гуркотом. Водні струмені, що нагадують стріли, летять донизу і зникають в хмарі бризок. Над водоспадом постійно світять дві барвисті веселки.
   Водопад Вікторія - єдине місце на Землі, де можна побачити рідкісне природне явище - місячну веселку. Вона з’являється дуже рідко - лише у той час, коли повінь на річці Замбезі збігається з періодом повного місяця. І навіть люди, які неодноразово побували тут, не можуть похвалитися тим, що бачили це нічне диво. Адже між періодичними появами місячної веселки проходить інколи 10-15 років. Лише недавно фотографам журналу «National Geographic» вдалося вперше зафіксувати її на фотоплівці.
   У 1860 році Лівінгстон повернувся до водоспаду і разом з Джоном Кірком здійснили детальне дослідження. На водоспаді побували інші європейські дослідники - португалець Серпа Пінто, чех Еміль Холуб, британський художник Томас Бейнес, який написав декілька картин водоспаду. До тих пір, допоки у 1905 році до цієї місцевості не було прокладено залізницю, її рідко відвідували європейці.
   Ім’я першого дослідника водоспаду Вікторія, доктора Лівінгстона, увіковічнено тут назавжди. Всього за декілька метрів від Водоспаду Диявола знаходиться скромний пам'ятник видатному дослідникові. А поруч, у містечку, яке носить ім'я Лівінгстона, відкрито меморіальний музей мандрівника.