Територіальні відмінності умов виробництва зумовлюють відмінності у витратах на випуск одного й цього ж виду продукції. Ефективність розташування виробництва залежить від використання сприятливих умов території, яка вибирається як місце його організації. Це підтверджується реальними фактами та результатами багатьох наукових досліджень, які у свою чергу стали основою для таких тверджень:
1. Територіальна диференціація суспільних витрат на виробництво промислової продукції – об’єктивна основа економічної ефективності його розташування;
2. Ефективність розташування промислового виробництва є результатом територіальної диференціації суспільних витрат на виробництво продукції.
З твердженням фахівців, що територіальна диференціація суспільних витрат на виробництво промислової продукції – об’єктивна основа економічної ефективності його розміщення, можна погодитися, так як диференціація витрат виробництва аналогічної продукції дійсно є необхідною умовою виникнення проблеми розміщення (адже при відсутності територіальної диференціації підприємства завжди доцільно було б розташувати поближче до місць виникнення попиту на продукцію). Проте твердження, що ефективність розташування промислового виробництва є результат територіальної диференціації суспільних витрат на виробництво продукції не є науково обґрунтованим.
Територіальна диференціація витрат є необхідною умовою виникнення проблеми розміщення, - необхідною, але не достатньою. Адже витрати виробництва аналогічної продукції у межах різних територій можуть суттєво відрізнятися, але при значному “опору відстані” (основними характеристиками якого є технічна можливість, вартість, надійність і швидкість транспортування) це не зможе призвести до виникнення проблеми розташування - підприємства дислокуватимуться в населених пунктах, де існуватиме попит на їх продукцію, або населений пункт виникатиме на територіях з низькими витратами виробництва. У кожному з цих випадків місце дислокації підприємства співпадатиме з місцем споживання його продукції.
[Слід відмітити, що при формуванні населених пунктів на територіях з низькими витратами виробництва мова повинна йти не про дешеву продукцію окремого підприємства, а дешевий “кошик продуктів”, що характеризується певним їх асортиментом. Адже, як відзначив ще засновник знаменитої австрійської школи політичної економії К. Менгер, потреби людей різноманітні і життя та добробут їх не забезпечені, якщо в їх розпорядженні є засоби для задоволення лише однієї якоїсь потреби, хоча б і в як завгодно великому розмірі [1, с. 59]. Для підтримання життя та добробуту до певного рівня абсолютно необхідна певна гармонія у задоволенні потреб. Одна людина може жити в розкішних палатах, їсти вишукані блюда і одягатися в найдорожчий одяг, інша – відшукати собі для ночівлі темний кут бідної хатини, харчуватися недоїдками і одягатися в шмаття, проте кожен прагне до того, щоб задовольнити свою потребу як у житлі та одягу, так і в їжі].
Повернемося, однак, до причин виникнення проблеми розміщення виробництва. Лише розвиток транспортних комунікацій, здешевлення транспортування, зниження “опору відстані” в умовах існування територіальної диференціації витрат виробництва породжує проблему розміщення, руйнуючи пануюче до цього співпадання промислового штандорту (місця дислокації об’єкту) із пунктом споживання. Стало можливим відокремлення виробника продукції від її споживача.
Переконливу картину все проникаючого впливу транспорту на розвиток світового господарства дав К. Кларк [2, с. 11]. Він, на основі глибокого ретроспективного аналізу (від епохи перших цивілізацій), показав, що розвиток транспорту є першою умовою подолання відсталості і що лише із зниженням транспортних витрат (від 114 кг зернового еквівалента при перенесенні вантажів на собі на нижчих стадіях розвитку до 0,16 кг – при перевезенні морським транспортом у наші дні) з’являються різноманітні можливості територіального розподілу праці, поглиблення та розширення товарних відносин. Переважання сировинної орієнтації в минулому було пов’язане з нерозвиненістю засобів транспорту, що робило технічно неможливим відрив виробництва від сировини.
Таким чином, проблема розташування не могла виникнути і її не було до певного рівня розвитку транспорту. Саме транспорту, а не продуктивних сил і суспільного розподілу праці, як це твердить П.Я. Бакланов [3, с. 57]. Він зазначає, що коли виробництво носило в основному натуральний характер, воно не було відокремлене від споживача (виробник і був споживачем), а примітивні засоби виробництва могли перебувати (і нерідко перебували) у самому житлі. У цей період розташування виробництва опосередкувалося розташуванням житла, населення. Проблема розташування виробництва у “чистому” вигляді була відсутньою, “розчинялося” у проблемі розташування поселень у цілому, підкреслює П.Я. Бакланов. Пізніше він зазначив, що у найбільш явному вигляді проблема розташування виробництва виділилася в період промислової революції, на початку розвитку машинної індустрії.
Швидкий ріст населення у ХІХ ст. і ще більше - технічний розвиток виробництва з переходом до механізації та споживання значної кількості енергії та металу - обидві ці тенденції, словами одного з класиків теорії розміщення продуктивних сил А. Вебера, діяли в одному напрямку - “зруйнувати пануюче до сьогодні співпадання промислового штандорту з пунктом споживання – територіально відокремити виробника від споживача. А це ніщо інше, як знищення ремесла, так як однією з передумов останнього було співпадання промислового штандорту з пунктом споживання” [3, с. 62].
Це твердження можна легко заперечити, відзначивши, що навіть максимальне споживання металу при сильному “опору відстані” не змогли б територіально відокремити виробника від споживача.
В таблиці 1.2 розглянуто ситуації щодо розташування підприємств при різному співвідношенні між територіальною диференціацією витрат виробництва (ТДВВ) та опором відстані.
Таблиця 1.2.
Ситуації щодо розташування підприємств
| ГРАДАЦІЯ ЩОДО ТДВВ | ГРАДАЦІЯ ЩОДО ОПОРУ ВІДСТАНІ | ||
| Опір відстані сильний | Опір відстані існує | Опір відстані відсутній | |
| Територіальна диференціація існує |
а) розташування прив’язується до населених пунктів (НП). б) НП виникають в місцях із низькими витратами виробництва |
Пункт ефективної локації підприємства перестає бути очевидним | Підприємство розташовується в місцях з мінімумом витрат виробництва |
| Територіальна диференціація не існує | Розташування прив'язується до НП | Розташування прив'язується до НП | Розташування можливе в будь-якому місці території |
В умовах відсутності ТДВВ продукції найбільш ефективне місце розташування підприємства очевидне:
- за умов існування опору відстані розташування прив’язується до місця попиту на відповідну продукцію, тобто до існуючих населених пунктів;
- за умов відсутності опору відстані розташування можливе в будь – якій точці території.
В умовах існування ТДВВ вибір місця розташування підприємств дещо ускладнюється:
- при сильному опору відстані розташування прив’язується до населеного пункту або населений пункт формується довкола підприємства, що розташувалось на території з низькими витратами виробництва;
- при відсутності опору відстані підприємства розташовуються у місцях із мінімумом витрат виробництва (це зумовлює необхідність у розрахунку таких витрат для багатьох місць території).
Лише при існуванні опору відстані (зрозуміло, що ситуація одночасного існування ТДВВ та опору відстані є найбільш розповсюдженою) вибір пункту ефективної локації підприємства перестає бути очевидним. Адже, якщо підприємство орієнтується на пункт із мінімальними витратами виробництва, то великими можуть виявитися витрати на транспортування готової продукції до споживачів і, навпаки, орієнтація на мінімізацію транспортних витрат може призвести до росту витрат виробництва.
Таким чином, за умов одночасного існування ТДВВ та опору відстані критерієм оптимального розташування підприємства мав би бути мінімум сумарних витрат на виробництво продукції (В) та її транспортування до споживачів (Т), тобто:
 |
(1.2) |
де Ві – вартість виробництва продукції в і-му пункті території;
Ti,j – витрати на транспортування продукції з i-го пункту території до j-го споживача.
Проте, використання такого критерію супроводжується певними труднощами, оскільки підприємству невідомі майбутні споживачі його продукції і, відповідно, невідомі транспортні витрати до них, які є складовою критерію оптимальності розташування. Саме на цій проблемі ми зупинимось в наступному параграфі.
