Найважливіша умова ефективності навчання чи оптимізації навчально-виховного процесу, здобуття глибоких і міцних знань, розвитку і виховання учнів – посилення уваги до формування понять.
Поняття необхідні для: а) формування наукового світо-гляду; б) розкриття взаємозв’язків, що існують в об’єктивній реальності; в) розуміння закономірностей законів розвитку процесів, явищ і ін.; г) підведення тих, хто вчиться до провідних ідей курсу.
Формування понять є ядром усього навчально-виховного процесу не тільки екологічних дисциплін, але всіх навчальних предметів.
Щоб найефективніше організувати навчальний процес потрібно чітко знати: 1) які питання слід формувати; 2) в якій послідовності; 3) які існують звя’язки і взаємозалежності між ними; 4) виділити дисциплінарну систему понять; 5) встановити логічний ланцюг розкриття цих понять.
Відповідно поняття, які входять до певної системи, перебувають у певному відношенні одне з одним. Важливо враховувати поділ понять на групи за їх підпорядкованістю. Можна виділити: а) родові – провідні поняття (основні поняття); б) підпорядковуючі поняття (другорядні поняття); в) видові – підпорядковані поняття; г) супідрядні поняття.
Крім цього педагоги розрізняють поняття першого, другого, третього порядків.
Виходячи з охоплення об’єктів і явищ, які відображаються в знаннях, поняття діляться на загальні (наприклад біотоп) і одиничні (біотоп осоки).
Взагалі поняття ділять за такими ознаками:
за змістом (предметні: екологічні, біологічні, географічні; спеціальні, загальні);
за підпорядкованістю;
за охопленістю об’єктів;
за ступенем сформованості;
за складністю (прості, складні).
В навчальному пізнанні, як і в науковому, вихідними формами є відчуття і сприймання, на основі яких складається уявлення. Розрізняють уявлення на основі пам’яті і уявлення на основі уяви.
Серед уявлень в курсі екологічних дисциплін провідними (основними) поняттями вважають поняття, що відображають об’єкти і процеси: поняття екологічні чинники, екологічні закономірності (закон оптимуму, песимуму, закон взаємодії чинників), екосистема, компоненти екосистем і ін. А щоб зрозуміти особливості будови, розвитку екологічного об’єкту, учнів повинні мати узагальнені уявлення (коли на перший план виступають загальні ознаки) і одиничні уявлення (пов’язані з якимось одним екологічним об’єктом), уявлення – образи кожного складника (чи компонента або чинника) екологічного об’єкта.
Щоб створити уявлення про так звані екологічні об’єкти чи якийсь процес, явище, факти необхідно показати його в натурі, на картині, діапозитиві, схемі, кінофільмі, дослідах, моделі і ін. Екологічні образи створюють за допомогою слова (розповіді, пояснення, лекції і ін.)
Велике значення в цей час набувають а) залучення особистого чуттєвого досвіду; б) порівняння об’єктів сприйманння з колишніми уявленнями; в) порівняння і співставлення сприймання з життєвим досвідом учня (в конкретних випадках).
Уявлення дають знання про зовнішні риси об’єктів і явищ та не завжди розкривають їх суть. З’ясування істотних ознак або характерних рис – головне у формуванні понять і в цілому всього навчального процесу.
Під час створення поняття переробляються дані, здобуті органами чуття, а також сформовані раніше опорні знання. Мислення при цьому спрямоване на: а) виділення загальних істотних властивостей явищ і абстрагування їх; б) на встановлення внутрішніх зв’язків; в) на розкриття зміни і розвитку екологічних процесів. При цьому логічне пізнання весь час здійснюється у поєднанні з конкретно-чуттєвим пізнанням. Воно потребує від учнів складних розумових операцій: аналізу, синтезу, абстрагування.
Основні шляхи формування понять: а) індуктивний (від часткового до загального); б) дедуктивний (від загального до часткового). Вибір шляху формування понять залежить від змісту навчального матеріалу, від дидактичних умов педагогічного процесу.
Отже,
1) формування понять – це тривалий і складний процес, який відбувається під керівництвом учителя і при нормальному розумовому напруженні самих учнів;
2) пізнання, засвоєння знань учнями відбувається як рух від незнання до знання, від неточних і неповних знань до більш точних і повних, від простих до складних, від загальних і елементарних до конкретних і глибоких.
У процесі формування загальних понять можна виділити кілька етапів, в основі яких лежить: а) ступінь розкриття; б) діяльність учителя; в) діяльність учнів; г) переважання тих чи інших прийомів навчальної роботи; д) шляхів формування понять; е) прийомів розумової діяльності.
Вони наступні: перший етап - введення нового поняття, розкриття його істотних ознак. Діяльність учнів характеризується осмисленням істотних ознак поняття і застосування його в подібній ситуації. Поняття формування на першому етапі вважається первинним, оскільки узагальнення на якомусь одному прикладі, а ознаки його не можна ще поділити на істотні і не істотні (наприклад, “екосистема лісу”);
Другий етап – розширення обсягу (ознайомлення з новими об’єктами, які належать до поняття) і поглиблення змісту поняття характерне ширше, глибше, свідоміше застосування поняття в подібних і нових ситуаціях (наприклад, сформоване поняття “екосистема лісу” на першому етапі ускладнюється, конкретизується і вже на другому етапі пізнання: “екосистема хвойного лісу”, “екосистема листяних лісів”, “екосистема вологих екваторіальних лісів” і т.д.).
Учні при цьому переконуються, що поряд із загальними ознаками екологічні об’єкти мають свої специфічні ознаки: інші види рослин, тварин чи ін. біотопів. Учні можуть узагальнити істотні і неістотні ознаки, при цьому встановити, що загальні поняття є істотними для одиничних понять. На другому етапі учні можуть робити вже кілька узагальнень, кожне на більш вищому рівні, ніж попереднє, що сприяє збагаченню загального поняття; третій етап – віднесення поняття до певної системи, розкриття зв’язків між поняттями цієї системи, а також між окремими системами, до яких має відношення поняття, що розглядається. Так, встановлюючи зв’язки між видами екосистем лісів встановлюються закономірності їх розміщення, відзначаються фактори, що їх формують і ін., проводиться узагальнення, здійснюване на вищому науковому рівні, зокрема екологічні закономірності. Цей навчально-виховний екологічний процес супроводжується конкретизацією, підтвердженням загальних положень частковими (окремими) фактами.
Абстрактним знанням опановують в міру його збагачення конкретно-чуттєвим змістом. Чим абстрактніші початкові узагальнення, чи види поняття, тим більшої конкретизації потребує їх засвоєння.
Чуттєве пізнання, мислення, практика – самостійні практичні роботи – перебувають у тісній взаємодії, що виявляється протягом всього формування поняття.
До умов оптимізаційного рівня формування понять можна віднести такі:
- розчленування складного поняття на складові поняття (простіші блочні системи) і встановлення між ними зв’язків та розсуджень, пояснень;
- визначення опорних понять і уявлень, встановлення міжпредметних, міжкурсових і внутрішньокурсових (потемних) зв’язків;
- добір наочних посібників з урахуванням особливостей понять і етапу їх формування;
- формування в учнів відповідного віку прийомів навчальної роботи, необхідних для засвоєння складних екологічних процесів (насамперед, прийоми роботи з наочністю) прийомів розумової діяльності учнів (виявлення ознак, співставлення, виділення об’єкта, аналізу, узагальнення, проведення досліду, закладання експерименту і проведення класифікаційних варіантів і ін.);
- використання проблемного підходу у вивченні курсу, оскільки формування понять потребує від учнів багато розумових зусиль;
- залучення учнів до самостійної роботи;
- своєчасне здобуття вчителем відомостей про особливості засвоєння навчального матеріалу учнями;
- чітке планування навчального процесу.
|
|
