Невелике містечко на Тернопільщині, розташоване за 36 км від Сатанова та приблизно за 30 км на південний схід від Тернополя. До Скалата з Тернополя дуже часто ходять рейсові автобуси, квиток на який коштуватиме 5 грн. (1$).

   Перша писемна згадка про Скалат датується 1564 р., а спорудження замку відносять до 1630 р.

   Замок, в долині ріки Гнилої, з усіх чотирьох сторін був оточений глибоким ровом з водою. В плані близький до квадрата з чотирма п'ятикутними потужними баштами і невисокими стінами. Палац зруйновано в роки Першої світової війни. Башти відреставровані. У роки національно-визвольної війни 1648-57 рр. замок здобули загони Максима Кривоноса.

   Відоме містечко з 1564 р., магдебурзьке право отримало в 1600 p. Дослідник української середньовічної архітектури Орест Мацюк писав про старовинну синагогу в Скалаті, особливостю якої було планування в вигляді літери Т. Якщо ви відвідаєте це містечко, то обов’язково побачите чотири гарні башти Скалатського замку, які видно вже здалеку, коли ви лише під’їжджаєте до міста і минаєте великий став. 

    Поруч розташовано прекрасний костел - навряд чи той, про який писав польський "Slownik Geograficzny" у 1880р. (Там є згадка про мурований Маріяцький храм з 1827р.). 

    Цей храм підірвали в 1950-х перед візитом в край Микити Хрущова (боялися, аби не гірше - він був тим ще шанувальником архітектури). Відбудували костел вже за незалежної України.
   Католицька парафія тут існує ще з 1632 р. До замку можна під’їхати як центральною дорогою міста, так і звернувши в провулочок, але краще їхати таки центральною трасою. Дорогою зверніть увагу на кілька збережених сецесійних кам’яничок, в яких розташовані крамниці і кафе "Зорепад".

   Розташований замок у південно-західній частині міста, у заплаві ріки Гнилої. Побудовано його у 1630 р. польским мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під’їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу оплот міста оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.

   Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стоять п'ятикутні в плані вежі. Ставок коло замку відігравав певну роль в обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.
   Замок постраждав у 1648 та 1651 роках від Хмельниччини: озброєні загони бідноти захопили і зруйнували фортецю.
   Під час війни з турками (1672р.) фортеця була сильно зруйнована та втратила свої оборонні функції. В кінці XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з'являється кам'яна в'їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам'яним рицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку. Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимуровали з цегли і обличкували тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини.   

    В кінці ХІХ ст. на кошти графа Ростовського архітектор Теодор Талевський відреставрував башти замку в неоготичному стилі. Тут потрібно пояснити, що в той час історичні споруди реставрували досить своєрідно. Настільки оригінально, що англійський мистецтвознавець ХІХ ст. Д. Рескін казав: ”Реставрація є найбільш повний вид руйнування, яке може перенести будинок”. Реставрували тоді в так званому стилістичному стилі, основи якого заклав французький архітектор та історик Віолле де Дюк. Вважалося, що якщо реставратор виявляв стиль споруди, то він міг в цьому стилі відновлювати будь-які частини будівлі, а оскільки чистота стилю була головним у витворі архітектури, то реставратор орієнтувався на певну епоху в історії пам’ятки, яка вважалася “оптимальною для реставраціі”. Тому-то зараз ми і можемо милуватись такими гарними, зовсім не грізними баштами Скалатського замку, хоча чи виглядали вони настільки ж декоративно в XVII ст.? А ось чому є документальні свідоцтва - так це наявності ще в 20-ті роки ХХ століття високих стін навколо замку та неоготичної брами до замкового подвір‘я.

   Палац на момент реставрації перебував в стані руйнації, його перебудували, але в значно скромнішому вигляді. Поруч виросли одноповерхові господарські приміщення.
   Інші свідоцтва кажуть, що під час Першої світової замок був зруйнований, але швидко по тому відбудований. Та за кілька десятиліть - нова світова війна і нова руйнація. Палац повністю зникає з землі.
   В 60-х рр. ХХ ст. була проведена консервація будівлі. Ще не так давно, кажуть, замок був оточений з усіх боків глибоким ровом з водою. Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині фортечних мурів. До цієї брами вів колись дерев’яний міст. План замку наближений до квадрату, чотири абсолютно однакові наріжні башти орієнтовані точно за сторонами світу. У вежах розташовувались стрільниці, що мали чотири яруси. Вежі п’ятикутні, з високими шатровими покрівлями з червоної черепиці. Саме зараз (листопад 2007 року) йдуть реставраційні роботи.

   Зараз Скалат – це чудове місто! Тут знаходяться три аптеки, банкомат, безліч магазинів, банк, дві перукарні, магазин «Будівельник», палатки Оболонь, школа, професійно-технічне училище, два бари, музична школа, костел і дві церкви, два ставки, будинок культури, кіоск торгпреси, прекрасний стадіон і ще багато потрібних і цікавих об’єктів.

   Тому ласкаво просимо до Скалата – райського куточка західної України.

Скалат на топокарті

Індивідуальне науково-дослідне завдання
Підготувала: Багрій Наталя Андріївна (фото)
студентка географічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, спеціальність: туризм

Підтримайте наш сайт. Натисніть по будь-якій рекламі, що з'явиться внизу