|
Флоренція – місто в Італії, розташоване
у північній частині Апеннінського півострова, на річці Арно, біля підніжжя
Тоскано-Емілійських Апеннін. Флоренція – значний економічний та один з
найважливіших культурно-історичних центрів країни. В місті знаходиться один з
найстаріших університетів Італії (1321 р.). Скарбами мистецтва і пам'ятниками
багатовікової історії Флоренція притягує до себе численних туристів із усіх
країн світу. У місті збереглося чимало вузьких середньовічних вулиць з
будинками-фортецями, але все-таки переважають пам'ятки архітектури Відродження -
епохи його найвищого розквіту.
Перше поселення на
території Флоренції заснували етруски близько 200 р. до н.е. В 6 ст. Флоренцію
захопили лангобарди, в кінці 8 ст. – франки. З 962 р. Флоренція входила в склад
Римської імперії. В цей час, як і в інших італійських містах, у Флоренції були
храми, терми, амфітеатр, і, звичайно, головна площа – форум. Після розпаду
імперії Флоренція, як і інші міста Італії, пережила спочатку набіги варварів, а
потім і феодальні війни. З 1057 р. стала центром маркграфства Тусції (Тоскани).
Населення під покровительством герцогів Тосканських досягнуло значного
благополуччя, місто росло і збагачувалось. З 12 ст. Флоренція стає значним
торгівельним і промисловим центром. На початку 13 ст. між торгово-ремісничими
верствами (пополанами) та промисловою знаттю Флоренції склалися вкрай напружені
відносини. Звичайними явищами стали зрада, змови, помста… Це перепліталося також
боротьбою між гібелінами (феодалами, що підтримували імператора), гвельфами
(прихильниками римського папи)які прагнули не тільки церковного верховенства,
але й світської влади над світом та політикою держав Європи. В 1250 році гвельфи
отримали перемогу та вигнавши гібелінів із Флоренції, прийняли першу
конституцію, яка закріпила права народу. З 1289 року у володіннях Флоренції було
ліквідовано кріпацтво. З 2-гої половини 13 ст. місто стає центром банківської
справи Західної Європи. Значну роль у житті Флоренції з 13 по 15 ст. відігравала
родина флорентійських банкірів Медічі. Найбільшої могутності Медічі досягли за
правління Козімо Старшого (1434-1462) та Лоренцо “Пишного” (1469-1492). Медічі
сприяли розвитку науки і мистецтва, підтримували флорентійських поетів,
художників, філософів. При Козімо Старшому створювалось ядро знаменитої галереї
Уфіцці. В епоху Відродження Флоренція була одним з основних осередків науки і
культури Італії. Тут виникла флорентійська школа живопису, жили і працювали
художники Леонардо да Вінчі (тут він створив свій шедевр “Джоконду”), Мозаччо,
С.Ботічеллі, Джотто, Д.Гірландайо, скульптори Донателло, Лука делла Роббіа,
Мікеланджело, поет Данте, письменники Н.Макіавеллі та Дж.Бокаччо, вчений
Г.Галілей та ін. З кінця 1504 року впродовж чотирьох років у Флоренції працював
великий Рафаель, створюючи своїх знаменитих мадонн. В 1580 р. у Флоренції
створено “Флорентійський гурток”, який об’єднував поетів, музикантів та
філософів. Але квітуче життя Флоренції було перерване у кінці 15 ст. нашестям
армії французького короля Карла VIII. В період з 1814 по 1859 рр. Флоренція –
столиця великого герцогства Тосканського, з 1860 р. входить до складу
Сардінського королівства. З 1865 по 1871 рр. Флоренція – столиця об’єднаного
Італійського королівства.
Історичним центром міста
вважається площа Синьйорії (Пьяцца делла Синйоріа). Впродовж багатьох віків
площа Синьйорії була не тільки громадсько-політичним центром міста, а також
місцем пишних святкувань та страшних страт. На площі знаходяться палаццо Веккйо,
Лоджія деї Ланці – невеликий портик (14 ст., де зберігаються скульптури
Б.Челліні, Дж. да Болонья, А.Верроккйо та ін.); копія відомої статуї “Давид”
Мікеланджело. Поряд з площею – картинна галерея Уффіці (1560-1574 рр., арх.
Дж.Вазарі). В центрі площі розташовані Фонтан Нептуна і статуя Козімо Медічі на
коні. Площа почала набувати свого неповторного вигляду з 1268 року.
Палаццо Веккйо (Старий Палац) було спроектовано в 1298
році Арнольфо ді Камбіо. З того часу палац став головною архітектурною пам’яткою
Флоренції. В період з 14 по 16 ст. у початковий проект ді Камбіо вносились певні
зміни та доповнення. В цих роботах приймали участь відомі майстри того часу –
Вазарі, Кронака і Буонталетті. У палац можна попасти через дворик, який
облаштовано у стилі епохи Відродження. Сама будівля викладена з рустовки
(шорстких кам’яних блоків). Наверху проходить галерея, яка завершується зубцями.
Фасад під арками галереї прикрашений фресками з дев’ятьма гербами комун міста.
Могутні зубчасті стіни Палаццо складені з неполірованих плит коричневого каменю.
На фасаді перед входом знаходиться медальйон з монограмою Христа, обрамлений
фігурами левів. Шедевром флорентійського мистецтва є двері Палаццо Веккйо –
композиційно завершений витвір мистецтва. Двері виготовлені з мармуру, кількість
відтінків якого та поєднання з позолотою деталей створюють багату гамму
світлових і колірних ефектів. Усередині Палаццо знаходяться грандіозний Зал Ради
п’ятисот (призначався для засідань Великої народної ради), Аудієнц-зал, зал
Елеонори Толедської та Зал лілій.
Навпроти входу в Палаццо
Веккйо розташована Лоджія деї Ланці – невеликий портик, місце громадських
церемоній. У лоджії знаходяться скульптури: “Персей” (Б.Челліні), “Геркулес”,
“Кентавр”, “Викрадення сабінянок” (Джамболоньї) та ін.
На
площі Синьйорії знаходиться також копія статуї “Давид” Мікеланджело. Оригінал
для кращого збереження було передано в Галерею Академії.
Вартова вежа, яка вознесена над площею Синьйорії на висоту
більш, ніж 90 м, слугувала в’язницею.
Палац
Медічі-Ріккарді почав будуватися в 1444 році за життя Козімо Медічі. Проект
палацу було створено архітектором М.Мікелоцці. В плані ця будівля являє собою
майже правильний квадрат з квадратним двором у центрі. Палац є трьоповерховим.
Спочатку він по фасаду мав десять вікон, але в 17 ст. його продовжили ще на 7
вікон. З зовнішньої сторони палацу, на куті другого поверха, розміщено родинний
герб Медічі – шість пілюль, що нагадують про первісну професію предків Медічі -
лікування. На першому поверсі розміщувались підсобні приміщення, житлові – на
третьому. На другому поверсі знаходились пишні парадні зали і палацова капелла.,
стіни якої від самої підлоги до стелі були розписані фресками Б.Гоццолі. Лоренцо
Медічі, як і його предки, був цінителем мистецтва, знавцем давньоримської
літератури та філософії. Він збирав витвори мистецтва, і скоро палац став місцем
зберігання унікальних художніх творів. В середині 17 ст. Медічі продали свій
палац маркізу Ріккарді – звідси і назва палацу “Палаццо Медічі-Ріккардо”. Зараз
там знаходиться музей.
На лівобережній частині Флоренції
знаходиться Палаццо Пітті. Цей палац є зразком архітектури Відродження. Його
було споруджено для родини Пітті у середині 15 ст. Довжина палаццо складає 201
м, висота – 37 метрів. Трьоповерховий палац Пітті збудовано з дикого каменю.
Фасад палацу позбавлений будь-яких прикрас. У палаці міститься картинна галерея
– одна з найкращих в Італії. Галерея заснована близько 1620 року, складається
переважно з творів італійського живопису 16-17 ст., серед яких найціннішою є
збірка картин Рафаеля (“Мадонна Грандука”, 1505 р.; “Ла Велата”, бл.1513 р.;
“Мадонна делла седіа”, 1516, та ін.).
Головний
флорентійський собор Санта Марія дель Фйоре
(XIII-XV століття) є третім у світі
по величині після соборів Св. Петра в Римі і Св. Павла в Лондоні. Урочиста
церемонія закладення нового собору відбулася 8 вересня 1296 році на місці
давнього собору Санта-Репарата. Старий собор Санта-Репарата наприкінці 13 ст. не
відповідав ні смакам, ні потребам городян, його будівля була маленькою і не
вміщувала всіх бажаючих. Будівництво храму стало важливою загальнодержавною
справою. Затрати на спорудження собору були великими; папа римський обіцяв
відпущення гріхів тим, хто найбільше пожертвує на будівництво храму. Основу
собору Санта Марія дель Фйоре заклав Арнольфо ді Камбіо. Але в 1302 році
архітектор помер, встигши тільки частково возвести бічні стіни та повністю –
стіну фасаду. Відомий зодчий епохи Відродження Філліпо Брунеллескі спроектував
купол собору, що став символом всієї Тоскани. Остаточне завершення спорудження
куполу храму відбулося в 1446 році. Загалом будівництво собору обійшлося для
Флоренції у 18 мільйонів золотих флорінів. У 15 ст. Флорентійський собор
вважався найбільшим храмом у Італії. Він вміщує близько 30 тисяч людей.
Одна із найзнаменитіших церков Флоренції - готична
базиліка Санта Кроче. Церква з її просторим, світлим інтерєром була споруджена
наприкінці 13 ст. Арнольфо ді Камбіо, а пізніше її було перетворено на пантеон
слави видатних людей Флоренції. Тут поховано багато відомих поетів, учених,
художників, серед яких Мікеланджело, Галілей, Макіавеллі, Россіні та ін. У дворі
церкви Санта Кроче знаходиться капела Пацці. Будівництво її розпочате в 1430
році архітектором Ф.Брунеллескі.
Баптистерій Сан-Джованні
(Баптистерій св. Іоанна Хрестителя) вважається одним з найдавніших існуючих
будівель Флоренції. Баптистерій – це культове приміщення або будівля, де
проводиться релігійний обряд хрещення; розташовується, як правило, біля церкви.
Перші згадки про баптистерій Сан-Джованні відносяться до 5 ст. Однією з головних
прикрас Баптистерію є двері. У 1401 році гільдія купців Флоренції, якій було
доручено піклування про певну групу пам’яток міста, оголосила конкурс на
оздоблення дверей флорентійського баптистерію. В конкурсі взяли участь відомі
скульптори й архітектори Флоренції – Брунеллескі, Гіберті, Якопо делла Кверча. У
баптистерій ведуть троє бронзових дверей. Південні двері – роботи Андреа Пізано
(1330 р.). На них розміщені 28 рельєфів, що відображають життя Іоанна
Хрестителя. Північні двері виконані Лоренцо Гіберті в період з 1403 по 1424 рр.
після перемоги в конкурсі з Брунеллескі. Східні двері – знамениті Ворота Раю –
також створені Гіберті. “Райськими” їх назвав Мікеланджело, який висловися
одного разу: “Вони такі прекрасні, що достойні стати воротами раю”. Двері
прикрашені десятьма рельєфами з зображенням багатофігурних сцен з Старого
Завіту, архітектурних і пейзажних мотивів. Один із рельєфів дверей включає
чотири сцени на сюжети з Старого Завіту – створення Адама, Єви, гріхопадіння і
вигнання з раю. Крім цих десяти скульптурних панно, композиція дверей включає
маленькі статуетки пророків і портретні голови, вміщені в заглиблених нішах,
розташованих по обидва боки від панно. Двері облямовані рельєфною гірляндою з
переплетених плодів, квітів і листя. Всередині баптистерій облицьований
мармуром. В центрі прекрасної інкрустованої мармурової підлоги знаходилось
Джерело хрещення, про яке згадував у своїй “Божественній комедії” Данте, але
воно було знищене в 16 ст. за наказом великого герцога Франческо І. В
Баптистерії збереглися до нашого часу чудова дерев’яна статуя Магдалини (роботи
Донателло,), вівтар 13 ст., а також два римських саркофаги. Купол будівлі
прикрашений мозаїкою, виконаною місцевими та венеціанськими майстрами.
Церква Санта-Марія дель Карміне
(1258 р.) відома своєю
каплицею Бранкаччі (Бранкаччі – прізвище родини багатих флорентійських купців).
Розписом каплиці займався відомий флорентійський живописець Томаззо ді Сімоне
Гвіді, прозваний «Мазаччо» («Дивакуватий»). Молодий художник в 1426 році (в
останні роки свого короткого життя – (нар.1401 – пом.1428) створює тут фрески,
що стали етапними в розвитку живопису Відродження. Розписи Мазаччо зробили
каплицю Бранкаччі місцем паломництва для багатьох італійських художників кількох
поколінь. З усіх фресок каплиці Бранкаччі найбільш відомими роботами Мазаччо є
“Вигнання з раю” і “Чудо з податтю” (“Іль трибуто”).
Дуже
мальовничою є набережна ріки Арно із давніми мостами (Понте-Веккйо,
Санта-Трініта та ін.). Найдавнішим є міст Понте-Веккьо, на якому вже багато
років розташовані ювелірні крамниці. У Флоренції багато зелені, сконцентрованої
в садах "Боболе" і "Кашину".
У місті близько 90 музеїв
(Археологічний, Антропології та етнографії, Медічі, Національний Барджелло,
Історії науки, топографії давньої Флоренції, Срібних виробів, Будинок-музей
Буонаротті, будинок-музей Данте). У Флоренції є декілька галерей (Академії
мистецтв, Корсіні, Палатіна, Сучасного мистецтва), найвідомішою серед них є
галерея Уффіці. Галерея розташована поряд з площею Синьйорії. Заснована близько
1575 р. Будинок Уффіці споруджено у 1560-1574 рр. архітектором Дж.Вазарі для
урядових канцелярій. В Уффіці зберігається цінна збірка італійського живопису
13-18 ст. (твори Джотто, Мазаччо, П’єро делла Франческа, Джордоне, Леонардо да
Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, Корреджо, Тіціана, П.Веронезе, Я.Тінторетто,
М.Караваджо та ін.), а також картини художників нідерландської, фламандської,
французької, німецької шкіл; колекція автопортретів художників різних країн,
малюнки і гравюри старих італійських майстрів, окремі зразки античної
скульптури.
Флоренція - унікальне місто, що дало світу
найбільших майстрів образотворчого мистецтва і прославлена батьківщина
Ренесансу, місто, яке славиться на весь світ своєю традиційною виставкою і
ярмарком квітів, що пишно прикрашають його бульвари, сквери, газони.
|
