Як і у більшості країн пострадянського простору, у Туркменистані спостерігається спад виробництва.
   Основою спеціалізації країни був і залишається нафтогазовий комплекс.
   Основний нафтовидобувний район - захід країни. Нафта переробляється на двох нафтопереробних заводах в Туркменбаші і Чарджоу.
   Туркменистан - четвертий у світі виробник природного газу. На частку природного газу припадає близько 60 % ВВП. Основні родовища розміщені в Чарджоуській обл., поблизу м. Мари і на узбережжі Каспію. У перспективі намічено будівництво газопроводів через Іран і Туреччину в Європу і через Афганістан - до Пакистану та Індії.
   Галузі машинобудування забезпечують нормальне функціонування пріоритетних галузей (нафтогазової і сільського господарства). В кожному обласному центрі є ремонтні підприємства відповідного профілю. Крім цього, в Ашгабаті представлені завод газових апаратів, електротехнічний, кабелю, обчислювальної техніки, в Кизил-Арваті - вагоноремонтний, в Мари - з виробництва насосів.
   У хімічному комплексі Туркменистану найбільш розвинені два цикли: нафтогазовий і гірничо-хімічний.
   У східній частині країни зосереджені унікальні родовища сірки, поліметалів, йоду, бору. Використовується тільки родовище сірки в Гаурдаку. З привізної сировини випускають сірчану кислоту, міндобрива, сульфат амонію.
   Західний район виділяється запасами сульфату натрію, мірабіліту (глауберової солі), йодистих і бромистих сполук, бентоніту. Видобута сировина переробляється в містах Нєбіт-Даг, Челекен, Бекдаш.
   Перспективною вважається теплова електроенергетика. Поблизу великих міст збудовані ТЕС. Намічено прокласти ЛЕП в Іран для експортних поставок електроенергії.
   Сільське господарство. Придатні для землеробства площі не перевищують 3% території, в основному в оазах. Поливні землі займають 95 % всієї посівної площі.
   За роки незалежності посівні площі зернових культур і збір зерна зросли втричі. Бавовник, хоча вже не є монокультурою, залишається найбільш прибутковою і потужною складовою експорту країни. Туркменистан входить в десятку провідних світових експортерів бавовни-сирцю. Втрачено більшість ринків збуту традиційних південних культур, ранніх овочів, винограду, баштанних.
   Майже 97 % сільськогосподарських земель Туркменистану - це пасовища. Головною галуззю тваринництва є каракульне вівчарство. Частка овець в загальному поголів'ї тварин перевищує 50 %. За виробництвом каракулевих шкурок Туркменистан поступається лише Узбекистану. В цілому поголів'я худоби постійно зростає.
   Світову славу Туркменистану приніс скаковий кінь ахалтекінської породи. Сьогодні чистопородні скакуни є національним надбанням і заборонені до вивозу з країни.
   На відміну від інших територій пострадянського простору обсяг зовнішньоторговельного обороту знизився найменше. Це пов'язано з стійким попитом на природний газ, бавовну-волокно, вироби народних промислів. У Туркменистан надходять кредити з різних держав під певні проекти (соціальна інфраструктура, підприємства "верхніх поверхів" технологічних ланок, найновіші проекти освоєння шельфу). Провідний партнер Туркменистану - Росія.