Журнал "Історія української географії" Всі публікації журналу
Зміст номера
Довідка про автора публікації
Номери часопису: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
УДК 911:337.7 (477)
Люба Альтгайм
Історичні особливості та чинники, що вплинули на формування сільського населення Хмельницької області
У статті проаналізовано історичні особливості та фактори, що вплинули на сільське розселення у Хмельницькій області. Охарактеризовано особливості заселення цієї території в різні історичні періоди. Досліджено сучасний стан сільського населення цього регіону.
Lyubov Althaim. Historic peculiarities and Phenomena which influenced the Formation of the Rural inhabitants of the Khmelnytskyy Region.
In the article historic peculiarities and phenomena which have influenced the distribution of the rural inhabitants in the Khmelnytskyy Region are analyzed. Peculiarities of settling of inhabitants on this territory in various historic periods are characterized. The modern state of distribution of the rural inhabitants of the Khmelnytskyy region is investigated.
В сучасних умовах розвитку суспільної географії, коли посилились її соціальні аспекти, значної уваги набуває вивчення географії населення, зокрема питань розселення сільського населення у різних реґіонах України. Метою такого наукового дослідження є вивчення особливостей основних чинників, що впливають на формування сільського розселення та його стан.
Уявлення про стан сільського розселення Хмельницької області, його особливості і закономірності дають показники густоти сільських поселень, їх середня людність, середня відстань між ними, розподіл поселень за групами різної людності. Крім цього поняття “сільське розселення” включає в себе розміщення сільських поселень і сільського населення в них. Особливості сільського розселення зумовлені, значною мірою, історико-географічними чинниками.
В Україні питаннями розселення населення, передусім особливостями їх формування, займалися такі вчені, як Ю.І.Пітюренко, О.В.Краснопольський, Я.І.Бондаренко, А.І.Доценко, Ф.Д.Заставний, Б.І.Заставецький, В.О.Джаман.
Заселення Хмельницької області, як і всієї території України бере свій початок з часів первіснообщинного ладу (раннього палеоліту) – на це ми знаходимо підтвердження в археологічних розкопках. Виникнення і формування населених пунктів у давнину – яскравий вираз процесу заселення території. Впродовж багатьох тисячоліть багато населених пунктів безслідно зникало, деякі з них знову відроджувалися, руйнувалися в роки війн і знову відбудовувались і так зазнавали змін протягом всього свого існування. Значній частині поселень вдалося зберегли свої історичні пам’ятки до сьогодення.
Свій відбиток у формуванні та заселенні території Хмельницької області мали всі великі і незначні історичні події, що відбувалися по всій подільській землі, зокрема: первіснообщинний і утворення феодального ладу, виникнення торгівлі і ремесел, формування князівств і монголо-татарські навали, утворення і розпад Київської Русі, панування на цій території Литви і Польщі, приєднання до Росії. Розглянемо дані історичні періоди детальніше.
Найдавніша палеолітична стоянка первісних мисливців відома поблизу села Врублівці Кам’янець-Подільського району (близько 300 тис. р. т.) У добу середнього і особливо пізнього палеоліту первісні мисливці почали заселяти територію сучасного Поділля. Найдавніші поселення цього періоду виявлені у селах Врублівці, Калачківці, Китайгород, Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району.
У добу неоліту (VІІ – ІV тис. до н. е.)., коли людина перейшла від мисливства, збиральництва і рибальства до відтворюючих форм господарської діяльності – мотичного землеробства і скотарства по всій території сучасної Хмельницької області утворюються поселення найдавніших землеробів і скотарів (Славута Віньковецького району та ін.).
У ІV – ІІІ тис. до н. е. Надніпрянщина і Надбужжя заселяються нащадками неолітичних племен-носіїв високорозвиненої так званої трипільської культури, землеробської культури, яка мала великі населені пункти, досконалі будинки. В Хмельницькій області відомо близько 150 пам’яток трипільської культури. Предками стародавніх слов’ян вважаються племена так званого скіфського періоду (VІІ – ІV ст. до н.е.). Їх могильники та поселення збереглися на всій території області.
З початку І тис. н. е. територію Поділля заселяють ранньослов’янські племена, які входили до складу антського племінного союзу і займалися орним землеробством.
З утворенням на базі ранньослов'янських племен єдиної давньоруської держави – Київської Русі (ІХ – ХV ст.) до її складу на території сучасного Поділля увійшли племена уличів і тиверців.
З посиленнями феодальної роздробленості Стародавньої Русі і виникненням окремих удільних князівств у кінці ХІ ст. на Наддніпрянщині утворюються Теребовлянські князівства, а згодом, в 1141 р. – Галицьке. У 1199 р. внаслідок об’єднання Теребовлянського і Шумського князівств вся територія сучасного Поділля увійшла до Галицько-Волинського князівства.
Після загарбання краю ординськими племенами у 1246 р. Галицько-Волинське князівство змушене було визначати свою залежність від Золотої Орди. Край було поділено на округи, населення яких платило величезну данину. Спустошувалися села і міста, руйнувалися фортеці. Ця трагічна сторінка в історії Хмельниччини, як і всієї Русі, тривала понад 100 років.
Скориставшись феодальною роздробленістю давньоруських земель і ослабленням їх внаслідок ординської навали, територію захоплюють литовські і польські феодали.
Наступ польських феодалів на українські землі посилився після Кревської унії, укладеної в 1385 р. між Польщею і Литвою. Внаслідок гострої боротьби між Польщею, Литовським князівством і Угорщиною захоплені ними землі Західного Поділля оголошуються (1439 р.) окремим подільським воєводством з центром у Кам’янці-Подільському. До його складу увійшли 3 повіти: Кам’янецький, Летичівський і Червоноградський.
З середини ХV ст. частішають спустошливі кримсько-татарські напади на Поділля. Лише під час нападу на Поділля, Волинь і Галичину у 1575 р. татари полонили понад 55 тис. чол. Все це, безперечно, зумовило спустошення поселень краю. Однак в наступні десятиріччя вже спостерігається збільшення кількості поселень і населення в них.
Після Люблінської унії (1569) землі Брацлавщини відійшли до Польщі, внаслідок чого створюються Брацлавське воєводство. Загарбані землі заселяє польська шляхта, в її руках зосереджуються основні земельні володіння. Виникають фільварки, сільські поселення збільшуються у розмірах.
Із впровадженням у 1596 р. Берестейської унії під впорядкуванням православної церкви України і Білорусії, Ватикану – на землях, захоплених Польщею, у тому числі на Поділлі, посилилася релігійна і національна конфронтація.
Соціально-економічне і національно-релігійне гноблення викликало хвилю народних протестів проти польської шляхти і місцевих поневолювачів, наростання визвольного руху. Це знайшло вияв у селянсько-козацьких повстаннях, які почалися з кінця ХVІ ст.
За Андріївською угодою 1667 р. більша частина Правобережної України і Східна Галичина, в тому числі сучасна Хмельниччина, залишилася за Польщею. Протягом ХVІ – ХVІІ ст. однією з форм антифеодальної боротьби були масові втечі селян із загарбаних Польщею земель у південні степи до козаків.
У наступні десятиріччя територія стає ареною безперервних військових сутичок, жорсткої боротьби за сфери панування. У 1672 р. 300-тисячне турецьке військо захоплює Подільське воєводство. Проте в 1699 р. за Карловацьким трактатом ці землі знову відійшли до Польщі.
Усі ці події вплинули на міграційні процеси. Після того, як турки залишили Поділля (1699), почалося його заселення переважно українцями, які приходили з території Руського та Волинського воєводств і оселялися селами.
У квітні 1793 р. землі Поділля у складі Правобережної України були приєднані до Росії і на них поширилися загальноімперські адміністративні порядки. Утворилися Ізяславське і Брацлавське намісництва та Кам’янецька область. У 1797 р. – 1803 р. відбулося укріплення повітів, з яких Кам’янецький, Летичівський, Проскурівський, Ушицький охоплювали більшу частину сучасної Хмельницької області.
Складні соціально-економічні і політичні умови історичного розвитку Поділля зумовили особливості формування поселень, спрямованість міграційних процесів, природний приріст, і динаміку етнічного складу. Значними змінами супроводжувався перехід до капіталістичних відносин. Уже в другій половині ХVІІ ст. відбувся процес перетворення ремесла у товарне виробництво і зародження передумов мануфактури, зростання елементів товарності в сільському господарстві. Це сприяло збільшенню величини сільських поселень.
Промисловий розвиток і події Першої світової і громадянської воєн сильно вплинули на динаміку етнічного складу міського населення і мало змінили етнічну структуру сільського населення. Як і в ХІХ ст., тут чисельно переважали українці. За даними перепису населення 1926 р. українці серед сільського населення Проскурівської і Кам’янецької округ становили від 80 до 90 %. Вони займалися переважно сільським господарством і проживали у сільській місцевості.
У радянський період етносоціальні, етнокультурні та демографічні процеси на Поділлі розвивались неоднозначно. До певної міри вони коригувалися територіальними змінами, пов’язаними з адміністративними перетвореннями та змінами чисельного складу населення.
Сучасна Хмельницька область – один із густозаселених регіонів країни. Середня густота його населення – 80 осіб на 1 кв. км. Це найменш урбанізована область України. Більшість населення (56, 0%) проживає тут у сільській місцевості.
Хмельницька область як і всі сільськогосподарські зони України, зазнало відчутних втрат у людності внаслідок примусової колективізації і особливо голоду 1932 – 1933 рр. Разом з репресіями 30-х років втрати населення на Поділлі становили майже 5 млн. осіб, переважно – це сільські жителі.
Багато сіл у цей період обезлюдніли, а ті люди, що залишилися, ледве животіли. Села мали жалюгідний вигляд: глиняні хати під соломою з вузькими вуличками.
Помітне зменшення кількості населення Хмельниччини відбулося у воєнні і перші післявоєнні роки. Причиною цього було: винищення і вивезення людей німецькими окупантами, військові втрати, вивезення людей за межі України радянським режимом, низька народжуваність і висока смертність населення відразу після закінчення війни, в тому числі і під час голоду 1946 – 1947 рр.
Нове тривале зменшення сільської людності у Хмельницькій області спостерігалось в 1970 – 1991 рр., що спочатку пояснювалось переважанням міграційного процесу, переважно відпливом населення з сіл у міста області, а згодом природним скороченням населення. В результаті цих процесів чисельність населення області за 1940 – 1994 роки зменшилась майже на 234 тисячі мешканців, а її частка в загальній чисельності населення
України скоротилась із 4,3% до 2,9%.
Кількість міського населення області за результатами Всеукраїнського перепису 2001 року становила 729,6 тис. осіб, або 51 %, сільського – 701,2 тис. осіб, або 49 %. Порівняно із 1989 роком міське населення збільшилось на 6,6 тис. осіб, сільське – зменшилось на 102,9 тис. осіб. Змінилось і співвідношення між ними загалом по області та окремих її районах..
Нижче у таблиці 1 наведено дані про розміщення та співвідношення міського і сільського населення у районах області.
Таблиця 1.
Кількість та склад населення Хмельницької області
за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
| Міста і райони | Кількість наявного населення, тис.осіб | У % до всього населення | Довідково за 1989 р. | |||
| міське | сільське | міське | сільське | міське | сільське | |
| м. Хмельницький | 254.0 | - | 100 | - | 100 | - |
| м.Кам'янець-Подільський | 99.6 | - | 100 | - | 100 | - |
| м. Нетішин | 34.3 | - | 100 | - | 100 | - |
| м.Славута | 34.4 | - | 100 | - | 100 | - |
| м. Шепетівка | 48.2 | - | 100 | - | 100 | - |
| м. Старокостянтинів | 35.4 | - | 100 | - | 100 | - |
|
райони |
||||||
| Білогірський | 7.8 | 23.9 | 25 | 75 | 23 | 77 |
| Віньковецький | 6.9 | 24.1 | 22 | 78 | 20 | 80 |
| Волочиський | 23.6 | 37.2 | 39 | 61 | 39 | 61 |
| Городоцький | 20.4 | 38.3 | 35 | 65 | 30 | 70 |
| Деражнянський | 15.0 | 23.1 | 39 | 61 | 38 | 62 |
| Дунаєвецький | 21.3 | 51.8 | 29 | 71 | 28 | 72 |
| Ізяславський | 18.5 | 35.7 | 34 | 66 | 30 | 70 |
| Кам'янець-Подільський | 2.6 | 73.1 | 3 | 97 | 4 | 96 |
| Красилівський | 23.3 | 38.0 | 38 | 62 | 36 | 64 |
| Летичівський | 12.8 | 21.6 | 37 | 63 | 33 | 67 |
| Новоушицький | 4.7 | 31.8 | 13 | 87 | 11 | 89 |
| Полонський | 31.1 | 20.1 | 61 | 39 | 59 | 41 |
| Славутський | - | 37.4 | - | 100 | - | 100 |
| Старокостянтинівський | - | 37.2 | - | 100 | - | 100 |
| Старосинявський | 6.0 | 19.0 | 24 | 76 | 23 | 77 |
| Теофіпольський | 9.3 | 23.0 | 29 | 71 | 29 | 71 |
| Хмельницький | 0.9 | 54.0 | 2 | 98 | 2 | 98 |
| Чемеровецький | 6.9 | 44.1 | 14 | 86 | 13 | 87 |
| Шепетівський | 3.9 | 36.7 | 10 | 90 | 10 | 90 |
| Ярмолинецький | 8.9 | 31.1 | 22 | 78 | 20 | 80 |
| Всього по області: | 729.6 | 701.2 | 51 | 49 | 47 | 53 |
Частка міського населення збільшилась в 13 районах області, а зменшилась тільки в Кам’янець-Подільському районі (смт Стара Ушиця), в інших залишилася без змін. Особливо високий рівень цього показника в Полонському районі (61 %), а найнижчий рівень – у Хмельницькому районі (2 %).
Рівномірніше розміщене сільське населення: густіше заселені центральні і південні райони області (найвищі показники у Чемеровецькому і Кам’янець-Подільському районах), найнижча густота сільського населення у східних і північних частинах області. Взагалі Хмельниччина входить в ареал підвищеної густоти сільського населення в Україні, що охоплює її південно-східні області.
Література
1. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. – Чернівці: Рута, 2003. – 392 с.
2. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Дітчук І.Л. Географія Хмельницької області. – Тернопіль, 1995.
3. Ковалев С.А. Сельское расселение (Географическое исследование). Под редакцией Ю.Г. Саушкина. – Издательство Московского университета, 1963.
4. Народне господарство Української РСР у 1990 році. Статистичний щорічник. – К.: Техніка, 1991.
5. Поділля / Артюх Л.Ф., Банушок В.Г. та ін. – К.: Видавництво НЦ “Доля”, 1994. – 504 с.
6. Природа Хмельницької області / За ред. К.І.Геренчука. – Львів: Вища школа, 1980. – 152 с.
7. Статистичний збірник основних показників соціально-економічного розвитку Хмельницької області за 2000 рік / За ред. В.В.Сокальського – Хмельницький, Хмельницьке обласне управління статистики. – 2000.
8. Статистичний збірник основних показників соціально-економічного розвитку Хмельницької області за 2002 рік / За ред. В.В.Сокальського – Хмельницький, Хмельницьке обласне управління статистики. – 2002.
Опубліковано:
Альтгайм Л. Історичні особливості та чинники, що вплинули на формування сільського населення Хмельницької області // Історія української
географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і
посібники, 2004. - Випуск 2 (10). - С.86-89.
|
|
