Журнал "Історія української географії" Всі публікації журналу
Зміст номера
Довідка про автора публікації
Номери часопису: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
УДК 911.3
Сергій Шевчук
Суспільно-географічні дослідження Полтавщини першої чверті ХХ
століття
Розкрито розвиток суспільної географії на Полтавщині у першій чверті ХХ ст. крізь призму системи видавалиних у ті часи. тих джерел, У розрізі організаційної структури науково-дослідних установ Полтавщини та внеску їх працівників у становлення вітчизняної науки розглянуто особливості суспільно-географічних досліджень краю.
Serhiy Shevchuk. Social and geographical investigations of Poltava region in the first half of the XXth century.The development of Human Geography in Poltava region in the first half of the XXth century is exposed through the system of the sources published in those times. The peculiarities of human geographical investigations of the region are regarded through the organizational structure of scientific research establishment of Poltava region and contribution of their researhers to the formation of Ukrainian science.
Постановка проблеми. Проблема джерела наукового знання є однією з головних у методології наукового пізнання історії географії. Проф. О.Шаблій у статті «Історико-географічне джерелознавство» зазначає: «жодна наука не може обійтись без дослідження джерельної бази, тобто носіїв інформації про її розвиток і зміни станів у минулому і в теперішній час. Будь-яке дослідження базується на аналізі інформаційних джерел. Безумовно, це стосується передусім тих проблем, які вивчає історія української географії, в т.ч. суспільної» [36, c.7]. Пропонована стаття є практичним дослідженням у галузі географічного джерелознавства, що включає в себе пошук і різносторонню критику джерел з метою розгляду їх інформаційної цінності.
Суспільно-географічні джерела першої чверті ХХ століття в Україні представлені описово-географічними та описово-статистичними працями. Такі описи складалися як загальні по державі взагалі, так і за її окремими регіонами. Традиційно вважають, що суспільна географія впродовж кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. розвивалася у вигляді досліджень описово-наукового характеру. Сьогодні своєї актуальності набувають джерелознавчі дослідження у суспільній географії на етапі її становлення як окремої науки. Особливо невисвітленими у вітчизняній літературі залишаються регіональні суспільно-географічні джерела. З іншого боку Полтавщина як один з центрів науки і культури початку ХХ ст. абсолютно не досліджена з позицій історії української географії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні нам не вдалося знайти жодної праці в нашій науці, присвяченої проблемам становлення суспільно-географічних досліджень Полтавщини. З метою більш повного аналізу досягнень у розвитку вітчизняної суспільно-географічної науки у першій чверті ХХ ст. ми звертаємось до першоджерел.
Постановка завдання. Дослідження географії Полтавщини мають багатовікові традиції. Вони тісно пов’язані з дослідницькою діяльністю видатних учених, а саме В.Докучаєва, К.Феофілактова, Г.Танфільєва, А.Краснова, Г.Висоцького, К.Глінки, О.Ізмаїльського, П.Семенова, О.Русова, В.Вернадського, Є.Оппокова та ін. Ми ставимо за мету – розкрити особливості розвитку суспільно-географічної думки на Полтавщині у першій чверті ХХ ст. крізь призму наявних писемних джерел того періоду.
Виходячи з історичних особливостей розвитку суспільно-географічної науки в Україні у першій чверті ХХ ст., закономірно наша увага має бути направлена на дослідження і всебічне висвітлення її першоджерел. Джерела суспільної географії Полтавщини цього періоду представлені переважно працями описового характеру, статистичними дослідженнями та працями районістчного напрямку в науці.
Виклад основного матеріалу. На початку ХХ століття досить вагомий внесок у дослідження суспільної географії Полтавщини зробили своєю діяльністю діячі Статистичного бюро Полтавського губерніяльного земства, Полтавської губернської ученої архівної комісії, науковці Полтавського учительського інституту (згодом Інституту народної освіти), Полтавської спілки споживчих товариств, музею Полтавського губерніяльного земства, Полтавської сільськогосподарської дослідної станції та ін. Результати їх діяльності, власне, і складають сукупність суспільно-географічних джерел Полтавщини першої чверті ХХ ст.
В цілому становлення систематичних статистичних досліджень Полтавщини припадає ще на ХІХ ст. Ці дослідження були пов’язані з статистичною роботою А.Скальковського, М.Максимовича, О.Лазаревського, Д.Журавського, Г.Галагана, В.Тарновського, О.Русова, М.Зібера та ін. Саме завдяки їх діяльності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. формується Полтавська наукова школа статистики. Її дослідження нерозривно пов’язані з суспільно-географічними дослідженями краю. У першій чверті минулого століття у цьому напрямку працювали полтавські статистики Л.Падалка, Г.Ротмістров, І.Павловський.
Система господарської статистики на поч. ХХ ст. ще переживала процес становлення, найрозвиненішою її складовою була статистика, спрямована переважно на облік земельних угідь, сільськогосподарська та демографічна статистика. Меншою мірою були вивчені питання промислової, торгової та інших галузей статистики Полтавщини.
У 1900 р. вийшла друком узагальнююча праця Статистичного бюро Полтавського губерніяльного земства «Сводный сборникъ по статистическому описанію Полтавской губерніи в 1882-1889 годахъ» [22]. Майже на трьохсот сторінках тексту у цій праці викладено результати статистичних робіт у краї за вісім років. Окремими розділами винесені дані про географічне положення, населення та господарство губернії. В процесі створення «Сводного сборника» вагомим був внесок завідуючого Статбюро Г.Ротмістрова (1867–1940). Учений-статистик був представником ТУПу на Полтавщині, займав досить активну громадянську позицію. Г.Ротмістров продовжував наукові традиції своїх учителів – В.Василенка та О.Русова. Разом з колективом Статбюро проводив грунтовні соціально-економічні дослідження. Заслуговує уваги перепис населення Полтавщини 1910 року, методологія якого була викладена в результатах, що пізніше стали зразком для проведення всеросійських переписів населення. Невід’ємно з ім’ям Г.Ротмістрова пов’язані організація і виконання дослідницьких робіт щодо земельного кадастру на Полтавщині у 1911-1913 рр., заснування і редагування одного з перших у тодішній Російській імперії губерніяльного «Статистического справочника» [25–32]. Також за його редагуванням видавалися щорічники «Статистический ежегодник», «Обзор сельского хозяйства в Полтавской губернии», «Статистический справочник по Югу России».
Вся робота Полтавського Статбюро під керівництвом Г.Ротмістрова була чітко зорганізованою, завдяки чому стала найпотужнішою школою статистики на теренах всієї Російської імперії. Кожного року Статистичне бюро видавало звіти про проведені роботи – «Отчет о работах Статистического бюро Полтавского губернского земства» [16,17,23]. У них повідомлялося про видані цією установою друковані праці з окремих розділів: відомості про стан сільського господарства в Полтавській губурнії; спостереження за погодою, огляд загальних економічних даних та ін. [16, с.1-8].
У Статистичному бюро видавалися й праці окремих долідників, зокрема, у 1905 р. світ побачила праця полтавського ученого І.Павловського (1851–1922) «Статистические сведения о Полтавской губернии» [18]. Іван Францович Павловський був активним діячем Полтавської губернської вченої архівної комісії, що існувала з 1903 по 1919 рік. Разом з іншими ученими (О.Мальцев, Л.Падалка) він редагував «Труды Полтавской Ученой Архивной комиссии» Комісія займалася різносторонньою діяльністю. Окрім історії та археології, її члени досліджували історію формування природи та розвитку господарства краю. Результати досліджень з історичної географії Полтавщини друкувалися на сторінках «Трудов».
Серед полтавських науковців того часу вагоме місце займав статистик із світовим ім’ям Л.Падалка (1852-1927). Закінчивши історико-філологічний факультет Київського університету зі ступенем кандидата у 1884 р., працював у Статистичному бюро Херсонщини, в якому співпрацював з О.О.Русовим, колишнім співробітником проф. В.Антоновича та М.Драгоманова по Південно-Західному відділу Російського географічного товариства. Згодом Лев Васильович переводиться на службу у Полтавське Статбюро, починає активно досліджувати населення та господарство полтавського краю.
Отже, традиції полтавської школи статистики були відомі далеко за її межами, а її статистичні довідники є цінними суспільно-географічними джерелами Полтавщини першої чверті ХХ ст. Започаткували видання «Статистического справочника» ще в 1906 році. Основні питання, що знаходили своє вирішення на сторінках «Справочника», були підпорядковані таким традиційним розділам:
1) розміщення губернії, її територія і адміністративний поділ;
2) населення (приріст, загальна чисельність і густота, віковий склад, смертність, статева структура, віросповідання, зайнятість населення та ін.);
3) кількість населених пунктів і земельна власність;
4) земельні володіння;
5) землеробство (кількість господарств, розміщення землеробських господарств та їх розподіл за розміром посівних площ);
6) сільськогосподарське скотарство;
7) птахівництво;
8) промислові підприємства губернії;
9) транспортне сполучення;
10) кустано-реміснича промисловість у селах;
11) бюджет губернії;
12) медицина;
13) освіта та ін.
Всі перелічені вище розділи «Справочников» розкривали зміст за окремимм повітами губернії (на поч. ХХ ст. їх було п’ятнадцять). У 1919 році, саме під час Української національної революції, довідник вперше було видано українською мовою. Це було одинадцяте видання, в передмові до якого говорилося, що організація і виконання грунтовних робіт із земельного кадастру на Полтавщині, яке ще не проводилося жодного разу в колишній Російській імперії, окрім практичних результатів для Полтавщини, мало важливе наукове значення для всієї держави.
На жаль, у 1925 році світ побачив останній «Статистичний довідник по Полтавщині» [32]. Колектив науковців, що підготував це видання (М.Аронський, Г.Сиротенко, М.Броневська, І.Палій, П.Сухомлин, П.Римаренко, М.Миславський, К.Космодем’янський, Д.Соловей) звертався з закликом видавати такий довідник по кожній окремій окрузі губернії, а це було останнє видання загальногуберніяльного змісту. В останньому виданні «Довідника» знаходимо дані та описи про географічне положення і кордони губернії, її рельєф, грунти, підсоння, гідрографію, флору, фауну, корисні копалини, що виділені як структурні частини першого розділу «Територія». У наступному розділі «Адміністративний поділ» обгрунтовується поділ губернії на сім округ: Золотоніську, Кременчуцьку, Лубенську, Полтавську, Прилуцьку, Роменську, Червоноградську (Костянтиноградську). У «Довіднику» також окремими розділами були запропоновані відомості про населення, охорону здоров’я, освіту, землекористування, структуру та загальні умови сільського господарства, городництво, садівництво, сільськогосподарське скотарство, бджільництво, промисловість (виробничу структуру, фабрично-заводську промисловість, млинарську, виробництво олії, цукру, тютюну, шкіряне, лісопильне виробництва, випуск сільськогосподарських машин та виробництво електроенергії), торгівлю, кооперацію, рух вантажів, фінанси, комунальне господарство. Отже, суспільно-географічні джерела Полтавщини початку минулого століття в першу чергу представлені статистичними дослідженнями, що проводилися науковцями Статистичного бюро Полтавського губерніяльного земства.
Справа досліджень Полтавщини, започаткована Статбюро, була продовжена у вигляді суспільно-географічних досліджень її окремих округ. Зокрема нам відомі «Матеріали до опису округ УСРР. Полтавська округа» та «Лубенська округа» [9,10] що є цінними суспільно-географічними джерелами Полтавщини 20-х рр. минулого століття.
Паралельно з роботою Статистичного бюро (а при совєтщині – Полтавського округового статистичного бюро) працювали науковці Губплану, які у 1921 р. заснували щомісячний журнал «Хозяйство Полтавщины» (з 1924 р. – виходив українською мовою – «Господарство Полтавщини»). Головною метою випуску журналу ставилася «подача інформації про всі галузі народного господарства» [1921, №1, с.2]. Яскравою відмінністю видання є повна відсутність матеріалів ідеологічного змісту. Донедавна відомості з цього журналу майже не використовувалися у науковому обігу. Сьогодні постає необхідність розкриття наукової цінності журналу «Господарство Полтавщини», адже на його сторінках презентували результати своїх суспільно-географічних студій видатні тогочасні учені, серед них – М.Самбикін, К.Дубняк, Б.Стопневич, Д.Соловей, Ф.Матвієнко-Гарнага та інші. Так, завідуючий відділом метеорології Полтавської досвідної станції (згодом Дослідної станції ім. М.Вавілова) проф. Михайло Митрофанович Самбикін (1878-1972) майже у кожному номері журналу друкував результати метеорологічних досліджень Полтавщини у контексті їх впливу на розвиток господарства краю. Наприклад, у другому номері «Хозяйства Полтавщины» вийшла друком його стаття «К вопросу об изменчивости климата», в якій на основі аналізу зібраних власноруч статистичних матеріалів автор прогнозує розвиток окремих галузей господарства, обгрунтовує їх територіальне розміщення, виходячи з даних про фізико-географічні особливості тогочасної Полтавщини.
На сторінках журналу друкував свої статті відомий український учений-географ проф. Кость Дубняк – викладач економічної географії, заступник директора Полтавського кооперативного технікуму. Знаний у науковому світі як прихильник і теоретик районної школи в українській суспільній географії (тоді – економічній географії) К.Дубняк, подає до журналу «Хозяйство Полтавщины» статті виключно українською мовою. Серед них назвемо: «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)» [2], «Природні багацтва Полтавщини» [3], «Матеріяли до вивчення Полтавщини» [4] та ін.
Проф. Кость Дубняк у статті «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)» зазначає, що «з огляду на ріжноманітність її (Полтавщини – С.Ш.) природних умов ми повинні поділити на три своєрідних природно-географічних райони» [2, с.13]. А далі досить детально дає опис кожного з них, зокрема, Степового, Центрального та Засулля. Ці райони також за природними ознаками він поділяє на «більш дрібні райони». Економічний розвиток Полтавщини, його територіальні закономірності учений також пояснює особливостями природних умов (т.зв. природниче районування в економічній географії): «ліс, лісостеп і степ Полтавщини є ті першопричини, від яких залежить і, особливо, залежав напрямок розвитку економичного життя північних, центрально-східних і південних частин країни. Приймаючи на увагу, зазначені природно-географічні райони Полтавщини, далі історичні, політичні, революційні й инші причини, традиції минулого й перспективи на майбутнє, можна приблизно визначити економичні райони Полтавщини» [2, с.13-14]. Фактично, на основі формулювання такої сукупності критеріїв районування, К.Дубняк вперше здійснив економіко-географічне районування території Полтавщини. Він виділив наступні економічні райони:
1) Торговельний центр і головний промисловий (пшеничний) район – Костянтиноградський повіт і суміжні степові частини Кобеляцького повіту;
2) Житньо-гречаний район Засулля, який поділяє на: житньо-гречаний Роменськи район, технічний Пирятинський район, Північний Прилуцько-Роменський район тютюнництва, Лубенський район лікарського зілля, Лохвицький кустарно-промисловий район;
3) Центральний пшеничний район. В його межах виділяє: Полтавський хліборобсько-млинарський економічний район, Миргородський керамічний район.
Отже, проф. К.Дубняк, виділяючи економічні райони на основі природних умов та спеціалізації галузей сільського господарства, розкриває загальні риси їх господарства, а також вказує на тенденції їх подальшого розвитку, подібний прогноз розвитку галузей складає для кожного району. У висновку до статті учений все ж пише, «що, безумовно, зазначені райони не являються чимсь зафіксованим. Крім умов географічних, районизація місцевости зумовлюється складними економичними причинами, які на Полтавщині ще мало досліджені. Тому, виходячи з минулого й сучасного, перспективно заглядаючи в майбутнє, ми лише накреслюємо можливий вигляд економичної районизації Полтавщини» [2, с.18].
Проте особливо цінним для нас є складений проф. К.Дубняком бібліографічний покажчик літератури – «Матеріяли до вивчення Полтавщини» [4]. У вступі до неї вчений мотивує таку публікацію наступним чином: «одним з найголовніших завдань сучасного менту являється для нас всебічне вивчення економичного життя України, зокрема Полтавщини. Студіювання ж економичного життя краю неможливе без попереднього всебічного вивчення його історії, природних багацтв, грунтів, підсоння й т.и. Лише тоді ми набудемо відповідного грунту й сил для тої великої будівельної роботи, до якої нас кличе життя. Переходячи безпосередньо до всебічного вивчення Полтавщини, бачимо, що природньо-історичні умови й економичне життя її освітлені, порівнюючи, краще від инших частин України. Про Полтавщину мається досить велика література, яка почасти являється бібліографічною рідкістю, почасти розкидана по численних часописах та газетах. Отже ми беремо на себе завдання подати на сторінках «Хозяйства Полтавщины», по можливости, повний бібліографічний покажчик літератури щодо всебічного вивчення Полтавщини» [4, с.12]. Висловлюючи, таким чином, актуальність і певну проблематичність укладання бібліографії географії Полтавщини, проф. К.Дубняк пропонує лише частковий список, що включає в себе 59 найменувань літератури. З невідомих нам причин список не було продовжено у наступних випусках журналу.
Таким чином, розуміючи вагомий внесок проф. К.Дубняка в українську суспільно-географічну науку першої чверті ХХ ст., потрібно наголосити на його неоціненному доробку у сфері пізнання і висвітлення географії Полтавщини.
У тринадцятому випуску «Хозяйства Полтавщины» за 1923 р. знаходимо статтю іншого відомого економіко-географа, теоретика української суспільної географії Федора Матвієнка-Гарнаги – «Значения ярмарок в культурно-хозяйственной жизни Полтавщины» Це може ще раз свідчити про те, що полтавський журнал був відомий за межами регіону та мав визнання у науковому колі українських географів 20-х рр. минулого століття.
На сторінках «Господарства Полтавщини» друкувалися й праці суспільно-географічного змісту менш відомих місцевих дослідників. Але ці студії мають досить важливе значення у становленні суспільно-географічної думки Полтавщини. Наприклад, праця Я.Ромашко «Обзор современной сахарной промышлености на Полтавщине» [№ 12, с.73-77], А.Туманова «Итоги районирования» [№ 12, с.112-117], Д.Соловея «Про торгівлю Полтавщини» [1924, № 2], «Фінанси Полтавщини»[1924, № 3], Г.Бараннікова «Табачная промышленость Полтавщины» [1924, №4-5, с.18-32], А.Чумакова «Новое районирование Полтавщины» [1924, № 4-5, с.38-48] та ряд інших статей, що не були підписані їх авторами [20, 21].
Слід також звернути увагу на той факт, що на сторінках журналу друкував результати своїх краєзнавчих суспільно-географічних досліджень учений Б.Стопневич (1892-1963), постать якого зовсім невідома сьогоднішньому поколінню. Його життєвий і творчий шлях, як дослідника географії Полтавського краю, не вивчені. Нам відомі лише деякі біографічні відомості про вченого, а також ряд його праць. По закінченню торгово-кооперативного інституту Борис Сергійович Стопневич працював статистиком у Харкові. Наприкінці 1918 р. працював на посаді відповідального редактора часопису «Полтавський кооператор» (1918-1922). Серед праць Б.С.Стопневича нам відомі статті в журналі «Господарство Полтавщини» – «Споживча кооперація на Полтавщині» (№ 12,1923 [33]); «Описание округов и районов Полтавщины» (№ 13,1923 [34]). Хоча зміст статей є кразнавчим, проте вони свідчать про високий рівень фахової підготовки їх автора та вагоме місце у науковому колі Полтавщини того часу. Зокрема, остання стаття увійшла у фундаментальну працю «Материалы по районированию Полтавщины» (1923) [11], співавторами якої були В.Ніколаєв, М.Самбикін та Б.Стопневич. Перу Бориса Стопневича належить розділ, присвячений проблемі районування та опису виділених округів і районів Полтавщини. Б.Стопневич спочатку досить детально аналізує регіон в цілому, а потім пропонує надзвичайно детальний фізико-географічний і суспільно-географічний опис семи округів Полтавщини (Золотоніського, Красноградського (Костянтиноградського), Кременчуцького, Лубенського, Полтавського, Прилуцького та Роменського). Описи, складені Б.Стопневичем, свідчать про його прихильність до районістичного напряму української географії 20-х рр. ХХ ст. Матеріал також свідчить про проведення ним власних досліджень у кожному з округів, на основі яких текст розділу насичений фактологічними, картографічними та статистичними даними.
Інший розділ «Материалов» був написаний проф. М.Самбикіним. Як завідувач відділу метеорології в одній з найбільших наукових установ тогочасної Полтавщини – Сільськогосподарській досвідній станції, проф. М.Самбикін написав розділ «Макроклимитические районы Полтавщины». Матеріал був викладений на дев’яноста сторінках з детальним описом атмосферного тиску і вітрів Полтавщини, вологості повітря, інсоляцій, снігового покриву, строків й інтенсивності останніх весняних і перших осінніх заморозків, режиму річок. Розділ вміщував унікальних 23 карти, ряд таблиць, малюнків і схем. Таким чином, матеріал, запропонований М.М.Самбикіним, розглядав Полтавщину та її окремі регіони з фізико-географічного підходу, на основі якого власне й побудував свою модель районування території Полтавщини.
Відомий полтавський учений В.Ніколаєв (1889-1973) також виклав свої думки з приводу проблеми районування території регіону. Валенин Федорович Ніколаєв закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету у 1915 р. Працював на посаді завідувача Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства. В.Ніколаєв – відомий український природознавець, який працював спільно з В.І. Вернадським під час його активної роботи на Полтавщині. У 1918 р. був обраний секретарем Полтавського товариства любителів природи, організатором і головою якого був акад. В.І.Вернадський. Пізніше викладав в університетах Харкова, Умані, працював у Сухумському відділенні Всесоюзного інституту рослинництва. До Полтави повернувся у 1937 р., де викладав у Сільськогосподарському Інституті [19].
В.Ф.Ніколаєв обгрунтував і описав модель районування Полтавщини за природно-історичними ознаками. Він фактично продовжив справу районування краю, запропоновану ще статистиком Л.Падалкою на початку ХХ століття. На основі аналізу ряду ознак (льодовикові відклади, грунти, рослинний покрив та ін.) В.Ніколаєв виділяє в межах Полтавщини шість районів: 1) Переяславське подніпров’я, 2) Пирятинсько-Золотоніський степ, 3) Сульсько-Псельський підстеп, 4) Псельсько-Ворсклинський підстеп, 5) Кременчуцько-Кобеляцький степ, 6) Заворсклинський степ» [11, с.21].
Праця «Материалы по районированию Полтавщины» є унікальною спробою районування Полтавського краю, видатною пам’яткою української географічної думки.
В.Ніколаєв як провідний спеціаліст полтавської школи природознавців 20-х рр. ХХст. був автором й інших праць з географії Полтавщини. До його творчого спадку належать такі роботи: «Покажчик літератури по вивченню природи Полтавщини» (1918), «Полтавщина: Посібник до вивчення Полтавської губернії» (1919) [7] та ін. Остання праця написана у співавторстві з К.Лісовською (1860-1920). Книгу видано під грифом Полтавського Педагогічного бюро Полтавської Губерніяльної Народної Управи. Це є доповнене видання до першого нариса «Географії Полтавщини», який було написано і видано К.К.Лісовською ще в 1908 р. (!). Про саму Констанцію Костянтинівну Лісовську нам відомо дуже мало. «Лісовська К.К. народилася на Полтавщині. Українська культурно-освітня діячка в Полтаві, дочка військового. Закінчила в Петербурзі Бестужівські курси і в 80-х рр. учителювала, в 90-х рр. – співробітник газет, була головою бібліотечного комітету в Полтаві, з 1907 р. – викладала в гімназіях» [6,с.143]. Книга, написана К.Лісовською та В.Ніколаєвим, цінна не лише своїми відомостями, але й «списком найголовніших джерел», унікальними ілюстраціями, картосхемами, діаграмами. Сьгодні це видання є бібліографічною рідкістю.
Необхідно також відзначити внесок іншого наукового центру Полтавщини, що відігравав неабияку роль у розвитку знань про Полтавщину у першій чверті ХХ ст. Йдеться про Полтавський учительський інститут. Свого часу там викладали географію М.Тарасов (1914-1917), В.Ніколаєв (1918-1920). На початку 30-х рр. ХХ ст. у Полтавському педагогічному інституті було відкрито природничо-географічний факультет, що функціонував впродовж 1934-1941 рр.
Висновки. Оскільки наше дослідження є лише першою спробою дослідження історії становлення та розвитку суспільно-географічної науки на Полтавщині, нам вдалося лише окреслити основні напрямки та тенденції формування регіональних наукових суспільно-географічних студій. Поставлена нами проблема потребує свого подальшого дослідження.
Література
1.Андреев. Крупная промышленость Полтавщины и оплата труда // Хозяйство Полтавщины.–1923.–№13.– С.61–75.
2.Дубняк К. Природно-географічні і економічні райони Полтавщини // Хозяйство Полтавщины.–1921.–№ 3.–С.13–18
3.Дубняк К. Природні багацтва Полтавщини // Хозяйство Полтавщины.–1922. – № 4–5. – С.1–9.
4.Дубняк К. Матеріяли до вивчення Полтавщини (Бібліографічний покажчик літератури) // Хозяйство Полтавщины.–1922.–№ 4–5. – С.12–15.
5.Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібник. – Львів: Світ,1997. – 264 с.
6.Кутинський М. Некрополь України: Довідник про місця поховання або смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності / За ред.І.Шимова // Дніпро. – 1999. – № 1–2. – С.143.
7. Лісовська К.К., Ніколаєв В.Ф. Полтавщина: Посібник до вивчення Полтавскої губернії. – Полтава, 1919.
8.Матвиенко-Гарнага Ф. Значение ярмарок в культурно-хозяйственной жизни Полтавщины // Хозяйство Полтавщины. – 1923. – № 13. – С.54–61.
9.Матеріали до опису округ УСРР. Полтавська округа. – Х., 1926. – 74 с.
10.Матеріали до опису округ УСРР. Лубенська округа. – Х., 1926. – 50 с.
11.Николаев В., Самбикин М., Стопневич Б. Материалы по районированию Полтавщины. – Полтава, 1923
12.Обзор Полтавской губернии за 1910 год. – Полтава,1912.
13.Обзор Полтавской губернии за 1911 год. – Полтава, 1912.
14.Обзор Полтавской губернии за 1912 год. – Полтава, 1913.
15.Обзор Полтавской губернии за 1913 год. – Полтава,1915.
16.О работах, произведенных статистическим бюро в 1904 г. – и предложения на 1905 г.: Доклад Полтавской губернской земской Управы ХL очередному губернскому земскому собранию. № 134. –Полтава, 1904. –32 с.
17.Отчёт о работах статистического бюро Полтавского губернского земства за 1900 г. – Полтава, 1901. – 18 с.
18.Павловский И.Ф. Статистические сведения о Полтавской губернии. – Полтава, 1905.
19.Полтавский краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2001–2003 рр./ Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток / Ред. кол. О.В.Белько та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2003. – 432 с.
20.Природньо-історичні умови Полтавщини. В.Б-ів // Хозяйство Полтавщины. – 1921. – № 1. – С. 9–13.
21.П.М. Про промисловість Полтавщини за 1921рік // Хозяйство Полтавщины. – 1922. – № 4–5. – С.43–47.
22.Сводный сборник по статистическому описанию Полтавской губернии в 1882–1889 годах. – Вып.1. – Полтава, 1900. – 279 с.
23.Статистика землевладения 1905 г. – Вып. 48 / Полтавская губерния. – С.-Петербург. – 1907. – 7 с.
24.Статистика Украины. Серия ІІ Сельсько-хозяйственная. Том 2. Вып. 2 / Итоги с/х переписи 1920 г. / Полтавская губерния. – Х. – 1922. – 103 с.
25.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1911.
26.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1912.
27.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1913.
28.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1915.
29.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1916.
30.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1917.
31.Статистический справочник по Полтавской губернии. – Полтава, 1918–1919.
32.Статистичний довідник по Полтавщині на 1925р. – Полтава, 1925. – 284 с.
33.Стопневич Б. Споживча кооперація на Полтавщині // Хозяйство Полтавщины. – 1923. – № 12. – С.77–98.
34.Стопневич Б. Описание округов и районов Полтавщины // Хозяйство Полтавщины. – 1923. – № 13. – С.96–120.
35.Туманов А. Итоги районирования // Хозяйство Полтавщины. – 1923. – № 12. – С. 117–120.
36.Шаблій О., Вісьтак О. Історико-географічне джерелознавство // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. – Тернопіль, 2000. – Вип. 2. – С.7–12.
Опубліковано:
Шевчук С. Суспільно-географічні дослідження Полтавщини першої чверті ХХ століття
// Історія української географії.
Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники,
2007. - Випуск 1 (15).
|
|
