Журнал "Історія української географії" Всі публікації журналу
Зміст номера
Довідка про автора публікації
Номери часопису: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
УДК 911.9:502
Любомир Царик
Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення: чвертьвіковий період наукових досліджень
Виділено історичні етапи наукових досліджень Голицького ботаніко-ентомологічного заказника загальнодержавного значення, проведено аналіз наукових праць кожного із історичних етапів, накреслені шляхи збереження унікальних ландшафтів Бережанського Опілля в системі регіональної та національної екомереж.
Lubomyr Tsaryk. The Holytskyi botonical-entomological reservation of general state significance: the guarter centuru period of scientifik researches.
There are the considered basic history stages of carrying out research and development of Holytskiy sttate botanical-entomologist reservation in the article.
Голицький заказник приурочений до південного та південно-західного схилів гори Голиця, що знаходиться між селами Куряни і Демня Бережанського району Тернопільської області. Домінуючими фітоценозами є лучно-степові з загальним 80% проектним покриттям. Особливий науковий інтерес становлять понад 50 рідкісних регіональних та 25 рідкісних і зникаючих видів рослин, що занесені до Червоної книги України. Ботанічна репрезентативність є високою, поза як в межах заповідної території представлено понад 400 видів трав'янистої флори вищих судинних рослин Бережанського Опілля та четверту частину червонокнижних видів Тернопільщини.
Історія наукових досліджень Голиці нараховує трохи більше 25 років. Тривалість цього періоду вивчення природного обўєкту є незначною, щоб підводити підсумки, та обсягу зробленого за участю науковців-природодослідників і природоохоронців вистачило б на віковий відрізок часу. Тому в історії наукових досліджень заказника можна виділити ряд етапів.
Перший з кінця 70-х років ХХ ст., коли появились перші публікації науковців про унікальний куточок опільських ландшафтів і до створення у 1982 році ботанічного заказника республіканського значення. Особливу роль у вивченні флористичного різноманіття майбутнього заказника відіграли праці Г.С.Куковиці (1976), Б.В.Заверухи (1981, 1982), М.П.Чайковського (1979, 1981). В цей період відбулось не тільки виявлення і дослідження рідкісних, реліктових і ендемічних видів, а й проведення важливих організаційно-правових заходів з відмежування і вилучення з господарського користування двох контрольних ділянок загальною площею 6 га і переконання в необхідності таких заходів місцевих жителів і керівників сільського господарства. За участю ботаніків Тернопільського педагогічного інституту В.О.Шиманської, С.В.Зелінки, Т.К.Зеленчука виявлено значну кількість рідкісних видів рослин, таких, як: відкасник татарниколистий, півники угорські, сон-трава, льон жовтий, лілія лісова, ковила найкрасивіша, горицвіт весняний та інші. Особлива заслуга у створенні заказника належить М.П.Чайковському, який зумів переконати лісівників в недоцільності заліснення 60 га нині заповідних лучно-степових угруповань г. Голиці. Він підготував необхідні наукові обґрунтування та інші матеріали для оголошення Голиці державним ботанічним заказником республіканського значення.
З моменту отримання офіційного статусу державного заповідного обўєкта розпочався новий етап становлення заказника і визнання його унікальності в науковому світі. Гору Голицю досліджує професор Б. В. Заверуха – завідувач відділу флори Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного АН України, який у 1988 році опубліковує серію статей про неї в місцевій і республіканській пресі. На початку 90-х років ХХ ст. Голицю вивчають чисельні наукові експедиції біологів Тернопільського педагогічного інституту у складі Н.Д.Шанайди, В.М.Черняка, С.В.Зелінки, М.М.Барни та інших, які започаткували комплексні наукові ботанічні дослідження. Голицький заказник відвідують також чисельні українські і зарубіжні науковці, учасники наукових форумів педагогічного університету, заповідника “Медобори”, Державного управління з охорони природи. Всі вони відзначають нетиповість і унікальність природи заказника, а значить, Голицю визнають у науковому світі.
На початку 90-х років ХХ ст. стан охорони природи Голиці погіршився і на прохання науковців педагогічного інституту забезпечити системне вивчення і збереження природи заказника було оформлено охоронне зобовўязання за № 5 від 1 червня 1994 р., котре підписали від Держуправління – головний державний інспектор М.П.Чайковський і від педінституту – ректор, проф. В.П.Кравець Відбувається процес ретельного дослідження фізико-географічних особливостей природи, флори, ентомофауни постійнодіючими науковими експедиціями. Від епізодичних ботанічних досліджень Голиці йде поступовий перехід до стаціонарних польових досліджень природи з залученням аспірантів та студентів на час проходження ними польових навчальних практик. У цей період зўявляється перша комплексна дипломна робота студентки Іванів Марії, яка проживаючи поруч з заказником, провела масштабні дослідження його природи. Нею було закладено основи гербарію видового різноманіття Голиці (понад 200 видів рослин), сотня з яких була визначена за участю наукового керівника з ботаніки С. В. Зелінки. Географічні дослідження особливостей рельєфу, мікроклімату, виходів джерельних вод, грунтів, складання перших картографічних матеріалів проведені під керівництвом доцента кафедри фізичної географії Л.П.Царика. Голицький заказник в цей період стає полігоном проведення науково-дослідної роботи викладачів, а згодом і студентів педагогічного університету. До наукових досліджень Голиці залучаються як знані, так і молоді науковці, зокрема геолог Й.М.Свинко, ботаніки М.І.Адамів, Р.Л.Яворівський, спелеолог В.Апостолюк та ін. Проведені дослідження науковцями педінституту опубліковані в часописах, збірках наукових праць, виголошені на чисельних наукових форумах, а у 1997 році зўявляється перша колективна монографія. “Голицький ботаніко-ентомалогічний заказник загальнодержавного значення” під рубрикою “Заповідні обўєкти Поділля”, у якій систематизовано і узагальнено теоретичні і практичні напрацювання вчених. Наприкінці 90-х років ХХ ст. заказник перетворюється у постійнодіючу наукову лабораторію під відкритим небом, на базі якої проводяться всеукраїнські та міжнародні форуми, закладаються основи збереження та інтродукції рідкісної флори Опілля і Поділля.
Із прийняттям Закону України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на період 2000-2015 років” наступив новий етап у розбудові заказника. Статус Голиці і її роль в перспективній екомережі повинні бути особливими. Поки-що Голицький заказник – ізольований природно-заповідний обўєкт невеликої площі, малосприятливий для повноцінного збереження та відтворення унікального генофонду. Тому завданням найближчого майбутнього є істотне збільшення заповідних ландшафтів навколо Голиці як шляхом розширення меж наявного заказника, так і за рахунок створення нових заказників. Планується створення геолого-спелеологічного Підвисоцького заказника на площі 200 га для збереження унікальних геолого-геоморфологічних форм карстового рельєфу і повўязаних з ними специфічної рослинності і тваринного світу. Науковцями педагогічного університету обгрунтовувалась не тільки можливість створення Голицького заповідника (Й.М.Свинко, В.М.Черняк, П.М.Дем'янчук, 1999), а й входження території до перспективного Опільського природного національного парку, розташованого в прилеглих районах Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей (Л.П.Царик, С.І.Гунько, 1999). Найбільш вірогідною є пропозиція входження Голицького заказника до складу регіонального ландшафтного парку “Бережанське Опілля” загальною площею у 500 гектарів. Це дасть можливість включити Голицький ботаніко-ентомологічний заказник як один із біоцентрів перспективного природного ядра, яке б репрезентувало в майбутній регіональній екологічній мережі ландшафти Бережанського Опільського ландшафту. Згідно з науковими підходами площа ландшафту природного ядра не повинна бути меншою за 500 га, а разом з буферною зоною – досягати 1000 га. У руслі обласної програми формування регіональної екомережі, прийнятої у 2002 році, на перспективу до 2015 р. асистентом кафедри географії України, краєзнавства і туризму П.Л.Цариком під керівництвом проф. Заставецької О. В. та за консультаціями доц. Л.П.Царика, проведені дослідження з обґрунтування перспективних природних ядер, які б репрезентували ландшафти і групи ландшафтів Тернопільщини. За результатами досліджень виділено і обґрунтовано 26 природних ядер загальнодержавного, міжрегіонального та місцевого значення, серед яких перспективне Голицьке природне ядро міжрегіонального значення займає своє чільне місце. Однак від процесу проведення наукових розробок до реального створення екомережі (системи природних ядер, буферних зон, зон ренатуралізації природної рослинності, екологічних коридорів) мине чимало часу, результативність намічених проектів залежить від цілеспрямованих послідовних дій науковців, природодослідників, природоохоронних служб.
Голиця має всі передумови бути одним із найунікальніших біологічних центрів в системі природних ядер перспективних регіональної та національної екомереж.
Література
1. Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М. та ін. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загально-державного значення. – Тернопіль: Лілея, 1997. – 64 с.
2. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення (укладачі Царик Л.П., Царик П.Л.). – Тернопіль, 2001. – 4 с.
3. Заверуха Б.В. Заповідний куточок Опілля – квітограйна Голиця // Рідна природа – 1988. – № 3. – С.35-37.
4. Зелінка С.В., Барна М.М., Шанайда Н.Д., Черняк В.М., Адамів М.І. Охорона генофонду флори і рос-линності Голицького державного ботаніко-ентомологічного заказника на Тернопільщині // Наукові записки ТДПІ. Серія: біологія. – Тернопіль, 1994. – Випуск 1. – С. 68-70.
5. Куковица Г.С. Степная растительность Ополья и ее охрана // Актуальные вопросы современной ботаники. – Киев: Наукова думка, 1976. – С. 78-92.
6. Свинко Й.М., Черняк В.М., Демянчук П.М. Про створення Голицького державного заповідника // Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці. – Тернопіль, 1999. – С. 86-88.
7. Царик Л.П. Регіональні еколого-стабілізуючі системи Західного Поділля // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. №2 – Тернопіль, 1999. – С. 119-122.
8. Царик П.Л. Територіальна організація структурних елементів регіональної екомережі (за матеріалами Тернопільської області) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Випуск 199: Географія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 79-92.
Опубліковано:
Царик Л. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення: чвертьвіковий період наукових досліджень //
Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.-
Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. - Випуск 2 (10). - С.41-42.
|
|
