Журнал "Історія української географії" Всі публікації журналу
Зміст номера
Довідка про автора публікації
Номери часопису: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
УДК 631. 472. 6 (477.41/42)
Володимир Гаськевич
Історичні аспекти дослідження грунтів Малого Полісся
для потреб туризму
Висвітлено історію дослідження ґрунтів Малого Полісся починаючи з середини ХІХ
століття. Проаналізовано наукові здобутки окремих персоналій і ґрунтознавчих шкіл у вивченні генези, властивостей ґрунтів, розробці їхньої номенклатури, створенні ґрунтових карт Малого Полісся, проведенні осушувальних меліорацій, впровадженні моніторингових досліджень і заходів охорони ґрунтів.
Volodymyr Haskevych. Historical Aspects of the Researches of the Soils of Small Polissya.
The history researches of the soils of Small Polissya beginning with middle of the 19 th century has been elucidated. Scientific achievements of some personalities and soil science schools in the studies of genesis, the peculiarities of soils, elaboration of their nomenclature, the creation of soil maps of Small Polissya, drainage meliorations, monitoring of the researches and measures of the protection of soils have been analysed.
Історія дослідження ґрунтів має важливе
наукове і пізнавальне значення. Історико-географічний аналіз із застосуванням порівняльно-історичного
методу дозволяє глибше зрозуміти і оцінити стан
ґрунтового покриву Малого Полісся у певні, нехай і не-великі за тривалістю історичні періоди (50-200 років), вивчити генезу і властивості ґрунтів у
трактуванні багатьох дослідників, які часто є
представниками ґрунтознавчих шкіл різних європейських держав. Особливою цінністю результатів таких
досліджень є можливість встановити зміни ґрунтових режимів, процесів і властивостей ґрунтів, динаміку структури ґрунтового покриву і земельних ресурсів за конкретний історичний відрізок часу. Результати досліджень попередніх років є вихідними для
формування бази даних моніторингових досліджень, виявлення і оцінки деградаційних процесів,
розробки заходів з раціонального використання і
охорони ґрунтів. Крім цього, історія дослідження
ґрунтів дозволяє встановити внесок окремих персоналій у вивчення Малого Полісся, інколи маловідомих або несправедливо забутих, дає уявлення про рівень розвитку ґрунтознавчої науки в державі.
Землеробство на теренах Малого Полісся
зародилось понад тисячу років тому. Використання ґрунтів під ріллею супроводжувалось накопиченням емпіричних відомостей про їхні окремі виробничі властивості, якість, методи обробітку і удобрення. Знання людини про властивості ґрунтів
використовувались для встановлення податків, збору данини, актів продажу-купівлі, проведення земельних
реформ. Починаючи з середини XVIII століття, інтерес до ґрунтів і ґрунтознавства як науки помітно
зростає. Це зумовлено зародженням у Європі капіталізму, бурхливим розвитком промисловості, ростом чисельності населення, особливо міського, і
необхідністю збільшення продуктів харчування, що в свою чергу вимагало зростання як посівних площ, так і підвищення продуктивності ґрунтів. У цей час в університетах Західної Європи, Польщі, Росії
починають викладатись курси з агрономії, ґрунтознавства, агрохімії, ботаніки тощо. Сільське
господарство Малого Полісся, яке знаходиться практично у центрі Європи, не могло не відчути таких впливів.
У 1806 році польським геологом С.Сташицем була складена багатоаркушева геолого-геоморфолого-ґрунтова карта Східної Європи, від Балтійського моря до Дніпра і Дунаю [12].
На початку XIX століття в Галичині створюються
перші рільничі товариства, метою яких була координація сільськогосподарського виробництва. Зокрема, Товариство Господарське у Львові
об'єднувало великих землевласників, багато з яких були
зацікавлені у розвитку рільництва, агрономії,
агрохімії, ґрунтознавства. Одним з них був князь Леон Сап’єга, який мав великі маєтки на Малому Поліссі [16].
Загалом у першій половині XIX століття на українських територіях, які перебували у складі
Австро-Угорщини, виконано великий обсяг робіт із створення карт земельних кадастрів, обліку земель (складання метрик), що було пов'язано з земельними реформами [3].
Apriori, початком перших наукових досліджень ґрунтів Галичини, і Малого Полісся зокрема, можна вважати відкриття у 1810 році кафедри
сільського господарства при Львівському університеті, однієї з перших у Європі [16]. Однак викладання сільськогосподарських дисциплін у тодішніх
класичних університетах носило більше теоретичний
характер і не повністю відповідало вимогам виробництва.
Із середини XIX ст. у Західній Європі починається
розквіт географії і картографії, у тому числі картографії ґрунтів. У 1851 р. В.Веселовським була складена карта ґрунтів Східної Європи [10, 12]. Її можна вважати першою ґрунтовою картою для
території Малого Полісся .
Початок-середина XIX століття ознаменувались
появою в Європі сільськогосподарських інститутів
при університетах. У 1856 р. відкрито рільничу школу у Дублянах, яка з 1901 р. отримала статус Рільничої Академії [16]. Тут викладаються такі
дисципліни, як агрономія, агрохімія, кадастр, основи ґрунтознавства. У 1886 році починається закладка дослідних полів, створюється лабораторія, де
виконуються аналізи ґрунтів, вивчається вплив добрив на ґрунти і врожайність сільськогосподарських
культур, проводяться меліоративні роботи на
торфовищах, яких багато в околицях Дублян, досліджуються
властивості торфів з метою виготовлення компостів.
Цілком очевидно, що у другій половині XIX ст. вже був нагромаджений певний матеріал про
ґрунтовий покрив Східної Європи. Свідченням цього є видання у 1873 р. за редакцією В.Чаславського карти ґрунтів Східно-Європейської рівнини, з 32
умовними знаками для відображення різних ґрунтів [12, 15].
Із середини XIX ст. на Малому Поліссі почали проводити меліоративні роботи з регулювання стоку річок, осушення перезволожених земель з
використанням відкритої дренажної мережі і гончарного дренажу. Такі роботи супроводжувались
дослідженням режимів і властивостей ґрунтів. Координацією меліоративних робіт на Галичині займалось Бюро меліорації, створене у 1879 р. [7]. Наприкінці XIX ст. були складені проекти меліорації верхів’їв річок Західний Буг і Стир. Осушення ґрунтів гончарним дренажем проводили переважно на землях великих і заможних власників, на землях фільварків. Віддаль між дренами визначалась за результатами грануло-метричного аналізу ґрунтів. Враховувались також поправки на вміст у ґрунтах кальцію і заліза. У цей же період проводяться перші дослідні роботи на меліорованих землях, зокрема вивчається вплив осушення на прилеглі території. Такі роботи були проведені інженером Я.Блаугтом на стаціонарних ділянках у басейнах Стиру (1897-1898 рр.) і
Західного Бугу (1900-1903 рр.) [7].
Початок XX ст. характеризується бурхливим розвитком ґрунтознавства і географії ґрунтів.
Дослідження ґрунтів Малого Полісся перебували у полі зору двох ґрунтознавчих шкіл: європейської (польської) - у західній, більшій частині регіону і
російської (докучаєвської) – у східній частині.
Дослідження ґрунтів мали не лише прикладний характер, а й теоретичний. Вивчаються генеза, режими і
процеси основних типів ґрунтів, розробляються
теоретичні питання дренування перезволожених ґрун-тів, використання їх у сільському господарстві. У 1909 році на міжнародній конференції в Будапешті була представлена ґрунтова карта Галичини, складена Мечинським-Бьорліксом [3, 12].
У 1919 р., після реформування Рільничої Академії
в Дублянах у рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки, відкривається кафедра
агрохімії та ґрунтознавства. Її тривалий час очолював професор Аркадій Мусєрович, який також активно співпрацював з науковими установами, що
займались дослідженням ґрунтів, і сільським
господарством. Професор А.Мусєрович разом з працівниками кафедри проводив дослідження торфовищ в
околицях Дублян, дерново-карбонатних ґрунтів, вивчав вплив органічних і мінеральних добрив на родючість ґрунтів. Дослідженням і картуванням ґрунтів
території тодішньої Польщі займався відомий
ґрунтознавець, професор Ян Жилцинський [16]. Відомості про ґрунти Малого Полісся містяться також у працях А.Міклашевського, А.Вондраша, Б.Свентоховського та інших.
Величезне міжнародне наукове значення мали дослідження перезволожених і заболочених ґрунтів, які виконувались на Дублянській торфовоболотній станції, заснованій професором М.Поморським у 1904 р. Вивченню гідроморфних ґрунтів Малого Полісся, їхній меліорації приділялась велика увага. Професор Б.Свентоховський наголошував: "Болото може осушити кожен працьовитий дурень. А я вас навчатиму, як робити меліорацію, відрегулювати повітряний та водний режим" [16, с.294]. Розробкою оптимальних параметрів регулювання режимів
перезволожених ґрунтів та їхнього майбутнього
сільськогосподарського використання займався доцент
Станіслав Бац [7, 16]. Велику кількість інформації щодо питань причин заболочення ґрунтів, процесів
замулення дренажних систем, історії розвитку меліорації, вирішення окремих меліоративних проблем у
басейнах Західного Бугу і Стиру містять праці А.Кендзьора [7].
У довоєнний період ґрунтове обстеження на території Малого Полісся здійснювали науковці рільничо-лісового факультету Львівської
політехніки, Інституту географії у Львівському
університеті, Львівського бюро меліорації та інших організацій. Координації і розвитку ґрунтознавчої науки на Галичині сприяла агрономічна комісія Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка. Зокрема, його дійсний член, видатний український географ Володимир Кубійович вивчав розміщення ріллі на західних землях України, в тому числі і на Малому
Поліссі [6]. Результати наукових досліджень ґрунтів публікувались у наукових часописах, що виходили у Львові: "Сільський господар", "Сільськогосподарська інженерія" та інших виданнях.
У 1925 р. видатним українським ґрунтознавцем, ім’я якого несправедливо було забуте в часи тоталітаризму, професором Г.Г.Махівим було
завершено складання ґрунтової карти Української РСР, яка була опублікована у 1927 році. Це була перша детальна карта ґрунтів України масштабу 1:1000000, складена на генетичній основі, у тому числі і для частини території Малого Полісся. Пояснення до карти ґрунтів були зроблені українською та
англійською мовами. Професором Г.Г.Махівим у 1930 р. була видана монографія "Ґрунти України", де
узагальнено результати попередніх досліджень і подано "нову методику визначення ґрунтів " [3].
У 1928 р. в Україні видається карта ґрунтів масштабу 1:1000000, на якій був відображений
ґрунтовий покрив східної частини Малого Полісся, що входила до складу Радянського Союзу. У 1935 р. за редакцією О.М.Грінченка, Г.С.Гриня, М.К.Крупського вийшла нова карта ґрунтів України. Частково ґрунти території Малого Полісся висвітлені в
монографії С.С.Соболєва "Ґрунти України і степового Криму" (1939) і відображені на ґрунтовій карті за редакцією О.Н. Соколовського [15].
До Другої світової війни територія Малого Полісся окремими своїми частинами у різні періоди часу перебувала у складі Австро-Угорщини і Росії, Польщі та Радянського Союзу. Ґрунтові обстеження проводились за різними методиками з різною
періодичністю й детальністю, вони залежали від
соціально-політичного устрою держав, їх економічного
становища, рівня розвитку науки, а також географічного положення відносно метрополії. Територія Малого Полісся майже завжди вважалась окраїною. Тому, незважаючи на досить значні
наукові наробки, ґрунтові дослідження носили
переважно не системний, а прикладний характер, різні частини території Малого Полісся відзначались неоднаковим ступенем вивченості. Після Другої
світової війни Мале Полісся майже повністю
знаходиться в межах України. Це дозволило застосовувати
єдину номенклатуру, методику польових і аналітичних досліджень ґрунтів, що дало позитивні результати.
У 1947 р. дослідження дерново-карбонатних ґрунтів (рендзин) Малого Полісся починає видатний український ґрунтознавець, засновник наукової
школи ґрунтознавства у Львівському державному
університеті імені Івана Франка І.М.Гоголєв. За
результатами досліджень рендзин, на проведених
дослідних ділянках поблизу м.Радехова і с.Білий Камінь Золочівського району Львівської області, вчений висвітлив генезу цих ґрунтів, особливості їхнього профілю, дав їх генетико-виробничу характеристику, запропонував неординарні заходи щодо підвищення родючості. За матеріалами обстежень дерново-карбонатних ґрунтів І.М.Гоголєв у 1951 р. захистив кандидатську дисертацію, ним опублікована низка статей у наукових виданнях [11]. І.М.Гоголєв
займався також дослідженням гідроморфних ґрунтів Малого Полісся в околицях м.Кам’янка-Бузька.
На основі узагальнень матеріалів ґрунтових досліджень попередніх років, які проводились в Україні, у 1951 р. була складена республіканська ґрунтова карта і видана монографія "Почвы УССР" (автори Н.Б.Вернандер, М.М.Годлін, Г.М.Самбур, С.А.Скорина).
У період з 1957 по 1961 роки були проведені великомасштабні обстеження ґрунтів України, в тому числі Малого Полісся, відповідно до "Методики крупномасштабного дослідження ґрунтів
колгоспів і радгоспів Української РСР" (1958). На всі сільськогосподарські угіддя і частково землі
лісового фонду були складені ґрунтові великомасштабні карти масштабів 1:10000 і 1:25000. Керівництво
польовими дослідженнями ґрунтів здійснювали
начальники експедицій Ф.Л.Кожухар, С.О.Скорина, А.І.Гуменюк та інші. У складанні ґрунтових карт на територію досліджень взяли участь Я.С.Оленчук, А.Г.Николин, І.І.Цар, Р.А.Шарифуліна, Р.П.Пилипенко [4 ,5 ,8, 9]. На основі планів ґрунтів
господарств у 1961-1963 рр. було складено районні
ґрунтові карти масштабу 1:50000.
За узагальненими матеріалами результатів ґрунтових обстежень у 1972 р. за редакцією
професора М.К.Крупського була видана ґрунтова карта масштабу 1:200000. Це перша середньомасштабна карта, на якій повністю відображений ґрунтовий покрив всієї території Малого Полісся. Зональними редакторами карт були Г.А.Андрущенко, Н.Б.Вернандер і С.О.Скорина.
У 1972 р. видана дрібномасштабна карта ґрунтів України (1:750000) за редакцією професора М.К.Крупського. Номенклатурний список включає 78 назв ґрунтів, з них 25 на Малому Поліссі.
Пояснення до карти надано українською і російською мовами. Карти масштабів 1:200000 і 1:750000 і на сьогодні залишаються основними державними
картами ґрунтів для території України.
У 1967-1969 рр. за матеріалами крупно-масштабних ґрунтових досліджень були складені карти-схеми ґрунтів Малого Полісся в межах
адміністративних територій Львівської, Рівненської, Тернопільської і Хмельницької областей. До карт були видані пояснювальні тексти, авторами яких є Я.С.Оленчук, А.Г.Николин ("Ґрунти Львівської
області", 1969), М.В.Кваша ("Ґрунти Ровенської області", 1970), С.А.Онопрієнко ("Ґрунти
Тернопільської області", 1969), Н.М.Іжевська "Ґрунти
Хмельницької області", 1968) [4, 5, 8, 9]. У пояснювальних текстах подано номенклатурні списки ґрунтів, їхні площі, на рівні типів і підтипів охарактеризовано фізичні і фізико-хімічні властивості, запропоновані заходи раціонального використання.
Вагомий внесок у дослідження ґрунтів Малого Полісся вніс професор Г.О.Андрущенко. Він був одним з організаторів великомасштабних ґрунтових обстежень західних областей України, зональним редактором державної ґрунтової карти масштабу 1:200000, відповідальним редактором
пояснювальних текстів до ґрунтових карт-схем. Результати досліджень ґрунтів західного регіону України, в тому числі Малого Полісся, висвітлено Г.О.Андрущенком у монографії "Ґрунти західних областей УРСР" (1970) [1]. На рівні фізико-географічних
областей охарактеризовано умови ґрунтотворення, особливості генези основних типів ґрунтів, наведено результати аналізів фізичних, фізико-хімічних
властивостей, валового хімічного складу ґрунтів,
фракційного складу фосфатів, вмісту мікроелементів у дерново-підзолистих, дернових, дерново-карбонат-них, темно-сірих опідзолених, лучно-чорноземних ґрунтах. Лабораторно-аналітичні дослідження ґрунтів Малого Полісся виконували В.В.Вороний, М.В.Більська, Т.Д.Дзямкан. У монографії подано
рекомендації щодо раціонального використання ґрунтів, проведення меліорацій, вказано заходи боротьби з ерозією. Монографія доповнюється оглядовою
картою ґрунтів західного регіону України [1].
У 60-х роках ХХ століття розпочались широкомасштабні осушувальні меліорації на
Малому Поліссі, які супроводжувались детальними дослідженнями ґрунтового покриву ділянок,
відведених під осушення. Ґрунтові обстеження під проекти осушувальних меліорацій, пов’язані з
детальним вивченням фізичних, фізико-хімічних, водно-фізичних властивостей ґрунтів, виконувались спеціалістами Львівського філіалу інституту "Укрдіпроводгосп", Рівненського інституту
інженерів водного господарства, Львівського державного сільськогосподарського інституту, Львівського
державного університету імені Івана Франка, Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції. Вагомий внесок у розв’язання проблеми регулювання водного режиму, норм осушення ґрунтів, освоєння
осушуваних земель внесли С.М.Перехрест, В.Р.Булдей, С.Т.Вознюк, М.Д.Будз, Г.С.Кияк, П.Р.Сливка, І.Н.Герасимчук, К.П.Терещенко, Й.М.Білоус, Б.І.Козловський, В.М.Бурдан та інші [7]. Дослідні ділянки для вивчення гідроморфних ґрунтів, торфовищ були закладені в долинах рік Солокія, Рата, Іква, у
верхів'ях Західного Бугу.
Деякі відомості про ґрунтовий покрив і
властивості ґрунтів Малого Полісся містяться у працях Г.А.Зільбера "Краткий физико-географический очерк Малого Полесья"(1956), К.І.Геренчука, М.М.Койнова, П.М.Цися "Природно-географічний поділ Львів-ського та Подільського економічних районів" (1964), К.І.Геренчука "Малое Полесье" у колективній моно-графії "Физико-географическое районирование Украинской ССР" (1968).
Починаючи з 1968 р., співробітниками Львівської
гідрогеолого-меліоративної експедиції проводяться
систематичні дослідження режиму ґрунтових вод на осушених землях і прилеглих до них
територіях. Гідрорежимні спостереження проводяться у всіх природних районах Малого Полісся, тут створюється і функціонує мережа опорних
свердловин. Результати досліджень фізичних і водно-фізичних властивостей ґрунтів висвітлено у
монографіях і наукових статтях Б.І.Козловського, Й.М.Білоуса, К.П.Терещенка, В.М.Бурдана, Н.Є.Когута та інших.
У 1968-1969 рр., співробітниками ґрунтової експедиції НДС Львівського державного
університету ім. І. Франка і Львівського філіалу інституту "Укрдіпроводгосп" були закладені дослідні ділянки в межах Жовківського району (околиці села
Школярі) і Пустомитівського району (Полтвинська
осушувальна система), де вивчався вплив гончарного дренажу на властивості дерново-підзолистих,
лучних і лучно-болотних ґрунтів. Дослідження
проводились до початку осушувальних меліорацій і в перші два роки після закладення гончарного
дренажу. Картування ґрунтового покриву проводилось в масштабі 1:2000, а самі дослідження носили
моніторинговий характер. Вивчались фізичні, фізико-хімічні і водно-фізичні властивості ґрунтів і їхня трансформація при різних варіантах закритого дренажу (глибина закладки дрен, віддаль між ними). Польові і камеральні роботи виконували старші
інженери А.М.Цись, Б.П.Муха, В.В.Черв’якова, інженери
А.Д.Титарова, Л.М.Баран під науковим керівництвом
кандидата географічних наук П.В.Климовича і начальника експедиції, старшого наукового співробітника М.Г.Кіта. Одночасно Б.П.Мухою
досліджувались ландшафтні особливості території для цілей меліорації. У цей же час, М.Г.Кітом
проводилось вивчення клімату і мікроклімату ґрунтів
Малого Полісся, результати яких знайшли відображення
у монографіях і численних наукових статтях.
За результатами узагальнень матеріалів
суцільного великомасштабного обстеження ґрунтів, в кінці 60-х – та початку 70-х років ХХ ст. були
розроблені концептуальні основи агрогрунтового
районування України (Г.С.Гринь, М.К.Крупський, 1969). Авторами агрогрунтового районування території Малого Полісся є Н.Б.Вернандер (1969), Н.Б.Вернандер, Д.А.Тютюнник (1986). У межах Малого
Полісся виділено п’ять агрогрунтових районів: Мало-поліський – Західний (Радехівсько-Краснянський), Малополіський – Побузький (Радивилівський), Ікво-Вілійський, Шепетівський і Пасмового Побужжя.
Починаючи з 1972 р., за редакцією професора К.І.Геренчука видається серія колективних
монографій: "Природа Львівської області" (1972), "Природа Ровенської області" (1976), "Природа
Тернопільської області" (1979) і "Природа Хмельницької області" (1980). В монографіях узагальнено
матеріали про геологічну, геоморфологічну будову,
клімат, рослинність, ґрунтовий покрив, ландшафти адміністративних областей, в межах яких
знаходиться Мале Полісся. Авторами розділів "Ґрунти" є А.І.Гуменюк, С.Т.Вознюк, С.В.Трохимчук та ін. При написанні розділів авторами частково використані матеріали обласних філіалів інституту "Укрзем-проект" і зональних агрохімічних лабораторій. У монографіях представлені також схематичні карти ґрунтів відповідних областей.
Вагомий внесок у дослідження генези ґрунтів Малого Полісся здійснила професор Д.І.Ковалишин. Результати її польових і лабораторних досліджень, а також узагальнені матеріали попередніх ґрунтових обстежень висвітлені у моногорафіях: "Природа Украинской ССР. Почвы" (1986) – розділ "Почвы Украинского Полесья"; "Почвы Украины и повышение их плодородия" (1988) – розділи "Дерново-подзолистые почвы" (у співавторстві з М.І.Полупаном і Д.Г.Тихоненком), "Дерново-боровые почвы" (у співавторстві з Д.Г.Тихоненком), "Дерново-карбонатные и дерновые скелетные (литогенные) почвы", "Атлас почв Украинской ССР" (1979) – розділ "Почвы Полесья" (у співавторстві з Н.М.Бреус), також у багатьох наукових статтях. Ґрунтовий покрив
Західного Лісостепу, до якого, згідно агрогрунтового
районування України, належить Пасмове Побужжя,
охарактеризовано у працях Н.Б.Вернандер, Н.М.Бреус [2, 14, 15].
Починаючи з середини 70-х років ХХ століття на території Малого Полісся проводяться роботи з корегування матеріалів ґрунтових обстежень 1957-1961 рр., які виконувались Львівським філіалом інституту "Укрземпроект". У період з 1990 по 1992 роки співробітниками НДЛ-50 НДЧ Львівського
державного університету імені Івана Франка було проведено повне повторне обстеження ґрунтів Здолбунівського і Радивилівського районів Рівненської області, територія яких частково чи повністю знаходиться в межах Малого Полісся. У виконанні робіт з обстеження ґрунтів брали участь старший науковий співробітник М.Г.Кіт (науковий керівник), старший науковий співробітник Й.Я.Вишневський (начальник ґрунтознавчої партії), наукові
співробітники В.Ф.Мевша, Д.Ф.Мевша, В.Ф.Блистів, В.Г.Гаськевич, молодші наукові співробітники Ж.В.Михайлишин, Є.О.Пука. У цей же період спеціалістами Рівненського філіалу інституту "Укрземпроект" під керівництвом начальника відділу Ю.М.Шаблія були проведені повторні обстеження ґрунтів Дубенського району Рівненської області, територія якого також частково знаходиться в межах Малого Полісся.
З 1993 по 2000 роки повторні ґрунтові обстеження
були проведені на територіях Сокальського, Жовківського, Золочівського і Бродівського районів Львівської області, які знаходяться в межах Малого Полісся. Роботи виконувались співробітниками НДЛ-50 НДЧ Львівського державного університету імені
Івана Франка під керівництвом старшого наукового співробітника, кандидата географічних наук М.Г.Кота, начальників партій, старших наукових
співробітників Б.П.Свидницького та Й.Я.Вишневського, за участю наукових співробітників П.Я.Прокопіва, А.М.Трофимчук, О.І.Урбановича, О.В.Барана, В.Ф.Блистіва, В.Ф.Мевши, Д.Ф.Мевши, молодших наукових співробітників О.Є.Короля, Ж.В.Михайлишин, М.Ф.Дорош, Є.О.Пуки, інженерів Н.М.Єфімчук, Л.А.Луценко. Корегування матеріалів ґрунтових обстежень проводились у масштабі 1:10000. За результатами обстежень були виготовлені карти ґрунтів і агро-виробничих груп, подана характеристика
морфологічних особливостей, основних фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів, рекомендації щодо їхнього раціонального використання. Частково
повторні обстеження ґрунтів на території Малого Полісся проводились також співробітниками
Львівського філіалу інституту "Укрземпроект" під
керівництвом М.І.Гагалюка і Я.С.Оленчука.
Відкриття у 1993 р. кафедри географії ґрунтів у Львівському державному університеті імені Івана Франка, яку очолив доктор географічних наук,
професор С.П.Позняк, дало початок новому етапу
досліджень ґрунтів. Разом з прикладними дослідженнями, почали виконуватись науково-дослідні роботи, пов’язані з вивченням генези ґрунтів Малого Полісся, їхніх морфогенетичних особливостей, деградаційних процесів у ґрунтах, трансформації
властивостей ґрунтів під впливом меліорації та
будівництва магістральних трубопроводів тощо.
Важливе значення для започаткування
моніторингових досліджень ґрунтів Малого Полісся мало створення у 1994 р. Львівського регіонального
центру моніторингу земельних ресурсів, який очолив В.Г.Кухарук. Спільно з співробітниками НДЛ-50 Львівського державного університету імені Івана Франка була розроблена програма "Ресурс" і
створена база даних властивостей ґрунтів за період 1957-1993 рр. по малополіських адміністративних районах Львівщини – Радехівському, Кам’янка-Бузькому, Жовківському, Сокальському, Золочівському, Бродівському.
За період 1995-1996 рр. на основі розробленої концепції моніторингу ґрунтів Львівської області (професор С.П.Позняк, доцент М.Г.Кіт), було
проведено апробацію методики моніторингу ґрунтів, що перебувають у кризовому стані. Дослідні ділянки на Малому Поліссі було закладено в околицях сіл Кривичі Золочівського району і В’язова Жовківського району. Об’єктом досліджень були дерново-підзолисті, лучні, дернові, дернові карбонатні глейові, лучно-чорноземні ґрунти. Вивчались механічна,
біохімічна, хімічна, радіологічна деградації ґрунтів. За результатами польових і лабораторних досліджень проведена оцінка рівнів деградації ґрунтів.
За період з 1996 по 1998 рр. науковим співробітником НДЛ-50 В.Г.Гаськевичем вивчалися зміни властивостей дерново-підзолистих, лучних і дернових ґрунтів Малого Полісся під впливом
тривалого осушення гончарним дренажем. Досліджено динаміку елементарних ґрунтових процесів після осушення, які призвели до зміни морфологічних особливостей, фізичних і фізико-хімічних
властивостей ґрунтів. Встановлено закономірності
розвитку процесів ґрунтоутворення залежно від
тривалості осушення. Проаналізовано розвиток деградаційних процесів в осушених ґрунтах. Результати досліджень викладено у монографії "Осушені
мінеральні ґрунти Малого Полісся" (у співавторстві з С.П.Позняком) (2004).
Співробітниками кафедри географії ґрунтів і НДЛ-50 було проведено ґрунтово-екологічне
оцінювання земель і визначення ступеня забруднення ґрунтів важкими металами у Золочівському районі Львівської області (відповідальний виконавець
старший науковий співробітник М.В.Кавин).
Дослідженню дерново-карбонатних ґрунтів Малого Полісся присвячені праці А.А.Кирильчука. За період з 1995 по 2000 роки на дослідних ділянках поблизу міста Радехів та села Білий Камінь
проводилось вивчення динаміки елементарних процесів дерново-карбонатних ґрунтів, зміни під їхнім
впливом морфологічної будови, складу і властивостей рендзин в умовах тривалого сільськогосподарського використання. За результатами досліджень, у 2004 р. А.А.Кирильчуком була видана монографія "Дерново-карбонатні ґрунти (рендзини) Малого Полісся" (у співавторстві з С.П.Позняком).
Дослідження гумусового стану автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя проведено Г.С.Підваль-ною. Визначено залежність морфологічних,
фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів від
їхнього гумусового стану. Вперше в автоморфних ґрунтах Пасмового Побужжя вивчено оптичну
щільність гумінових кислот. За матеріалами досліджень видано монографію (у співавторстві з С.П.Позняком) "Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя" (2004).
У 1997-1998 рр. співробітниками НДЛ-50 і кафедри географії ґрунтів було проведено польові і лабораторні дослідження ґрунтів та їхньої
трансформації при будівництві нафтопроводу Одеса-Броди, частина якого проходить по Малому
Поліссю. За розробленою методикою (професор С.П.Позняк, доцент М.Г.Кіт) було оцінено втрати
сільськогосподарського виробництва, зумовлені
будівництвом нафтопроводу.
О.Г.Телегузом проведено дослідження ґрунтів у зоні магістральних трубопроводів з врахуванням різних термінів їхньої експлуатації. На території Малого Полісся дослідні ділянки було закладено поблизу населених пунктів Глиняни, Куровичі, Підлисся (нафтопровід "Дружба") і Гаї (нафтопровід Одеса-Броди). Досліджено характер та особливості трансформацій морфогенетичних, фізичних і фізико-хімічних властивостей техногенно порушених
ґрунтів у зоні трас магістральних трубопроводів. За результатами досліджень розроблено методику
вивчення ґрунтів вздовж лінійних споруд (метод трансектів і ключових ділянок). Вдосконалено
класифікаційну схему техногенно порушених ґрунтів трас магістральних трубопроводів, проведено їхню бонітетну оцінку.
Відомості про гранулометричний склад, загальні
фізичні, водно-фізичні властивості модальних ґрунтів Малого Полісся опубліковані в монографії М.Г.Йовенка "Водно-физическиє свойства и водный режим почв УССР" (1960) і в "Справочнике агрогидрологических свойств почв Украинской ССР" (1965).
Деякі мікрокліматичні характеристики
основних типів ґрунтів Малого Полісся (температури на поверхні ґрунту та на глибинах 10 і 20 см, глибина промерзання, середні дати весняного і сталого
прогрівання, стан придатності ґрунтів для польових сільськогосподарських робіт) за результатами
спостережень метеостанцій наведені в агрокліматичних довідниках по Львівській, Тернопільській,
Рівненській і Хмельницькій областях (1959).
Результати досліджень впливу мінеральних добрив на родючість дерново-карбонатних ґрунтів Малого Полісся висвітлені у наукових працях
професора Г.І.Крилової (1965-1966). Крім цього, дослідження
агрохімічних властивостей ґрунтів Малого Полісся проводяться спеціалістами ДП "Облдерж-родючість", ЛНУ імені Івана Франка, державних сортовипробувальних станцій.
У 2004 році в рамках наукової тематики кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів "Ґрунти депресивних регіонів України" розпочато
дослідження деградаційних процесів у ґрунтах Малого Полісся, які виконуються доцентом В.Г.Гаськевичем.
Таким чином, історія дослідження ґрунтів Малого Полісся нараховує майже два століття. Зусиллями вчених-ґрунтознавців, агрохіміків,
геологів, меліораторів різних поколінь і наукових шкіл проведена величезна робота, мета якої – пізнання і розуміння генези, режимів і властивостей ґрунтів надзвичайно своєрідної і складної
фізико-географічної області. Наслідком цієї роботи є ґрунтові карти і номенклатура ґрунтів, монографії і численні наукові статті, захищені докторські і кандидатські дисертації. Історія дослідження ґрунтів Малого Полісся фактично віддзеркалює становлення
ґрунтознавчої науки на західних теренах України.
Результати багаторічних досліджень ґрунтів Малого Полісся – це вагомий внесок у ґрунтознавчу науку, розуміння і оцінку сучасного стану ґрунтів, проблем, пов’язаних з їхнім використанням і охороною.
Література
1.Андрущенко Г.О. Ґрунти західних областей УРСР. – Львів – Дубляни, 1970. – 184 с.
2.Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К.Крупского, Н.И.Полупана. - К: Урожай, 1979. - 160 с.
3.Гнатишин Г.Б. З історії дослідження ґрунтів Західної України // Агрохімія і ґрунтознавство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Спеціальний випуск. Книга друга. – Харків, 2002. – С. 37-39.
4.Іжевська Н.М. Ґрунти Хмельницької області. – Львів: Каменяр, 1968. – 70 с.
5.Кваша М.В. Ґрунти Ровенської області. – Львів: Каменяр, 1970. – 100 с.
6.Кіт М.Г., Позняк С.П. Внесок Володимира Кубійовича у вивчення земельних ресурсів Західної України // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – Випуск 1 (3). – С.38-40.
7.Козловський Б.І. Меліоративний стан осушуваних земель західних областей України. – Львів: Євросвіт, 2005. – 420 с.
8.Оленчук Я.С., Николин А.Г. Ґрунти Львівської області. – Львів: Каменяр, 1969. – 84 с.
9.Онопрієнко С.А. Ґрунти Тернопільської області. – Львів: Каменяр, 1969. – 52 с.
10.Позняк С.П. Сучасний стан і проблеми ґрунтознавства та географії ґрунтів // Генезис, географія і екологія ґрунтів. – Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. - 1998. - Вип. 23. – С. 9-13.
11.Позняк С.П., Біланчин Я.М. Професор Гоголєв І.М. та розвиток ґрунтознавчо-географічної науки // Генеза, географія та екологія ґрунтів. Збірник наукових праць. – Львів: Вид-во Львів ун-ту, 1999. – С. 16-19.
12.Позняк С.П. Розвиток ґрунтознавчої науки у Західному регіоні України // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 33-37.
13.Позняк С.П., Кіт М.Г. Кафедрі ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка – 10 років // Генеза, географія та екологія ґрунтів. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Іва-на Франка, 2003. – С. 3-10.
14.Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. Экология, режимы и процесы, классификация и генетико-производственные аспекты / Под ред. Н.И. Полупана. – К.: Урожай, 1988. – 296 с.
15.Природа Украинской ССР. Почвы / Н.Б. Вернандер, И.Н. Гоголев, Д.И. Ковалышин и др. – К.: Наук. думка, 1986. – 216 с.
16.Токарський Ю. Дубляни: Історія аграрних студій 1856-1946 рр. / За заг. ред. акад. Олександра Семковича. – Львів: Львівський державний аграрний університет, 1996. – 348 с.
Опубліковано:
Гаськевич В. Історичні аспекти дослідження грунтів Малого Полісся // Історія української географії.
Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники,
2000. - Випуск 1 (13). - С.82-88.
|
|
