УДК 631.4                                                                                                                           Степан Позняк, Галина Гнатишин

 

ГРИГОРІЙ МАХІВ – ОДНЕ ІЗ ЗАБУТИХ ІМЕН УКРАЇНСЬКОГО ГРУНТОЗНАВСТВА

 

        У статті подано дослідження однієї з невідомих сторінок історії української науки – внесок українського грунтознавця Григорія Махова. Він проаналізував історію формування українських грунтів на різних етапах розвитку та опублікував результати досліджень в багатьох наукових працях.

        Stepan Pozniak and Halyna Hnatyshyn. Hryhoriy Makhiv: a forgotten name in Ukrainian soil science.

        The article is dedicated to the discovery of one of the forgotten pages in the history of Ukrainian science – the activity of the famous soil scientist Grygorii Mahov. It provides a brief overview of the history of research of the Ukrainian soils describes the main stages of his scientific work and gives the titles and dates of publishing of his main scientific works.

 

        Відомості про грунти України беруть свій початок ще з античних часів. Так, у V ст. до н.е. Геродот, мандруючи по Скіфії, звернув увагу на темні потужні грунти вздовж Дніпра [1]. Проте перші спроби узагальнення даних про грунтовий покрив і складання грунтових карт були зроблені в середині XIX ст. Тоді була складена перша грунтова карта Європейської Росії. В кінці століття були проведені дослідження грунтів території України В.В.Докучаєвим, які дали можливість встановити загальні географічні й топографічні закономірності грунтового покриву лівобережного Лісостепу. Як додаток до книжки “Русский чернозем”, В.Докучаєвим була складена оглядова схематична карта грунтів чорноземної смуги Європейської Росії, яка базувалася на новій генетичній основі. В результаті подальших досліджень грунтів на основі докучаєвських генетичних принципів значно розширились знання про грунти України, чому сприяли роботи Г.Н.Висоцького, П.А.Тутковського, Н.А.Дімо, Б.Б.Полинова, К.К.Гедройца та ряду інших грунтознавців [2].

        У радянський період широко розгортаються роботи з вивчення грунтів України. У 1919 році при Наркомземі був заснований Сільськогосподарський Науковий Комітет України, в якому згуртувалися вчені й дослідники грунтознавства. Велику роботу, зокрема, провела Секція Грунтознавства даного Комітету, яку очолював професор Григорій Махів. Це ім’я було викреслене з історії українського грунтознавства, як і багато інших наукових імен України, які не влаштовували радянський режим. У наш час ці імена повертаються з небуття.

        Григорій Махів працював в Україні з 1920 року до війни. За цей період ним складена перша детальна карта грунтів України, зроблена на новій генетичній основі (1927), видані за безпосередньою редакцією “Матеріали досліджень грунтів України” у 10-ти томах, (1924-1928), написано підручник “Грунтознавство” (1925), монографію “Грунти України” (1930), опубліковано працю “Четвертинні поклади України” (1924).

        Григорій Махів народився в 1886 році в Києві. З 1920 року працював доцентом Київського університету, а пізніше – професором Харківського сільськогосподарського інституту. З 1923 року він - у Сільськогосподарському Науковому Комітеті України створеному при Наркомземі в 1919 році. У Секції Грунтознавства, які очолював Махів, працював також професор В.Крокос. Ці вчені удосконалили наукові методи дослідження грунтів. Українські грунтознавці відстоювали думку про взаємозв’язок грунтів і факторів грунтоутворення. Для дослідження грунтів України було організовано 12 експедицій, проводились спеціальні обстеження на сільськогосподарських дослідних станціях, окремі маршрутні роботи грунтознавців, які дали змогу розшифрувати старі матеріали та після відповідного коригування використати їх. На основі цих робіт у 1925 році була остаточно складена “Мапа грунтів України”. “Та карта грунтів була наслідком всіх старих і пізніших робіт, вона порівняно повно відбивала знання в справі грунтів України. Як складали мапу грунтів, то використали й матеріали, що вивчали найголовніші природні умови України, отже кожний виділений тип грунту чи варіант його достатньо обумовлений щодо його генези та місця в класифікаційній схемі. Разом з тим робота в справі обслідування грунтів дослідних станцій України дала змогу зробити й певну агрономічну характеристику тих типів, підтипів і відмін грунтів, що були виділені” [3].

        Стосовно цієї карти проф.О.Філіповський відзначив: “Робота професора Махова внесе надзвичайно суттєву основу для вивчення і порівняння продуктивних сил України. Цінність її в тому, що цілий ряд різноманітних досліджень, які до цих пір проводились у різних місцях, висвітлені єдиною класифікацією. Навіть, якщо припустити, що професор Махів помиляється в методах класифікації, але більше значення має єдність підходу, і з цієї точки зору, складена ним карта представляється незвичайно цінною”[3].

        Через брак коштів карта була надрукована в обмеженій кількості. Вона була представлена на Міжнародному Конгресі грунтознавців у Вашингтоні в 1927 році, хоча професора Махова серед делегатів Конгресу не було. Українська делегація складалася з проф. О.Н.Соколовського та проф. Д.Г.Віленського, які були представниками Харківської науково-дослідної кафедри грунтознавства. Радянська влада не давала можливості Г.Махову працювати на міжнародному рівні. Ще в 1924 році він одержав запрошення на ІV Міжнародну Конференцію Грунтознавства у Римі, на яку підготував і надіслав доповідь “Питання еволюції грунтів України”. Проте йому не дозволили поїхати до Риму.

        У 1927 році Сільськогосподарський Науковий Комітет було зліквідовано, не дивлячись на великий обсяг науково-дослідної роботи, яка цим Комітетом проводилась. Фактично Комітет було зліквідовано як націоналістичну організацію. Багато його наукових працівників було заслано. Проф. Махів спочатку залишався на посаді керівника секції морфології й географії грунтів науково-дослідної кафедри в м.Харкові, куди входив весь персонал Секції грунтознавства Сільськогосподарського Наукового Комітету. Потім він був змушений написати прохання про звільнення його з посади керівника Секції. Деякий час по тому працював керівником відділу грунтознавства Центральної агрохімічної лабораторії в м.Києві. Тут Григорій Махів активно працює над вивченням грунтів півдня України.

        З 1929 року Григорій Махів опиняється без роботи в зв’язку з реорганізацією Центральної агрохімлабораторії. Він перебував у дуже скрутному матеріальному становищі. Напевно тому, він пише прохання поновити його в штаті науково-дослідної Кафедри грунтознавства. Г.Махів стає керівником секції Географії грунтів. Незважаючи на всілякого роду утиски, проф. Махів у цей час плідно працює, виходять його праці “Грунти України” (1930 р.), “Грунти бавовносіяння України” (1937 р.).

        Монографія “Грунти України” була видана в Харкові у видавництві “Радянський селянин” і “дозволена до вжитку як посібник для сільськогосподарських вузів” Державним науково-методологічним комітетом НКО УСРР. У передмові автор вказує, що “ця книжка дає в зведеному вигляді те, що зроблено в справі вивчення грунтів на Україні за останнє десятиріччя, і дає нову методику щодо визначення грунтів” [4]. Книжка складається з семи розділів. Розділ перший, “Короткий геологічний нарис України”, написаний на прохання Г.Махова професором В.Крокосом. Розділ третій, “Нарис рослинности України”, написаний Є.Лавренко. Решта розділів (“Рельєф та поверхневі поклади України”, “Грунти України”, “Механічний та хемічний склад грунтів України”, “Методи дослідження грунтів у природі”, “Таблиці для визначення найголовніших одиниць грунтів”) написані Г.Маховим. Книжка містить 39 кольорових малюнків грунтів, 8 карт, 32 малюнки та 45 фотографій. На жаль, повоєнні покоління грунтознавців уже навчалися без такого чудового посібника. Він і далі залишається недоступним для більшості студентів і науковців, оскільки ще не перевидавався.

        З 1944 року проф. Махів перебував на еміграції в Західній Німеччині, де опинилася значна частина української творчої інтелігенції, рятуючись від репресивного більшовицького режиму. Тут вчений продовжував наукову діяльність. Навесні 1947 року стараннями проф. В.Кубійовича у Мюнхені відновило свою діяльність Наукове Товариство імені Шевченка, Г.Махів стає дійсним його членом. У 1948 році виходить його праця “Природне та агрикультурне районування українських земель” у “Наукових Записках” УТГІ (Український Технологічно-Господарський Інститут). Безпосередньо після війни починається робота над “Енциклопедією українознавства”, ідею якої висунув Володимир Кубійович. Він же був головним редактором її та автором багатьох наукових статей до Енциклопедії. Професор Махів брав участь у роботі над енциклопедією. Він автор розділів “Грунти” і “Рослинність”, статті “Загальна характеристика сільського господарства України”, у співавторстві – розділу “Наука, освіта, виховання” [5].

        На початку 1950-х років відбувається масове переселення українців з Німеччини в інші країни, зокрема США й Канаду. Професор Григорій Махів переїжджає до США, де продовжує працювати. Тут він пише статті англійською мовою “The Nuture of Ukraine and its influence on the Material Culture of the Ukrainian People in Prehistoric Times” (“Природа України та її вплив на матеріальну культуру українських людей в доісторичні часи”) (1951), “A New Soil Map of the Ukraine” (“Нова грунтова карта України”) (1951).

        Помер Григорій Махів на 66 році життя. Всього ним написано близько 100 праць, в тому числі 70 українською мовою. На жаль, великий науковий доробок вченого залишається недоступним для дослідників в Україні, оскільки його праці тут не перевидавались.

 

 

Література

 

1. Крупенников И.А. История почвоведения. – М.: Наука.- 1981. – 327 с.

2. Природа Украинской ССР. Почвы. – К.: Наукова думка.- 1986. – 213 с.

3. Мецегора В.І. Забуті сторінки історії грунтознавства.

4. Махов Г.Г. Грунти України. – Харків: Радянський селянин. - 1930. – 330 с.

5. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. – К.- 1995. – 1230 с.

---

на попередню сторінку