УДК 631.4                                                                                                                                                         Роман Бойко

 

Юрій Полянський і його “Подільські етюди”

 

        “Подільські етюди” можуть служити взірцем комплексного підходу до аналізу геоморфології Галицького Поділля над Дністром. Спираючись на багатий фактичний матеріал з неотектоніки, морфології, четвертинної геології, викопної фауни і флори, Полянський зумів висвітлити циклічність і спрямованість розвитку рельєфу цієї території.

        Roman Boyko. Yuriy Polans'kyi and his "Podolian Essays".“Podillia Essays” may be a good example of the complex approach to the geomorphology analysis of Galician Podillia over the Dniester River. Polansky has elucidated the cyclic recurrence and direction of this territory relief development based himself upon the rich material on tectonics, morphology, Quaternary geology, fossilized fauna and flora.

 

        Ім’я доктора Юрія Полянського, геолога і геоморфолога, довгий час замовчувалось у радянській географічній і геологічній літературі. У застійні часи першим насмілився посилатись на працю Ю.Полянського у своїх публікаціях О.І.Москвітін [1].

        Юрій Полянський народився 6 березня 1892 року в с.Жовтанцях теперішнього Кам’янка-Бузького району на Львівщині. Закінчив Львівський університет у 1914 р. Під час І світової війни служив у австрійській армії, а потім приєднався до Української Галицької Армії як артилерійський офіцер.

        Після війни він викладав у Львівській академічній гімназії (1920-1930 рр.), працював у державному геологічному Інституті (1927-1928 рр.). Одночасно завершив свою докторську дисертацію з морфології Поділля, яка була опублікована в збірнику математично-природописно-лікарської секції Наукового Товариства ім.Шевченка у 1929 р. у Львові. У 1930-х роках він викладав антропологію в Греко-католицькій технологічній академії у Львові.

        Протягом радянської, а потім німецької окупації Західної України (1939- 1944 рр.) Ю.Полянський викладав у Львівському університеті і був директором реорганізованого музею природничих наук АН УРСР (зараз АН України). Після війни проживав у Австрії і Німеччині, де викладав в Українському Вільному Університеті (1945-1947 рр.), а після емігрував до Аргентини. Там працював геологом і викладав геологію в державному університеті Буенос-Айреса (1956-1967 рр.).

        Протягом 20-х і 30-х років Полянський опублікував ряд праць з геології і археології Галицького Поділля, багато з яких вийшли в періодичних виданнях НТШ. Він склав карту Південного Полісся (1934 р.) і дав загальний геологічний огляд України, зокрема в розділі “Геольогія” у книзі “Географія України і сумежних земель”, що вийшла за редакцією В.Кубійовича в Українському видавництві (Краків-Львів, 1943 р.). Розділ займає приблизно 50 сторінок тексту з малюнками, схемами, розрізами. Виклад здійснено з палеогеографічних позицій досить чітко і доступно. Спочатку розглядається тектоніка, а потім стратиграфія по ерах і періодах.

        В Аргентині Ю.Полянський написав ряд праць з геології Аргентини.

        Помер 19 липня 1975 р. в Буенос-Айресі.

        “Подільські етюди (Тераси, леси і морфологія Галицького Поділля над Дністром)” написані Ю.Полянським на основі детальних польових досліджень Придністров’я від с.Маріямпіль до с.Окопи (гирло Збруча) і містять 193 сторінки тексту, 3 таблиці, 16 листів рисунків. Робота складається з двох майже рівновеликих частин: дослідницького матеріалу і начерку стратиграфії плейстоцену Поділля.

        Ю.Полянський дотримувався еолової гіпотези походження лесу і детально описує лесову товщу Поділля в дусі ідей В.І.Крокоса. У долині Дністра він виділяє 6 терасових рівнів і три горизонти лесів. Нумерацію терас, особливо V i VI він проводить за складом галечників, а не висотного їх положення, тобто галечники з переважанням карпатських порід належать VI терасі, а з переважанням подільських – V терасі.

        У першому розділі наведені детальні описи відслонень як на правому, так і на лівому берегах Дністра, особливо по VІ терасі. Налічується 14 пунктів описів відслонень тераси (повних або фрагментарних). Детальний опис розрізу алювію VІ тераси наведений в с.Новосілці Костюковій (Заліщицький район), де виділено 5 горизонтів. У галечниковому горизонті знайдено карпатські породи: пісковики різного кольору, кварц, роговики різного кольору, яшму. Лесова товща теж неоднорідна. Полянський прийшов до висновку про наявність у ній трьох ярусів седиментації, тобто трьох різновікових горизонтів лесів. Абсолютні висоти VІ тераси коливаються в значних межах, від 398 м поблизу Чернелиці до 292 м (с.Печорна). Відносні висоти також – відповідно від 234 до 146 м.

        Такі значні коливання абсолютних (106 м) і відносних (88 м) висот дозволяють вважати, що в цьому діапазоні висот можна виділити ще VІІ і VІІІ терасові рівні з відповідними висотами 150 м і 180-225 м, можливо навіть і ІХ терасовий рівень. Бо малоймовірно, щоб рівні однієї тераси мали таку різницю у висоті. На жаль, Ю.Полянський не наводить жодних даних про висоту цоколя VІ тераси. Проте Ю.Полянський використовує різні методи для характеристики будови VІ і решти терас, зокрема малакофауністичний, археологічний, палеозоологічний, споро-пилковий та ін. Наприклад, у розрізі с.Новосілка знайдені кременні знаряддя й вугілля, аналіз якого виявив деревину дуба, ялини та ін. А список молюсків з відкладів І тераси налічує 37 видів. Там же знайдені кості оленя. У відкладах V тераси знайдені кості бика, оленя, коня (с.Голігради), а між селами Зозулинці і Богданівка - кості бика та кремінні знаряддя. В алювії ІІ тераси в центрі с.Зозулинці в лесовидних суглинках знайдено 9 видів молюсків, а в с.Городниці в балці “Вила” в лесі ціє ж тераси знайдено 13 видів молюсків наземних і 2 види прісноводних; поблизу с.Устечко в алювії І тераси знайдено рештки мамонта і південного слона та 22 види молюсків, з них 3 види провідних. Наявність мамонта і південного слона вказує на степовий характер тогочасного Поділля, відзначає автор.

        У розділі “Начерк стратиграфії плейстоцену Поділля” Ю.Полянський знову розглядає будову терас від VІ і до І і пробує датувати вік терас і навіть окремих горизонтів лесу, робить цікавий висновок про широке меандрування Дністра в час формування VІ тераси і зміщення його на південь. Вік тераси на його думку пліоценовий.

        Вік V тераси за малакофауністичними даними передгірський. Тобто, клімат перехідний від теплого до холодного, і акумуляція алювію відбувалась в перехідний час перед третім зледенінням (R-III). Між седиментацією VІ і V терас відбувався ерозійний цикл, спричинений першим підняттям Поділля.

        Після цього настає вологий і теплий клімат і утворюється ІV тераса (інтергляціал). До цього часу належать відомі травертини, які як відомо, утворюються у вологий час при наявності вапнякових і гіпсових скель. Автор відзначає, що Ломницький у травертинах знайшов 32 види молюсків, які відносяться до дако-понтійських, східно-європейських, східно-карпатських і альпійських видів. Це свідчить про теплий клімат (інтергляціал) і за віком це рисс-вюрм-І. Лісова рослинність поширювалась по долинах річок, а на вододілах – знаходилися степи.

Фауністичні рештки ІІІ тераси свідчать, що клімат був перехідний до поступового охолодження і осушення, тобто сухий і холодний. Він ставав чимраз сухішим і холоднішим, особливо під час формування ІІ тераси. Аналізуючи лесові товщі, автор робить висновок, що одновікові леси можуть мати однакові фауни. І тераса голоценова і відклади тераси містять теплолюбиву фауну.

Автор поділяє леси на: старший лес V тераси – рисс ІІІ; молодший лес ІІІ тераси – в’юрм І; молодший лес ІІ тераси – в’юрм ІІ.

        Про поховані грунти Ю.Полянський пише, що вони: а) вказують на перерви в седиментації лесу; б) свідчать про поворотні зміни клімату із зимового і сухого до теплого і вологого; в) допомагають визначити інтерстадіал (інтергляціал) при відсутності фауни і флори.

        В кінці роботи автор виділяє ерозійні цикли, тобто 6 діб акумуляції і 6 діб ерозії.

    І. Доба акумуляції – відкладання алювію VІ тераси.

1. Доба ерозії – від кінця седиментації алювію VІ тераси до кінця седиментації V тераси.

    ІІ. Доба акумуляції. Алювій V тераси і старший лес.

2.Доба ерозії - від кінця відкладання старшого лесу до початку нагромадження алювію ІV тераси.

    ІІІ. Доба акумуляції – відкладання алювію ІV тераси.

3. Доба ерозії – від кінця накопичення старшого лесу до початку відкладання алювію ІІІ тераси.

    IV. Доба акумуляції. Відкладався алювій ІІІ і молодший лес І терас.

4. Доба ерозії – від кінця навіювання молодшого лесу І до початку акумуляції алювію ІІ тераси.

    V. Доба акумуляції. Відкладався алювій ІІ і молодший лес ІІ терас.

5. Доба ерозії – від кінця навіювання молодшого лесу ІІ до початку седиментації І тераси.

    VІ. Доба акумуляції – відклади алювію І тераси.

6. Доба ерозії – триває від часу седиментації відкладів І тераси до сьогоднішнього дня.

        Крім того у зведеній таблиці Ю.Полянський досить переконливо показав для кожної тераси характер відкладів, час процесів ерозії та акумуляції, фауністичні рештки (ссавців і молюсків), флору, характер тектонічних рухів і на основі всього цього встановив вік тераси. Так, VІ терасу він відносить до межі пліоцену і давнього плейстоцену, V терасу – до міндель-рисського віку, коли відбулося перше підняття південного Поділля, ІV терасу – до рисс-в’юрму (відбулося друге підняття південного Поділля), ІІ терасу – до в’юрму і І – до голоцену. Чомусь не вказано вік ІІІ тераси.

        Взагалі, незважаючи на повтори в описах відслонень і списках малакофауни в першому і другому розділах і не завжди послідовний виклад, “Подільські етюди” є досить грунтовною монографією з геоморфології і четвертинних відкладів Подільського Придністров’я, що не втратила свого наукового значення і тепер.

 

Література

1. Москвитин А.И. Плейстоцен Европейской части СССР. (Критический обзор литературных данных). АН СССР. Геологический ин-т. - Труды. - Вып.123. - М.: Наука. - 1965.

2. Полянський Ю.І. Подільські етюди. Тераси, леси і морфологія Галицького Поділля над Дністром // Збірник матем.-природ.-лікарськ. Секції наук. Тов-ва імені Шевченка. - 1929, 20.

 

 

---

на попередню сторінку