журнал "Історія української географії" всі наукові публікації сайту
УДК 911.3
Тетяна Холковська
Географічні дослідження Поділля у працях польських вчених XIX сторіччя
Зроблено огляд досліджень Подільського краю у ХІХ сторіччі польськими вченими. Одними з актуальних та важливих досліджень на той час були фізико- та економіко-географічні. Роз-глядається внесок польських вчених у закладення підвалин сучасного краєзнавства. Стаття виконана на основі архівних матеріалів.
Tetyana Kholkovska. The geographic research of Podillya region in XIX century in description of Polish scientists. Research of Podillya in the ХІХ century by the Polish scientists and their contribution to development of modern study of a particular region are considered in this article.
Посилений інтерес до Поділля у ХІХ ст., цього порубіжного українського регіону, пояснювався як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. Об’єктивні полягали в особливостях соціально-економічного та політичного розвитку Росії і Австро-Угорщини в ХІХ столітті, до складу яких входили подільські землі, а суб’єктивні в намірах цих держав-метрополій щодо використання ресурсів краю. Щодо Західного Поділля, то тут у цей період відбувалася боротьба за сфери впливу між австро-німецькими і польськими буржуазно-поміщицькими колами.
Те, що дослідженнями займалися переважно польські науковці, пояснюється тим, що кілька століть Поділля перебувало у складі Речі Посполитої, до 1831р. тут панували польська мова, католицизм, непорушні соціально-економічні позиції шляхти. У переважній більшості польських публікацій Поділля розглядалося в контексті історії і культури Речі Посполитої, як її невід’ємна частина, ідеалізувався польський період колонізації, обґрунтовувалось “право” Польщі на край. З іншої сторони ці дослідження дають нам можливість визначити тодішній стан географічної науки, дають багато цікавої інформації щодо особливостей Подільського регіону.
У ХІХ столітті через відсутність значних наукових осередків дослідження краю відбувалися стихійно і були прерогативою окремих вчених і ентузіастів, які на свій розсуд і уподобання безсистемно займалися накопиченням матеріалів з різних наукових напрямів, зокрема географічних. Великі зрушення у розвитку українського географічного краєзнавства сталися завдяки цілеспрямованій краєзнавчій діяльності В.Марчинського, М.Балінського, Г.Бельке, М.Ломніцького та інших подвижників. Їх зусиллями було закладено передумови зародження наукового українського географічного краєзнавства.
Першим, хто на початку XIX ст. спробував зробити фронтальне дослідження Подільських земель шляхом складання описів його міст і сіл, був педагог, католицький священик і вчений Вавжинець Марчинський (1778-1845). У 1820-1823 рр. В. Марчинський видав польською мовою свою головну наукову працю в трьох томах "Статистичний, топографічний і історичний опис Подільської губернії" [4]. У виданні, що було розраховане на відомче користування й на широкий загал читачів, уперше в історіографії подано узагальнюючий огляд природно-географічних умов та історії Поділля, а в другому та третьому томах уміщені різні за обсягом історико-статистичні довідки про всі міста, містечка й головні села губернії. В основу написання праці В.Марчинський поклав поточні архіви Подільської губернської канцелярії та наявну літературу з Польщі. Осторонь залишилися давньоруські літописи, численні документальні джерела ХІV-ХVШ ст., тому описи населених місць страждали поверховістю викладу, неточним датуванням, недомовками та іншими прогалинами. "Статистичний, топографічний і історичний опис Подільської губернії" фактично пробудив науковий інтерес до регіонального дослідження краю і породив місцевий краєзнавчий рух.
У своїй праці В.Марчинський докладно характеризує повіти Кам’янецький, Літинський, Могилівський, Ямпільський, Летичівський, Проскурівський, Ушицький, Вінницький, Брацлавський, Гайсинський, Ольго-польський та Барський, їх природу, населення, його господарську діяльність. Багаторічні спостереження та розвідки дозволили В.Марчинському змістовно описати положення повітів, їх повіти-сусіди, рельєф місцевості, корисні копалини краю, його гідрологічні особливості, рослинний і тваринний світ, кількість населення, види промислової та ремісничої, сільськогосподарської діяльності .
У 1843-1846 рр. з’явився тритомник Міхала Балінського і Тимотеуша Ліпінського "Старожитна Польща з погляду географічного, історичного і статистичного", в якому згадувалися подільські території та харак-теризувалися їх географічні особливості. [1]
Важливою подією у розвитку поділлезнавства було видання книги Густава Бельке «Нарис натуральної історії Кам’янця Подільського, який супроводжується короткими відомостями про праці вчених з предметів геології, палеонтології, ботаніки і зоології в Польщі в ХІХ столітті» (Варшава, 1859 рік) [2].
Значну увагу польський вчений приділяє розробці термінологічно-понятійного апарату як важливої складової географічної науки. У своїх працях Густав Бельке поряд з міжнародними термінами широко використовував краєзнавчі матеріали, зібрані на Поділлі. Разом з тим, він добре усвідомлював, що українська наукова термінологія повинна бути не регіональною, а загальнонауковою. Г.Бельке використовує таке поняття, як історія натуральна, яким зазначає все те, що відкрито, зібрано природничими науками.
У своєму дослідженні Г.Бельке аналізує наукові праці С.Сташиця, користується складеними ним геологічними картами Польщі і прилеглих територій (1806), де було відображено і Поділля. Автор «Нарису» звертається також до наукової творчості Г. Гіжицького, який у 1809 році описав Медобори. Г.Бельке цікавили геогностичні подробиці околиць Подолу і Волині. Певну увагу Г.Бельке приділяє спискам рослин Поділля, складеним професором А.Анджейовським, опису мохів галицьких Лобажевського, а також опису “Про ліси Королівства Польського і західних губерній Росії” А.Полуянського. Г.Бельке цікавився також зоологією Поділля, яку характеризує посилаючись на Павла Білецького (натураліст, м. Вінниця). Власні ж дослідження Г.Бельке стосуються найбільше Кам’янця. Вчений характеризує його місцезнаходження, рельєф, клімат, мінеральні води, дає рекомендації щодо раціонального використання земель та лікувального ефекту мінеральних вод.
У 1858 році дослідник А.Кутопатницький видає «Географію або докладне описання королівств Галіції і Лодомерії» (Львів, 1858 рік) [3]. Враховуючи, що Західне Поділля на той час відносилось до Галичини, відомості є важливими для нашого дослідження. Вчений описує міста і села, заняття подільського населення. Головну увагу польський дослідник звертав на особливості освіти, ремесел, торгівлі, побуту мешканців краю, а також описував місцевості з історичними пам’ятками, вигляд будівель. Польський вчений характеризує Тернопіль, Мікулинці, Настасів, Копичинце, Богатковце, Денисів, Ходаків, Зарваницю, Злотники з точки зору їх належності, архітектури, торгівельних та промислових зв’язків. Особливу увагу в своїх описах краєзнавець приділяє повітовому місту Теребовлі, пограничному місту Волочиську та Збаражу. При цьому звертається увага на гідрологічні особливості місцевості, потенційні промислові та торгівельні можливості, архітектурні окраси міст.
Велика кількість праць різних учених була видана в інтервалі за 1865-1882 роки. У 1865 році Антоні Регман детально досліджує подільські степи. У 1871-1874 рр. польський краєзнавець А.Шнейдер видав «Енциклопедію до краєзнавства Галіції під поглядом історичним, статистичним, топографічним». В енциклопедії є важливий фактичний матеріал про міста і села, а для фізичної географії інтерес становлять описи гір, лісів, долин, річок.
У творі географа-краєзнавеця М. Новіцького [6] ми знаходимо один з перших описів Тернопільського повіту. Його праця вийшла у 1872 році і містить найрізноманітніші відомості про фізично- та економіко-географічні особливості території. Схожим є опис повіту Підгаєцького М.Нєдзвєцького («Повіт Підгаєцький під поглядом географічним, статистичним і історичним» (Станіславів, 1896 рік)) [5]. Краєзнавець констатує кількість населення, його територіальне поширення, національно-релігійний склад, автор зазначає стан освіти, ремісництва, торгівлі в повіті. Також мають певну цінність описи місцевого одягу, особливості звичаїв, побуту, фольклору даної місцевості, які склав польський вчений.
Відомим польським геологом того часу був М.Ломніцький. У його працях (1875) розкриті особливості міоценових відкладів на території Поділля. Цей дослідник також відкрив новий різновид амоніту. Колегою М.Ломніцького був геолог С.Заречний. Його праці відрізняються глибиною висновків, зокрема зацікавленість викликає зміст докторської дисертації про сеноманську формацію Поділля. Усі названі вчені-геологи брали участь у складанні «Атласу геологічного Галіції».
Розвиток краєзнавчого руху в Польщі та "полоніях" на Сході дозволив вченим Варшави здійснити фундаментальне видання "Словника географічного Королівства Польського й інших земель слов'янських" (1887) у 15 томах [7]. Завдяки наполегливій праці місцевих польських краєзнавців Б. Хлєбовського, В. Валевського ми можемо у 8 томі ознайомитися з довідками енциклопедичного характеру про міста і села, природу, події на Поділлі. У словнику зібрано та систематизовано різноманітну регіональну статистичну та фізико-географічну інформацію, вона є дуже повною та детальною як для того часу. Наприклад, точно визначаються границі краю із зазначенням довготи і широти, правильно подаються назви височин, річок, є багато інформації про корисні копалини з визначенням місць їх залягання та стану розробок, можливості використання у промисловості, чудово подаються кліматичні дані, серед яких є максимальні і мінімальні температури, характеристика сезонів року, несприятливі явища. Викликає інтерес опис ґрунтового та рослинного покриву на Поділлі. Автори словника вказують, що на той час на півночі знаходилися піски, соснові ліси і болота. У середній частині місцевість різна, пагорбкувата з дубовими і грабовими лісами і величезними ланами під чорною, жирною землею. Чим ближче до Херсонської губернії, тим більше край стає степовим, рівним і менш заселеним. Поділля ділиться на лісову рівнину в басейні Бугу, на лісову гористу в басейні Дністра і на степову в південно-східних повітах. Також у “Словнику” є дані про соціально-економічне життя Поділля. Цікаво, що крім кількості населення, його національно-релігійного складу, автори подають ще і поділ на соціальні стани. Краєзнавці дають детальний аналіз садовини і городини, показують можливості висаджування тієї, чи іншої культури у межах регіону. Хочеться акцентувати увагу на цікавому і важливому для розуміння особливостей господарювання на Поділлі факті про характер власності на землю. Адже 45% земельного фонду знаходилося у той ж час у приватній власності.
Наприкінці ХІХ великий поштовх у своєму розвитку отримали саме геологічні науки. Цим пояснюється кількість вчених-геологів та геоморфологів, які плідно працювали в цьому напрямку. На жаль, комплексні географічні дослідження ще не були розпочаті, і вчені працювали у певних вузьких галузях наук. Найвідомішими дослідниками були І.Семірадський, який у співавторстві з Е.Дуніковським, здійснив геологічний опис Польщі та прилеглих країв, та К.Пржемиський, який писав про Балтський ярус порід.
Отже, польськими вченими і краєзнавцями XIX сторіччя було створено чималий науковий доробок з географії Подільського краю, його різноманітних місцевостей. Ці праці заклали надійний фундамент для подальшого дослідження Поділля.
Література
1. Balinski M, Lipinski T. Starozytna Polska pod wzgledem geograficznym, historycznym i statystycznym. – Warscawa, 1843-1846.
2. Belke G. Rys historyi naturalnej Kamienca Podolskiego, poprzedzony krotka wiadomoscia o pracach uchonych w przedmiotach geologii, paleontologii, botaniki i zoologii, w Polsce w XIX wieku. – Warszawa, 1859. – 114 s.
3. Kuropatnicki A. Geografia albo dokladne opisanie krolewstw Galicyi I Lodomeryi. – Lwow, 1858. – 104 s.
4. Marczynski W. Statystystuczne, topograficzne i historyczne opisanie gubernii Podolskiey w 3t. – Wilno, 1820-1823. – 350 s.
5. Niedzwiecki M. Powiat Podhajecki pod wzgledem geograficznym, statystycznym i historycznym. – Stanislawow, 1896. – 192 s.
6. Nowicki M. Opis powiatu Tarnopolskiego. – Tarnopol, 1872.
7. Slownik geograficzny krolewstwa Polskiego i innyh krajow slowianskich / Pod. redakcya B. Chlebowskiego i W.Walewskiego. t.8. – Warszawa: Druk “WIEKU”, 1887. – S.443-460.
Опубліковано:
Тетяна Холковська. Географічні дослідження Поділля у працях польських вчених XIX сторіччя // Історія української географії. Частина І: Збірник матеріалів Третьої Міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького.
- Тернопіль: 2007. - С.50-52.
|
|
|
|
