|
Озерна
Оптимістична
Кришталева
Млинки
|
За два кілометри на північний захід від села Більче-Золоте, на піднятому вододільному плато знаходиться печера „Вертеба”. Назва Вертеба походить від слов’янського вертеп – печера. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Загальна протяжність підземного лабіринту становить 7,820 км. Вона сформована у верхній частині товщі крупнокристалічного гіпсу. На відміну від інших печер Поділля, у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу. Стінки її гладкі, темні, більшість ходів заповнена мулом. На склепіннях часто зустрічаються карбонатні і натічні утворення у вигляді кірок, рідше невеликих сталактитів. Середня температура впродовж року +11°С, амплітуда коливання температури ±1°С. Відносна вологість коливається від 92% до 98%.
Насамперед, це археологічна пам’ятка, яка серед усіх пам’яток трипільської культури посідає особливе місце. Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів – усе це забезпечує постійний науковий інтерес до печери..
Перше офіційне повідомлення про археологічне обстеження печери датоване початком 19 ст. У 1822 році у німецькому виданні „Mіscellen” було опубліковано перші дані про відкриття печери. У статті вказано, що цю печеру відкрив Ян Хмелецький, тодішній володар села Більче-Золоте. У Вертебі ним було знайдено кістки тварин і людей, побутову кераміку, монети Римської імперії часів Гонорія і Адріана та ін. У тому ж виданні та в тому ж році дав опис Більченської печери Олександр Завадський.
У 1844 р. в книзі „Прогулянка по Поділлю” археолог Кіркор пише про печеру біля села Сапогів над р. Циганкою та Більченську печеру над Серетом. Про останню він розповідає: „Вхід в печеру в полі, низький, так, що на колінах кроків десять повзти треба. Потім входимо в салони і коридори справжнього лабіринту, так, що йти без шпагату вглибину небезпечно. Печера має гіпсові стіни, вкриті сталактитами 2 м 70 см....”
В 1878 р. про печеру згадується в книзі Грушецького „Про печери від Карпат до Балтики”.
В 1891 р. член антропологічної комісії краківської академії наук Г. Оссовський почав археологічні розкопки в „Вертебі”. При розкопках Г. Оссовський знайшов у вхідній частині печери на глибині 2-х метрів залишки великого кострища, навколо якого знаходились засоби праці (кремнієві сокири, долота, скребки, ножі), а також кістки оленів, ведмедів, диких кабанів. Там же знайдений посуд: глиняні миски, глечики, покриті криволінійним або спіральним орнаментом. На деяких посудинах зустрічаються зображення оленів. Цікаві прикраси – підвіски у вигляді голови бика, кістяні намиста.
Знайдені керамічні скульптури жінок (палеовенери) і одна скульптурка чоловіка. В одному із віддалених залів печер було знайдено у 1890 р під плитовим завалом чоловіче захоронення – 25 кістяків, де знаходився також посуд культового призначення. За думкою Г. Оссовського в кінці кам’яного – на початку бронзового століття печера була культовим місцем.
Науковий опис знахідок є в музеї археології Ягеллонського університету (колишня Краківська академія).
За кількістю археологічних знахідок Вертеба не має рівних на Поділлі.
За весь час дослідження печери було знайдено, описано і досліджено багато неолітичних знахідок: від слідів вогнища і кісток диких звірів до горщиків і керамічної фігурки бичка. Також знайдено знаряддя праці та рештки людей, які жили ще 6 тисяч років тому.
За велику кількість археологічних знахідок цю печеру називають „Наддністрянською Помпеєю”.
Працівники Борщівського краєзнавчого музею також проводять пізнавальні екскурсії у привходовій частині печери. Решта лабіринту важкодоступна, тому відвідування й роботи там можливі лише для досвідчених груп спелеологів...
Автор тексту
та фото: Кананович Андрій
Миколайович
Увага.
Використання матеріалу цієї сторінки можливе
тільки з дозволу автора публікації
Читайте також: Костриця М. Дослідник
Волині і Галичини Готфрид Оссовський
|
